ХНАМГ – 2009 13 страница

Рис. 10.2 – Порядок роботи з індикаторними трубками:

а – надрізання кінчика трубки; б – відкривання

(надломування) трубки; в – розбивання внутрішніх ампул;

г – прокачування повітря через трубку

Тим же ампуловідкривачем, що і на початку роботи, розбити нижні ампули в обох трубках (першою відкривається ампула контрольної трубки), стряхнути

трубки одночасно і спостерігати за зміною кольору наповнювача в контрольній трубці. Поява червоного кольору верхнього наповнювача дослідної трубки і збері­гання її до моменту появи жовтого кольору в контрольній трубці вказує на наяв-ність ОР (зарин, зоман, VX) в небезпечних концентраціях. Визначення СДОР в небезпечних концентраціях проводять в тому випадку, якщо при визначенні не­безпечних концентрацій ОР отриманий відносний результат. Порядок роботи з трубками такий же, як вказано в позиції а, але при цьому треба прокачати більше дослідного повітря, зробивши 50-60 накачувань насосом, і розбити нижні ампули трубок не зразу, а через 2-3 хв. після прокачування. Слід прагнути до того, щоб різниця в часі при розбитті нижніх ампул в контрольній і дослідній трубках була якомога менша.

Позитивні покажчики трубок, тобто відставання в переході червоного кольору в жовтий у дослідної трубки порівняно з контрольною свідчать про наявність СДОР. Відсутність покажчиків трубок, тобто перехід червоного кольору наповнювача дослідної трубки і контрольної проходить одночасно, свідчить про відсутність парів OP (зарину, зоману, VX) в повітрі і може служити підставою для зняття протигазу.

Якщо виникнення жовтого кольору наповнювача дослідної трубки проходить одразу після розбиття нижньої ампули, то це свідчить про наявність в повітрі парів кислих речовин. У цьому разі визначення необхідно повторити із застосуванням протидимового фільтру (протидимові фільтри ПДФ-1 здатні частково затримувати пари ОР, внаслідок чого чуттєвість індикаторних трубок в присутності диму або парів кислих речовин знижується).

При обстеженні повітря за допомогою індикаторної трубки з трьома зеленими кільцями необхідно відкрити трубку, розбити ампулу, вставити трубку в насос і прокачати повітря, зробивши 10-15 прокачувань насосом; вийняти трубку з насоса і порівняти колір наповнювача з кольором, що зображений на касетній етикетці.

Порядок роботи з трубкою з одним жовтим кільцем такий: відкрити трубку, вставити її в насос, зробить 60 прокачувань, вийняти трубку з насоса, витримати 1 хв., порівняти колір наповнювача з кольором, що зображений на касетній етикетці.

Для прискорення обстеження повітря індикаторні трубки можуть бути відкриті заздалегідь за 10-15 хв. до дослідження.

При визначенні СДОР на місцевості, озброєнні й бойовій техніці спочатку використовують індикаторні трубки з червоним кільцем і червоною точкою, а потім з одним жовтим кільцем. При підготовці до роботи необхідно трубку вставити в головку насоса. Навернути на насос насадку, залишивши відкинутим притискне кільце, надіти на воронку насадки захисний ковпачок, прикласти насадку до грунту (ураженого предмету) так, щоб воронка закрила ділянку з найбільш різко вира-женими ознаками зараження, прокачати через індикаторну трубку повітря, зняти насадку, знищити ковпачок і зняти насадку з приладу, вийняти з головки насоса трубку і провести визначення СДОР, керуючись вказівками на касеті.

При визначенні СДОР на ґрунті й сипучих матеріалах використовують захис-ний ковпачок і протидимовий фільтр. При цьому індикаторну трубку вставляють в головку насоса, на насос накручують насадку, на воронку насадки надівають захисний ковпачок, воронку наповнюють пробою дослідного матеріалу і накривають протидимовим фільтром, який закріпляють притискним кільцем, потім насосом виконують необхідну кількість прокачувань, при цьому насос тримають головкою вниз. Після прокачування насосом відкидають притискне кільце, знімають проти-димовий фільтр, пробу і ковпачок.

