Фази перетворень

План

План.

1. Поняття груп інтересів і груп тиску.

2. Функції груп тиску. Засоби і методи тиску.

3. Типологія груп інтересів і лобізму.

Початок вивченню груп інтересів поклав американський політолог Артур Фішер Бентлі в 1908 р.

Група інтересів - це група, яка намагається впливати на владу, приблизно відповідна або менше її чисельності.

До груп інтересів належать профспілки, громадські організації (наприклад, асоціація вчителів штату), соціальні рухи (екологічний, різних меншостей і т.ін.).

Групи інтересів для більшої ефективності своєї діяльності утворюють усередині себе групи тиску. Найчастіше їх називають лобі або групи впливу.

В пострадянських країнах, де кримінальні і криміналізовані структури часто зрощені із групами тиску, для позначення такого симбіозу вживають термін угруповання, клани.

Лобі (lobby) – крита прогулянкова площадка, коридор. В ХУ11 ст. під цим терміном стали розуміти приміщення для прогулянок в палаті общин Англії.

Політичний сенс це слово набуло у другій пол. Х1Х ст. у США і означало покупку голосів за гроші в коридорах конгресу (лобіювання).

Д.Трумен розглядав групи інтересів як соціальну основу, соціальний субстрат. А групи тиску як їхнє політичне вираження.

Таким чином, групи тиску - це добровільні суспільні об'єднання людей, які формуються з метою вираження і відстоювання своїх інтересів за допомогою цілеспрямованого впливу на інститути публічної влади. (О.Радугін, Росія).

Група тиску - це соціально-економічна група, яка сама і/або за допомогою своїх агентур (лобі), здійснює лобіювання, при цьому її вплив на владу є явно непропорційним її чисельності.

Лобізм - це система і практика реалізації інтересів різних груп (союзів і об'єднань) громадян шляхом організованого впливу на законодавчу і адміністративну діяльність державних органів.

Групи інтересів мають свої функції:

· Комунікативна

· Функція артикуляції і агрегації;

· Представницька;

· Контрольна;

· Функція тиску на владні структури.

Ряд механізмів лобі перебуває під контролем держави, але сама природа цього феномена виключає можливість повного контролю.

Структура:

Політик

(група політиків)

Експерти, консультанти, виконавці

Соціальна, політична, етнічна група,

рух

Засоби і методи тиску.

Здатність груп тиснути на владу залежить від ресурсів, якими диспонують дані групи. Крім того, значення має і кількісний склад, організаційна згуртованість групи.

Важливими ресурсами впливу є: володіння власністю, культурний вплив (дружні, родинні, етнічні, релігійні, земляцькі відносини і т.п.).

Отримувати зиск з політичного процесу групи тиску можуть легальними і нелегальними (незаконними) методами.

Для груп тиску характерно:

· Багато хто з членів цих груп мають прямий вихід на ключові фігури, які перебувають при владі;

· Метою груп тиску завжди є нав'язування егоїстичних інтересів меншості більшості суспільства за допомогою державних важелів;

· Групи тиску завжди прагнуть діяти в тіні управлінських структур, тобто там, де розмиті функції управління, а відтак є можливості використовувати недосконалість законодавства, а також корупцію.

Типологія груп інтересів і лобі:

На основі розходжень в суспільних сферах діяльності німецький політолог Ульріх фон Алеман виділяє:

· Організовані групи в галузі економіки і трудових відносин;

· Організовані групи в соціальній галузі;

· Організовані групи в галузі дозвілля і відпочинку;

· Організовані групи в галузі релігії, науки і культури;

· Організовані групи в політичній галузі.

В світовій практиці сформувалися дві моделі лобізму: американська і "континентально-європейська", кожна з яких має свої помітні характеристики.

Французький політолог Ж. Мейнод розрізняє групи тиску за цілями діяльності:

· Зацікавлені в придбанні матеріальних благ;

· Орієнтовані на придбання духовних благ.

Групи тиску можна поділити також за місцем діяльності:

· Локальні;

· Регіональні;

· Національні;

· Транснаціональні.

Література:

1.Бебик В. М. Основи теоретичної та практичної політології. Підручник. К.:

МАУП,1994.

2. Бебик В.М. Базові засади політології.- К.: МАУП, 2001.

3. Законопроект «Про діяльність лобістів у Верховній Раді України».-

Регістр. № 4824 від 01.11.2005 р.

4. Зяблюк Н.Г. Лоббизм в США как политический институт// США:

Экономика, Политика, Идеология, 1995, № 1,2.

5. Лепехин В.А. Лоббизм в России и проблемы его правового регулирования//

Полис,1998.- № 4.

6. Політологія посткомунізму. Політичний аналіз посткомуністичних

суспільств.-К.: Політична думка, 1995.

7. Политология. Энциклопедический словарь.- М.: Московский Коммерческий

Университет, 1993.

8. Пал Леслі А. Аналіз державної політики / Пер.з англ..Іван Дзюба.-

К.: Основи,1999.

Тема 9. Транзитологія посттоталітаризму.

1.Уроки посткомуністичних трансформацій.

2. Фази і основні форми перетворень.

3. Транзитологія пострадянських країн.

4.Соціальні патології посткомунізму.

Уроки посткомуністичних трансформацій.

Перший урок полягає в тому, що надії і очікування як західних країн, так і східноєвропейських виявилися завищеними та наївними.

Другий урок: не всі посткомуністичні країни однаково проходять процес трансформації. Це залежить від таких факторів, як:

1. стан країни в цілому напередодні перетворень;

2. стан нормативної бази;

3. стан економіки і ступінь її здатності до реформування;

4. ступінь демократизації суспільства;

5. сила і вплив колишньої номенклатури.

Третій урок: Пріоритет політичних реформ як основа успішних економічних реформ.

Четвертий урок: «шокова терапія» можлива лише тоді, коли існують об'єктивні і суб'єктивні умови.

П'ятий урок: будь-які глибокі якісні перетворення не можуть відбуватися швидко і безболісно для суспільства.

Перша фаза: близько 5 років. Політична мета - перетворення, економічна мета - стабілізація.

Друга фаза: від 3 до 10 років. Політична мета - від перетворень до стабілізації, економічна мета - від стабілізації до перетворення.

Третя фаза: від 5 до 20 (25) років. Політична мета - закріплення перетворень, економічна мета - стабільний підйом.

Дата добавления: 2014-01-05