Заняття 1. Основи організації та ведення оборони аеромобільним (парашутно-десантним) відділенням в тилу противника

ТЕМА 8. ВІДДІЛЕННЯ В ОБОРОНІ В ТИЛУ ПРОТИВНИКА

В.Л.Фомін

Службовець В.П.Канцер

ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНИМ) ВІДДІЛЕННЯМ В ТИЛУ ПРОТИВНИКА

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВЕДЕННЯ ОБОРОНИ АЕРОМОБІЛЬНИМ

В.Л.Фомін

Лекція

ОДЕСА

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ

ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПОЛІТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Факультет підготовки офіцерів запасу

Кафедра аеромобільної підготовки

Прим.___

ЗАТВЕРДЖУЮ

ВП завідувача кафедри

20.01.10.

Лекція

МОДУЛЬ 2.ВП.01

«ТАКТИКА (в т. ч. інженерне забезпечення, радіаційний, хімічний, біологічний захист підрозділів, організація зв’язку)»

Обговорено на засіданні

кафедри 20.01.10.

Протокол № 1

ОДЕСА

НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНІ ЦІЛІ

1. Ознайомити студентів з сучасним оборонним боєм, завданням відділення в обороні, його місцем в бойовому порядку взводу в обороні.

2. Навчити студентів правильно розбиратися в системі вогню та порядком складання картки вогню аеромобільного (парашутно-десантного) відділення.

3. Обґрунтувати бойові можливості аеромобільного (парашутно-десантного) відділення в обороні.

4. Розвивати у студентів впевненість у високих бойових можливостях аемв, рішучість і ініціативу при виконанні бойового завдання.

ПРИБЛИЗНИЙ РОЗРАХУНОК ЧАСУ

№ з/р	Навчальні питання	Час (хв.)
І	Вступна частина
II	Основна частина
	Вступ
	Сучасний оборонний бій та його характеристика. Завдання відділення в обороні. Місце відділення в бойовому порядку взводу в обороні
	Бойові можливості аеромобільного (парашутно-десантного) відділення в обороні
	Система вогню. Порядок складання картки вогню аеромобільного (парашутно-десантного) відділення
	Закінчення
III	Заключна частина

МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Графопроектор «Лектор-2000» (проектор «Epson»);

2. Слайди;

3. Плакати;

4. Обладнання класу.

5. Матеріал лекції

ЛІТЕРАТУРА

1. Бойовий статут Сухопутних військ, ч. III (взвод, відділення, танк), Київ, видавництво «Варта», 1995.

2. Боевой устав воздушно-десантных войск, ч. III (взвод, отделение). Москва, Военное издательство, 1984.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1. При підготовці до заняття лектору необхідно з’ясувати, який матеріал відомий студентам з цієї дисципліни.

2. Напередодні проведення лекції, лектору необхідно уточнити місце проведення заняття (клас), та перевірити його готовність до заняття. В день проведення заняття перед його початком необхідно оформити класну дошку, підготувати необхідне комп’ютерне обладнання (як що треба), на підставці розмістити необхідні схеми.

3. Якщо заняття планується 1-ю парою, призначити студентів для проведення інформування на протязі 3 - хв. по діям в Україні; та 3 - хв. по діям у Світі.

4. Напередодні лекції студенти повинні закріпити знання, одержані ними під час вивчення тактики на попередніх заняттях.

5. При проведенні вступної частини заняття після перевірки наявності студентів уточнити, як відсутні на занятті студенти законспектують лекцію, призначити відповідальних (командири відділень).

6. Під час викладання першого навчального питання при поясненні сучасного оборонного бою та його характеристик, завдань відділення в обороні, його місця в бойовому порядку взводу в обороні доцільно поставити проблему яким чином боротися з противником і залучити студентів до її вирішення. Розглядаючи бойові можливості аеромобільного (парашутно-десантного) відділення в обороні доцільно нагадати місце і роль десантника в бойовому порядку відділення та взводу. При розгляданні системи вогню та порядку складання картки вогню аеромобільного (парашутно-десантного) відділення слід активно залучати слухачів, пояснюючи порядок відпрацювання бойового документу. Контроль засвоєння курсантами навчального матеріалу доцільно здійснювати шляхом опитування їх за наступними питаннями: завдання оборонного бою, бойові можливості відділення в обороні (порядок розрахунку) та інше.

7. При проведенні заключної частини заняття викладачу після доведення студентам завдання на самостійну роботу по підготовці до наступного заняття, необхідно нагадати курсантам коли за розкладом будуть проводитися заняття у навчальних групах, а також який навчальний матеріал мати на самостійній роботі при підготовці до наступного заняття.