Для визначення СДОР при знижених температурах повітря індикаторні трубки з одним червоним кільцем і червоною точкою й індикаторні трубки з одним жовтим кільцем нагрівають за допомогою пальника. Перед відкриттям трубки з червоним кільцем і червоною точкою встановлюють в корпус пальника і підігрівають до відтаювання ампул, потім дістають з пальника використовують для визначення СДОР. Після прокачування повітря одночасно повинні бути підігріти обидві трубки (дослідна і контрольна) у пальнику протягом хв.

При визначенні ОР в небезпечних концентраціях одразу після прогріву роз-бивають нижні ампули, а при визначенні ОР в безпечних концентраціях ці ампули розбивають через 2-3 хв. після прогріву. Потім ці трубки одночасно струшують і ведуть спостереження за зміною кольору їх наповнювача. Трубки з одним жовтим

кільцем при температурі +15 °С і нижче підігрівають протягом 1-2 хв. після про-качування через них ураженого повітря з послідуючим спостереженням за зміною кольору наповнювача.

У разі сумнівних показань індикаторної трубки з трьома зеленими кільцями при знижених температурах визначення треба повторити з використанням пальника, для чого трубку після прокачування повітря на 1 хв. помістити в пальник, а потім спостерігати колір наповнювача.

3. Аналізатори і сигналізатори аміаку і хлору

Аналізатор аміаку й хлору ПАХ призначений для виміру масової концен-трації аміаку чи хлору в повітрі і видачі світлової чи звукової сигналізації (сигнали «ПОРІГ-1» та «ПОРІГ-2») при досягненні встановлених позначок масової концен-трації.

Прилад ПАХ (рис. 10.3) виконаний в металевому корпусі. На передній панелі розміщені: рідинно-кристалічний екран; сигнальний світлодіод; кнопка керування; необхідні анотаційні надписи з користування приладом.

Рис. 10.3 – Аналізатор аміаку й хлору ПАХ

У нижній торцевій частині розміщені сенсори виявлення хлору й аміаку. На задній панелі корпусу розташована кришка відсіку для джерела живлення і пружина для закріплення приладу на поясі оператора.

Основні характеристики приладу:

1) діапазон виміру масової концентрації:

– аміаку від 25 до 400 м/м³ в повітрі; – хлору від 2,0 до 15,0 мг/м³ в повітрі;

2) значення сигнальних порогових концентрацій:

– для сигналу «ПОРІГ-1» – 50 мг/м³ аміаку і 4,0 мг/м³ хлору; – для сигналу «ПОРІГ-2» – 200 мг/м³ аміаку і 10,0 мг/м³ хлору.

Для підготовки приладу до роботи ввімкнути аналізатор натискуванням двох кнопок керування на лицьовій панелі. При цьому прилад буде знаходитись в режимі контролю блоку живлення, на індикаторі висвітиться надпис LO ВАТ і значення ступеня зарядки батарей блоку живлення. Прилад працездатний при покажчиках 010-120.

Перемикнути аналізатор в режим виміру масової концентрації аміаку, на-тиснувши ті самі кнопки. При цьому вмикається звукова й світлова сигналізація жовтого кольору, а на відліковому пристрої висвітлюється число понад 400. Пере-вірити наявність звукового та світлового сигналу і зафіксувати нульовий покажчик аналізатора. При відсутності аміаку в повітрі покажчики аналізатора повинні знахо-дитись в межах від 0 до 5 мг/м³.

Перемикнути аналізатор в режим вимірювання масової концентрації хлору натискуванням двох кнопок керування. При цьому ввімкнеться звукова й світлова сигналізація червоного кольору і на відліковому пристрої висвітиться число 15. Перевірити наявність звукового й світлового сигналу і зафіксувати нульовий по-кажчик приладу. При відсутності в повітрі хлору нульові покажчики аналізатора повинні знаходитись в межах від 0 до 0,5 мг/м³.

Вимикають аналізатор натискуванням двох кнопок керування.

Для виміру концентрації аміаку в повітрі перемикнути аналізатор в режим виміру його концентрації і контролювати покажчик лічильного пристрою і звукові й світлові сигнали жовтого кольору: 1) циклічний під час натискання кнопок режиму виміру масової концентрації аміаку;

2) поодинокий з періодом 120 ± 45 с при масовій концентрації аміаку в повітрі менше 50 мг/м³;

3) циклічні з періодом 1 с при масовій концентрації аміаку в повітрі більше 50 мг/м³ (сигнал «ПОРІГ-1») до 200 мг/м³;

4) циклічні подвійні з періодом 1с при масовій концентрації аміаку в повітрі більше 200 мг/м³ (сигнал «ПОРІГ-2»).

