Мова та мовлення

Мова — суспільне зумовлена система словесних знаків, яка виник­ла в процесі розвитку суспільства і розвивається з ним. До основних функцій мови належать: комунікативна (спілкування), означення, ви­раження, впливу, передачі й засвоєння досвіду людства та знаряддя ін­телектуальної діяльності.

Мова складається із знаків (слів), що зумовлюють єдність значення, забезпечують людині можливість класифікації й узагальнення образів, предметів, явищ, відношень тощо.

Крім загального значення, слово для людини стає носієм особистісного змісту, оскільки зазнає суб’єктивної інтерпретації залежно від хара­ктеру участі в її діях образу, позначеного словом предмета.

Як засіб спілкування мова розвивалася паралельно з розвитком людства, і в її граматичній структурі відображається загальна для люд­ства логіка взаємодій людей. Саме тому унікальні особливості кожної мови пов’язані з історичним розвитком народу, який говорить цією мо­вою. Коли людина оволодіває рідною мовою, то вона отримує слова — поняття — символи у готовому вигляді, що зумовлено історичним роз­витком народу — носія своєї мови.

Мовлення — процес використання людиною мови для спілкування з іншими людьми. Мовлення здійснюється певною мірою з дотриман­ням законів і правил цієї мови Закони і правила кожної мови, в свою чергу, виводяться з мовної прак­тики людей. Мовлення, таким чином, служить основою створення мови і є формою актуального її існування.

Мовлення буває усним і писемним. Усне мовлення може здійсню­ватися в діалогічній і монологічній формах. Крім того, розрізняють зо­внішнє і внутрішнє мовлення. До зовнішніх видів мовлення належать усі різновиди усного і писемного мовлення.

Внутрішнє мовлення — це різновид мовної діяльності, що висту­пає в ролі механізму мовного мислення. Внутрішнє мовлення можна розглядати як процес народження думки в слові. Внутрішнє мовлення існує в формі беззвучного, структурно згорнутого говоріння.

Мовлення є формою існування мови, то вміння здійснюва­ти різні форми мовної діяльності визначають найсуттєвіші якості осо­бистості, що мають прояв у різноманітних ситуаціях і сферах життєдія­льності людини. До основних характеристик цих якостей особистості належать такі мовленнєві вміння: вміння читати вголос, вміння пись­мової мови та вміння читати «про себе».

Читання вголос пов’язане з умінням відтворювати звукову форму слів за їх літерно-графічним зображенням.

Оволодіння письмовою формою мови спирається на графічну сис­тему літерних знаків та правил орфографії. Особливістю письма є роз­бірливість почерку і точність передачі текстової інформації, одиниць мови і мовлення.

Читання «про себе» або мовчки — складний вид мовної діяльності з такими ознаками, як сприйняття тексту, його розуміння.

Дата добавления: 2014-01-05