Вступ

Наявність зброї масового ураження, високоточної зброї, значної кількість артилерії, танків, бойових літаків і вертольотів, засобів дистанційного мінування місцевості, визначають характерні риси сучасного оборонного бою і основні вимоги до нього.

Під вимогами до оборони розуміються ті основні якості, якими вона повинна володіти, щоб забезпечити досягнення поставленої мети та виконати головні цілі оборони – зірвати чи відбити наступ переважаючих сил противника і нанести йому значні втрати – можна лише в завзятій боротьбі з застосуванням усіх засобів ураження.

Частини і підрозділи аеромобільних військ при виконанні бойових задач в тилу противника ведуть загальновійськовий бій.

Бій – основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з’єднань, частин та підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

Основними видами бою є оборона і наступ.

Перше навчальне питання. СУЧАСНИЙ ОБОРОНИЙ БІЙ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА. ЗАВДАННЯ ВІДДІЛЕННЯ В ОБОРОНІ. МІСЦЕ ВІДДІЛЕННЯ В БОЙОВОМУ ПОРЯДКУ ВЗВОДУ В ОБОРОНІ.

Оборона – вид бою, до неї підрозділи переходять вимушено або навмисно, коли наступ неможливий або недоцільний.

Сутність оборони полягає насамперед, у її цілях і шляхах їх досягнення.

Ціль оборони полягає в тому, щоб зірвати чи відбити наступ переважаючих сил противника, нанести йому значних втрат, утримати важливі райони (рубежі, об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в рішучий наступ.

Мета оборони досягається: постійною розвідкою угрупувань, які створюються противником; своєчасним розкриттям його підготовки до наступу та задуму дій; негайним знищенням його засобів масового ураження, систем високоточної зброї; глибоко ешелонованим та майстерним шикуванням оборони перш за все для відбиття атак великої кількості танків та інших броньованих машин, повним використанням для цього вигідних умов місцевості та її інженерним обладнанням; своєчасним маневром, силами і засобами з не атакованих ділянок, завзятим утриманням позицій та районів, проведенням рішучих контратак, нав’язуванням противнику своєї волі, створенням для нього невигідних умов бою; створенням та ефективним використанням систем вогню всіх видів, насамперед протитанкового, на дальніх та ближніх підступах до оборони, на флангах та проміжках у поєднанні із системою інженерних загороджень; постійним прикриттям військ від ударів противника з повітря, швидким знищенням його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп; маскуванням елементів бойового порядку та введенням противника в оману відносно способу їхніх дій; підготовкою частин та підрозділів до ведення тривалого оборонного бою; постійним захистом військ від зброї масового ураження, високоточної зброї противника та його засобів радіоелектронного придушення; надійним всебічним забезпеченням, стійким управлінням, швидким відновленням боєздатності військ.

Умови переходу до оборони – це конкретно сформована обстановка в якій здійснюється підготовка оборони (положення, стан і характер дій противника, і своїх військ, умови місцевості, які засоби ураження застосовуються).

Оборона може підготовлюватися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником відділення переходить до оборони з метою:

- відбиття контратак переважаючих сил противника у ході наступу;

- у ході невдалого зустрічного бою;

- для закріплення і утримання захоплених рубежів.

Поза зіткненням з противником, відділення може переходити до оборони завчасно, створюються більш сприятливі умови для організації оборони.

Відділення обороняється, як правило, у складі взводу, воно може призначатися в бойову чи безпосередню охорону, і діяти як підрозділ прикриття.

Відділення обороняє позицію до 100м по фронту, БМД розташовується в центрі позиції відділення, на фланзі чи за позицією на віддаленні до 50м. Позиція відділення складається з основних і запасних вогневих позицій вогневих засобів. При дії в складі взводу позиції відділень, основні, запасні і тимчасові вогневі позиції бойових машин, основні і запасні вогневі позиції доданих вогневих засобів, КСП командира взводу складають опорний пункт взводу, розміром до 400м по фронту і до 300м в глибину. Бойові машини в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200м.

Позиції відділень розташовуються як правило в одній траншеї в лінію.

Позиція одного відділення з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту в 100-200 м за траншеєю.

При загрозі атаки з флангу, бойовий порядок може будуватися уступом вправо або вліво.

Величина позиції відділення (до 100м) залежить від кількості особового складу, що обороняється, умов місцевості і обстановки та необхідністю управління підлеглими голосом. Щоб уникнути ураження всього відділення одним снарядом середнього калібру його позиція повинна бути не менш 50м.

Не допускається розосередження особового складу на позиції понад 100м. Між позиціями відділень можуть бути проміжки до 50 м. Для кругової оборони підготовляються запасні вогневі позиції для БМД, гранатометів, кулеметів для ведення вогню в сторони флангів і тил.

