Семінар № 11

Міжнародна економіка в сучасному світі

1. Етапи становлення світового господарства, його суть і особливості.

2. Інтернаціоналізація господарського життя і регулювання світових господарських зв’язків.

3. Зовнішньоекономічні відносини та проблеми інтеграції України у світове господарство. Україна і СОТ.

Економічний практикум:

1. Які міжнародні організації відомі вам регулюють економічні відносини в світі.

2. На ваш вибір проаналізуйте місце у світовому господарстві країни.

3. На прикладі конкретного підприємства нашої держави покажіть особливості входження України у світове співтовариство.

Рейтинговий контроль:

1. Міжнародні регіонально – економічні об’єднання у світі.

2. Суперечності сучасного світового господарювання.

3. ТНК і ТНБ у системі інтернаціоналізації економіки.

Реферати:

1. Економічні аспекти глобальних проблем.

2. Законодавча основа і організаційна структура зовнішньоекономічних відносин України.

1. Етапи становлення світового господарства, його суть і особливості

Процес формування світового господарства почався з розвитку підприємницької простої кооперації ще в ХVІ столітті і завершився на початку ХХ століття. Він пов'язаний з розвитком машинного виробництва, великими географічними відкриттями, розвитком банківської системи і міжнародної торгівлі.

Другий етап пов'язаний з утвердженням системи нерівноправного міжнародного поділу праці (остання третина ХІХ – 20-ті роки ХХ століття). Тут відбувається поєднання ринкових відносин з позаекономічним примусом у взаємозв’язках між метрополіями і колоніями.

На третьому етапі всесвітнє господарство розвивається в умовах розвитку двох політичних і економічних систем: капіталістичної ринкової і соціалістичної командно-адміністративної (20–80-ті роки ХХ століття).

На сучасному етапі відбувається інтернаціоналізація на світовому рівні з подальшою інтеграцією і спеціалізацією виробництва.

2. Інтернаціоналізація господарського життя і регулювання світових господарських зв’язків

Поглиблення процесів інтернаціоналізації та зростання ролі міжнародних зв'язків в розвитку національних економік обу­мовлюють важливість формування в країні такого зовнішньоеко­номічного сектору, який дозволить їй зайняти та утримати певне місце у світовому господарстві. Матеріальною основою цих про­цесів є міжнародний поділ праці (МПП), який дозволяє країні спеціалізуватися на виробництві тих або інших видів продукції та їх взаємному обміні.

Участь у міжнародному поділі праці стає умовою формування сучасної народногосподарської структури, яка повинна забезпе­чити оптимальний розвиток вітчизняного виробництва і більш повне задоволення потреб суспільства та його членів.

Країни Східної Європи (країни з перехідною до ринку еко­номікою) можуть претендувати на участь у глобальному та кон­тинентальному поділі праці, передусім, на основі використання таких факторів: геополітичного становища "моста" між Захід­ною Європою та азіатським континентом, наявності дешевої та відносно освіченої робочої сили, сільськогосподарських ресурсів та рекреаційно-туристичних можливостей, потенційно ємного ринку товарів та послуг, спільного географічного та економічно­го простору.

Економіка, яка перебуває у стані економічної трансформації, повинна виконати двоєдину задачу:

1. Здійснити реструктуризацію національної економічної системи із урахуванням внутрішніх можливостей.

2. Вийти на світові ринки на основі вико­ристання потенційних конкурентних переваг. Зовнішній сектор є результатом впливу існуючої національної економічної структу­ри, а також основних тенденцій розвитку, властивих світовому господарству.

3. Зовнішньоекономічні відносини та проблеми інтеграції України у світове господарство. Україна і СОТ

Структура зовнішньоекономічного сектора України представ­ляє собою сьогодні конгломерат залишків структури, що існува­ла за радянських часів та нових форм міжнародних економічних відносин.

Особливе значення для регулювання зовнішньоекономічної діяльності має укладення міждержавних двох- або багатосторон­ніх угод із іншими країнами та міжнародними організаціями сто­совно вирішення певних суперечностей і сприяння встановленню контактів українських партнерів із зарубіжними: митні, валютні, платіжні, тарифні угоди, угоди стосовно уникнення подвійного оподаткування тощо.

Цілі зовнішньоторговельної політики в умовах трансформації директивної економіки в ринкову систему повинні бути підпо­рядковані цілям структурної політики. До них можна віднести:

по-перше, пошук нових ринків збуту;

по-друге, перехід від хаотичності зовнішньоторго­вельних контактів до довгострокових і стабільних торговельно-економічних відносин;

по-третє, розвиток зовнішнього сектора з урахуванням еколо­гічного фактора та створення системи експортного страхування.

