Механізм розподілу національного доходу у суспільстві. Фонд споживання та нагромадження

Семінар № 10

Розподіл національного доходу

1. Механізм розподілу національного доходу у суспільстві. Фонд споживання та нагромадження.

2. Заробітна плата: суть, форми, системи.

3. Суспільні фонди споживання і умови їх зростання.

Самостійна робота:

1. Сімейні доходи і особливості їх формування в сучасних умовах.

Рейтинговий контроль:

1. Обчислення розміру сукупного особистого доходу громадян.

2. Шляхи оптимізації фондів нагромадження та споживання.

Проблема для обговорення:.

Стан суспільного розподілу доходу в Україні і перспективи його покращення.

За своєю натурально-речовою структурою ССП поді­ляють на засоби виробництва і предмети споживання. Якщо підходити до його оцінки з погляду функціональ­ної ролі окремих складових елементів фактичного використання, то розрізняють фонд заміщення, фонд спожи­вання і фонд нагромадження.

Фонд заміщення - частина суспільного продукту, яка використовується на відновлення зношених засобів виробництва, а за нату­ральним складом є засобами та предметами праці.

За своїм складом в умовах простого відтворення фонд споживання є лише предметами споживання. В умовах розширеного відтворення одна частина національного до­ходу спрямовується на особисте споживання, інша - на нагромадження, тобто на збільшення особистісних і речо­вих факторів виробництва, на розвиток технологічного способу виробництва. У цьому випадку за своїм нату­ральним складом фонд споживання втілюється як у пред­метах споживання, так і в засобах виробництва.

Якщо із ССП вирахувати фонд заміщення, то отрима­ємо створений у суспільстві чистий продукт, або націо­нальний доход (НД).

Використання ССП:

Вартість засобів виробництва

+ Національний дохід

Фонд заміщення

Фонд споживання

Фонд нагромадження

2. Заробітна плата: суть, форми, системи

У процесі встановлення заро­бітної плати створюється додаткова видимість продажу праці. Це зумовлено тим, що робітник одержує заробітну плату після завершення процесу праці, її величина змінюєть­ся зі зміною тривалості робочого дня, а індивідуальні відмінності у заробітній платі зумовлені неоднаковою інтен­сивністю праці робітників.

Внаслідок цього вартість робочої сили перетворюється на заробітну плату, тобто набуває перетвореної форми. Ос­кільки заробітна плата приховує купівлю-продаж робочої сили і стирає межі між необхідною і додатковою працею, перетворена форма приховує наявність експлуатації. Вартість робочої сили, виражена в грошах, набирає форми ціни робочої сили.

Заробітна плата - грошовий вираз вартості ціни товару "робоча сила" сила та результативності функціонування робочої сили.

Заробітна плата існує у двох основних формах: погодинній і відрядній.

Погодинна заробітна плата - оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу.

Водночас при встановленні ставки заробітної плати вра­ховують умови праці, її безпеку та інші чинники.

Відрядна, або поштучна, заробітна плата - оплата вартості й ціни товару робоча сила залежно від розмірів виробітку за одиницю часу.

Відрядна заробітна плата використовується для підви­щення інтенсивності праці, скорочення витрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед них. За су­часних умов цю форму застосовують у галузях з великим обсягом ручної праці.

В економіці розвинутих країн світу існують такі системи заробітної плати: тарифні, пре­міальні та колективні.

За тарифної системи заробітна плата залежить від безпе­ребійної роботи устаткування, від складності праці, яка ви­ражена відповідним тарифним розрядом і ставкою.

Застосування преміальної системи грунтується на прийо­мах відрядної та погодинної заробітної плати. Відрядно-преміальна система передбачає сплачування робітникові певної суми за кожен виріб. За норматив беруть найменший можливий обсяг виробітку, який поширюється на більшість робітників.

Найпоширенішою формою колективної оплати праці є система "участі у прибутках". Вона передбачає, що за раху­нок заздалегідь встановленої частки прибутку формується преміальний фонд, з якого робітники одержують виплати. Премії нараховують за підвищення продуктивності праці, зниження витрат виробництва

3. Суспільні фонди споживання і умови їх зростання

У розвинутих країнах світу частка товарів народного споживання (в то­му числі послуг) у валовому національному продукті ста­новить майже 70%. Види виплат і пільг із суспільних фондів споживання розподіліть на такі гру­пи:

а) виплати і пільги, що надаються незалежно від праці окремого члена суспільства;

б) виплати і пільги, що залежать від результатів минулої або теперішньої праці: пенсії, безоплатне або пільгове утримання дітей у дитячих установах; стипендії; оплачена чергова відпустка;

в) оплата від­пустки у зв'язку з вагітністю і пологами;

г) шкільна освіта, середня спе­ціальна і вища освіта;

д) охорона здоров'я, оплата днів тимчасової непра­цездатності;

е) пільги на оплату житлової площі та комунальних послуг.

4. Сімейні доходи і особливості їх формування в сучасних умовах

Кінцевим підсумком розподілу фонду особистого спожи­вання є формування сімейних доходів членів суспільства.

Сім'я - це група осіб, які пов'язані між собою родинни­ми стосунками і спільно ведуть господарство для забезпечення сімейного споживання.

Домашнє (сімейне) господарство утворює завершальну фазу відтворення - споживання матеріальних благ і послуг. Ведення цього господарства здійснюється залежно від сімейного бюджету, який визначається співвідношенням між доходами й витратами сім'ї.

Використання сімейних доходів:

- харчування;

- оплата житла;

- купівля одягу та взуття;

- придбання меблів, предметів культури й побуту;

- накопичення.

У період переходу до ринкової економіки в умовах неста­більності та інфляції статистика збільшення номінальних доходів недостатньо характеризує рівень життя населення. У 80-х роках Україна зіткнулася з наявністю бідності.

Література:

1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. – Основи економічних знань: Навч. посіб. - К.: Вища школа, 1998.-544 с.

2. Кейнс Дж. Общая теория занятости\\ Вопросы экономики. – 1997.-№ 5.-с.102-113

3. Основи економічної теорії: політ. Економічний аспект \за ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка\ - К.: Либідь, 1994.-576 с.

4. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн., кн. 1\за ред. Ю.В.Ніколенко. К.: Либідь, 1998.-273 с.

5. Економічна теорія, за ред.. Є. М. Воробйова, Київ – Харків, 2003 р

Дата добавления: 2014-01-05