Рефлекторна природа психіки

Рефлекторна природа психіки.

Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена рефлекторною діяльністю мозку.

Психіка – це властивість високо організованої матерії (мозку) відображати об’єктивну дійсність та на основі створеного психічного образу регулювати адаптацію (пристосування) живої істоти до навколишнього середовища.

Вчення І. Сєченова про рефлекторну природу психіки. Засадовим є матеріалістичне розуміння єдності організму та середовища. Зв’язок організму з його середовищем здійснює нервова система. Вона є системою відносин, зв’язків. Поведінка організму визначається тими умовами, середовищем, у якому живе й діє жива істота.

Великі півкулі головного мозку відіграють провідну роль у життєдіяльності всього організму. Кора великих півкуль головного мозку, забезпечуючи споживи організму, разом з найближчими до кору підкорковими нервовими центрами здійснює складну аналітико-синтетичну діяльність. У ній утворюються найскладніші тимчасові нервові зв’язки, за допомогою яких регулюються відносини між організмом та зовнішнім середовищем, а також діяльність самого організму. Цю діяльність великих півкуль головного мозку І. Павлов і називає вищою нервовою діяльністю.

Поведінка живого організму є певною системою реакцій або рефлексів на подразники зовнішнього і внутрішнього середовищ. Рефлекс — це реакція організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи. Рефлекторна діяльність — основна форма діяльності нервової системи.

Розрізняють два видів рефлексів: безумовні, з якими жива істота народжується, та умовні, які виробляються у неї в процесі життя. Безумовні рефлекси виробилися, закріпилися у процесі тривалого періоду біологічного розвитку живих істот. Умовно-рефлекторна діяльність людини — надзвичайно доладна, різноманітна й тонка система зв’язків. Нові нервові зв’язки утворюються на ґрунті не лише безумовних, а й існуючих, раніше утворених умовних зв’язків, які набрали відповідної сили та стійкості. Необхідними умовами утворення умовних рефлексів є оптимальна сила подразника, активність кору великих півкуль головного мозку та підкріплення умовних подразників безумовними. У навчанні такими підкріпленнями є інтерес до знань, допитливість, здивування новизною явищ.

Вироблення й підтримка динамічного стереотипу завжди пов’язуються з певними переживаннями. Нервові процеси, що відображаються у великих півкулях головного мозку при встановленні й підтримуванні динамічного стереотипу є підґрунтям почуттів і зумовлюють характер та інтенсивність почуттів. Фізіологічнім підґрунтям почуттів труднощів, бадьорості і стомленості, задоволення і засмученості, радості й відчаю худе є зміни, порушення старого динамічного стереотипу чи складність встановлення нового. Динамічний стереотип краще утворюється тоді, коли подразники діють у певній системі, певній послідовності та певному порядку.

Підтримується динамічний стереотип додержанням певного зовнішнього порядку, системи та режиму діяльності.

Дата добавления: 2014-01-05