Наприкінці 90-х Україна провела значну роботу щодо присто­сування свого механізму митного регулювання до вимог ГАТТ/СОТ. Зокрема було визнано мито як основний регулятор зовнішньої торгівлі і необхідність зменшення інших засобів регу­лювання. Систематизований перелік ставок мит, якими обклада­ються товари, що ввозяться на територію України або вивозять­ся за її межі, утворює Єдиний митний тариф. В 2001 р. було вве­дено новий Єдиний митний тариф, який створений на основі су­часної Гармонізованої системи опису і кодування товарів у версії 1996 р., яку покладено в основу Української класифікації товарів (УКТЗЕД).

З прийняттям нового Єдиного митного тарифу в Україні запро­ваджено цілісну систему зовнішньоторговельного оподаткування товарів і створено умови для приєднання країни до СОТ. В Україні використовуються всі види мит: експортні, імпортні, транзитні.

Крім мит в Україні використовуються нетарифні інструменти регулювання зовнішньоекономічної діяльності. До основних з них належать ліцензування та квотування. Ліцензування - це надання дозволу на здійснення зовнішньоторговельних операцій. За чин­ним українським законодавством, ліцензуванню підлягає імпорт хімічних засобів захисту рослин, фармацевтичні препарати, косме­тичні препарати та засоби особистої гігієни тощо. Квотування - це визначення державою певних обсягів експорту або імпорту то­варів. Так, експортні квоти встановлено для країн-членів ЄС по 29 товарних групах, для США - по 4 товарних групах.

Враховуючи жорстку конкурентну боротьбу на світових рин­ках, вкрай важливим є стимулювання експортної діяльності мало­го бізнесу. Доцільно було б надання на цьому шляху малим підпри­ємствам податкових пільг.

Ще одним важливим інструментом державного впливу на розви­ток зовнішньоторговельних зв'язків є надання кредитів та суб­сидій. Кредитування експортно-імпортних операцій, великих будівельних проектів є невід'ємною частиною міжнародної діло­вої практики, що прискорює процес кругообігу капіталу.

На сьогодні в Україні ще не діє цілеспрямована політика стосовно розвитку перспективних експортних вироб­ництв та підтримки національних експортерів.

Формуючи відкриту економічну систему Україна постійно бу­де відчувати на собі зростаючий вплив загальних тенденцій світо­вого розвитку, в тому числі й таких, які можуть привести до нега­тивних наслідків. До цього часу міжнародне співтовариство не створило ефективної системи захисту інтересів країн, що розвива­ються, країн з середнім рівнем розвитку, які потребують певних преференційних (пільгових) умов для зовнішньоекономічних кон­тактів. Україна на початку XXI ст. перебуває, на жаль, серед аут­сайдерів. Тому в системі управління та організації зовнішньоеко­номічних зв'язків нашої країни необхідно передбачити такі принципи та механізми, які б давали можливість брати участь не тільки в регіональному, а й у світовому поділі праці, шукати нові ринки товарів, диверсифікувати дже­рела отримання сировини, енергії, палива, продовольчих товарів, активно використовувати переваги міжнародного обміну.

Література:

1. Економічний словник довідник (за ред. С.В.Мочерного) Київ, 1995.

2. Калина А. В., Осокина В. В. Економическая теория и практика хозяйствования. Киев, 1998.

3. Макконнел К.Р., Брю С.Л., Экономика: принцыпы, проблемы и политика, К, 1993.

4. Основи економічної теорії, підручник: У 2 кн. (за ред. Ю. В. Ніколенка. - К, 1998.

5. Основи економічної теорії: політ економічний аспект (за ред. Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка) Київ 1994.

6. Самуельсон, Экономика, Севастополь, 1995г.

7. Економічна теорія, за ред.. Є. М. Воробйова, Київ – Харків, 2003 р

Теми рефератів (по розділам самостійного вивчення):

1. Економічна політика держави.

2. Людський фактор і гуманізація виробництва.

3. Особливості науково – технічної революції ХХ століття.

4. Особливості розподілу доходів виробництва між державою і підприємством.

5. Рентні доходи і орендна плата.

6. Фінансово – кредитна система макроекономічного регулювання.

7. Антиінфляційна економічна політика.

8. Особливості економічних відносин країн, що розвиваються.

9. Економічний устрій в перехідний період країн пострадянської доби.

Дата добавления: 2014-01-05