Паперові гроші

Вперше спроба запровадження паперових грошей відбулася в Китаї Х століття. В 1107 р. вже друкували паперові гроші, застосовуючи не менше 6 фарб. Але з причин фальшування та інфляції в XVI ст. Китай знову повернувся до використання срібних монет.

В Європі паперові гроші стали з’являтися у XVII ст. Піонером вважається швед Ю. Пальмструк, який заснував в 1656 р. кредитний і вексельный банк. Цей банк спочатку випускав векселі – боргові зобов’язання виплати певної суми у вказаний термін, а згодом – банківські кредитні білети (банкноти).

Пізніше почалися відкриватися інші банки.

Історично класична банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобов’язання повернути його за першою вимогою. У міру зростання багатств банків їхні розписки (банкноти) стали користуватися такою довірою, що почали прийматись у платежі нарівні із золотою монетою. Поступово такі розписки набули строго встановленої форми і стали затримуватися в обігу, не повертаючись у банки для виплати по них золота. Ця обставина дала можливість банкірам видавати свої банкноти купцям на суму, що перевищувала вартість золота, прийнятого на збереження, тобто перейти від повного до часткового покриття банкнот. З цього часу (кінець XVII ст.) починається власне історія класичної банкноти.

Паперові гроші:

у широкому значенні – будь-які грошові знаки, виготовлені з паперу (розмінні і нерозмінні банкноти, казначейські білети).

у вузькому значенні – знаки вартості, що емітуються казначейством для покриття бюджетних витрат.

Паперові (декретні або казначейські) гроші – нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов’язковими до приймання у всі види платежів.

Банківські гроші – теж неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов’язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту і підтримка стабільної вартості.

Період класичної банкноти закінчився з повним припиненням розміну її на золото після світової економічної кризи 1929-1933 pp. У нових умовах банкнота втратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію сталості вартості – розмін на золото. Це значно зблизило сучасні банківські гроші з паперовими.

Демонетизація золота – втрата грошових функцій золота. Спочатку з обігу були вилучені золоті монети, замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші, а згодом повністю було зупинено обмін неповноцінних грошей на золото в будь-якій формі.

Причини демонетизації золота:

ü виготовлення золотих грошей було обмежене малими запасами золота;

ü зростали вимоги щодо скорочення витрат на виготовлення грошей;

ü золото відчутно зношувалося в процесі обігу.

Коли банки стали широко залучати банкноти від клієнтів на вклади, виникла друга форма банківських грошей – депозитні гроші.

Депозитні гроші – різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів – чеків, платіжних доручень, пластикових карток...

У сучасних умовах депозитні гроші стали основною формою грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою, їхня частка становить близько 90% усієї грошової маси в обігу.

Гроші, на відміну від інших товарів, володіють абсолютною ліквідністю.

Абсолютна ліквідність – здатність активу негайно обмінюватися на будь-які блага.

Еволюція форм грошей:

Повноцінні гроші (мають споживчу вартість – товари, дорогоцінні метали).

Дата добавления: 2014-01-05