Для виміру концентрації хлору в повітрі перемкнути аналізатор в режим виміру його концентрації і контролювати покажчики лічильного пристрою і звукові й світлові червоного кольору сигнали:

1) циклічні при натисканні двох кнопок управління при ввімкнені режиму виміру масової концентрації хлору;

2) поодинокі з періодом 120 ± 45 с при масовій концентрації хлору в повітрі менше 4,0 мг/м³;

3) циклічні з періодом 1 с при масовій концентрації хлору від 5 до 10 мг/м³ (сигнал «ПОРІГ-1»);

4) циклічні поодинокі з періодом 1 с при масовій концентрації хлору в повітрі більше 10 мг/м³ (сигнал «ПОРІГ-2»).

Блок живлення забезпечує готовність аналізатора до вимірів концентрації протягом не менше 1000 годин в черговому режимі (без ввімкнення сигналізації «ПОРІГ-1» та «ПОРІГ-2») або не менше року у вимкненому етапі.

Подібні аналізатори випускаються вітчизняною промисловістю майже на всі види СДОР.

Сигналізатор 342 ЕХО 8 автоматичний, двофункціональний (контроль і сигна-лізація) індивідуальний прилад призначений для безперервного контролю концен-трації аміаку в повітрі робочої зони в межах від 0 до 100 мг/м³ у приміщеннях і на території промислових підприємств та інших об’єктів.

Сигналізатор (рис. 10.4) складається з перетворювача електронного первин-ного (ПЕП) й блоку обробки інформації (БЦІ). ПЕП включає вузол вимірювання, вузол світлової і звукової сигналізації, блок живлення. На верхній торцевій частині розташований сектор, який виявляє СДОР, світловий індикатор та роз’їм для під-

ключення БЦІ. На передній панелі розміщений вимикач приладу і покажчик СДОР, яку виявляють. На задній стінці розташована пружина кріплення приладу на поясі оператора й кришка блоку живлення.

Рис. 10.4 – Сигналізатор 342 ЕХО 8

БЦІ виконаний в окремому корпусі, підключається до ПЕП роз’ємом і кріпиться на ПЕП за допомогою двох направляючих.

Сигналізатор після включення вимикача видає циклічний світловий і звуковий сигнал при концентрації аміаку більше 20 мг/м³ і безперервний – при концентрації більше 100 мг/м³, а в комплекті з блоком цифрової індикації дає змогу контролювати концентрацію аміаку в повітрі за цифровим таблом дискретністю 1,0 мг/м³.

В основу роботи приладу покладено принцип перетворення концентрації газу в електричний струм на основі електрохімічного ефекту.

Вітчизняною промисловістю створюються аналізатори даного типу на най-більш поширені СДОР та інші небезпечні хімічні речовини.

Модуль 7. МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПОТЕРПІЛИМ І ЗНЕЗАРАЖУВАННЯ ОДЯГУ І МІСЦЕВОСТІ

Блок 7.1. Лекція № 11. Медична допомога

План

1. Медичні засоби індивідуального захисту.

2. Перша допомога при переломах, забитих місцях і вивихах.

3. Медична допомога при травматичному токсикозі, шоку і опіках.

4. Ураження отруйними речовинами і перша медична допомога.

1. Медичні засоби індивідуального захисту

Медичний захист населення є складовою частиною комплексу медичних заходів ЦО. Він має за мету на основі прогнозування можливої небезпеки для здоров’я людей попередити або послабити дію факторів ураження на них іоні-зуючого випромінювання, отруйних речовин і бактеріальних засобів шляхом про-ведення спеціальних профілактичних заходів із застосуванням медичних засобів захисту, а також організації санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Застосування медичних засобів захисту може знизити або попередити вплив на людей окремих факторів ураження НС, особливо при дії особового складу сил ЦО в осередках ураження (зараження). За певних умов застосування цих засобів може підвищити ефективність інших способів захисту (в ході розосередження і евакуації населення, при укритті у захисних спорудах тощо).

Разом з тим не можна орієнтуватися тільки на один спосіб захисту, яким би надійним він не був. У кожному конкретному випадку перевагу слід надавати тому з них, який найбільш відповідає обстановці, що склалася. Завдання полягає у тому, щоб підготувати і у разі необхідності застосувати будь-який або одночасно всі у комплексі способи захисту і досягти тим самим якомога більш надійного захисту населення.

