Функції грошей

Безготівкові гроші

Готівка

Змішані форми

Неповноцінні гроші (набувають своєї вартості виключно в обігу, при цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені – паперові гроші, білонна (розмінна) монета, депозитні та електронні гроші).

Види сучасних грошей:

q Металеві гроші

§ золота монета

§ срібна монета

§ білонна монета

q Паперові гроші

§ банкноти

§ казначейські білети

q Банківські

§ кредитні (вексель, чек…)

§ електронні (дебетові, кредитні картки, т.з. “зарплатні” картки)

Функція – конкретний вияв суті економічного явища.

Функція грошей – певна дія чи “робота” грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення.

Питання про функції грошей є одним з найбільш дискусійних у теорії грошей. Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а й їх кількості. Дискусії ведуться як між представниками різних теоретичних шкіл, так і всередині кожної з них. Так, більшість представників марксистської теорії грошей визнає п’ять їх функцій, проте вони мають різні погляди щодо суті кожної з них. Ще помітніші розбіжності у трактуванні функцій грошей серед представників немарксистських теорій, більшість із них визнають лише три функції. Разом з тим класики економічної теорії та деякі її представники кінця XIX – початку XX ст. теж визнавали п’ять функцій грошей.

5 функцій:

§ міра вартості,

§ засіб обігу,

§ засіб платежу,

§ засіб нагромадження вартості,

§ світові гроші.

Міра вартості – функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Вартість товару виражається порівнюванням її з товаром – загальним еквівалентом, вартість якого загальновизнана. І тільки через кількісне визначення в одиницях товару-еквівалента здійснюється вимірювання вартості товарів.

Часто ототожнюють міру вартості і масштаб цін, хоча, на думку М. Савлука, це не зовсім коректно (оскільки роль масштабу цін ніби поглинута мірою вартості).

З початком централізованого карбування монет державами виник грошовий масштаб, або масштаб цін, який спочатку збігався з ваговим. Усі товари мали золотий чи срібний еквівалент і одержували ціну як певну вагову кількість цього металу. В Англії фунт стерлінгів як грошова одиниця дорівнював фунту срібла, а монета карбувалася вагою 1/240 фунта срібла. Так само сформувалася й італійська грошова одиниця ліра (по-італ. фунт). Такі “золоті” чи “срібні” ціни визначалися за ваговим масштабом і мало чим відрізнялися на всіх ринках. З часом масштаб цін з певних причин істотно відхилився від вагового, причому в кожній країні різною мірою. Тому ціни в національних грошах почали значно різнитися на різних ринках, що зумовило необхідність застосування валютних курсів.

Гроші як міра вартості широко використовуються як одиниця рахування. За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро- і макрорівнях (визначити витрати і доходи підприємства, обсяги ВВП, інвестицій…).

Засіб обігу – функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Обмін товарів за допомогою грошей у цій функції здійснюється за схемою Т-Г-Т на відміну від бартерного обміну товарів за схемою Т-Т. Продаж (Т-Г) і купівля (Г-Т) можуть відокремлюватися в просторі і в часі.

Позитив:

По-перше, відкривається можливість затримувати гроші і нагромаджувати вартість.

По-друге, розриваються вузькі межі бартерного обміну. Власник товару може продати його не тому, хто в цей час має необхідний йому (продавцеві) товар, а тому, хто в ньому має потребу. За одержані гроші він має можливість вільно вибрати на альтернативній основі необхідний товар, що сприяє розвитку конкуренції серед товаровиробників.

По-третє, власник грошей може перенести купівлю іншого товару на майбутнє чи на інший ринок або взагалі використати їх за іншим призначенням.

У сучасних умовах використання грошей як засобу обігу здійснюється переважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню, у міжнародній торгівлі та ін. Проте і в цих сферах поступово звужується використання функції засобу обігу завдяки проникненню сюди кредитних відносин, особливо в країнах з розвинутою ринковою економікою.

Засіб платежу – функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин (здатність перебувати в обігу незалежно від обігу товарів).

Гроші як засіб платежу, подібно до засобу обігу, передаються від одного суб’єкта відносин до іншого, тобто здійснюють обіг. Тому коли мова йде про грошовий обіг, то найчастіше мається на увазі функціонування їх і як засобу обігу, і як засобу платежу.

Функція засобу платежу забезпечує ширші можливості для підприємства, ніж функція засобу обігу, оскільки знімає з нього обмеження, які створює суто еквівалентний обмін у разі негайної оплати товарів (Т-Г), розширює маневреність коштами, дає можливість здійснити платежі шляхом заліку зустрічних зобов’язань, що сприяє економії грошових коштів та прискоренню обігу капіталу. Водночас у цій функції потенційно міститься загроза неплатежу, яка при реалізації в широких масштабах може спричинити грошово-кредитну кризу.

У розвинутій ринковій економіці гроші як засіб платежу обслуговують більшу частину всього економічного обороту.

Засіб нагромадження – функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості.

Скарб – нагромаджене абстрактне загальне багатство. Нагромадження грошей як скарбу було стихійним наслідком виникнення надлишку продуктів у товаровиробників. Спочатку нагромадження грошей мало лише одну визначену ціль – збереження вартості на випадок різних соціальних потрясінь. Згодом замість прагнення сховати своє багатство виникло бажання продемонструвати його, а примітивним формам скарбу стали надавати форму предметів розкоші (естетична форма скарбу). Згодом товаровиробники почали нагромаджувати скарб безпосередньо заради розширення виробництва й одержання додаткового прибутку в майбутньому. Вони передавали свої скарби в борг, розміщували в банках, цінних паперах, що приносило прибуток у вигляді процентів, дивідендів.

Крім естетичної форми, продовжується класичне нагромадження скарбу у вигляді брусків дорогоцінного металу, золотих монет тощо. Великі запаси золота зберігаються в державних скарбницях, центральних банках, міжнародних валютно-кредитних центрах, а також у приватних власників. Наприкінці 80-х років державні запаси золота найбільш розвинутих країн з ринковою економікою становили майже 30 тис. т, запаси міжнародних валютно-кредитних установ – понад 6,5 тис., у приватній тезаврації – понад 30 тис. т.

Світові гроші – функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Виділення функції світових грошей зумовлене особливостями руху вартості на світовому ринку, які визначаються поділом цього ринку державними кордонами. Завдяки такому поділу тут з’являється специфічний суб’єкт економічних відносин – держава, яка представляє інтереси країни в цілому. Тому на світовому ринку виникають економічні суперечності більш високого рівня, ніж на внутрішньому, які впливають і на відносини безпосередніх покупців та продавців.

Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу, загального купівельного засобу і засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Отже, світові гроші – це комплексна функція, що повторює всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку.

Тому багато дослідників взагалі не виділяють світові гроші як окрему функцію, однак не всі національні валюти є вільно конвертованими. І коли економічні суб’єкти таких країн виходять на світовий ринок, то їм потрібні зовсім інші гроші. Раніше функцію світових грошей виконували злитки золота, зараз або стабільні вільноконвертовані валюти (наприклад, долар США), або нові міжнаціональні валюти з такими ж якостями (СДР, ЕКЮ, євро), а роль золота незначна.

Дата добавления: 2014-01-05