КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Система фонем сучасної української літературної мови
План Тема. Система фонем сучасної української літературної мови Лекція 5-6 1. Система фонем 2. Система голосних фонем СУЛМ, їх класифікація 3. Система приголосних фонем СУЛМ, їх класифікація.
Основна література Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська літературна мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ “Академія”, 2006. – 368 с. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.,1972. – Ч. 1. Карпенко Ю.О. Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови. – Одеса, 1996. Сучасна українська літературна мова / А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ та ін.; За ред. АП.Грищенка. – К.: Вища школа, 1997. – 414 с. Сучасна українська мова. Фонетика / За ред. І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1969. Сучасна українська мова: Підручник / О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін.; За ред. О.Д.Пономарева. – К.: Либідь, 1991 (1998, 2001). Сучасна українська літературна мова: Підручник / М.Я.Плющ, С.П.Бевзенко, Н.Я.Грипас та ін.; За ред. М.Я.Плющ. – К., 1994. Тоцька Н.І. Сучасна українська мова. Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. – К., 1981. Систему (від грец. systema – утворення) слід розуміти як цілісну впорядковану сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених мовних фактів і явищ, як єдине ціле, де кожний елемент виявляє себе лише у взаємозв’язках з іншими елементами і явищами. І. Бодуен де Куртене перший у світовій лінгвістиці теоретично обґрунтував уявлення про мову як про систему, елементи якої пов’язані між собою різними відношеннями. Основний його внесок у цьому напрямі – побудова теорії фонеми і фонетичних чергувань. Кожна мова є складною системою, до якої входять різні підсистеми: фонологічна, морфологічна, лексична, синтаксична. Ці підсистеми тісно пов’язані між собою і взаємозумовлені: з фонем складаються морфеми, з морфем – слова, зі слів – речення. У завдання фонології входить установлення принципів і методів визначення фонемного складу (фонемного інвентаря) мови, а також опозицій (протиставлень), у яких перебувають фонеми, та зв’язків, що існують між окремими фонемами чи їх групами, на основі чого й складається єдина система фонем. В основі фонологічної системи лежить вимога максимальної диференціації її одиниць, чіткості її побудови, що знаходить свій вияв насамперед у прагненні до простоти й чіткості протиставлень фонеми. Розрізняючи слова і форми слів, фонема у мовному потоці протиставляється іншій (чи іншим) фонемам певними (артикуляційно-акустичними) ознаками. Такими ознаками є тільки постійні ознаки фонем, тобто ті ознаки, що не залежать ні від позиції в слові, ні від сусідства з іншими фонемами. Постійні (конститутивні) ознаки, якими фонема відрізняється від іншої фонеми з властивими їй постійними ознаками, називаються диференційними ознаками. Поняття диференційної ознаки увів у фонологію, розбудовуючи її, М. Трубецькой. Інші ознаки фонем, які не використовуються в мові для протиставлення фонем, називаються інтегральними, або змінними, непостійними ознаками. Змінними ознаками відрізняється кожний алофон фонеми від іншого алофона цієї самої фонеми. Наприклад, у парі різних слів лак [лак] і ляк [л'·ак] твердість / м’якість фонем /л/ і /л'/ є диференційною ознакою, а палаталізованість фонеми /а/ ([·а])є інтегральною ознакою, якої набуває комбінаторний алофон [·а] фонеми /а/ внаслідок її сусідства з палатальною фонемою /л'/. Протиставленість звукових одиниць у тотожних фонетичних умовах за конститутивними диференційними ознаками дає можливість визначити склад (систему) фонем конкретної мови. Кожна фонема має свій набір диференційних ознак. Однією з цих ознак конкретна фонема протиставляється одним фонемам, іншою іншим і т. д. Визначення складу фонем – це встановлення не тільки функціонально значущих одиниць (фонем), але й тих алофонів, у яких вони реально існують у мові. Крім того, необхідно також виявити їх сполучуваність (синтагматику) та їх протиставленість (парадигматику) у тісному зв’язку з лексико-граматичною системою мови.
Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 2977; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |