Оборона роти в горах

Гірська місцевість характеризується надзвичайно складним рельєфом з різким перепадом висот, глибокими ущелинами, каньйонами, скельними смугами, льодовиковими районами. Це, з одного боку, полегшує створення багатоярусної із значною дальністю огляду кругової оборони меншими, ніж в звичайних умовах, силами, дає можливість вибирати найбільш вигідні для оборони рубежі, сприяє прихованому розміщенню елементів бойового порядку, підвищує ефективність вогню і інженерних загороджень, а з іншого - створює значні труднощі, знижує ефективність всіх видів розвідки через наявність великих мертвих просторів, що не проглядаються, ускладнює роботу засобів зв'язку.

Гірські хребти і їх відроги роз'єднують війська, які обороняються, що ускладнює взаємодію між ними. Великі проміжки між опорними пунктами і районами оборони підрозділів дозволяють противнику, використовуючи приховані підступи до оборони, проникати в глибину військ, що обороняються, виходити у їх фланги і в тил.

З урахуванням особливостей гір противник може вести наступ тільки на доступних напрямках, переважно уздовж доріг, долин, по схилах гірських хребтів з широким застосуванням тактичних повітряних десантів (посилений взвод, рота), а також обхідних (охоплюючих) тактичних груп (до посиленої роти, батальйону).

Тому, оборона в горах будується, як правило, на широкому фронті, і повинна забезпечувати перехоплення найбільш доступних напрямків дій противника, а на плоскогір'ях і у широкій долині - як у звичайних умовах.

Основні зусилля зосереджуються на обороні пануючих висот, перевалів, вузлів доріг та інших важливих ділянок місцевості. Опорні пункти підготовлюються до кругової оборони. У проміжках між ними ведеться розвідка і патрулювання, організовуються вогневі засідки і влаштовуються загородження.

Бойовий порядок характеризується яскраво вираженим нерівномірним розташуванням сил і засобів по напрямках і в глибину. На важливих і доступних напрямках він будується більш щільним і глибоким. Бойовий порядок будується, як правило, у два ешелони. Придані роті танки, протитанкові засоби використовуються в опорних пунктах взводів на найбільш важливих напрямках. Вони займають вогневі позиції в місцях, де забезпечується ведення вогню на граничну дальність.

Найбільш щільно всіма видами вогню в поєднанні з загородженнями повинні прикриватися дороги, виходи з ущелин, тунелів, гірських долин, тіснин, зручні переправи через ріки і переходи через каньйони, а також напрямки, які можуть бути використані противником для обходу.

Підступи до панівних висот прикриваються вогнем артилерії, мінометів, гранатометних підрозділів і протитанкових засобів. Артилерія широко застосовується для стрільби прямою наводкою.

Зенітні підрозділи, а також механізовані підрозділи, виділені для боротьби з повітряним противником, займають позиції на висотах, які забезпечують круговий огляд та обстріл літаків, вертольотів й інших повітряних цілей.

Передній край оборони вибирається на схилах гірських хребтів і на окремих виступаючих вперед висотах і відрогах гір, що забезпечують хороший огляд і обстріл підступів до оборони. Звивисте накреслення переднього краю дозволяє створювати вогневі мішки і вести фланговий вогонь. Іноді в цілях маскування він може проходити і по зворотнім скатам. Але в цьому випадку передні скати повинні займатися бойовою охороною і прострілюватися вогнем з сусідніх ділянок.

Оборонні позиції, як правило, будуть переривистими. Основу кожної з них складають опорні пункти рот і взводів, що знаходяться у вогневому зв'язку між собою і перехоплюють підступи до перевалів, дороги, стежки і доступні напрямки. В проміжках між опорними пунктами організовується розвідка і патрулювання, а також влаштовуються засідки і загородження.

Система взводних опорних пунктів, вогневих позицій і траншей у ротному опорному пункті може бути найрізноманітнішою. Дороги, перевали, гірські стежки та ущелини межами ротних опорних пунктів не призначаються.

Система вогню будується з таким розрахунком, щоб перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між опорними пунктами не було мертвих просторів і прихованих підступів. З цією метою вогневі засоби розташовуються ярусами як на схилах висот, обернених до противника, так і на зворотних схилах, що забезпечує створення багатоярусного флангового, перехресного та кинджального вогню, з урахуванням можливості здійснення маневру.

Організація оборони в горах.

Послідовність і зміст роботи командира роти щодо організації оборони в горах така сама, як і у звичайних умовах.

Разом з тим обсяг роботи, що виконує командир, збільшується, що обумовлено необхідністю більш детально вивчити специфіку місцевості і провести додаткові розрахунки, що витікають з дій в особливих умовах.

Під час організації оборони в горах командир роти крім звичайних питань визначає, яким підрозділам (вогневим засобам) бути готовими до знищення противника, який обходить, та враховує можливість раптових змін метеорологічних умов, гірських і снігових обвалів, лавин, селевих потоків, затоплення русел пересохлих рік під час сильних дощів і танення снігу

Під час організації оборони у вузькій долині (ущелині), вогневі засоби слід розміщувати на прилягаючих схилах гір так, щоб забезпечувався простріл долини (ущелини) перехресним вогнем. Найсильніше зміцнюються висоти, які утворюють вхід у долину (ущелину). Підступи до пануючих висот прикриваються вогнем артилерії, мінометних і гранатометних підрозділів і протитанкових засобів. Артилерія при цьому широко застосовується для стрільби прямим наведенням. Частина засобів ППО розміщується вздовж ущелин для знищення літаків і вертольотів, які використовують їх для скритого підходу.

