В громадському житті

Софія Русова. СОЦІАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ, ЙОГО ЗНАЧЕННЯ

Додаток до теми 11

Тема 11. «Проблеми соціальної адаптації і реабілітації. Ресоціалізаційне виховання».

СЕМІНАРСЬКО-ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 10.

Питання для обговорення:

1. Теоретичні та практичні основи соціальної адаптації.

2. Особливості соціально-педагогічної реабілітації.

3. Сутність ресоціалізаційного виховання.

Завдання для самостійної роботи:

1. Опрацювати (тезисний конспект) першоджерела: Софія Русова. «Соціальне виховання, його значення в громадському житті».

2. Підготуватися до тематичного експрес-опитування.

(Скорочено друкується за: Русова С. Вибрані педагогічні твори: У 2 кн. – Кн. 1. / За ред. Є.І. Коваленко. – К.: Либідь, 1997. – 272 с.)

Як привести до згоди два поняття: індивідуалізація виховання і соціалізація?

Індивідуалізація спирається на психологію, на повний розвиток усіх душевних сил дитини. Соціалізація користується всіма вказівками психології, ґрунтується на соціалізмі, визнає великий вплив на дитину не лише спадковості і індивідуального єства, але й соціального оточення.

Мета індивідуального виховання – дати широкий, вільний розвиток усім духовним силам дитини та її здібностям.

Соціальне виховання розвиває в дитині ті особистісні риси дитини, які дадуть їй змогу стати найкращим громадянином.

Мета виховання, і соціальна і індивідуальна, одна, але шляхи її досягнення різні. Увага вчителя зосереджується то на психологічному аналізі, то на обставинах, впливах, які можуть впливати на дитину.

Соціологія розглядає людину лише з соціального боку, психологія – з індивідуального.

Соціологія цікавиться становищем людини в громаді, різними соціальними відносинами, обов'язками.

Психологія розглядає глибоко душу індивіда і намагається зрозуміти духовну природу. Виходить, що соціологія вивчає особу через громаду і відносно її зв'язку з громадою, а психологія, навпаки, підходить до розуміння громади через знання тих індивідів, що її складають. Складається нова наука – соціальна психологія. Проведення цієї теорії у вихованні досить тяжке і вимагає суцільної реформи усього виховання. Стара школа цілком ігнорувала об'єднання соціального та індивідуального. Учні виховувались як окремі суб'єкти, підготовлені до якоїсь кар'єри або спеціальності. Лише поступова демократизація життя поставила перед школою, педагогами нове завдання: виховати громадянина, підготувати його до активної участі у соціально-політичному, культурному житті. Треба викликати в дитини бажання керуватися не лише своїми інтересами, але й інтересами товаришів, співгромадян. Дитина, яка виховується індивідуально, завжди виростає егоїстом.

Шкільна організація мусить бути демократичного типу, з високим моральним ідеалом. Це питання має дослідників, серед яких талановиті педагоги: Рума[5], Дюркгейм, Скот, Сміт, Бергсон. Розглянемо літературу з цього питання.

Дата добавления: 2014-01-05