Ряд Хоботні (Proboscidea)

Викопні предки сучасних слонів з еоцена населяли майже всі континенти світу (за винятком Австралії і Антарктиди). Це були тварини різної величини, розміром коня і гіганти до 5 м. висотою.

Зараз збереглось лише два види однієї родини. Хобот являє собою видовжений ніс, який зрісся з верхньою губою. Кінцівки п’ятипалі з невеликими копитцями.

Зубна система дуже своєрідна. Різці верхньої щелепи перетворилась на бивні з кожного боку в щелепах є по одному кутньому зубу і в силу їх зтирання вони заміняються новими, які насуваються ззаду. Іклів не має. Живуть слони 70-80 років, а статевозрілими на 10-16 році.

Індійський слон (Elephas maximus) важить до 5 т. І висота 2,5-3 м. Бивні є лише в самців (1,5м. до 25 кг). Вуха менші ніж у африканського слона.

Дикі слони поширені в Індії, Пакистані, Бірміа, Камбоджі, Лаосі.

Зараз чисельність їх в Індії скоротилась і нараховується не більше 3-5 тис.

Дикі індійські слони тримаються стадами 10-20 і навіть 100 слонів. В стаді є стара самка, якій підкоряються всі тварини.

Вагітність ♀♀ 607-641 день (20-21,5 місяців), народжується слоненя до 90 кг. На відміну від африканського індійський легко приручається, можуть легко перевозити вантаж до 350 кг і більше.

Африканськийслон (Loxodon africanus). Маса старих досягає до 7,5 т., а висота – 4 м. Поширені в Африці на пвд. від Сахари. Слони живуть стадами 9-12 старих, молодих і малих тварин. Вожаком є стара слониха. З органів чуття добре розвинені нюх і слух.

В африканського слона бивні (слонова кістка) оцінювались на вагу золота. Бивні мають і ♂ і ♀. У старих ♂♂ довжиною 3-3,5 м при масі біля 100 кг кожний. Рекордна пара мала довжину 4,1 м і вагу 225 кг.

В 1880 р. щорічно вбивали заради слонової кості до 60-70 тис. слонів. Але вже в 1913 – 10 тис., 1920-1928 рр. – 6 тис.

50 років назад офіційне полювання було заборонено і чисельність зараз зросла біля 250 тис. і більша ніж 100 років тому.

Поїдає слон до 100 кг трави, а за рік він з’їдає рослинність з 5 км².

Зараз слонів масово відстрілюють. Так, в 1966 р. – 5000 слонів, в 1967 – 8000. М’ясо їстивне (в свіжому і в’яленому вигляді). З кісток роблять кісткову муку, з вух роблять столики, а з ніг кошики для сміття.

В 20 ст. Розпочаті роботи по одомашненню африканського слона і деякі результати є.

Ряд сирени (Sirenia)

Чисто водні рослиноїдні ссавці тропічних і субтропічних широт. Передні кінцівки перетворені в плавці, задніх нема. Спинного плавця теж нема. Зовні схожі з китоподібними.

Сліпа кишка велика, добре розвинена. Живуть біля берегів, у гирлах тропічних рік. Слух і нюх добре розвинені. Молочні залози випуклі і кожна має по одному соску. Молочні залози знаходяться на грудях між ластами. Ця обставина і доповнена уявою моряків середньовіччя, послужила для розповіді про морських дівиць – сиренах. Малят самки притискують ластами до грудей.Сирени вимираюча група, які пішли від хоботних.

1) Ламантини довжиною до 5 м характерні види, як американський ламантин (вага 400 кг), африканський ламантин.

Ламантинів відстрілюють заради смачного м’яса, ніжного жиру. Добре переносять неволю.Зараз відстріл їх заборонений.

2) Дюгоні (довжина 3 м) іноді 5 м (маса до 600 кг) шкіра товста до 2,5 см. Поширені біля східних берегів тропічної Африки, по берегах Індії. В неволі утримуються важко.

3) Морська корова була відкрита в 1741 р. експедицією Берінга і знищена на протязі 27 років. Довжина досягає 7,5 м маса 3,5 т.

Морські корови жили стадами не більше 2 тис. голів біля Командорських островів. Остання морська корова була вбита в 1768 р.

Ряд Парнокопитні (Artiodactyla). Крупні наземні рослиноїдні тварини (напівводяні бегемот). ІІІ і ІV пльці найбільш розвинуті і між ними проходить вісь. Ключиця відсутня, шлунок у більшості видів складний. Появлись в нижньому еоцені, очевидно, від одного кореня з парнокопитними.

Ряд нараховує біля 200 видів.

П/ряд Нежуйні (Nonruminantia)

Належить біля 10 видів, які об’єднують свиней і бегемотів. Великі ікла. Шлунок простий і їжа в роті не пережовується.

У нас поширений один вид дика свиня свиня (Sus scrofa), яка є предком свійської свині. В приплоді приносить 4-6 молодих.

Інші види диких свиней зустрічаються і пд. Азії, Африці. В цнт. і пвд. Америці поширені пекарі близькі до свиней. Вага їх до 30 кг.

Бегемот (гіпопотам) пощирений в Африці. Зараз на території національних парків Конго, Кіншаса, Уганда загальна чисельність визначається 25-30 тис. голів. Маса великих самців – 3-3,2 тис. кг.

Сім’я складається з 10-20 самок, підростаючі малі і самець.

Пасуться бегемоти на суші, скусуючи траву губами. За добу з’їдає біля 40 кг трави.

Новонароджений бегемот має вагу 40-50 кг. В неволі бегемоти доживають до 50 років.Зараз в національних парках проводиться відстріл щоб не допустити перенаселення. М’ясо їстівне і нагадує телятину. Один бегемот дає 520 кг чистого м’яса, 30 кг – внутрішнього сала, 27 кг – печінка, 8 кг – серце, 5 кг – язик. Щоб вичинити шкіру бегемота треба 6 років, але тоді на ній можна навіть шліфувати алмази.

П/ряд Жуйні (Ruminantia)

Належить більшість представників ряду (180 видів). Шлунок складний, багато видів мають роги.

Родина олені (Cervidal) мають гіллясті роги. Роги за походженням від cutis. У північного оленя роги мають і ♂ і ♀, у всіх інших – лише самець.

У нас 6 видів. Північний. олень населяє тундрову смугу і більшу частину лісової смуги Євразії і пвн. Америки. Вага 100-220 кг. Всього в нашій країні нараховується біля 800 тис. даних оленів, домашніх – біля 2 млн.

Благороднийолень поселяються в зах.. Європі, Криму, на Кавказі, Тянь-Шані.

Плямистийолень – поселяється в лісах пвд. частини Далекого Сходу. Молоді роги благородного та плямистого використовуються для виготовлення препарату пантокрин. Найбільший з оленів – лось (Alces alces), який поселяється в лісовій зоні Європи, Сибіру, Пвн. Америки.

Козуля (C. capreolus) – найменша з наших оленів. Поселяється в лісовій та лісостеповій зонах Криму, Кавказу, гір Середньої Азії.

Всі види є промисловими звірами, використовується м’ясо і шкіра. Північні олені одомашнені і є як транспортні. Шкіра використовується як хутровий товар, для виготовлення замші.

Родина Кабарги (Moschidaе) включає один вид. Рогів немає. У самців – великі ікла у верхній щелепі (Пвд. і Сх. Сибір, Дал. Схід і Центр. Азія). І мускусний мішок на черевці.

Родина порожнисторогих (Cavicornia) Роги порожнисті, характерні переважно самцям. Роги походять з мальпігієвого шару епідермісу. Багато видів одомашнені і дали початок різним породам. Велика різноманітність антилоп в Африці.

У нас відомо 5 видів: джейран (Закавказзя, Сер. Азія, Казахстан), сайгак (Приальпійські степи і Казахстан), серна (Кавказ, Карпати).

Декілька видів козлів і баранів: сибірський козерог, барани – муфлони (Закавказзя, Крим); в горах Сер. Азії баран – архар. Ці види дали початок різним породам домашніх овець.

