Способи форсування водних перешкод

Форсування – це подолання з боєм водної перешкоди, протилежний берег якої обороняється противником. При цьому в залежності від обстановки, противник, який веде оборону, може чинити опір не тільки з протилежного берега, але й при підході до водної перешкоди.

Переправа – це подолання водної перешкоди без бою. Вона здійснюється за відсутності противника, або під прикриттям своїх військ, що заволоділи плацдармом на протилежному березі.

Водні перешкоди механізована рота, як правило, форсує з ходу на БМП (БТР).

Рота форсує водну перешкоду у складі головних сил батальйону чи самостійно. Самостійно рота форсує водну перешкоду, діючи в головній похідній заставі чи в розвідці, а батальйон —у передовому, рейдовому загонах чи авангарді.

Танки долають водну перешкоду на поромах вбрід або під водою. Підготовка танків для переправи під водою проводиться під час висування до водної перешкоди і завершується в районі герметизації.

Під час переправи вбрід максимальна глибина броду залежить від швидкості течії і може коливатися в межах: для механізованих підрозділів, що долають річку в пішому строю – від 0,6 м до 1 м, для автомобілів – від 0,7 м до 0,9 м, для танків – від 1,2 м до 1,4 м.

Швидкість течії, глибина водяної перешкоди і характер берегів впливають на вибір місць переправи, можливість використання бродів і застосування різних переправочних засобів, а також на вибір місця переправи танків під водою.

Характер місцевості, що прилягає до водної перешкоди як на своєму березі, так і на березі, зайнятому противником, є одним із найважливіших факторів, що впливають на успіх форсування. Навіть вузькі водні перешкоди, але з широкими заболоченими долинами, потребують більшого обсягу інженерних робіт.

Наступ з форсуванням водної перешкоди має низку особливостей, які необхідно враховувати під час його організації і здійснення. Основними з них є:

- підвищена вразливість підрозділів під час форсування водної перешкоди в зв’язку з їхньою прив’язаністю до підготовлених в інженерному відношенні пунктів (переправою);

- запізнення танків в зв’язку з тим, що переправи для них організовуються після захоплення протилежного берега водної перешкоди;

- зниження ефективності вогню стрілецької зброї, особливо в період переправи механізованих підрозділів;

- зниження маневрених можливостей підрозділів під час їхньої переправи;

- складність підтримання взаємодії, управління і матеріального забезпечення.

Механізована рота форсує водну перешкоду як правило в складі головних сил роти, а діючи в ГПЗ чи у розвідувальному загоні – самостійно.

Водні перешкоди рота форсує, як правило, з ходу. Якщо форсування з ходу не вдалося або цього потребують умови обстановки, воно здійснюється з розгортанням головних сил батальйону біля водної перешкоди після додаткової підготовки в короткі строки.

Висновок: Форсування водної перешкоди вимагає ретельної підготовки та вжиття заходів щодо недопущення скупчення особового складу і техніки на переправах, а також суворого дотримання заходів безпеки. Тому командири підрозділів повинні постійно турбуватися про підтримку високої бойової готовності своїх підрозділів, їх високого наступального пориву, виховувати у особового складу стійкість, сміливість, вміння діяти в бою рішуче, наполегливо і ініціативно, досягати рішучого розгрому противника в будь-яких умовах обстановки, у тому числі і з форсуванням водної перешкоди.

Дата добавления: 2014-01-05