Основні положення та інструментарій фінансової діагностики

Якщо говорити про практичне втілення принципу розумної достатності, то на основі свого досвіду роботи з вітчизняними підприємствами, то достатнім обмежитися наступним набором засобів фінансової діагностики, представлених на рис. 9.2.

Рис. 9.2. Інструментарій фінансової діагностики

Безпосереднє використання фінансової звітності є першим, але не основним кроком, фінансової діагностики. Насамперед, підкреслимо різницю між поняттями «інформація» й «дані». Дані в області фінансового менеджменту звичайно являють собою набір яких-небудь відомостей, головним кількісного характеру, які в тій або іншій манері характеризують підприємство. Істотно те, що на основі цієї слабко структурованої інформації принципово неможливо зробити ефективну діагностику. Термін «інформація» припускає деякий ступінь організації даних, причому порядок упорядкування інформації служить цілям її використання.

Перший етап структурного упорядкування фінансових даних саме й складається в складанні фінансової звітності, коли фінансові дані організуються по спеціальних форматах, що утворить 1) баланс, 2) звіт про прибутки й збитки, 3) звіт про рух грошових коштів. Чи можна зробити докладний аналіз підприємства за допомогою цих даних? Принципово, так. Але це може зробити тільки досвідчений фінансист. Ще раніше було згадано, що кінцевим споживачем результатів діагностики є вище керівництво. Керівникові необхідна якась більш узагальнено представлена й лаконічна система даних. У той же час одержати відповіді на деяких більше уточнюючі питання можна тільки на підставі первинних фінансових звітів. Які ж узагальнюючі дані можна витягти безпосередньо з фінансових звітів. Це, по-перше, суму основних й оборотних коштів підприємства, величину його заборгованостей і власного капіталу. Далі, звіт про прибуток надає дані по величині операційного й чистого прибутку. І, нарешті, що результатує грошові потоки від операційної, інвестиційної й фінансової діяльності зі звіту про рух грошових коштів.

Вертикальний і горизонтальний аналіз фінансової звітності є наступною стадією упорядкування фінансової інформації.

Даний інструментарій фінансової діагностики ілюструє четверте положення фінансової діагностики, яке можна сформулювати як принцип порівнянності. Суть цього принципу полягає в тому, що самі по собі фінансові показники є марними для ухвалення рішення, якщо менеджер не зіставляє їх з якимсь іншими даними, що мають відношення до об'єкта діагностики. Існує два види показників для зіставлення:

• показники даного підприємства за попередні періоди часу,

• аналогічні показники інших підприємств, що належать тієї ж галузі, (звичайно підприємства-конкурентів).

Дане положення символізує прагматичну простоту основної мети діагностики - за результатами діагностики варто зробити по можливості два висновки:

• Як змінився стан підприємства в порівнянні з попередніми періодами - погіршилося або покращилося?

• Наскільки успішно наше підприємство працює в порівнянні з конкурентами.

У даному контексті доречно згадати поняття нормативу. У багатьох книгах по фінансовому аналізу поряд з визначенням того або іншого фінансового показника звичайно вказують його цільовий норматив, наприклад, сума позикових засобів не повинна перевищувати 50% загальної суми джерел фінансування. У цьому випадку підприємство буде мати достатню фінансову автономію і йому не грозить банкрутство. Твердження подібного типу є не зовсім професійними. Справа в тому, що найвищою оцінкою ефективності менеджменту підприємства є його здатність успішно працювати за рахунок «чужих грошей», тобто позикових джерел. Досить згадати, що активи, мабуть, самої успішної компанії всіх часів «General Motors Corporation» капіталізуються в цей час на 90% за рахунок позикових финансових ресурсів.

Що ж є методичним замінником нормативу фінансового показника? Традиційно у світовій практиці використають «середні по галузі» значення фінансових показників. Ці значення оцінюються щороку на підставі фактичних результатів діяльності реальних підприємств із обліків галузевої приналежності й масштабу діяльності.

Якщо ж таких даних немає, або вони не порівнянні, то єдиним джерелом порівняння є значення цього показника підприємства за минулий період часу. Спостерігаючи позитивну (тобто спрямовану на поліпшення) динаміку якого-небудь показника підприємства його менеджмент робить висновки про те, що команда працює успішно. У той же час, негативна динаміка змушує шукати слабкі місця діяльності.

Третій інструментарій фінансові діагностики - це традиційний набір фінансових коефіцієнтів. І отут наступає сама більша невизначеність. Кожен автор книги по фінансовому аналізу вважає своїм обов'язком запропонувати власну класифікацію фінансових коефіцієнтів. Найчастіше ознаки таких класифікацій не очевидні. Слід зазначити, що звичайно не так вуж важливо в якій послідовності розраховувати й аналізувати коефіцієнти. Важливо не упустити які-небудь ключові показники й дати їм правильну інтерпретацію.

Після визначення структури фінансових показників виникає питання про тимчасовий аспект діагностики, тобто коли й у якому обсязі робити діагностику підприємства. Дане положення може бути характеризоване за допомогою принципутимчасової погодженості фінансової діагностики. Відповідно до цього принципу діагностика підприємства повинна виробляється відповідно до певного тимчасового регламенту. Найбільш привабливої із практичної точки зору представляється регламент діагностики, при якому:

• один раз у році (у період підготовки річного звіту) виробляється фундаментальна діагностика, що припускає використання всього діагностичного інструментарію, представленого на мал. 3,

• щомісяця виробляється оцінка обмеженого кількість показників за результатами поточного місяця (звичайно це робиться в перших числах наступного місяця).

Остання процедура називається «моніторинг» діяльності підприємства. У процесі моніторингу здійснюється контроль показників, які характеризують оперативні результати діяльності. Зокрема, до складу показників моніторингу не має сенсу вводити показник прибутковості активів або власного капіталу. Даний показник є інтегральним, він формується протягом усього року. У той же час до складу показників моніторингу варто обов'язково включити показник валової прибутковості (відношення валового прибутку до виторгу). Цю характеристику треба аналізувати якнайчастіше, щоб вчасно виявити негативну тенденцію погіршення операційної ефективності підприємства.

• Як останнє положення фінансової діагностики виступає принцип закінченості, суть якого полягає в тому, що коли розраховані всі фінансові коефіцієнти, зроблений горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності й описані її особливості характерні для аналізованого періоду, необхідно зробити висновки, заради яких, властиво, і були виконані всі зазначені вище роботи. Подання таких висновків повинне бути лаконічним і конструктивним, тобто спрямованим на пошук шляхів поліпшення діяльності компанії. Як таке подання може бути рекомендований формат SWOT-аналізу.

У рамках кожної групи SWOT-аналізу необхідно сформулювати декілька (не більше десяти) лаконічних тверджень — висновків за результатами діагностики. Ці твердження повинні бути пов'язані з якими-небудь показниками або властивостями підприємства. Наприклад, «за поточний період погіршилися показники оборотності, про що свідчить збільшення довжини фінансового циклу», або «показники маржинального прибутку стабільні».

Прагматична доцільність SWOT-аналізу полягає в тім, що він робить спробу конструктивного поліпшення результативності діяльності підприємства. На основі цих основних позицій SWOT-аналізу менеджмент підприємства повинен сформулювати рекомендації з основних напрямків поліпшення діяльності. Тільки тоді процес діагностики можна вважати закінченим.

Отже, основні положення фінансової діагностики:

Положення 1. Зміст діагностики становлять а) аналіз результатів діяльності підприємства й б) аналіз основних бізнесів-процесів підприємства.

Положення 2. Фінансові показники повинні аналізуватися в комплексі з іншими «нефінансовими» показниками.

Положення 3. Принцип розумної достатності: Для цілей діагностики варто використати тільки ті показники, які є інформаційною основою для прийняття управлінських рішень.

Положення 4. Принцип порівнянності: Фінансові показники є марними для ухвалення рішення, якщо менеджер не зіставляє їх з якимись іншими даними, що мають відношення до об'єкта діагностики.

Положення 5. Принцип тимчасової погодженості: Фінансова діагностика повинна вироблятися відповідно до конкретного тимчасового регламенту, наприклад, раз у році виробляється великомасштабна діагностика, а раз на місяць здійснюється моніторинг вибіркових фінансових показників.

Положення 6. Діагностика повинна кінчатися лаконічним поданням основних висновків, наприклад, у форматі SWOT-аналізу.

Сформульовані вище принципи мають виразний практичний зміст. Цим принципам повинен випливати будь-який фінансовий аналітик. У противному випадку результати діагностики будуть марними з погляду наступних управлінських рішень, спрямованих на поліпшення діяльності компанії.

Дата добавления: 2014-01-05