Бойова задача – це задача, поставлена вищестоящим командиром підрозділу для досягнення визначеної мети в бою до визначеного часу. Задача відділення в обороні: нанести усіма видами вогню у взаємодії із сусідами рішучу поразку противнику перед переднім краєм, відбити його атаку і утримати позицію, що зайнята. У випадку вклинення противника в опорний пункт чи проміжок із сусідом, необхідно вогнем усіх засобів нанести йому максимальні втрати і не допустити його подальшого просування в глибину оборони і тим самим створити сприятливі умови для знищення його резервами старшого командира.

В обороні відділення повинно знаходитись в постійній готовності до відбиття атаки противника.

Для ведення спостереження за противником і знищення його розвідки в відділенні призначається черговий вогневий засіб, який знаходиться у постійній готовності до негайного відкриття вогню з тимчасової чи запасної вогневої позиції. Решта особового складу відділення удосконалює інженерне обладнання позиції, займається бойовою підготовкою або проводить технічне обслуговування БМД.

Таким чином ми з вами розглянули в цьому питанні сучасний оборонний бій та його характеристику, завдання відділення в обороні та місце відділення в бойовому порядку взводу в обороні.

Друге навчальне питання. БОЙОВІ МОЖЛИВОСТІ АЕРОМОБІЛЬНОГО (ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНОГО) ВІДДІЛЕННЯ В ОБОРОНІ

Бойові можливості – це кількісні і якісні показники, що характеризують здатність підрозділу виконувати визначені бойові задачі за встановлений час у конкретних умовах обстановки.

Вони залежать від: кількості особового складу; рівня його бойової підготовки; наявності і технічного стану бойової техніки і зброї; наявності боєприпасів; тактики дій і можливостей противника; місцевості, пори року, погоди.

Бойові можливості відділення в обороні характеризуються складом наступаючого противника, якого він може відбити. Вони включають: вогневі і маневрені можливості. Це поділ умовний, тому що, у бою обидві складові частини діють у повній єдності і взаємозв'язку. Найважливішою їхньою складовою частиною є вогневі можливості.

Вогневі можливості відділення виражаються кількістю БМД, БТР, атаку яких воно самотужки може відбити наявними засобами, зберігаючи при цьому свою боєздатність.

Методика розрахунків базується на використанні коефіцієнта бойової ефективності БМД, РПГ-7Д.

Коефіцієнти бойової ефективності показують середні можливості протитанкових засобів щодо їх здатності по знищенню бронеоб’єктів противника в ході оборонного бою.

Умовні коефіціенти бойової ефективності засобів в обороні:

- РПГ-7Д - на підготовленому рубежі (в окопі) - 0,3

- на підготовленому рубежі (відкрите) - 0,1

- БМД-1 - на підготовленому рубежі (в окопі) - 2,0

- на підготовленому рубежі (відкрите) - 1,5

При визначенні можливостей відділення в обороні по знищенню піхоти, що атакує, використовуються наступні вихідні дані:

- кількість стрілецької зброї і щільність вогню.

Щільністю вогню називається кількість куль, яка приходиться на 1м фронту визначеного рубежу, що випускається підрозділом у 1 хвилину із усіх видів зброї.

Приклад: аем (пд) відділення

командир відділення - АКС-74

навідник-оператор - ПКТ

механік-водій - АКС-74У

кулеметник - РПК-74

гранатометник - РПГ-7Д

помічник гранатометника - АКС-74

старший стрілець - АКС-74

Бойова швидкострільність:

- автомату АКС-74 - 100 пострілів у хвилину

- кулемета РПК-74 - 150 пострілів у хвилину

- кулемета ПКТ на БМД - 250 пострілів у хвилину

АКС 3х100 + РПК 1х150 + ПКТ 1х250 = 700 куль

700 пострілів: 150 м = 4,6 кулі в 1 хвилину на 1 метр фронту

Якщо втрати особового складу складають 30 %:

АКС 2х100 + РПК 1х150 + ПКТ 1х250 = 600 куль

600 пострілів: 150 м = 4 кулі в 1 хвилину на 1 метр фронту

Відділення повинно обороняти позицію до 100м з розрахунку, що по 25м повинні забезпечувати вогнем проміжки між відділеннями.

На фронті оборони відділення до 100м може наступати до 1,5 відділення противника.

Дослідним шляхом встановлено: при веденні вогню лежачи (стоячи з упору) з автомата, ручного кулемета на відстані 300м для ураження однієї цілі треба 4, а при веденні вогню з ходу для рішення цієї задачи – 25 пострілів. З цього слідує, що ефективність вогню відділення в обороні в 4-6 разів вище, чим у наступаючих.

