КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Управління вибором стратегій реалізації потенціалу інноваційного розвитку малих і середніх підприємств-нішерівМетодичні засади оптимізації вибору напрямків інноваційного розвитку підприємств Управління вибором стратегій реалізації потенціалу інноваційного розвитку малих і середніх підприємств-нішерів РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ІННОВАЦІЙНОГО ТЕМА 9 Список використаної літератури 1. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Суми: ВТД «Університетська книга»; К.: Видавничій дім «Княгиня Ольга», 2005. 2. Беренс В., Хавранек П. Руководство по оценке эффективности инвестиций: Пер. с англ. – Перераб. и доп. изд. – М., 1995. – 528 с. 3. Блех Ю., Гетце У. Инвестиционные расчеты: Пер. с нем. / Под ред. A.M. Чуйкина, Л.А. Галатина. – Калининград: Янтар. сказ, 1997. – 450 с. 4. Виленский А.А., Лившиц В.Н., Смоляк С.А. Оценка эффективности инвестиционных проектов. Теория и практика. – 3-е изд., испр., доп. - М.: Дело, 2004. – 888 с. 5. Волков И.М., Грачева М.В. Проектный анализ. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 423 с. 6. Данилин В.И. Экономико-математическая модель развития корпорации // Российский экономический журнал. – 1997. – № 10. – С. 82-98. 7. Плещинский А.С. Оптимизация межфирменных взаимодействий и внутрифирменных управленческих решений / ЦЭМИ. – М.: Наука, 2004. – 252 с. 8. Плещинский А.С. Оптимизация инвестиционных проектов предприятия в условиях рыночной экономики // Экономика и математические методы. – Т. 31, вып. 2. – 1995. – С. 81-90. 9. Татевосян Г.М. Обоснование экономической эффективности капитальных вложений с использованием методов оптимизации // Экономика и математические методы. – Т. 33, вып. 1. – 1997. – С. 26-37. 10. Bauniol W.J. and Quant R.E. Investment and discount rates under capital rationing: a programming approach // The Journal of Financial and Quantitative Analysis. - Vol. 8. - № 1. - Jan., 1973. – P. 127-135. 11. Carleton, W.T. Linear-programming and capital-budgeting models: A new interpretation // Journal of Finance. - Vol. 25. - 24, December 1969.-P. 825-833. 12. Clark A. Hawkins, Richard A. Adams. A goal programming model for capital budgeting // Financial Management. - Vol. 3. - № 1. - 1974. - P.52-57. 13. Ignizio J.P. An Approach to the Capital Budgeting Problem with Multiple Objectives // The Engineering Economist. - Vol. 21, № 4. - 1976.- P. 259-272. 14. Sang M. Lee, A. J. Lerro Capital budgeting for multiple objectives // Financial Management. - Vol. 3. - № 1. - 1974. - P. 58-66. 15. Weingartner M.H. Mathematical Programming and the Analysis of Capital Budgeting Problems. - London: Kershaw Publishing Company Ltd, 1967. - 265 p.
Зростання ступеня відкритості національної економіки і загострення конкуренції змушує вітчизняних товаровиробників шукати шляхи забезпечення свого виживання й розвитку. Ця проблема загострюється через нестабільність ринкового середовища, часті зміни умов господарювання, уподобань і запитів споживачів, скорочення тривалості життєвого циклу багатьох видів продукції. Як доводить світовий досвід, найбільш прийнятним шляхом розвитку в цих умовах є інноваційний, який слід трактувати як розвиток на основі постійного пошуку та використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства в умовах змін зовнішнього середовища в межах його місії й прийнятої мотивації діяльності, що пов'язане з модифікацією існуючих і формуванням нових ринків збуту. Однак для більшості малих і середніх підприємств, які обмежені у фінансових ресурсах, мають, за незначним винятком, невеликий потенціал інноваційного розвитку, цей шлях, у його традиційному розумінні, є досить проблематичним. У цих умовах одним з найперспективніших для них є орієнтація діяльності на ніші ринку - відносно невеликі його ділянки з різко вираженою специфікою запитів споживачів і, як правило, обділені увагою конкурентів. Акцентуючи увагу саме на малих та середніх підприємствах, автор виходить з того, що в Україні їх місце в загальній кількості підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, не перевищує 7%, тоді як у провідних країнах світу цей показник становить 70-80%. Тому значні резерви переходу вітчизняної економіки на інноваційний шлях розвитку становлять саме малі та середні підприємства. На відміну від великих підприємств їх дуже швидко можна зорієнтувати на розроблення та впровадження інновацій. Однак проблемам орієнтування діяльності підприємств на ніші ринку в розробленнях вітчизняних науковців (країн СНД узагалі) приділяється недостатня увага, наявні публікації, зокрема, в основному аналізують закордонний досвід, здобутки якого потребують адаптації до вітчизняних умов. З цих причин вибір (формування) стратегій інноваційного розвитку потенціалу підприємств-нішерів (тих, що орієнтуються на ніші ринку) проводиться без належного обґрунтування і, як свідчить практика, у багатьох випадках завершується невдачею. Розв'язання цієї проблеми можливе шляхом створення системи цілеспрямованого управління пошуком і розробкою ніш ринку, переважно на основі нової продукції, нових методів організації її виробництва та збуту, що дозволить підвищити результативність діяльності малих