Види диких биків більш зараз характерні в Пвд. Азії і Африці – азіатський і африканський буйволи буйволи. В Центр. Азії живе мохнатий як як, в Пвн. Америці – бізон, у нас – зубр, в лісостеповій зоні Росії жив великий бик – тур (був знищений в XVII ст.) Більшість з перекислених видів биків відомі і як одомашнені - гаял, буйвол, як.

Родина жирафів (Girrafidac)

Поширені лише в Африці. Шия видовжена, передні ноги теж видовжені. Два види: окапі (вперше відкрита мандрівником Г. Стенлі в 1890 р.). За даними на 1966 р. у 18 зоопарках світу утримувалось 29 самців і 24 самки. Поширені лише в басейні р. Конго.

Жирафа – поширена майже по всій Африці від Сахари на південь.

Висота жирафи 4,8-5,8 м. При бігові розвиває швидкість до 50 км/год. Збирається в стада 10-20 голів.

Ряд непарнокопитні (Perissodactyla)

Великі копитні у яких розвинений ІІІ–ій палець. Ключиці відсутні, шлунок простий. Появились в нижньому еоцені. Предками були хижі – креодонити. Вони швидко розвивались і дали до 500 видів об’єднаних в 12 родин; з них – 9 вимерло, а три дійшли до наших днів – 16 видів: тапіри, носороги, коні.

Родина тапірів. У них на передніх 4, а на задніх – 3 пальці, найбільше розвинутий третій палець. Вага 225 - 300 кг. Ніс витягнутий в короткий хобот з верхньою губою.П’ять видів, 4 – в Південній Америці і 1 – в Південно - Східній Азії. Заселяють болотяні ліси і суші. Добре плавають і пірнають. Представники: рівнинний тапір, центрально-американський, гірський тапір, чепрачний (Т. indicus).

Родина носорогів (Rhinocerotidаe). Кінцівки трипалі, шкіра товста майже без волосся.Довжина тіла 2-4 м., висота 1-2м., вага від 1 до 3,6 т. Поширені в Пвд - Сх. Азії і Африці. Нині об’єднані в 5 видів і взяті під охорону.

За даними Підоплічка І.Г. шерсистийносоріг вимер в Х ст. в наслідок переслідування людиною. Індійський носоріг поступається розмірами слонові. Довжина тіла до 4.2 м., висота 2м. і вага 2 т. Шкіра гола. Ріг один до 60 см. довжини. З давна переслідувався людиною заради ніби цілющої дії рога. Зараз в усьому світі носорогів біля 750. Крім людини не має ворогів. При бігові може розвивати швидкість до 40 км/год. Живиться трав’яною рослинністю. Живуть до 70 років.

Білий носоріг (губатий африканський) найбільш великий, вага до 3 т. (навіть 5т) довжина 3,6-4 м., висота 1,6-2м. У нього 2 роги, передній довший (до 1,58м). Живиться трав’яною рослинністю. Був поширений на Африканському континенті. Живуть невеликими групами до 16-18 звірів. На африканському континенті поширені чорні носороги. В 1967р. їх було від 11000 до 13500 звірів. В 70-х рр. їх нараховували 65 тис., в 1987 менше 4 тис. Живляться молодими пагонами кущів. Ведуть одинокий спосіб життя. У нас знаходять залишки шерстистого носорога, який жив одночасно з мамонтом. Численними вони були в третинний період.

Родина коней (Eguidae) у них розвинені лише 3 палець, а 2 і 4 у вигляді невеликих перетинок.

Зараз відомо 3 роди: Зебри (Hippоtigris, в Африці), осли (Equus asinus)(Африка), коні (зараз в дикому стані кінь Пржевальського (Центральна Азія)). Ще в Х1Х ст. дикі коні зустрічались в південно російських степах. Вони відомі під назвою тарпанів.

Роботи В.Г.Гептнера (1955) показали, що тарпани є як підвид коней Пржевальського, а не як самостійний вид. На січень 1971 р. у всьому світі жили 182 чистокровні коні Пржевальського. В Асканія – Нова живе 8 чистокровних коней.

Кулан (E. hemionus ) систематично близький до коня. Сьогодні кулани є в Південній Туркменії. Здобування його заборонено. В Туркменії є заповідник (Бадхизський) для охорони Кулана.

Ряд приматів (Primates)

Дата добавления: 2014-01-05