Досвід війн показав, що для відбиття атаки піхоти противника обороняючий повинен створити щільність не менш 3-5 куль на 1 метр фронту. Така щільність забезпечує 50% знищення атакуючої піхоти противника, що може примусити його призупинити атаку. Таким чином, відділення в обороні здібно відбити атаку противника на фронті до 150м (до двох відділень).

Таким чином ми з вами розглянули в цьому питанні бойові можливості аеромобільного (парашутно-десантного) відділення в обороні.

Третє навчальне питання. СИСТЕМА ВОГНЮ.ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ КАРТКИ ВОГНЮ АЕРОМОБІЛЬНОГО (ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНОГО) ВІДДІЛЕННЯ

Система вогню в обороні – це організоване за єдиним планом поєднання вогню всіх видів зброї для ураження противника.

Вогонь в обороні є основним засобом знищення противника.

Система вогню в обороні полягає у вмілому розміщенні і організованому використанні вогневих засобів, створенні зон суцільного вогню усіх видів зброї перед переднім краєм оборони, на флангах і в глибині оборони для знищення в першу чергу танків та інших бойових машин, а також у швидкому зосередженні вогню на будь-якому загрозливому напрямку чи ділянці.

Система вогню в обороні включає: - ділянки зосередженого вогню відділення, підготовлені перед переднім краєм оборони; - зони протитанкового вогню бойових машин і суцільного багатошарового вогню усіх видів вогневих засобів перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони; - підготовлений маневр вогнем БМД на загрозливих напрямках.

Основою системи вогню є протитанковий вогонь. Протитанковий вогонь повинен забезпечувати ураження танків та інших броньованих цілей противника, як перед переднім краєм, так і на флангах.

Ефективність системи вогню досягається широким і швидким маневром вогнем і вогневими засобами. Сутність маневру полягає у швидкому перенесенні вогню з одних цілей на інші для послідовного чи одночасного ураження декількох цілей і в зосередженні його на головній цілі.

Ефективність вогню в обороні досягається його влучністю, масованістью і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Всі вогневі засоби в обороні повинні бути готовими до ведення вогню і здійснення маневру вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Ураження цілей може здійснюватися вогнем окремих вогневих засобів чи зосередженим вогнем відділення.

Зосереджений вогонь – це вогонь стрілецької зброї, гранатометів, озброєння БМД, що ведуть одночасно декількома вогневими засобами чи декількома підрозділами по одній цілі чи по частині бойового порядку противника.

Щільність вогню на ділянці зосередження вогню повинна бути в 1,5-2 рази вище, ніж звичайна щільність перед опорним пунктом.

З щільністю вогню 15-20 куль у хвилину на 1 погонний метр фронту ділянка зосередженого вогню відділення повинна бути до 50м, а взводу до 150м.

Зосереджений вогонь з автоматів і ручних кулеметів ведеться на Д= 400-600м, з кулеметів ПК і ПКТ до 1000м.

Для БМД ділянки зосередженого вогню призначаються окремо і можуть бути на віддаленні 2-3км від переднього краю з розрахунком 25м на гармату для осколкової гранати.

Для організованого ураження противника призначаються рубежі відкриття вогню з ПТКР, БМД (БТР) і стрілецької зброї, перекриття основних і призначення додаткових секторів обстрілу, забезпечує створення зон суцільного багатошарового вогню перед переднім краєм і на флангах позиції оборони.

Бойовим машинам десанту, кулеметам, гранатометам призначаються основні і запасні вогневі позиції, основний і додатковий сектори обстрілу на дальність їхнього дійсного вогню. Відділенню вказується (призначається) смуга вогню, додатковий сектор обстрілу і ділянки зосередженого вогню.

Смуга вогню вказується чотирма крапками (орієнтирами) починаючи з правого флангу від себе у бік противника, а сектор обстрілу двома крапками. Смуга вогню відділення повинна бути ширше фронту оборони і не перехрещуватися зі смугами окремих відділень.

Готовність системи вогню визначається: зайняттям усіма вогневими засобами вогневих позицій; готовністю даних для стрільби та наявністю необхідної кількості боєприпасів та ракет.

Інженерне обладнання опорного пункту – це комплекс заходів, який проводиться з метою пристосування місцевості для ведення бою, створення умов, що сприяють успішному виконанню бойових задач, які ускладнюють ведення бойових дій противником.

В першу чергу відриваються одиночні окопи для стрільби з автоматів, кулеметів, РПГ, які в подальшому з'єднуються між собою в окопи для відділення, окопи для БМД на основних позиціях.

Дата добавления: 2014-01-05