і середніх підприємств, забезпечить умови їх сталого розвитку. Таким чином, метою даного параграфу є розроблення і наукове обґрунтування підходів до управління вибором стратегій реалізації потенціалу інноваційного розвитку малих і середніх підприємств-нішерів. Слід зазначити, що ніша ринку - це ділянка ринку, як правило, на стику кількох сегментів (рис. 9.1). Рис. 9.1. Схема ніш ринку Критичний аналіз і узагальнення відомих з літературних джерел і практики підходів дозволили автору запропонувати узагальнену схему стратегічних підходів до орієнтації діяльності підприємств на ніші ринку (рис. 9.2). Рис. 9.2. Стратегічні підходи в організації діяльності підприємств-нішерів Орієнтація на одну нішу ринку передбачає виготовлення й реалізацію одного або незначної кількості модифікацій виробу одній групі споживачів. Орієнтація діяльності на вертикальні ніші ринку передбачає реалізацію одного або групи функціонально близьких товарів (виробів чи послуг) різним групам споживачів. Наприклад, багатоопераційний верстат з числовим програмним управлінням, який можна вбудовувати в різні технологічні лінії. При цьому досить лише замінити програму управління й інструментальне оснащення. Орієнтація діяльності на горизонтальні ніші передбачає диверсифікацію виробництва та збуту незалежно від того, чи є зв'язок між окремими товарами (за технологіями виготовлення та галузями використання). Прикладом може слугувати діяльність підприємства, у номенклатурі якого є міні-м'ясокомбінати, міні-цегельні з виробництва цегли методом пресування, деякі специфічні види радіорелейних антен, поштове обладнання, технологічне обладнання для нафтовидобування тощо. Перший напрямок є більш доцільним для роботи малих підприємств, другий і третій - для середніх. Оскільки ніша ринку є незначною його частиною, то для прибуткової роботи двох і більше товаровиробників її не вистачає, незначні обсяги збуту не дозволяють зробити це. Тому в разі появи сильних конкурентів шанси перемогти яких незначні, нішу слід залишати і переорієнтовувати діяльність на інші. Однак якщо простежується тенденція, що ніша може вирости в масовий ринок, як це трапилося з персональними комп'ютерами IBM, то віддавати нішу не слід, за неї потрібно боротися. З причин незначних розмірів ніш ринку орієнтація на них великих підприємств є неприйнятною, за винятком коли ніш можна виокремити декілька, що значно ускладнює організацію виробництва та збуту, або у випадку диверсифікації їх виробництва та збуту. Таким чином, маємо матрицю для прийняття рішень з вибору стратегічних підходів щодо організації діяльності на ніші ринку (рис. 9.3). На основі викладеного вище запропоновано алгоритм управління вибором стратегій розвитку підприємств-нішерів (рис. 9.4). Рис. 9.3. Матриця «Товар - технологічні можливості» Як випливає з блок-схеми алгоритму, на першому етапі на основі матриці «Товар - технологічні можливості» здійснюється вибір стратегічних підходів до організації діяльності підприємства-нішера (блок 1). Далі виконується аналіз економічної можливості та доцільності реалізації обраної стратегії (блок 2). Якщо результати оцінки негативні, то здійснюється перехід до блоку 1 і повторний вибір напрямків розвитку, звичайно, з унесенням відповідних коректив. Якщо ж результати оцінки є прийнятними, то здійснюється розроблення стратегії розвитку в обраних нішах (ніші) ринку (блок 3). На наступному етапі здійснюється перевірка відповідності стратегії розвитку умовам господарювання (блок 4). За наявності розходжень виконується коригування стратегії або повернення в один з попередніх блоків. Якщо розходжень немає, то розроблена стратегія розвитку реалізується (блок 5).
Рис. 9.4. Укрупнена блок-схема алгоритму управління вибором стратегій розвитку підприємств-нішерів Розглянемо детальніше ймовірні стратегії розвитку в обраних нішах ринку в межах кожного зі стратегічних підходів (рис. 9.2 і рис. 9.3). За умови орієнтації діяльності на одну нішу ринку виробник може реалізувати такі стратегії: - концентрація зусиль - на початку розроблення ніші; - збереження конкурентних переваг - у разі появи конкуренттів- послідовників; - нарощування зусиль - якщо ніша має шанси перерости у великий ринок; - елімінації й переорієнтації на інші ніші - у разі появи сильних конкурентів і якщо ніша не має шансів на переростання у великий ринок. У разі орієнтації діяльності на вертикальні ніші ринку товаровиробник може застосовувати аналогічні стратегії, але з певними уточненнями: - застосовувати "їх для всієї товарної групи, якщо конкуренція відбувається на всю глибину товарної лінії; - застосовувати для окремих модифікацій товару в окремих нішах ринку, якщо з конкурента протидія стосується окремих модифікації товару в окремих нішах. Робота в горизонтальних нішах ринку передбачає застосування тих самих стратегій, що й за діяльності в одній ніші, однак при цьому необхідно ретельно контролювати процес розроблення нових й елімінації неперспективних ніш з погляду забезпечення стабільності (приросту, в ідеалі) прибутку. До речі, це ж є справедливим і під час орієнтації діяльності на вертикальні ніші ринку.
Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 484; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |