Традиційна класифікація методів навчання

ГЮГО.

Бути добрим дуже легко, бути справедливим – ось що важко.

Професійна діяльність сучасного фахівця (менеджера) включає багато самостійних, але взаємопов’язаних областей. Разом з реалізацією своїх організаторських і управлінських функцій він вирішує задачі по підбору персоналу, підвищення його кваліфікації, формування у співробітників професіонально-значущих особистих властивостей і якостей, створення в професійному підрозділі (фірмі, відділі, службі) атмосфери корпоративної злагодженості, довіри і взаєморозуміння. У зв’язку з цим йому важливо володіти системою загальнолюдського гуманітарного знання, одним з провідних компонентів якого є психологія людської діяльності та управління навчанням, яке супроводжує фахівця-професіонала все його життя.

Психологія діяльності та навчальний менеджмент – дисципліна, яка охоплює особливості психічних процесів особистості та їх вплив на діяльність фахівця. Розкриває суть та значення категорії діяльність та поняття діяльнісного підходу в психології освітнього менеджменту. Ознайомлює з поняттям навчальний менеджмент та розкриває особливості управління навчанням студентів різних вікових груп у вищому навчальному закладі.

Мета курсу «Психологія діяльності і навчальний менеджмент» – засвоєння основ психології суб’єкта діяльності, формування знань з загальної дидактики, оволодіння вмінням ефективного управління навчальною діяльністю студентів різних освітньо-вікових категорій з урахуванням їх психологічних властивостей, сучасних і перспективних освітніх підходів.

Завдання: засвоєння психологічних властивостей різних освітньо-вікових груп, принципів і правил управління навчання; врахування психологічних факторів при реалізації будь-якої діяльності, зокрема, навчальної (пояснювати і прогнозувати поведінку людини на основі визначених, психологічних властивостей; пропонувати, аргументувати оптимальний спосіб поведінки і діяльності людини в основі її психологічних властивостей).

Предмет: процес управління діяльністю взагалі та навчальною діяльністю зокрема та його психологічні передумови.

Містить змістовні модулі:

теоретико-методологічні основи вивчення психіки суб’єкта діяльності;

дослідження і оцінка особистості як інтеграція окремих відомостей

про психічні властивості суб’єкта діяльності;

теоретико-методологічні основи управління навчальною діяльністю;

окремі функції управління навчанням;

освіта України у контексті світових тенденцій.

Психологія діяльності (Л. С. Виготський, П. П. Блонський, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубіштейн, П. Я. Гальперін, Г. С. Костюк). Предмет дослідження – психіка як функція мозку, що виникає у результаті специфічної взаємодії живих істот з оточуючим середовищем й опосередковує їх специфічними функціями. Розвиток особистості відбувається в процесі включення у різні види діяльності (гра, учіння, праця, спілкування). Психіка формується у діяльності та посідає в ній певне місце і виявляє в ній свої особливості. Психіка залежить не від діяльності взагалі, а від провідної діяльності. Провідна діяльність – це не тільки діяльність, в якій вирішуються протиріччя між потребами та можливостями їх задовольнити, а й та діяльність, яка веде за собою розвиток. Завдяки їй відбувається формування та розвиток психічних процесів, рис та якостей особистості тощо.

Провідні види діяльності послідовно змінюють один одного в залежності від віку людини. Основний шлях психологічного аналізу для цієї школи: від діяльності – до психіки.

Організаційні форми та методи навчання

Форми і методи навчання — це способи упорядкування навчальної діяльності, що стосуються відповідно її внутрішньої і зовнішньої сторін.

Метод навчання — це спосіб досягання навчальних цілей, що характеризує змістовно-процесуальну або внутрішню сторону навчального процесу. Це відповідь на запитання: «Що зробити для досягнення навчальної цілі?». Приклади методів навчання: лекція, аналіз ситуації, читання підручника, спостереження, експеримент, демонстрація, дидактична гра та інші.

Традиційна класифікація методів навчання, витоки якої беруть початок з давніх філософських та педагогічних систем — адаптована для нинішніх умов. Цю класифікацію можна зобразити у вигляді таблиці.

Практичні	Наочні	Словесні	Робота з книгою	Відео-методи
досліди, вправи, навчально-виробнича практика	ілюстрація, демонстрація, спостереження студентів	пояснення, розповідь, бесіда, інструктаж, лекція, дискусія, диспут	читання, вивчення, реферування, перелядання, цитування, нотування, конспектування	перегляд

Поняття форми має інший смисл, ніж поняття методу. З латинської слово «forma» означає «зовнішній вигляд». Це відповідь на запитання — «Як зробити?». Якщо метод більше пов’язаний з засобами діяльності, то форма — з умовами — кількістю учасників діяльності, часом і місцем її здійснення і т. п.

Форма організації навчання — спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності викладача та студентів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі.

Педагогічній практиці відомі понад тридцять конкретних форм навчання. Розглядати будемо деякі із них.

Загальноприйнятими формами організації навчальної роботи є:

· колективна — уроки у школі, лекції та семінарські заняття у вузі, екскурсії, факультативні заняття тощо;

· індивідуальна — самостійна робота, дипломні та курсові проекти тощо, які суттєво відрізняються за ступенем самостійності пізнавальної діяльності студентів і ступенем керівництва навчальною діяльністю з боку викладача.

Вибір форм організації навчання зумовлюється завданнями освіти і виховання, особливостями змісту різних предметів та їх окремих розділів, конкретним змістом занять, складом, рівнем підготовки і віковими можливостями студентів.

Організаційні форми навчання змінюються і розвиваються разом із суспільним розвитком. За первіснообщинного ладу навчання було практично-догматичним. Діти засвоювали виробничий і моральний досвід у процесі спільної праці та повсякденного спілкування з дорослими. Навчальна робота з ними була індивідуальною, потім індивідуально-груповою.

Індивідуальне навчання. Полягає в тому, що студент виконує завдання індивідуально, але за допомогою викладача. Воно досить ефективне, оскільки враховує особливості розвитку студента, індивідуалізує контроль за перебігом і наслідками навчальної роботи. Проте потребує значних матеріальних витрат, позбавляє можливості співпрацювати з однолітками. Тепер використовується у формі репетиторства і консультування.

Індивідуально-групова форма навчання. Згідно з нею викладач займається з групою (10—15 осіб), навчальна робота має індивідуальний характер.

План Трампа. У XX ст. у США виникла форма навчання «план Трампа», розрахована на максимальну індивідуалізацію навчального процесу на основі використання технічних засобів, поєднання індивідуального навчання з колективною роботою студентів. На думку її автора — американського педагога Д. Ллойда Трампа, у процесі навчання потрібно поєднувати масову, групову та індивідуальну його форми. Для цього 40% навчального часу студенти проводять у великих групах (100—150 осіб), де читаються лекції з використанням різних технічних засобів; 20% — у малих групах (10—15 осіб), де обговорюють лекційний матеріал, поглиблено вивчають окремі розділи, відпрацьовують уміння та навички, 40% — працюють індивідуально з використанням додаткової літератури та комп’ютерної техніки.

Класно-урочна система використовується в багатьох країнах (зокрема, в Україні), має багато позитивних особливостей: ґрунтується на закономірностях процесу засвоєння навчального матеріалу, передбачає засвоєння нового матеріалу в невеликих обсягах, планомірно і послідовно, з чергуванням різних видів розумової та фізичної діяльності. Вона забезпечує єдність системи навчання в масштабі всієї країни, що полегшує планування і складання програм з навчальних предметів. Її використання полегшує виховання почуття колективізму.

Дата добавления: 2014-01-05