Принципи класифікації слів за частинами мови

Другий принцип теорії частин мови – класифікаційний.

Якщо перший принцип вимагає

· багатоаспектного підходу,

· врахування сукупності ознак при характеристиці тої чи іншої частини мови,

то другий принцип потребує:

· визнання неоднорідності частин мови;

· класифікації (типології) їх.

Частини мови поділяються на два основних класи:

Повнозначні слова

Ø можуть бути членом речення (в тому числі одним-єдиним

членом речення)

Ø і позначають окремі поняття;

службові слова

Ø не є окремими членами речення

Ø і позначають поняття – значення повнозначних слів, утворюючи

- аналітичні форми,

- словосполучення

- і речення.

Отже різниця між повнозначними і службовими словами функціонально-граматична: вони відрізняються

· призначенням;

· типом значення;

· словотвірними властивостями.

Службові слова функціонально-граматично близькі до морфем, можуть перетворюватися в морфеми.

Серед повнозначних слів виділяються три типи:

Слова-назви називають предмети, явища, властивості і дають певні поняття про них: стіна, вода, буревій, ходити, помаранчевий, швидко тощо.

Займенники вказують на предмети, явища й властивості і відсилають до них: цей - вказує на будь-який предмет і ознаку, що є близькими (на відміну від той), уже названим в тексті.

Особливість займенникового значення – у його егоцентризмі і вторинності назви.

Егоцентризм займенникової семантики в тому, що вони вказують на особи, предмети, ознаки з точки зору мовця і акту мовлення (моя доповідь, якийсь студент).

Вторинність називної функції займенників у тому, що займенник називає предмет, явище, ознаку через уже існуючу назву чи вказує на них тільки в умовах конкретної мовленнєвої ситуації (у нас – той стіл, у болгар – та, бо жін.р.).

Вигуки - це такі слова, котрі безпосередньо виражають почуття і емоції, тому вони є словами-реченнями (Отакої!; Оце так!; Ой!; Чорт забирай!; Агов! тощо).

Найбільшим за лексичним обсягом є тип слів-назв; він же характеризується словотвірним і словозмінним розмаїттям:

o Тому класифікація частин мови стосується насамперед виділення частин мови з-поміж слів-назв;

o займенникові лексико-граматичні розряди

o і граматичні групи певною мірою співвіднесені з частинами мови слів-назв.

Основними частинами мови є:

· імена;

· дієслова.

Вони:

Ø необхідні компоненти речення;

Ø утворюють два основних розряди лексики;

Ø мають свої словотвірні засоби;

Ø мають свої словотвірні моделі;

Ø мають свої морфологічні особливості.

Імена позначають:

· предмети;

· їхні постійні ознаки.

Імена поділяються на:

¨ іменники;

¨ прикметники;

¨ числівники (в деяких мовах як лексично замкнена

група).

Іменники:

· позначають предметність;

· виступають у реченні в позиції підмета;

· виступають у реченні в позиції додатка.

Тому іменники:

Ø можуть змінюватися за відмінками, утворюючи

відмінкові форми і прийменниково-відмінкові

сполучення;

Ø мають словотвірні моделі, що уточнюють предметність

як назву предмета, особи, абстрактного поняття;

Ø іменники змінюються за числами.

Прикметники:

· позначають ознаки предметності;

· виступають у словосполученні і реченні визначниками

іменника;

· мають особливі афікси словотвору і ступенів

порівняння.

В деяких мовах прикметники узгоджуються з іменниками, набуваючи їхніх категорій. В інших мовах вони приєднуються до певного іменника, не приймаючи його категорій (напр., тюркські мови).

Дієслова позначають:

· дії;

· стани.

Дієслова поділяються на:

Ø такі, що відмінюються (verba finita, власне дієслова);

Ø такі, що не відмінюються (verba invinita, віддієслівні

слова).

Власне дієслова:

· позначають дію, що змінюється в часі;

· виступають у реченні в позиції присудка.

Тому дієслова:

Ø можуть змінюватися за часами;

Ø можуть змінюватися за особами,

утворюючи особові і часові форми дієслова – прості і складені.

Дієслова словотвірні моделі, що уточнюють дію як:

· активну (стан);

· пасивну (стан);

· доконану;

· недоконану;

· мають форми аспекту, виду та ін. (в деяких мовах).

Серед форм дієслова слід назвати:

§ дієприкметник, який сполучає властивості дієслова і

прикметника;

§ інфінітиви;

§ герундій;

§ герундив;

§ дієприслівник

§ в деяких мовах – безособові дієслова;

§ безособово-предикативні слова (типу укр. соромно, жаль);

§ вербоїди (типу апчхи, цвірк, кахи).

Прислівник – це частина мови, яка:

· не відмінюється;

· має особливий словотвір;

· має синтаксичну функцію обставини;

· позначає ознаку дії;

· позначає ознаку стану.

Прислівник як лексико-граматичний розряд виник на базі прийменникових і безприйменникових форм іменників і прикметників.

Дата добавления: 2014-01-05