Екологічні групи

Клас ссавців утворює дуже багато різноманітних форм. Причиною цього є довга еволюція класу, в якому представники, розселяючись на землі пристосувались до найрізноманітніших умовах пристосування.

Перші ссавці очевидно були неземні або, неземно-деревними, які дали основні екологічні групи звірів.

	I. літаючіНадземні звірі найбільш широка група яка заселила всю землю. В цій групі виділяються дві лінії. Лісові і відкритих просторів. 1). Ліс і кущі а) деревно –лазаючі (білки, куниці, мурахоїди, летяги, лемури, багато мавп); б) напівдеревний, напівназемний спосіб життя. Частково здобувають їжу на деревах – соболь (мишовидні гризуни 20-50%, поїдає ягоди і кедрові 30-60%, ловить птахів 5-10%, білок 1-15%). Чорний ведмідь (Далекосхідний) кормиться на землі (ягоди, комахи). На деревах (ягоди, мед, бджоли). в) поширені лише в лісі, але ведуть наземний спосіб життя (бурий ведмідь, росомаха, лосі, олені).В лісі корми знаходять на землі і ліс служить захистом. 2). Тварини відкритих просторів слабо виражають ярусність, відсутність сховищ, багато рослинного корму (трави). Сюди належать: сумчасті комахоїдні, гризуни, хижі, копитні. Тут виділяються три гілки: а). Копитні багато споживають трави, багато пересуваються, швидко бігають: жирафа 45-50км/ год., зебра 65, газель Томсона 80км / год., гепард 104-112км/ год, вовк до 60км/ год., лев 80. Велика гострота зору, деякі довго обходяться без води. Малята народжуються добре розвинуті. б). Група тушканчика дрібні тварини, добре бігають (20 км/ год) Сюди належать піщанки, кенгурові криси, африканські довгоноги у них тимчасові нори. в)Група ховраха - середньої величини гризуни, населяють гірські райони та рівнинні і степові райони. Живуть постійно в норах (ховрахи, хом’яки, сіноставці). 3. Є ссавці яких трудно віднести до яких-небудь груп (вовк, лисиця, борсук).Вони не мають вузької спеціалізації. Вовк і лисиця живуть в тундрі в лісі в горах. Умови життя різні і різні пристосування. II. Підземні ссавці -високоспеціалізованагрупа. Сюди належать кроти, сліпаки, цокори, сліпушонка з гризунів, сумчастий кріт (серед багаторізцевих), златокріт та ін. Однако можна побачити ряд переходів від наземних до підземних (ховрахи, полівки). Виключно підземними є кроти, цокори, сліпушонки. Кроти риють землю передніми кінцівками, так само і цокори. Сліпак і сліпушонка - нижніми різцями. Сайгак (Saiga tatarica) успішно акліматизований на островів Барса - Кельмес в Аральському морі. Тут акліматизовіний кулан. Зараз в хутрових заготівлях долся акліматизованих видів біля 20% (по вартості). Крім збагачення велика робота ведеться по охороні (соболя,.лісової куниці, лося, сайгака) Особливе значення мав закон про охорону природи. Закон передбачає охорону рідкісних і зникаючих видів тварин. Під забороною здобування рідкісних видів – зубра, кулана, плямистого оленя, калана, архара Велике значення для збереження і збагачення фауни мають державні заповідники. Зараз на території СНД є понад 100 заповідників. Серед них такі як: Кандалакшський (Біле море), Лапландський (Кольський п-рів). В Прибалтиці біля 16 заповідників: Окський заповідник в Сибірі - Баргузинський заповідник, Воронезький, Астраханський, Кримський, Асканія-Нова, Стрілецький степ, Чорноморський, Карпатський, Медобори та інші. Свійські тварини і одомашнення ссавців. Приручення тварин і зараз має місце. В наслідок одомашнення виникло ряд порід свійських тварин. Найменше одомашнені хутрові звірі і деякі олені. На фермах розводять соболів, норок,песців, лисиць. Зараз розведені кольорові форми (голуба,біла, рожева) норок. У світовому виробництві хутра від вольєрного утримання (60 - 70%) великий прибуток.. Свійські верблюди.Двогорбого верблюда предком був дикий двогорбий верблюд, виявлений вперше. Пржевальським в 1877р.Предок одногорбого невідомий. Особливо поширений в Африці. Двогорбий верблюд поширений в Сер. І Центральній Азії. Висока молочність у одногорбого верблюда. Велика рогата худобамає довгу історію походження. Більшість порід походять від дикого бика – тура (Bos primigenius) широко поширеного ще в історичний час в Європі, Азії і Північній Африці. Вчені вважають, що тур був знищений біля 300 років тому. В Росії був звичайним в степовій і лісостеповій зонах. Одомашнення тура відбулося за 8 тисяч років до н. е. За цей час було виведено багато порід, яких можна виділити в 4 групи:
	молочні;
	м’ясо – молочні;
	м’ясні;
	робочі.

Склад їжі ссавців надзвичайно різноманітний. Для живлення вони використовують тварин і рослин. По роду їжі ссавців можна поділити на дві групи: м’ясоїдні і рослиноїдні. Такий поділ умовний, бо лише небагато видів живляться тваринами і лише рослинами. Більшість живляться як тваринною так і рослинною їжею.

Вихідним типом живлення у ссавців було очевидно, живлення хомахами. Мезозойські ссавці живилися комахами, молюсками, червами. Такий характер зараз зустрічаємо в представників ряду комахоїдні (землерийки, їжаки) деякі представники багаторізцевих сумчастихі. Вони збирають їжу на поверхні землі. Більшість летючих мишей здобувають їжу в повітрі. Неповнозубі, однопрохідні поїдають лише мурашок, личинок, використовуючи свої пристосування. Кроти здобувають їжу під землею.

Хижі, ластоногі, китоподібні філогенетично близькі до комахоїдних живляться теплокровними тваринами та ін. Лише чисто плотоїдними є коти і білі ведмеді.

Для багатьох видів хижих важливе значення має рослина їжа. Це стосується бурого і чорного ведмедів. Багато вони поїдають ягід, горіхів, плодів дерев та тварину їжу.

Падлом живляться живляться коти, особливо шакали, гієни. Здобування їжі різне. Коти підстерігають. Лише гепард, який живе на відкритих просторах, переслідує здобич. Лисиці і песці підкрадаються і ловлять здобич, а часто і здоганяють. Заганяють свою здобич і вовки.

Свійські свині виникли в результаті одомашнення декількох диких видів. Основним предком вважають дикого кабана який поширений в Пвд. Європі і Пвн. Африці. Одомашнення в Європі, вважають, відбулось в кінці кам’яновугільного періоду.

Коні. В дикому стані зберігся один вид Кінь Пржевальського (відкритий Пржевальським в 1879р.в Центр. Азії. В пвд. степах в минулому столітті жили дикі коні тарпани. Останній табун в минулому столітті з 8 коней спостерігали біля Асканія-Нова. Одомашнення коней почалось за кілька століть до н.е.і конярство виникло самостійно в Європі і Азії шляхом одомашнення коней Пржевальського і тарпанів.

Породи овець виникли від середземноморського муфлона, середньоазіатського степового барана, азіатського гірського барана - аргалі. Одомашнення було за 10 тис.років до н.е.

Собака одомашнена за 15тис. р до н.е. Предками були очевидно кілька диких видів, але основним був звичайний вовк. Пвд. Породи - від шакала.

Породи: лайки, гончі, сеттери, вівчарки (сх..європейська вівчарка, різні тер’єри, такси)

Дрібні види куницевих (горностай, ласки) здобич ловлять в норах і гніздах. Собаки, лісова куниця ловлять здобич на дереві.

Плотоїдними є більшість водних звірів. Зубаті кити живляться рибою, тюленями; рибою живляться тюлені, вусаті кити. Донними б/хр., живляться кашалоти, з ластоногих- морський заєць.

Рослиноїдних тварин дуже багато. Це більшість напівмавп, мавп, лінивці, гризуни, сумчасті, деякі летючі миші. Їх можна поділити на травоїдних, зерноїдних і плодоїдних. Поділ умовний, бо можуть живитись по- різному. Типові травоїдні - коні, бики, козли, барани, деякі олені і багато гризунів.

У травоїдних є мясисті губи і язик. У парнокопитних, які живляться мягкою травою, верхні різці редуковані. У коней, які живляться більш твердою рослинністю є верхні різці.

Гризуни захоплюють траву різцями. (нутрія, ондатра, полівки)

Корою, листям живляться лосі, олені, жирафи, слони, бобри, лінивці.

Багато з рослиноїдних живляться насінням - білка, борундук, миші.

Спеціалізованих плодоїдних небагато - напівмавпи, мавпи, вовчок.

Характер живлення багатьох міняється по сезонах і в залежності від умов місця. Так, бурі ведмеді Пвд. Кавказу рослиноїдні, а на узбережжі Далекого. Сходу, живляться тюленями, рибою. Такі приклади говорять про широту кормових пристосувань ссавців.

Знаючи про характер живлення можна судити про господарське значення того чи іншого виду.