Форми перетворень

1. Реформи зверху.

2. Швидке падіння антидемократичних режимів.

3. Поступове проведення реформ, погоджених із владою і опозицією.

Транзитологія пострадянських країн.

Стартувавши одночасно, пострадянські країни розвивалися не однаково. Причини тут у наступному:

1. прагнення до національно-державного самовизначення, придбане в процесі розпаду Радянського Союзу;

2. геополітичне положення країни;

3. національно-цивілізаційна ідентичність;

4. соціокультурні умови;

5. якість політичних еліт;

6. ступінь впливу на політичний процес з боку демократії Заходу.

Все це привело до типологічної розмаїтості політичних режимів, які виникли в процесі 16-річних трансформацій на базі колишніх радянських республік.

Загальною для більшості країн в пострадянському світі стала, мабуть, лише форма правління - інститут президентства.

На сьогодні можнавиділити чотири основних типи політичних режимів, що сформувалися в 15 колишніх радянських республіках:

1) демократичні;

2) напівдемократичні;

3) авторитарні;

4) неототалітарні.

Все-таки, загальний тренд політичних трансформацій заперечити важко: тільки країни Балтії повною мірою скористалися демократичними імпульсами, які виникли в процесі розпаду СРСР, а також третьою хвилею демократичного транзиту і допомогою країн Заходу в реалізації свідомо обраного курсу.

Соціальні патології посткомунізму.

Загальна симптоматика соціального божевілля.

Шизоаналіз посткомунізму.

Механізмом масової поведінки зараз широко користуються як маркетологи, так і політичні іміджмейкери, фахівці з PR-у.

Вперше ці патології спробували пояснити з погляду психоаналізу З.Фройд, К.Юнг, Е.Фромм, Г.Лебон. Зокрема, К. Юнг писав, що масові політичні рухи являють собою різновид масових епідемій, або, інакше кажучи, масові психози.

Й. Гейзінг в «Діагнозі сердечної недуги нашого часу» зробив висновок, що для соціальної і політичної сфер діяльності людей гідне до застосування тільки медичне порівняння.

Шизоаналіз посткомунизму.

Концепція шизоаналізу вперше була сформульована Ж.Дельйозом і Ф.Гваттарі, як альтернатива традиційному психоаналізу. Вона ґрунтується на символічному аспекті пояснення суспільних процесів психопатологічною мовою.

Соціальне божевілля – це патологічна форма поведінки, яка обумовлена руйнуванням об'єкта адаптації з одночасним збереженням адаптивних механізмів, які були вироблені раніше.

Швидка і радикальна зміна системи цінностей, а то і низкою систем відриває від «поводиря» кожного окремого індивідуума. На роль «поводиря» претендують безліч об'єктів.

Соціальні групи губляться, втрачають орієнтацію в просторі і часі. Якщо раніше – чітка регламентація життя, передбачуваність, а відтак - спокій і впевненість, то сьогодні – велика безліч об’єктів, часто суперечливих, непередбачуваність, непевність і неспокій. Нервова напруга зростає в сотні разів. Помножене в юрбі, масі, воно електризується і набуває симптомів: психозу, ейфорії, апатії, фобії, істерії, нарцисизму, депресії, аномії, амбівалентності, посиленні міфотворчості, патологічної брехні на державному рівні і ряду ін.

Література.

1. Алексеева Т. Легитимность власти в период транзита// Політична думка,1998-№ 3-4.-С.114-126.

2. Бжезинський З. Великие преобразования// Політична думка,1994,№3.-С.5-15.

3. Білий О. Машини спрощення (соціальна уява і політична поведінка у

пострадянській Україні) // Політична думка, 2000, №2.-.50-58.

4. Гальчинський А.С. Становлення суспільства постформаційної цивілізації: Навч. пос. – К.: Вища школа, 1993.

5. Гельман В. Пострадянські політичні трансформації: начеркі до теорії// Політична думка, 2000, №2.

6. Дергачов О., Полохало В. Метаморфози посткомуністичної влади// Політична думка,1996,№ 1(7).-С.3-10.

7. Карбалевич В. Білоруська модель посткомуністичних трансформацій.-Політична думка, 2000, №1.-с.37-55.

8. Любивый Я.В. Современое массовое сознание: динамика и тенденция развития. – К: Наукова думка, 1993.

9. Молодёжь Украины: Ожидания, ориентации, поведение.- К.: Наукова думка, 1993.

10. Пал Леслі А. Аналіз державної політики / Пер.з англ..Іван Дзюба..- К.: Основи, 1999

11. Перепелица Г. Природа конфліктів у посткомуністичному світі //

Політична думка, 2000,- № 1.

12. Політологія посткомунізму. Політичний аналіз посткомуністичних

суспільств.- К.: Політична думка, 1995.-368 с.

13. Рощин С. Психология толпы: анализ прошлых исследований и проблемы

сегодняшнего дня // Психологический журнал.–1990.Т.11 - №5.

14. Симон Г.Трансформація в Росії та Україні після падіння комуністичного

режиму: спільне і особливе.// Політична думка, 2000, №4.- с.3-9.

15. Солонько Л. Імперська складова «української ідеології» та пострадянська

бюрократія.// Політична думка, 2001, №1-2.-с.13-27.

16. Социальные отношения: проблемы и перспективы развития / под ред.

Н.Мокляка /.- К.: Наукова думка, 1993.

17. Філософська думка. 1991. - №5. – с. 113, 128, 139; №6. – с. 118

18. Фромм Э. Душа человека.- М.: Республика. 1992.

19. Фромм Э. Бегство от свободы. - М.: 1990.

20. Шафаревич И. Социализм как явление мировой истории. - М., 1989.

Дата добавления: 2014-01-05