Мислення, його види, форми та операції

За тривалістю утримання інформації.

За характером мети діяльності.

Мимовільна пам’ять - це запам’ятовування та відтворення, за якого відсутня спеціальна мета щось запам’ятати чи пригадати.

Довільна пам’ять - це коли ставиться певна мета запам’ятовуван­ня і відтворення з докладанням вольового зусилля.

Тривала пам’ять — є характерним тривале збереження матеріалу після багаторазового його повторення і відтво­рення.

Короткочасна пам’ять характеризується дуже коротким збе­реженням після одноразового дуже нетривалого сприйняття і негай­ним.

Оперативна пам’ять забезпечує запам’ятовування інформації, не­обхідної тільки для виконання певної дії.

Мислення— це найвища форма відображення реальності та під­ґрунтя свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що спрямовується на опосереднене, абстрактне, узагальнене пізнання.

Мислення — це узагальнене пізнання дійсності, в якому найважли­віше значення мають слово, мова, аналізатори.

Мислення спрямовується на вирішення певних завдань — від найпростіших, елементарних, до складних. Етапи розумових дій щодо вирішення завдань включають: усвідом­лення їх виявлення асоціацій, відсів і появу пропозицій, їх перевірку, тобто уточнення, спростування або підтвердження, і на завершення — прийняття рішення. Всі ці етапи вирішення будь-яких завдань характе­ризуються певними формами мислення:

асоціації — елементарні зв’язки уявлень і понять між собою, завдя­ки яким одне уявлення, поняття викликає інше;

судження — відбиття логічних зв’язків між предметами і явищами, як правило, в процесі суджень щось стверджується або заперечується;

умовивід — утворення шляхом міркування нового судження на ос­нові кількох взаємопов’язаних засновків-суджень;,

розуміння — пізнання зв’язків між предметами, явищами, що пе­реживається як задоволення пізнавальної потреби;

поняття — це найвищий рівень узагальнення, характерний для словесно-логічного мислення, в якому відображаються істотні ознаки досліджуваного об’єкта;

Вся мислительна діяльність складається з таких розумових операцій:

Аналіз — мислительний поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.

Синтез — мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.

Порівняння — встановлення схожості і відмінності між пре­дметами, явищами та їх компонентами.

Узагальнення — виділення на підставі порівняння головного, за­гального, особливого або часткового, що може бути характерним для певного явища, предмета, об’єкта.

Абстракція — мислене виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ або понять, їх компонентів з абстрагуванням від не­суттєвих ознак.

Конкретизація — перехід від загального до часткового, зв’язок теорії з практикою, розкриття окремих положень на прикладі існуючого в об’єк­тивному світі предмета, явища, перехід до конкретної дійсності, до чуттє­вого досвіду, сприяння кращому пізнанню дійсності.

Розрізняють такі види мислення:

наочно-дійове — спирається, як правило, на вже існуючий досвід і не використовує такі операції, як аналіз і абстракція;

образне — застосування образів предметів, які засвоєні у минулому та збереглися у пам’яті;

абстрактно-логічне — відображення фактів, зв’язків і закономірнос­тей, які не відтворюються ані в наочно-дійовому, ані образному уявленні;

розуміння усної або письмової мови — пізнання таких зв’язків між предметами і явищами, які вже подано джерелом інформації у пев­ній системі понять, що відображають ці зв’язки;

мислення ймовірностями спирається не на безпосереднє сприй­няття предметів, а на ступінь вірогідності подій, що очікуються;

планування пов’язане з уявленнями та мисленням імовірностями;

планування — це розумові дії, що спрямовують на подолання можли­вих перешкод на шляху до мети;

уявлення — створення нових образів на основі минулих;

мрія — створення образу бажаного майбутнього.

Дата добавления: 2014-01-05