Медичні засоби захисту призначені для профілактики і надання допомоги населенню, яке потерпіло від НС. За їх допомогою можна урятувати життя більшій кількості людей, повністю попередити або значно знизити розвиток уражень у них, підвищити стійкість організму людини до дії ураження радіоактивними, отруйними речовинами й бактеріальними засобами.

Для профілактики ураження сильнодіючими отруйними речовинами і надання першої медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях використовують табельні засоби – індивідуальна аптечка АІ-2 (та її аналоги), індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 та індивідуальний перев’язувальний пакет ІПП.

Рис. 3.19 - Аптечка індивідуальна АІ-2

а б в

Рис. 3.20 - Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8: а - загальний вигляд; б - флакон з рідиною; в - ватно-марлевий тампон

До медичних засобів захисту належать:

• радіозахисні препарати;

• засоби захисту від дії отруйних речовин - антидоти;

• протибактеріальні засоби (антибіотики, вакцини, сироватки тощо). Радіозахисні препарати призначені для профілактики уражень іонізуючими

випромінюваннями і послаблення проявів променевої хвороби.

Антидоти – специфічні протиотрути; використовують для профілактики ураження людей отруйними речовинами. У разі їх раннього застосування досяга-ється високий ефект.

Протибактеріальні препарати – засоби профілактики інфекційних захво-рювань.

Вказані вище медичні засоби захисту включаються в основному до аптечок індивідуальних (АІ). Вони містять препарати: радіозахисні – засоби № 1 і № 2; засіб, що використовується при отруєнні фосфорорганічними речовинами (ФОР); засіб проти блювання; протибактеріальні засоби № 1 і № 2. Передбачено включення і протибольового засобу. В АІ-2 є інструкція щодо порядку застосування медичних засобів.

До медичних засобів захисту відносяться: пакет перев’язувальний медичний (ІПП), що складається із стерильної пов’язки для надання допомоги при пора-неннях і опіках; індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8), призначений для надання само- і взаємодопомоги при ураженні отруйними речовинами. За його

допомогою проводять часткову спеціальну обробку безпосередньо після ураження або сильнодіючими отруйними речовинами.

Профілактика ураження населення, надання першої медичної допомоги людям в осередках ураження, а після цього і лікарської допомоги з використанням усіх медичних засобів захисту покладаються на формування і заклади медичної служби ЦО. При цьому враховується необхідність у будь-якій складній обстановці надавати першу допомогу в осередках ураження, як правило, у найкоротші строки, що вимі-рюються хвилинами. Цього можна досягти при активній участі самого населення через само- і взаємодопомогу. З урахуванням цього усе населення навчають відпо-відним прийомам.

Слід відмітити, що якими б ефективними не були медичні засоби захисту, все таки першорядне значення має попередження потрапляння радіоактивних і отруйних речовин, а також бактеріальних засобів в організм людини.

Застосування індивідуальних засобів медичного захисту попереджує ура-ження людини, послаблює вплив на неї деяких факторів. Наприклад, дотримування правил особистої гігієни і застосування антибактеріальних засобів (антибіотиків, вакцин тощо) запобігає інфекційним захворюванням. Своєчасно накладена на рану або місце опіку стерильна пов’язка – це не тільки надання медичної допомоги, але й засіб попередження ускладнень.

У першу чергу медичними засобами захисту забезпечуються особовий склад формувань, робітники і службовці об’єктів, що розташовані в загрозливих містах, а також населення міст та інших населених пунктів, які потрапляють у зони ура-ження хімічно небезпечних об’єктів та АЕС.

У другу чергу засобами медичного захисту забезпечується інше населення загрозливих міст, жителі населених пунктів, що розташовані у зонах можливого руйнування і все населення міст та інших населених пунктів, на території яких розташовані загрозливі об’єкти народного господарства.

У третю чергу медичними засобами захисту забезпечується все інше насе-лення, включаючи жителів сільських населених пунктів.

Медичні засоби захисту видають населенню при загрозі виникнення НС,

при цьому треба знати, хто і де їх буде отримувати. Після отримання аптечки необхідно перевірити її комплектність і вивчити правила користування нею за інструкцією. Не рекомендується розкривати аптечку без необхідності, перекладати і розкривати пенали з таблетками. Не можна порушувати герметичність упаковки перев’язувального і протихімічного пакетів.

Зберігання і підтримування у готовності медичних засобів захисту, призна-чених для особового складу формувань, робітників і службовців, інших категорій працюючого населення, учнів, студентів покладається на керівників ЦО об’єктів, а для іншого населення – на начальників ЦО міст і районів. Для цього засоби, що зберігаються безпосередньо на об’єктах, закріплюють за тими особами, для яких вони призначені, і повинні знаходитися у постійний готовності до видачі у міні-мально короткі строки як у мирний час, при аваріях і катастрофах, так і при загрозі нападу противника.

Планами ЦО (плани дій у НС) визначений порядок видачі формуванням і населенню медичних засобів захисту при введенні відповідних ступенів готовності ЦО. Разом з тим ці засоби можуть видаватися і до введення певного ступеня готов-ності розпорядчим порядком відповідно до вказівок органів управління з питань НС та цивільного захисту населення.

Пакет перев ’ язувальний медичний ( ІПП ) промисловістю випускається трьох типів: індивідуальний, звичайний, першої допомоги з однією подушечкою і першої допомоги з двома подушечками. Розрізняються вони за способом упаку-вання, кількістю подушечок і розмірами.

Індивідуальними перев’язувальний пакет складається з бинту, двох ватно-марлевих подушечок, чохла і шпильки. Розкривши пакет, виймають бинт і стерильні подушечки так, щоб не торкатися їх внутрішнього боку руками. Подушечки на-кладають внутрішньою стороною на поранену поверхню, при наскрізних пора-неннях – на вхідний і вихідний отвори і прибинтовують, кінець бинту закріплюють шпилькою.

Аптечка індивідуальна ( АІ -2). Практика показує, що при вивченні індиві-дуальної аптечки вона повинна бути в руках у тих, хто вчиться. У ній міститься

набір медичних засобів, що розподілені по гніздах. Розмір аптечки складає: 90 × × 100 × 20 мм. Маса - 130 г.

Аптечка індивідуальна містить медичні засоби захисту і призначена для надання допомоги, самодопомоги, взаємодопомоги при пораненнях і опіках (для зняття болю) і попередження або послаблення уражень фосфорорганічними отруй­ними речовинами, бактеріальними засобами і радіоактивними речовинами.

Протибольовий засіб знаходиться у гнізді № 1 і у шприц-тюбику. Це гніздо резервне. Шприц-тюбик застосовують при переломах, значних ранах і опіках. При цьому додержують наступних правил: правою рукою візьміться за корпус шприца-тюбика, а лівою - за ребристий обідок корпусу; обертальним рухом правої руки поверніть корпус проти годинникової стрілки; лівою рукою зніміть з голки ковпачок; тримаючи шприц-тюбик голкою догори, видушити з неї повітря до появи першої краплі на кінчику голки; не торкаючись голки руками, введіть її у м’які тканини стегна або руки, у верхню частину сідниці і видушіть вміст шприца-тюбика; не розтискаючи пальців витягніть голку; пришпиліть шприц-тюбик до одягу на грудях. В екстрених випадках укол слід робити через одяг. Засоби для попередження отруєння фосфорорганічними ОР (антидоти) знаходяться у гнізді № 2 у круглому пеналі червоного кольору. Використовують 1 таблетку за сигналом аварії на хімічно небезпечному об’єкті або загрозі хімічного зараження. Після цього одразу одягають протигаз. При появі й наростанні ознак отруєння слід прийняти ще 1 таблетку. Повторно приймати препарат рекомендується не раніше, ніж через 5-6 годин.

Протибактеріальний засіб № 1 розміщений у гнізді № 5 у двох однакових чотиригранних пеналах без пофарбування. Приймати слід у випадку загрози ура­ження бактеріальними засобами, при інфекційному захворюванні, а також при по­раненнях і опіках, Спочатку приймають вміст одного пеналу (одразу 5 таблеток), потім через 6 годин - вміст другого пеналу (також 5 таблеток).

Протибактеріальний засіб № 2 знаходиться у гнізді № 3 у великому круг-лому пеналі без пофарбування. Використовувати його слід при шлунково-кишкових розладах, що виникають після опромінення. У першу добу приймають 7 таблеток

(за один прийом), у наступні дві доби – по 4 таблетки.

