ХНАМГ – 2009 14 страница

У потерпілого з’являються спрага, сильні болі, повторне блювання, загальна загальмованість, частий пульс.

Витягати потерпілих з-під уламків і завалів зруйнованих будинків потрібно дуже обережно; спочатку з придавленого місця знімають вагу (уламок будинку, колоду, брилу землі і т. п.), потім витягують потерпілого.

Якщо придавлено руку або ногу, то перед звільненням потрібно на кінцівку

вище здавлюваного місця накласти еластичний бинт, щоб після вивільнення про-дукти розпаду не потрапили одразу в кровоносні судини.

Звільнивши з-під уламків кінцівки, на них необхідно накласти пов’язки і шини. При можливості постраждалі кінцівки прохолоджують (прикладають лід, сніг, пляшку з холодною водою). Людина, придавлена протягом декількох годин, як правило, випробує сильну спрагу. Тому як тільки буде звільнений доступ до голови потерпілого, його треба напоїти. Разом з водою дають 1-2 кусочки цукру. Корисно прийняти морфіноалкогольну суміш або 2 таблетки морфію.

Потерпілих, витягнутих із завалів і звільнених з-під уламків, треба негайно доставити на носилках у медичний пункт навіть при відсутності помітних розладів.

Рис. 11.2 – Способи перенесення потерпілих: а) – на носилках; б) – за допомогою підручних засобів; в) – на собі

Перша допомога при шоку. Це найбільш важко уражені, шок яких настає внаслідок важкого поранення (травматичний шок), у результаті опромінення великими дозами радіації (радіаційний шок) або від надмірного нервово-психіч-ного виснаження (емоційний шок), а також при великих опіках (опіковий шок).

Травматичний шок спричиняє важкий розлад кровообігу, дихання й обміну речовин. Часто виникає при важких ушкодженнях і великих опіках, що супровод-жуються сильними болями. Люди, що знаходяться у стані шоку бліді, у них дуже слабке дихання, покриті холодним потом, лежать байдуже, не скаржаться і не реагують на зовнішні роздратування. Температура тіла знижена. Пульс ледь про-

щупується і слабкого наповнення; дихання поверхневе, нерівне і прискорене. Таким постраждалим необхідно негайно надати допомогу: усунути або послабити вплив на організм тих ушкоджень, що викликали шок, зупинити кровотечу, накласти пов’язку на рани, шини – на переломи; обігріти, дати гаряче питво (якщо не ушкод-жені органи черевної порожнини), й знеболюючі засоби (морфій у таблетках, морфіно-алкогольна суміш) і евакуювати в найближчу лікувальну установу.

При радіаційному шоку застосовують спеціальні лікувальні протирадіаційні засоби за призначенням і під спостереженням лікаря.

При емоційному шоку, а також при явищах страху, що розвиваються, по-страждалим необхідно дати 1-2 таблетки мепротану або інший заспокійливий, зне-болюючий засіб і евакуювати в медичний пункт.

Перша допомога при опіках. При застосуванні ядерної зброї кількість обпа-лених (включаючи комбіновані ураження) може скласти 60-85% усіх потерпілих. У результаті ядерного вибуху спостерігаються опіки не тільки від безпосереднього впливу світлового випромінювання (первинні опіки), але також від численних пожеж у вогнищі ураження (вторинні опіки).

Опіки можуть виникнути при впливі полум’я і високої температури, при горінні сумішей типу напалму і пірогеля. Вони глибше ушкоджують тканини, тому процес загоєння протікає довше.

При значному зараженні шкіри і слизуватих оболонок радіоактивними речо-винами можуть виникати радіаційні опіки, що мають свої особливості.

Вага опіків визначається не тільки глибиною, але і площею ураження.

Розрізняють чотири ступеня опіків:

Опік першого ступеня – характеризується почервонінням (гіперемією) і припухлістю (набряком) шкіри і відчуттям болю.

При опіках другого ступеня – на уражених ділянках шкіри утворяться міхури, заповнені прозорою жовтуватого кольору рідиною.

Опіки третього ступеня – характеризуються некрозом (омертвінням) шкіри.

Опік четвертого ступеня – супроводжується не тільки омертвінням шкіри на всю товщину, але також обвуглюванням і ураженням глибоко лежачих тканин

(м’язів, сухожиль, кісток). У потерпілих, як правило, сполучаться опіки різних сту-пенів. Опіки тіла можуть супроводжуватися опіками очей; можливі також опіки верхніх дихальних шляхів.

При ядерних вибухах, якщо не дотримують заходів захисту, можуть виникати опіки сітківки і судинної оболонки ока, помутніння кришталика від впливу інфра-червоних променів. Загальне радіаційне ураження (променева хвороба) ускладнює загоєння опіків.

Опіки першого ступеня загоюються протягом декількох днів; неускладнені опіки другого ступеня – через 8-14 днів. Загоєння опіків третього і четвертого ступенів триває довго. Через обпалену поверхню шкіри легко проникають різні хвороботворні мікроби, що викликають нагноїння, що дуже затягує лікування.

Перша допомога при опіках першого ступеня полягає у накладенні стерильної пов’язки на обпалену поверхню, змоченої міцним розчином марганцевокислого калію (розчин повинен бути темно-вишневого кольору), одеколоном, спиртом, або у накладенні на обпалену поверхню бинтів, змочених слабким розчином азотно-кислого срібла. Доцільно дати ураженому знеболюючі засоби (морфіноалкогольна суміш).

При опіках другого ступеня слід обережно очистити місце ураженої ділянки спиртом, одеколоном або 0,5-процентним розчином нашатирного спирту, не по-шкоджуючи міхурів. На обпалену поверхню накласти стерильну пов’язку, про-сочену 2-процентним розчином марганцевокислого калію, пов’язку з протиопі-ковою маззю, що є в наборі санітарної сумки. У разі прилипання нижньої білизни до обпалених ділянок шкіри забороняється віддирати тканину; потрібно обережно обрізати тканину по границі обпаленої ділянки і накласти пов’язку. Щоб уникнути шоку, обпалених необхідно зігріти, дати гаряче питво, знеболюючі засоби.

При опіку видимих слизуватих оболонок і порожнини рота їх промивають слабким розчином питної соди. На обпалені очі необхідно накласти легку стерильну (асептичну) пов’язку.

Першу допомогу при опіках третього і четвертого ступенів роблять так само, як і при опіках другого ступеня.

При радіаційних опіках уражені ділянки шкіри рекомендується змазувати тонким шаром спеціальної протиопікової мазі. Попередньо шкіру дезактивують рідиною з індивідуального протихімічного пакета або прокип’яченою охолодженою водою.

Дуже небезпечне влучення палаючих згустків напалму на одяг і шкіру. При запаленні одягу намагаються його скинути, збити полум’я землею, водою або притулити палаючу тканину до землі. На опіки рекомендується накласти пов’язку, змочену холодною кип’яченою водою, протиопікоовою маззю; якщо є противо-фосфорна паста, її потрібно нанести тонким шаром на обпалене місце.

4. Ураження отруйними речовинами і перша медична допомога

При ураженні отруйними речовинами допомогу треба надавати дуже швидко. Якщо на потерпілого надягнути протигаз, видалити із зараженої території, надати йому своєчасну допомогу, видалити ОР, що потрапили на відкриті ділянки тіла, одяг, взуття, і в організм, то можна не тільки знизити ступінь ураження, але іноді й зовсім уникнути його.

Ознаки ураження ОР нервово - паралітичного дії з’являються негайно. Таким потерпілим робити допомога потрібно особливо швидко й енергійно, безпосередньо у вогнищі зараження.

При вдиханні парів ОР типу зарин утрачається гострота зору (внаслідок різкого звуження зіниць око), з’являється почуття важкості в грудях, утрудненість дихання, порушується координація рухів. При важкому отруєнні з’являються судо-роги і може наступити смерть. При появі перших ознак ураження на потерпілого треба негайно надягнути протигаз і дати таблетку з протиотрутою (антидот у таблетках).

Якщо ОР потрапили в шлунок, його негайно промивають: змушують пити багато теплої води і потім викликають блювання. Одночасно ураженому вводять протиотруту.

При зупинці дихання потерпілому роблять штучне дихання. Незалежно від повноти зробленої першої допомоги уражених ОР нервово-паралітичної дії, слід

негайно евакуювати в найближчі медичні пункти, лікувальні установи.

ОР шкірнонаривної дії уражають шкірні покриви, дихальні шляхи, очі, шлун-ково-кишковий тракт і викликають загальне отруєння організму. Під дією крапель ОР шкірнонаривної дії на шкірі з’являється почервоніння, набряклість ураженої ділянки, а потім міхури, на місці яких згодом утворюються виразки, що довго не гояться. Пари цих ОР також викликають почервонінні шкіри, головним чином у жарку погоду. Особливо сильно діють ці ОР на очі. Навіть їхня пари викликають важкі захворювання, а влучення крапель може призвести до повної або часткової сліпоти.

Іприт має схований період дії: перші ознаки ураження з’являються через кілька годин.

Люїзит майже не має схованого періоду: запальні явища око і шкіри роз-виваються вже через 5-10 хв. після ураження.

Після зняття крапель з особи на потерпілого надягають протигаз. Краплі або мазки ОР, що потрапили на шкіру, одяг, взуття, обережно знімають тампоном з марлі, бинта, шматка тканини, дрантя і т. п. Заражене місце обробляють рідиною з індивідуального протихімічного пакета або водою з милом. Чим швидше зроблена медична допомога, тим легше ураження.

Очі можна промити чистою водою, слабким розчином борної кислоти, питної соди. При ураженні очей, дихальних шляхів і влученні ОР шкірнонаривної дії разом з їжею і водою в органи травлення потерпілих слід негайно доставити в лікувальну установу. Добре допомагає при ураженні люїзитом 5-процентний розчин унітиолу, що вводиться під шкіру або всередину м’язів 3-4 рази по 5 мл протягом 2 доби, а також 2-хвилинне змазування зараженої шкіри йодною на-стойкою.

ОР загальотрутного дії (синильна кислота, хлорціан) діють негайно. Ознаки ураження з’являються через кілька секунд після отруєння.

Проникаючи в організм при диханні, пари синильної кислоти паралізують в організмі людини клітинне дихання. Тканини втрачають здатність поглинати кисень, принесений їм з кров’ю. Перші ознаки ураження: запаморочення, слабкість,

металевий присмак у роті, дряпання у горлі.

Отрутна дія хлорціану слабкіше, ніж синильної кислоти, але його пари ви-кликають різке роздратування очей і верхніх дихальних шляхів.

Перша допомога при ураженні ОР загальотрутної дії: надягти протигаз на обличчя потерпілого, щоб припинити подальше надходження парів цих ОР в орга-нізм. Якщо є протиотрута (ампула з амілнітратом або пропілнітрітом), розбити її і дати вдихати ураженому через відтягнуту лицьову частину протигаза. При зупинці дихання необхідно робити штучне дихання (тільки в незараженому районі), у разі зупинки серцевої діяльності – непрямий масаж серця.

Рис. 11.3 – Штучне дихання методом «рот в рот», масаж серця і способи

мобілізації при переломах

ОР задушливої дії (фосген), мають схований період дії, тому потерпілий може 4-6 год. почувати себе добре, але згодом швидко розвивається набряк легень і може настати смерть через різке порушення кисневого обміну.

Перші ознаки ураження: легкий кашель, запаморочення, солодкий присмак у роті. Ці ознаки згодом проходять і людина почуває себе нормально. Далі через кілька годин з’являються кашель, хекання, болісна задишка. Перша допомога при ураженні ОР задушливої дії: негайно надягти на постраждалого протигаз, надати повний спокій і винести (вивести) з вогнища ураження (незалежно від самопочуття), тому що будь-яке фізичне навантаження може різко погіршити стан здоров’я. Забороняється робити штучне дихання.

Перша допомога при харчових отруєннях. Це отруєння найбільш часто виникає при вживанні недоброякісних продуктів, головним чином м’яса і риби. Ознаки отруєння: ураження центральної нервової системи, органів травлення і

серцево-судинної системи (головні болі, судороги, пронос, блювання, підвищення температури). Захворювання починається через 2-12 год. після отруєння. Перша допомога при отруєннях: негайно промити шлунок, дати проносне і зробити очисну клізму; дати рясне питво. Потерпілим потрібно надати негайну кваліфіковану медичну допомогу в лікарні.

Блок 7.2. Лекція № 12. Сутність знезаражування і організація його проведення

План

1. Види знезаражування.

2. Проведення санітарної обробки людей.

3. Знезаражування одягу, взуття і засобів індивідуального захисту (ЗІЗ).

4. Заходи безпеки при проведенні робіт зі знезаражування.

1. Види знезаражування

У результаті аварії (катастрофи) на АЕС, на хімічно небезпечному об’єкті (ХНО), а також при застосуванні противником сучасних засобів ураження (СЗУ) люди, будинки і споруди, транспортні засоби і техніка, територія, вода, продоволь-ство і харчові продукти можуть виявитися зараженими радіоактивними, отруйними (отрутними) речовинами і бактеріальними засобами. Щоб виключити можливість ураження людей, проводять їх спеціальну обробку.

Спеціальна обробка є складовою частиною ліквідації наслідків аварій на АЕС і ХНО, а також застосування противником СЗУ і являє собою комплекс заходів, проведених з метою відновлення готовності транспортних засобів, техніки і особового складу формувань для виконання завдань з РІНР в осередках ураження і підготовки об’єктів до продовження виробничої діяльності. Вона може бути повною або частковою.

Повна спецобробка проводиться з метою забезпечення можливості вико-нувати роботи без засобів захисту шкіри і органів дихання.

Часткова спецобробка повинна забезпечити можливість діяти без засобів

захисту шкіри при зіткненні з незараженими частинами транспортних засобів, техніки та інших поверхонь.

Спеціальна обробка включає знезаражування різних поверхонь і санітарну обробку особового складу формувань і населення, знезаражування транспортних засобів на базі підприємств автосервісу та інших організацій з ремонту транс-портних засобів. Санітарну обробку особового складу формувань і населення про-водять в санітарно-обмивальних пунктах (СОП), створюваних на базі бань, сан-пропускників, душових, на спеціальних обмивальних площадках, що розгортаються в польових умовах із застосуванням дезінфекційно-душових установок.

У випадках, коли формування діють разом з підрозділами частин цивільного захисту (ЦЗ), спеціальну обробку формувань і населення проводять на пунктах спеціальної обробки (ПСО), що розгортаються частинами ЦЗ.

Залежно від застосування противником СЗУ, а також у випадку аварії на АЕС або на ХНО з різними видами зараження розрізняють наступні види знеза-ражування:

1. Дезактивація.

2. Дегазація.

3. Дезінфекція.

4. Дезінсекція.

5. Дератизація.

Дезактивація – видалення радіоактивних речовин із заражених поверхонь транспортних засобів і техніки, будинків і споруд, території, одягу, взуття і ЗІЗ, а також з води. Проводиться в тих випадках, коли ступінь зараження перевищує припустимі норми (межі). Дезактивація підрозділяється на часткову і повну, про-водиться в основному двома способами – механічним і фізико-хімічним.

Механічний спосіб – видалення РР із заражених поверхонь. Фізико-хімічний спосіб заснований на процесах, що виникають при змиванні РР розчинами різних препаратів.

Для проведення дезактивації використовують воду. Разом з водою засто-совують спеціальні препарати, що підвищують ефективність змивання радіоактив-

них речовин. Це поверхнево-активні, комплексоутворюючі речовини, кислоти і луги. До перших відносять порошок СФ-2 і препарати ОП-7, ОП-10, до других – фосфати натрію, трилон Б, щавлева і лимонна кислота, солі цих кислот. До одер-жання розчину порошок додають у воду невеликими порціями при постійному перемішуванні. Дезактивацію транспортних засобів і техніки проводять застосу-ванням 0,15%-го розчину СФ-2 у воді (влітку) або аміачної води, що містить20-24% аміаку (взимку). Препарати ОП-7, ОП-10 застосовують як складову частину дезактивуючи розчинів, призначених для дезактивації поверхні будинків, споруд і обладнання.

Дезактивацію транспортних засобів і техніки здійснюють при їхньому за-раженні від 200 мР/год. і більше. Її проводять змиванням струменем води під тиском 2-3 атм. або обробкою дезактивуючими розчинами, протиранням дрантям, змоченим в бензині, гасі, дизельному паливі, а також обробкою газокрапельним потоком.

Дезактивацію будинків і споруд виконують обмиванням водою.

Обмивання починають звичайно з даху і ведуть зверху вниз. Особливо ретельно обмивають вікна, двері, карнизи й нижні поверхи будинку. Для запобігання влу-ченню зараженої води у внутрішні приміщення необхідно закрити двері, вікна, вентиляційні отвори і т. ін.

Дезактивацію внутрішніх і робочих місць проводять обмиванням розчинами або водою, обмітанням віниками і щітками, а також протиранням. Починати дезакти-вацію треба зі стелі. Стелю, стіни, верстати і устаткування протирають вологими ганчірками, підлогу миють теплою водою з милом або 2-3%-ним содовим розчином. У середині приміщення радіоактивне зараженні не повинне перевищувати 90 мР/год.

Дезактивація ділянок території, що мають тверде покриття (асфальт, бітон), може проводитися змивання радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливомиючих машин або змітанням радіоактивних речовин змітально-збиральними машинами.

Ділянки території, що не мають покриття, дезактивують шляхом зрізання зараженого шару ґрунту товщиною 5-10 см шляховими машинами (бульдозерами,

грейдерами), засипання заражених ділянок території шаром незараженого ґрунту товщиною 8-10 см, переорюванням зараженої території тракторними плугами на глибину до 20 см, влаштуванням настилів для проїздів і проходів зараженою територією, збиранням снігу (зрізують верхній шар снігу товщиною до 20 см) і сколюванням льоду.

Дезактивацію води проводять фільтрацією, перегонкою, а також за допо-могою іонообмінних смол або відстоюванням. Колодязі дезактивують шляхом багаторазового відкачування з них води і видалення ґрунту з дна, а прилягаючу ділянку місцевості в радіусі 15-20 м – шляхом зняття шару ґрунту товщиною 5-10 см з наступним засипанням ділянки незараженим піском.

Продовольство і харчову сировину дезактивують шляхом обробки або зміни зараженої тари, а незатарені – шляхом зняття зараженого шару. Заражену готову їжу і хліб знищують.

Дегазація – це розкладання отруйних речовин (ОР) до нетоксичних про-дуктів і видалення їх із заражених поверхонь з метою зниження зараженості до припустимих норм. Проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів – приладів, комплектів, поливомиючих машин із застосуванням речовин, що дега-зують, а також води, органічних розчинників, розчинів. Розрізнять повну й часткову дегазацію.

До речовин, що дегазують, відносяться хімічні сполуки, які вступають у реакцію з ОР і перетворюють їх у нетоксичні з’єднання. Розрізнюють речовини, що дегазують, окисно-хлоруючої дії (гіпохлорити, хлорамін) і лужні (їдкі сполуки, сода, аміак, амонійні солі та ін.), які застосовують у вигляді розчинів. Як розчин-ники використовують воду і різні органічні рідини (діхлоретан, трихлоретан, бензин). До перших відносять розчин, що дегазує № 1, який містить 5% розчину гексахлор-аміну або 10% розчину діхлораміну в діхлоретані й призначається до дегазації ОР типу іприт і Ві-газів. До другого відносять розчин, що дегазує № 2, який являє собою водяний розчин, що містить 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіну і 20% аміаку, і призначається для дегазації ОР типу зоман.

Для дегазації як допоміжні речовини використовують порошки СФ-24, а

при відсутності – порошки пральні, інші мийні засоби у вигляді водних розчинів (влітку) або розчинів в аміачній воді (взимку). Слід пам’ятати, що миючі розчини не знезаражують ОР, а тільки сприяють швидкому видаленню їх із зараженої поверхні.

Дегазацію транспортних засобів проводять шляхом обробки розчинами, що дегазують № 1 або № 2 (залежно виду ОР) за допомогою технічних засобів де-газації або протиранням кистю чи дрантям, змоченим в розчинах. При відсутності розчинів ОР змивають розчинниками (бензин, газ, солярка). Дегазація може про-водитися також газовим потоком за допомогою теплових машин.

Якщо транспортні засоби мають комбіноване зараження (РР і ОР), тоді спочатку проводять дегазацію. Після дегазації ступінь зараження техніки РР визначають дозиметричними приладами. Якщо ступінь зараження перевищує 200 мР/год, то проводять дезактивацію.

Норми витрат речовини, що дегазує, залежить від способу дезактивації та виду технічних засобів. Так, для дегазації (дезінфекції) вантажного автомобіля протиранням щітками ручних приладів потрібно до 18 л розчину, що дегазує, № 1 або № 2 і до 50 хв. часу, і способом протирання дрантям або кистю, змоченими в розчині, що дегазує, потрібно до 10 л розчину і до 90 хв. часу.

Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом. Хімічний спосіб здійснюють поливанням розчинами, що дегазують, або розсипанням сухих речовин, що дегазують, за допомогою поливомиючих та інших шляхових машин. Механічний спосіб – зрізання і видалення верхнього зараженого шару ґрунту (снігу) за допомогою бульдозера, грейдера на глибину 7-8 см, а пухкого снігу до 20 см або ізоляція зараженої поверхні з використанням настилів із соломи, очерету, віток, дощок і т. д.

Дегазацію території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервово-паралітичними ОР, проводять обробкою розчинами хлорного вапна, при зараженні нервово-паралітичними ОР – розчинами їдкого натру (лугом).

Дезінфекція – знищення в зовнішньому середовищі збудників заразних хвороб при застосуванні противником бактеріальних засобів. Розрізняють про-

філактичну, поточну і заключну дезінфекцію (останні два види дезінфекції мають загальну назву осередкової).

Профілактичну дезінфекцію проводять до виникнення захворювань насе-лення шляхом використання миючих засобів, які містять бактерицидні добавки (пасти «Східна», «Саніта», порошки «Блиск», «Посудомийний», «Білизна» та ін.).

Поточна дезінфекція – обов’язковий протиепідемічний захід при багатьох інфекційних захворюваннях – виконання санітарно-гігієнічних заходів в осередку і знезаражування різних об’єктів зовнішнього середовища, а також виділень (фекалії, сеча, мокротиння).

Заключну дезінфекцію в осередках ураження проводять після госпіталізації хворого або після його смерті. Виконують її бригади дезінфекційних станцій або дезінфекційних відділів санепідемстанцій.

Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним або комбіно-ваним способом. Хімічний спосіб дезінфекції – знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими (дегазуючими) речовинами – основний спосіб дезінфекції. Дезінфекцію здійснюють промиванням споруд, територій роз-чинами або суспензіями. Для знищення вегетативних форм мікробів і руйнування токсинів при температурі +50 ^оС і вище застосовують суспензії з двох третин основної солі гіпохлориту кальцію з вмістом 5-6%-ного активного хлору або 10-12%-ного активного хлору для знищення спорових форм мікробів. Для знищення спорових і вегетативних форм мікробів і руйнування токсинів при температурі нижче +5 ^оС застосовують 5%-ний розчин гексохлораміну або 10%-ний розчин діхлораміну в діхлоетані. Фізичний спосіб дезінфекції – кіп’ятіння білизни, посуду, збирального матеріалу, предметів догляду за хворим. Застосовують в основному при кишкових інфекціях. Механічний спосіб дезінфекції здійснюють тими же методами й прийомами, що й дегазація, передбачає видалення зараженого шару ґрунту і влаштування настилів.

У районах виявлення ознак застосування бактеріальних засобів у першу чергу знезаражують території об’єктів, які продовжують роботу, проходи від сховищ і вкриттів, негерметизовані приміщення, район ПУ, ЦЗ, транспортні засоби, основні

проїзні магістралі, лікувальні установи. Дезінфекцію проїзних магістралей, про-ходів та іншої території здійснюють спеціальними формуваннями комунально-технічної служби. Знезаражування на об’єктах, у т. ч. і в лікувальних установах проводять об’єктовими формуваннями і персоналом об’єктів. Робочі місця дезін-фікують самі робітники.

Перевірка повноти дезактивації і дегазації здійснюється дозиметричними й хімічними приладами, а дезінфекція – проведенням бактеріологічного дослід-ження.

Дезінсекція – це знищення за допомогою спеціальних хімічних засобів комах, що є або можуть бути переносчиками інфекційних (заразних) захворювань.

Дератизація – це знищення в основному за допомогою хімічних засобів (отрут) гризунів, що є або можуть бути переносчиками інфекційних (заразних) захворювань.

2. Проведення санітарної обробки людей

Санітарна обробка – комплекс заходів з ліквідації зараження особового складу формувань і населення радіоактивними, отруйними речовинами, а також бактеріальними засобами – складова частина спеціальної обробки. Вчасно і якісно проведена санітарна обробка: знезаражування поверхні тіла і зовнішніх слизових оболонок, одягу і взуття значно знижують можливість ураження людей, які пере-бували в зонах зараження, багато в чому запобігають поширенню інфекції за межі зони бактеріологічного (біологічного) зараження.

Санітарна обробка людей. Залежно від ступеня зараженості й обстановки люди можуть піддаватися повній або частковій обробці.

Часткова санітарна обробка передбачає знезаражування рук, обличчя, шиї, слизових оболонок рота, носа з метою видалення РР, ОР і БЗ, а також нейтралі-зації (знезаражування) ОР і БЗ відповідними речовинами. Часткову обробку вико-нують саміми потерпілі або шляхом взаємодопомоги з використанням табельних і підручних засобів знезаражування. При проведенні часткової санобробки важливо провести її якомога швидше і ретельніше. При радіоактивному зараженні часткову

санітарну обробку слід проводити протягом першої години після зараження без-посередньо в районі зараження і повторити її після виходу із зараженої зони. У першу чергу видаляють радіоактивний пил з відкритих ділянок тіла, одягу, взуття. При цьому ЗІЗ не знімають. Якщо ж люди були без ЗІЗ, то відкриті ділянки шкіри обмивають незараженою водою. У зараженій зоні для цих цілей, як виняток, можна користуватися забрудненими підручними засобами і водою з відкритих водойм. Ефективність часткової санобробки (дезактивацію) шкірних покривів становить: 80% – при вологому протиранні тампонами, 90% – при обмиванні водою без мила, 98% – при обмиванні водою з милом.

При зараженні отруйними речовинами часткова санобробка являє собою дегазацію ОР, що потрапила на шкірні покриви, одяг, взуття і ЗІЗ. Цей захід про-водиться в перші хвилини після виявлення зараження.

Дегазацію ОР проводять за допомогою індивідуальних протихімічних пакетів (ІПП-8). Особливо часто обробляють місці виявлення краплино-рідких ОР, спочатку уражені ділянки шкірного покриву, а потім одяг, взуття і ЗІЗ. Використання ІПП-8 при обробці протягом перших хвилин після зараження послаблює ефект ураження при застосуванні Ві-газів в 25 разів, при застосуванні зомана – в 10 разів, при за-стосуванні іприту – повністю.

При ураженні людей без захисного одягу слід якомога швидше замінити одяг. При використанні розчинів, що дегазують, необхідно остерігатися попадання їх в очі, ніс, рот.

При зараженні бактеріальними засобами (БЗ) часткову санобробку проводять за можливості відразу після виявлення зараження, на відкритих ділянках шкіри, взуття, одягу й ЗІЗ. При цьому, не знімаючи протигаза, ретельно обмітають за допомогою підручних засобів (вітками, пучками трави або віниками) одяг, взуття і ЗІЗ, а після зняття витрушують їх і обмивають водою, відкриті ділянки шкіри обробляють дезінфікуючими розчинами з ІПП-8, після чого через 10-15 хвилин все тіло обмивають водою. Порожнину рота прополіскують водою або розчином питної соди (1 чайна ложка на 1 склянку води), ривонолю (розчин 1:1000), перекису водню (35%-ний розчин), інших антисептиків. Волосся на голові й нігті коротко

стрижуть.

При одночасному зараженні РР, ОР і БЗ спочатку проводять заходи з де-газації, а потім, при необхідності, інші заходи. Ступінь зараження контролюють відповідними приладами.

Повна санітарна обробка людей здійснюється на незараженій території при ступені зараження вище припустимих норм, полягає вона в митті всього тіла теплою водою з милом або мийними засобами з пралельним знезаражуванням одягу, взуття і ЗІЗ. Повну санобробку проводять не пізніше 3-5 годин з моменту зараження на стаціонарних обмивальних пунктах, на базі існуючих об’єктів кому-нально-побутового обслуговування (бань, санпропускників, пралень і ін.), а також на тимчасових пунктах з використанням пересувних дезінфекційно-душових уста-новок.

При зараженні ОР і БЗ незалежно від ступеня зараження і проведення част-кової санобробки виконують повну санітарну обробку. Якщо після часткової обробки ступінь зараженості РР не перевищує припустимих норм, повну санітарну обробку не проводять.

При повній санобробці людей застосовують воду з температурою 30-40 ^оС при нормі витрати на одну людину: мила – 40 г, води – 30-60 л. Повна санітарна обробка триває 30 хв. (роздягання – 5 хв., миття – 15 хв., вдягання – 10 хв.). Чергова зміна людей роздягається до закінчення миття попередньої зміни.

Якість повної санобробки перевіряють відповідними приладами і повторним медоглядом. Перший медичний огляд виконують у роздягальному відділенні перед входом у мийне відділення.

3. Знезаражування одягу, взуття і засобів індивідуального захисту ( ЗІЗ )

Дата добавления: 2014-01-05