Предикативність і її види

Предикативність як семантико-синтаксична і комунікативна властивість речення має, в свою чергу, дві сторони:

· формально-логічну;

· модально-смислову.

Іноді ці дві властивості розглядають як два аспекти речення, називаючи

§ першу властивість предикативністю,

§ а другу - модальністю.

Семантично предикативність проявляється в наявності співвідношення моделі речення з такою формою думки, як судження (пропозиція).

Як судження має два основних компоненти:

Ø суб’єкт;

Ø предикат (атрибут),

так і речення має два головних члени речення:

Ø підмет;

Ø присудок.

Співвіднесеність речення і судження не означає їхнього повного збігу, тотжності, на що вказував ще Ф.І.Буслаєв.

Як семантична структура речення,

так і особливо його формальна будова можуть відрізнятися від структури судження, співвідносячись з ним опосередковано, неповно і надлишково.

Вербалізація суб’єктно-предикативної форми думки породжує двоскладові речення номінативної будови.

Однак смислова структура речення і її логічна характеристика і в цьому випадку не тотожні.

Наприклад, в реченнях Людина йде, Будинок побудовано, Чоловік рубає (дрова), Дощ іде, незважаючи на їх формально-логічну двоскладовість, виявляється смислова відмінність структури речення.

У реченні Чоловік рубає підмет означає не тільки логічний суб’єкт, але й дійову особу (агенс); у реченні Будинок побудовано підмет означає логічний суб’єкт, котрий не є дійовою особою: він предмет, або пасивна особа (паціенс). Речення Дощ іде є двоскладовим лише формально; семантично перед нами нечленована конструкція, яку Л.В.Щерба назвав одночленною фразою.

Отже, суб’єктно-предикатна двоскладність може бути не обов’язковою.

Через це виникають односкладні речення, тобто речення з одним головним членом, який лише формально співпадає з присудком чи підметом: Холодно. Дощ. Світає.

Нетотожність структури речення і судження проявляється також у тому, що

§ речення може об’єднувати словосполучення в одну одиницю,

§ хоча кожна з частин має співвіднесеність з формою судження,

§ однак, з різним ступенем актуальності.

Так виникають моделі речень:

Поширене речення містить, крім головних членів речення, ще й другорядні:

· додатки;

· обставини;

· означення.

Модально-смислова сторона предикативності проявляється у вираженні мети висловлювання.

За метою висловлювання речення поділяються на:

Ø розповідні;

Ø питальні;

Ø спонукальні.

Ці основні типи речень за метою висловлювання відрізняються одне від одного

- спрямованістю семантики;

- будовою;

- інтонацією;

- використанням різних синтаксичних часток.

За оцінкою змісту висловлювання речення можуть виражати:

Ø ствердження;

Ø заперечення;

Ø підтвердження;

Ø впевненість;

Ø невпевненість;

Ø сумнів;

Ø припущення.

Ці значення виражаються вживанням

- модальних слів;

- часток;

- особливою будовою простого речення;

- особливою будовою складного речення,

напр., введення слів звичайно чи можливо в речення Відповідь була вірною надає значення підтвердження (Відповідь була, звичайно, вірною) або сумніву (Відповідь була, можливо, вірною).

Дата добавления: 2014-01-05