КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
ХНАМГ – 2009 15 страница
Одяг, взутті і ЗІЗ, якщо ступінь зараженості їх не перевищує припустимих норм, повинні піддаватися обов’язковому знезаражуванню. Роботи зі знезаражу-вання здійснюють спеціальні формування на стаціонарних станціях знезаражування (ССЗ) і тимчасових площадках знезаражування (ТПЗ). ССЗ організують на базі механічних пралень, дезінфекційних станцій, лазень, що мають дезінфекційні камери, лікувальних та ін. установ, обробляють вони, як правило, одяг, взуття, ЗІЗ з високим ступенем зараженості. ТПЗ розгортають звичайно поблизу районів збору формувань ЦЗ або по-близу виходу з осередків ураження. Майно, заражене одночасно ОР і БЗ, піддають обробці, що забезпечує його дегазацію і дезінфекцію. Результати знезаражування контролюють відповідними приладами. Повна дезактивація одягу досягається пранням у пральних машинах і засто-суванням миючих розчинів, взуття – обробкою його органічними розчинниками на пунктах знезаражування. Часткова дезактивація одягу, взуття і ЗІЗ забезпечу-ється витрушуванням, вибиванням (одягу), мийкою або протиранням дезактиву-ючими розчинами (взуття і ЗІЗ) у районах збору після виходу із зон зараження. При дезактивації пранням вовняних і сукняних виробів, а також виробів з хутра і шкіри, щоб вони не давали усадку і не грубіли, застосовують спеціальний екстрак-ційний спосіб дезактивації, при якому органічний розчинник використовують як миючу ванну. При дегазації одягу, взуття і ЗІЗ застосовують наступні способи: вимочування у воді, протирання розчинами, що дегазують, кип’ятіння в лужній воді, обробка пароповітряно-аміачною сумішшю, пранням в розчинах, що дегазують, за спеці-альною технологією, обробка пара аміачною сумішшю, екстракційний спосіб де-газації. Дегазацію кип’ятінням застосовують для бавовняних і шовкових тканин, прогумованих або гумових виробів. Бавовняні й шовкові тканини кип’ятять у розчинах СФ-2в (СФ-2), а гумові й прогумовані вироби – у воді. Хутряні, сукняні й вовняні вироби дегазувати кип’ятінням не можна, їх дегазують у пароповітряно-аміачних камерах. Після кип’ятіння одяг і білизну додатково пруть, просушують і пропрасовують. Дезінфекцію і дезінсекцію одягу, взуття і ЗІЗ здійснюють на дегазаційних пунктах, станціях або площадках санітарної обробки або на пунктах спеціальної обробки. Дезінфекцію виконують шляхом обробки пароповітряною сумішшю, водяною парою, кип’ятінням, замочуванням у дезінфікуючих розчинах. 4. Заходи безпеки при проведенні робіт із знезаражування До вимог безпеки відносять: - дотримання правил поведінки на зараженій місцевості; - обмеження контакту людей із зараженими предметами; - забезпечення всіх працюючих ЗІЗ; - проведення ретельної санобробки людей після робіт; - дозиметричний і медичний контроль. Для цього слід: - не знімати і не розстібати ЗІЗ на зараженій території; - не приймати їжу, пити, курити; - дотримуватись встановлених строків перебування в ЗІЗ і стежити за їхньою справністю; - захищати від вологи ЗІЗ; - не виходити із зони зараження на знезаражену територію без проходження санобробки; - використані при знезараженні дрантя, кисті, щітки укладати в спеціальні ями або ящики із кришками для наступного знезаражування або знищення; - ЗІЗ застосовувати залежно від виду руйнування і властивостей використову-ваних знезаражуючих засобів; - для полегшення умов роботи в жаркий час і ЗІЗ використовувати костюми, що екранують. У зимовий час для попередження обморожування слід надягати вовняну білизну. При роботі із ЗІЗ через кожні 30 хв. улаштовують перерви на 5-10 хв., через 2 год. – перерви на відпочинок на 20 хв. у межах незараженої (знезараженої) тери-торії, де можна зняти протигаз і розстібнути ЗІЗ після часткової їхньої обробки. Робочий інвентар, обладнання і ЗІЗ, використовувані при знезаражуванні, треба через кожні 2-3 год. роботи піддавати обробці дегазуючими розчинами. До роботи зі знезаражування не можна допускати людей, що мають ушкодження шкірних покривів (садна, порізи, подряпини та ін.). Весь особовий склад форму- вань ЦЗ, який працює на знезаражені, повинен пройти відповідні щеплення від найпоширеніших інфекцій, які може застосовувати противник. Контакт людей зі стічними водами на пунктах знезаражування повинен бути виключений. В осіб, які проводять дезінфекцію, щодня у встановлені медперсоналом години контро-люють температуру тіла. Територія площадок, на яких виконувались роботи зі знезаражування, а також інвентар і обладнання цих площадок піддають щоденному знезаражуванню і контролю відповідними приладами. Особи, які проводять дезінфекцію, після закінчення роботи перебувають під спостереженням медперсоналу в зонах каран-тину на строк, що залежить від характеру інфекційних захворювань. Відповідаль-ність за дотримання заходів безпеки при проведенні робіт зі знезаражування і виконання періодичного контролю покладається на начальників пунктів знеза-ражування, безпосередніх керівників робіт (командирів формувань ЦЗ) і відпо-відний медперсонал. Рекомендована література 1. Атаманюк В.Г., Ширшев Л.Г., Акимов Н.И. Гражданская оборона: Учебник для вузов. – М.: Высш. школа, 1987. – 288 с. 2. Воробйов О.О., Кардаш В.Е. Медицина НС: Навч. посібник. – Чернівці, 2001. – 186 с. 3. Гунський А. І. Цивільна оборона: Підручник для вищих навчальних закладів. – К.: Міністерство освіти, 1995. – 216 с. 4. Демиденко Г. П., Кузьменко Е. П., Орлов П. П. и др. Защита объектов народ-ного хозяйства от оружия массового поражения: Справочник. – К.: Вища школа, 1989. – 372 с. 5. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. Навч. посібник. – Львів: Афіша, 2000. – 334 с. 6. Журавлев В.П., Пушенко С.Л., Яковлев А.Н. Защита населения и территорий в ЧС: Уч. пособие. – М.: АСВ, 1999. – 372. с. 7. Завьялов В.Н. Учебное пособие по гражданской обороне. – М., 1989. – 271 с. 8. Пішак В.П., Радько М.М., Воробйов О.О. Безпека життєдіяльності: Підручник / за редакцією Радька М. М. – Чернівці: Книги – XXI, 2007. – 360 с. 9. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. – К.: Знання – Прес, 2003. – 456 с. 10. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літератури, Навчальне видання Конспект лекцій з дисципліни «Цивільна оборона» та «Безпека життєдіяль-ності та цивільна оборона» для студентів та слухачів другої вищої освіти, які навчаються на факультеті післядипломної освіти і заочного навчання (спеціальності «Менеджмент організацій» «Економіка підприємства», «Облік і аудит», «Електро-технічні системи електроспоживання»). Автори: Анатолій Єгорович Ачкасов, Володимир Іванович Пашков, Ігор Анатолійович Ачкасов Верстка: Г.О. Павлова План 2009, 230 Л Підп. до друку 10.07.09 р. Формат 60´84 1/16 Папір офісний. Друк на ризографі. Умовно-друк. арк. 9,2 Обл.-вид. арк. 9,7 Тираж 50 прим. Замовл. № 61002, м. Харків, ХНАМГ, вул. Революції, 12 Сектор оперативної поліграфії ЦНІТ ХНАМГ, 61002, м. Харків, вул. Революції, 12
Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 337; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |