Антихолінестеразні засоби

Інактивація медіатора ацетилхоліна здійснюється в основному ферментом ацетилхолінестеразою. Ацетилхолінестераза локалізується в значних кількостях у місцях виділення ацетилхоліну. Це сприяє швидкому ензиматичному гідролізу ацетилхоліну з перетворенням його в холін і оцтову кислоту.

Холінергічна передача в значній мірі залежить від співвідношення концентрації ацетилхоліну, який виділяється, і активності ацетилхолінестерази. Одна з можливостей полегшення передачі збудження полягає в блокуванні ацетилхолінестерази. З цією метою використовують так звані антихолінестеразні засоби. Ці засоби блокують ацетилхолінестеразу і, значить, запобігають гідролізу ацетилхоліну. Це проявляється його більш вираженою і тривалою дією на холінорецептори. Таким чином, ці препарати діють аналогічно М- і Н-холіноміметикам, але ефект антихолінестеразних засобів опосередкований через ацетилхолін. Окремі препарати (наприклад, прозерин) справляють і деяку пряму холіноміметичну дію.

Виходячи із стійкості взаємодії ацетилхолінестеразних препаратів з ацетилхолінестеразою, їх можна поділити на дві групи:

1. Препарати зворотньої дії (фізостигміна саліцилат, прозерин, галантаміна гідробромід).

2. Препарати “незворотньої” дії (армін).

Гальмування ацетилхолінестерази відбувається за рахунок взаємодії з тими ж ділянками фермента, з якими зв”язується ацетилхолін. Перешкоджаючи гідролізу ацетилхоліна антихолінестеразні речовини посилюють і пролонгують його мускарино- і нікотиноподібні ефекти. М-холіноміметична дія проявляється в підвищенні тонусу і скоротливій активності ряду гладеньких м”язів. Втерапевтичних дозах антихолінергічні засоби як правило викликають брадікардію, робота серця знижується, швидкість поширення збудження по провідним шляхам серця уповільнюється. Артервальний тиск знижується. При введенні препаратів в великих дозах може виникнути тахікардія (вплив на частоту скорочень серця пов”язаний не лише із збудженням його М-холінорецепторів, але також із стимуляцією холінорецепторів симпатичних гангліїв, мозкової речовини наднирників і центрів довгастого мозку).

Секрецію залоз (бронхіальних, травних, потових і ін.), які мають холінергічну інервацію, антихолінестеразні засоби посилюють.

Нікотиноподібні ефекти проявляються по відношенню до нервово-м”язевої передачі, вегетативних гангліїв. В малих дозах антихолінестеразні засоби полегшують передачу збудження на скелетні м”язи і в вегетативних гангліях, а в великих справляють пригнічуючу дію.

Можливе отруєння антихолінестеразними препаратами. Воно пов”язане в основному з накопиченням в організмі високих концентрацій ацетилхоліна, а також з прямим збудженням холінорецепторів. Найбільш часто отруєння спостерігаються при використання фосфорорганічних сполук (ФОС), які внаслідок своєї вираженої ліпофільності швидко всмоктуються при любих шляхах введення (в тому числі при нашкірному нанесенні) і інгібують ацетилхолінестеразу на тривалий срок. До ФОС, крім ряду лікарських препаратів, відноситься також велика група інсектицидів – засобів, які використовуються для знищення комах, і інших препаратів, які використовуються в сільському господарстві (фунгіциди. Гербіциди, дефоліанти і ін.). Широке поширення отримали такі інсектициди, як хлорофос, карбофос, дихлофос і ін. Гострі отруєння ФОС вимагають невідкладного втручання лікаря. Насамперед слід видалити ФОС з місць введення. Якщо це шкірний покрив або слизові оболонки, їх необхідно ретельно промити 3-5% розчином гідрокарбонату натрія. При попаданні речовин в травний тракт промивають шлунок, дають адсорбуючі і послаблюючі засоби, назначають високі сифонні клізми. Ці міроприємства проводять багаторазово до зникнення виражених симптомів інтоксикації. Якщо ФОС поступили в кров, слід прискорити їх виведення з сечею. Ефективними засобами очищення крові від ФОС є гемосорбція, гемодіаліз і перитонеальний діаліз.

Дата добавления: 2014-01-05