Структура системи внутрішнього контролю за міжнародними стандартами аудиту

Система внутрішнього контролю складається з:

а) середовище контролю;

б) процес оцінки ризиків суб'єкта господарювання;

в) інформаційні системи, в тому числі пов'язані з ними відповідні бізнес-процеси, що стосуються фінансової звітності, та обмін інфо­рмацією;

ґ) процедури контролю; г) моніторинг заходів контролю.

У відповідності до МСА 315 поняття «Середовище контролю» охоплює:

- ставлення управлінського персоналу у сфері внутрішнього конт­ролю суб'єкта господарювання,

- обізнаність управлінського персоналу у сфері внутрішнього кон­тролю суб'єкта господарювання,

- дії управлінського персоналу та найвищого управлінського пер­соналу у сфері внутрішнього контролю суб'єкта господарювання;

- визначення важливості внутрішнього контролю для суб'єкта гос­подарювання;

- функції найвищого управління;

- усвідомлення контролю його працівниками.
Середовище контролю складається з наступних елементів:

1. Впровадження та дотримання чесності і етичних цінностей.

2. Прагнення персоналу до компетентності. Компетентність - це знання та навички, необхідні для виконання завдань, визначених у по­садовій інструкції особи. Прагнення до компетентності включає розг­ляд управлінським персоналом рівнів необхідної компетентності за конкретними посадами і визначає, як ці рівні відображаються у відповідних навичках і знаннях.

3. Участь найвищого управлінського персоналу у організації внут­рішнього контролю.

4. Філософія та стиль роботи управлінського персоналу.

5. Організаційна структура.

6. Визначення повноважень та розмежування обов'язків. Цей елемент включає: визначення повноваження та розмежування обов'язків за опера­ційними напрямками діяльності; встановлення ієрархії повноважень, що передбачає чітке визначення підпорядкованості між різними ланками; ви­значення політики щодо належної практики ведення бізнесу, необхідних знань та досвіду для працівників, які займають ключові посади; ресурсів, які необхідно забезпечити для виконання обов'язків; політику та процес обміну інформацією, що спрямовані на розуміння цілей функціонування підприємства всіма працівниками, розуміння взаємоузгодження їх дій і внеску кожного окремого працівника для забезпечення реалізації визначе­них цілей, а також розуміння того, як і за що вони несуть відповідальність,

7. Політика і практика щодо людських ресурсів. Політика і практи­ка щодо персоналу пов'язана з такими заходами як:

- процедури прийняття працівників на роботу;

- професійне орієнтування;

- професійна підготовка та перепідготовка працівників;

- оцінка професійного рівня;

- наставництво;

- підвищення у посаді, яке визначається за результатами періодич­них атестацій, забезпечує просування кваліфікованого персоналу на вищі посади з більшою відповідальністю;

- виправні заходи.

Процес оцінки ризиків суб'єкта господарювання ~ це процес, який здійснюється управлінським персоналом підприємства для визначення ризиків бізнесу і необхідних заходів для їх зменшення (до прийнятного рівня) та отримання очікуваних результатів діяльності.

Ризики можуть виникати або змінюватися відповідно до обставин, зокрема, таких як:

ü зміни в зовнішньому середовищі, в якому функціонує підприємс­тво;

ü зміни у складі працівників;

ü впровадження нових або модернізація існуючих інформаційних систем;

ü швидкі темпи росту;

ü впровадження нових технологій в процес виробництва або інфо­рмаційну систему;

ü впровадження нового напрямку та нових форм ведення бізнесу, нового асортименту;

ü корпоративна реструктуризація;

ü розширення закордонної діяльності;

ü застосування нових положень бухгалтерського обліку.

Інформаційні системи та обмін інформацією складаються з:

- процедур та бухгалтерських записів, визначених для ініціювання, обліку,

- обробки та подання у звітності операцій суб'єкта господарю­вання (разом з умовами та подіями);

- а також процедур ведення обліку відповідних активів, зобов'я­зань та капіталу.

Система накопичення та обробки інформації охоплює методи і за­писи які:

- виявляють і відображають в обліку всі дійсні операції;

- своєчасно описують всі операції з достатнім рівнем деталізації, який дозволяє здійснювати належну класифікацію операцій для цілей фінансової звітності;

- оцінюють вартість операцій у спосіб, який дозволяє відображати їх належну грошову вартість у фінансових звітах;

- визначають відрізок часу, коли відбулася операція для забезпе­чення її відображення у відповідному обліковому періоді;

- подають належним чином операції і пов'язане з ними розкриття інформації у фінансових звітах.

Аудитор повинен отримати розуміння інформаційних систем (і як головної її складової системи бухгалтерського обліку), в тому числі пов'язаних з нею бізнес-процесів, що стосуються фінансової звітності і передачі інформації, включаючи такі сфери:

- класи операцій, здійснюваних на підприємстві, які є суттєвими для фінансових звітів;

- процедури, ручні і здійснювані за допомогою інформаційних те­хнологій, відповідно до яких операції ініціюють, відображають в облі­ку, обробляють та відображають у фінансових звітах;

- відповідні бухгалтерські записи, зроблені вручну або електрон­ним способом, які супроводжують інформацію, та конкретні рахунки у фінансових звітах щодо ініціювання, відображення в обліку, обробки та відображення у звітності операцій;

- спосіб, в який інформаційна система відображає події та умови, інші ніж класи операцій, що є суттєвими для фінансових звітів;

- процес підготовки фінансових звітів на підприємстві, в тому чис­лі суттєві облікові оцінки та розкриття облікової інформації.

Процедури контролю.

Здійснення контролю передбачає використання спеціальних про­цедур, до яких належать:

- санкціонування господарських операцій,

- розподіл прав, обов'язків та відповідальності,

- обмеження доступу до активі та їх фізичний контроль,

- перевірка результатів діяльності.

Санкція (дозвіл) на здійснення господарської операції є обов'язковим реквізитом будь-якого первинного документу.

Обмеження доступу до активів реалізується двома шляхами: укла­дання договорів про матеріальну відповідальність та затвердження пе­реліку осіб, які мають право давати дозвіл на здійснення господарсь­ких операцій, пов'язаних з використання грошових коштів та матеріа­льних цінностей.

Моніторинг заходів контролю є процесом, спрямованим на оцінку результатів здійснення внутрішнього контролю за певний відрізок часу.

Він передбачає оцінку структури та функціонування процедур ко­нтролю на своєчасній основі і вжиття необхідних виправних заходів. Моніторинг здійснюється в цілях забезпечення подальшої ефективнос­ті в реалізації заходів контролю. Наприклад, якщо не здійснювати мо­ніторинг своєчасності та точності узгодження рахунків з банком, пер­сонал ймовірно, припинить виконання цієї роботи.

Дата добавления: 2014-01-05