Під час організації оборони перевалу основні зусилля зосереджуються на утриманні висот, розташованих на підступах до перевалу. Частина сил роти займає оборону безпосередньо на перевалі. На дорогах, які підходять до перевалу, по обидва боки влаштовуються загородження, підходи до яких повинні прострілюватися перехресним вогнем з прилягаючих висот.

В ході з ' ясування завдання і оцінки обстановки командир додатково визначає: наявність у противника підрозділів, що спеціально підготовлені до дій в даних умовах, спеціальної техніки і озброєння; підготовленість підрозділів роти до дій в даних умовах, їх бойові можливості і можливості по обладнанню позицій; найбільш характерні особливості місцевості у ротному опорному пункті, перед переднім краєм і на флангах, а також способи її найдоцільнішого використання (вибір рубежів, місця установки загороджень, засідок тощо); особливості гідрометеорологічних умов в даному районі і можливості щодо їх раптових змін (гірські і снігові обвали, затоплення русел висохлих річок, балок, ярів під час сильних дощів і розтавання снігу).

На основі з'ясування завдання і оцінки обстановки командир роти приймає рішення, в якому крім звичайних питань визначає сили і засоби для знищення підрозділів противника, що обходять, його розвідувально-диверсійних груп.

Бойові завдання підрозділам визначаються, як і за звичайних умов, відповідно до замислу бою, бойових можливостей і їх місця в бойовому порядку роти.

Особливість організації взаємодії полягає в тому, що дії підрозділів, що обороняються на окремих ізольованих напрямках, необхідно погоджувати між собою і з діями підрозділів, що обороняють проміжки між цими напрямками; усередині кожного напряму узгоджуються дії між підрозділами, що обороняються в долині, і підрозділами, що займають оборону на прилеглих до долини схилах і висотах. Зусилля військ узгоджуються перш за все на користь тих підрозділів, яким належить діяти на головному напрямку і виконувати найважливіші завдання.

При організації системи вогню командир роти передбачає найбільш щільно прикрити доступні для наступу противника напрямки, дороги, виходи з ущелин, зручні переходи через річки і каньйони, а також підступи до гірських проходів.

Управління організовується на загальних підставах. КСП роти наближаються до підрозділів першого ешелону, що діють на головному напрямку наступу противника, і створюється розгалужена мережа спостережних пунктів.

Основні зусилля розвідки зосереджуютьсянанапрямках, доступних для наступу противника, а також на напрямках, де можливий обхід підрозділів, які обороняються. Кількість постів спостереження (спостерігачів) збільшується.

Для захисту від ЗМУ і ВТЗ широко використовуються складки місцевості, гірські виробки, печери. Під час відновлення боєздатності підрозділів, крім звичайних заходів, негайно організовується розчищення обвалів і завалів, які перешкоджають виходу людей і техніки зі споруджень.

Під час інженерного обладнання опорних пунктів фортифікаційні спорудження в скельних ґрунтах будуються переважно напівзаглибленого і насипного типу з застосуванням каменю, який прикривають шаром ґрунту, атакож мішків із землею. Інженерне обладнання ведеться з широким застосуванням підривних зарядів. Окопи, укриття та інші спорудження обладнуються так, щоб виключити можливість затікання в них запальних сумішей і води.

У ротному опорному пункті широко використовуються природні перешкоди, створюються кам'яні, а в гірсько-лісистій місцевості і лісові завали, ділянки доріг (стежок) і штучні спорудження підготовляються до зруйнування, на дорогах улаштовуються мінно-вибухові загородження.

Маскування підрозділів досягається вмілим використанням маскуючих властивостей гірської місцевості.

Ведення оборони.

Знищення противника, що наступає, починається ще на дальніх підступах засобами старшого начальника, особливо у момент проходження ним вузьких місць, вузлів доріг, мостів, перевалів і ущелин. Рота починає уражати противника з виходом його в зону досяжності вогневих засобів. При цьому вогонь зосереджується в місцях підйомів, крутих спусків і серпантинних ділянок. Атака піхоти і танків противника відбивається вогнем всіх засобів з широким застосуванням ручних гранат.

З вклиненням противника в оборону бій може розпадатися на місцеві, ізольовані один від одного бої, що вимагає від усіх підрозділів тактичної самостійності і уміння вести бойові дії у відриві від головних сил. В цих умовах підрозділи повинні наполегливо утримувати займані позиції, особливо командні висоти, сковуючи дії противника.

За сприятливих умов противник, який вклинився, знищується рішучою контратакою, яка проводиться, як правило, зверху вниз, уздовж хребта або по долині. Під час проведення контратак, зважаючи на складність маневру, особливо вночі, підрозділи, які контратакують, доцільно завчасно розгортати на заздалегідь підготовленому рубежі.

Роз'єднаність угруповання противника під час наступу на ізольованих напрямках сприяє знищенню його по частинах. В першу чергу знищується його головне угруповання.

Противник, який обходить, знищується вогнем артилерії та інших засобів, а також рішучими діями підрозділів другого ешелону (резерву) або бронегрупи батальйону (роти).

Під час оборони в гірсько-лісистій місцевості особлива увага приділяється підготовці опорних пунктів до кругової оборони, розчищенню секторів обстрілу, прикриттю загородженнями проміжків і флангів, улаштуванню вогневих засад на напрямках, де можливий обхід противником підрозділів, які обороняються.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону розміщуються біля вузлів доріг, стежок і наближаються до підрозділів першого ешелону. В опорних пунктах рот і на вогневих позиціях артилерії і зенітних засобів створюються додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства, води і палива. У гірських районах особовий склад забезпечується спеціальним спорядженням, теплим одягом і світлозахисними окулярами; передбачаються заходи щодо обігріву особового складу і своєчасної евакуації поранених і хворих.

Дата добавления: 2014-01-05