Радіозахисний засіб № 1 знаходиться у гнізді № 4 у двох восьмигранних пеналах рожевого кольору. Цей препарат приймають за сигналом «Аварія на АЕС» і «Загроза радіоактивного зараження» по 6 таблеток за 30-40 хв. до входу на тери-торію, заражену радіоактивними речовинами або одразу при отриманні розпоряд-ження управління (відділу) з питань НС та цивільного захисту населення (штабу ЦО). Якщо тривалість перебування на території, зараженій радіоактивними речо-винами, перевищує 55 годин, слід прийняти вміст ще одного пеналу (6 таблеток), тому що тривалість дії ліків – 5-6 діб.

Радіоактивний засіб № 2 знаходиться у гнізді № 6 у чотиригранному пеналі білого кольору. Приймати його треба по одній таблетці щоденно протягом 10 днів після випадіння радіоактивних опадів при умові вживання в їжу свіжого молока. У першу чергу препарат слід давати дітям.

Засіб проти блювання знаходиться у гнізді № 7 в круглому пеналі голу-бого кольору. Одразу після опромінення, а також при появі нудоти, після ударів по голови рекомендується приймати по одній таблетці через 3-4 години.

У деяких випадках знадобиться приймати одночасно декілька медичних засобів. Так, при перших ознаках гострої променевої хвороби окрім профілак-тичного прийому радіозахисного засобу № 1 і протибактеріального засобу № 2, появи нудоти приймають ще засіб проти блювання (гніздо № 7).

Індивідуальний протихімічний пакет ( ІПП --8) призначений для знезара-ження краплинно-рідкими отруйними речовинами, що потрапили на шкіру, одяг і спорядження.

Пакет включає складний флакон з розчином для дегазації і чотири ватно-марлевих тампони. Коли необхідно, рідиною з флакону змочують тампони і в першу чергу протирають відкриті ділянки шкіри (кисті рук, обличчя), а потім краї коміру і манжети одягу, засоби індивідуального захисту і спорядження. При обробці рідиною може виникнути відчуття печії шкіри, яке швидко зникає і не впливає на самопочуття і працездатність. Рідина пакету отруйна – вона не повинна потрапити в очі. Рідина для дегазації здатна вбивати мікробів, тобто володіє

дегазуючими властивостями: пакет можна використовувати і при зараженні бакте-ріальними засобами. Але цільове його призначення – це проведення часткової санітарної обробки при зараженні отруйними речовинами.

За відсутності індивідуального протихімічного пакету знезаражувати краплин-норідкі отруйні речовини можна побутовими хімічними засобами. Щоб обробити шкіру дорослої людини, треба завчасно підготувати 1 л 3%-го перекису водню і 3 г гідроокису натрію. Їх змішують безпосередньо перед використанням. Гідро-окис натрію можна замінити силікатним клеєм (150 г клею на 1 л 3%-го перекису водню). Спосіб застосування такий самий, як і рідини з протихімічного пакету. При поводженні з сухим натрієм треба стежити, щоб він не потрапив в очі і на шкіру.

Крім медичних засобів індивідуального захисту в НС не слід забувати про використання медичних засобів формувань (санітарних дружин), медичних пунктів, фельдшерських пунктів і медичних кабінетів підприємств, установ і організацій.

2. Перша допомога при переломах, забитих місцях і вивихах

В ядерному вогнищі ураження буде багато потерпілих з відкритими і за-критими переломами кінцівок, ребер, таза, хребта, черепа і т. д. Потерпілі з пере-ломами мають потребу в негайній і вмілій допомозі, тому що різкі болі, які супро-воджують переломи, можуть бути причиною важкого стану потерпілого, аж до шоку. При недотепному й необережному звертанні з ураженою частиною тіла кінці ушкоджених кісток можуть нанести додаткові травми кровоносним судинам і м’язовим тканинам. У результаті можливі сильні кровотечі, небезпечні для життя.

Рис. 11.1 – Зупинка кровотечі: а – за допомогою джгута; б – за допомогою закрутки; в – затиснувши пальцями артерію до кістки

Переломи кісток бувають закриті й відкриті. При закритих переломах рана відсутня, тому що цілісність шкірних покривів біля місця перелому не порушена. У місці закритого перелому з’являється набряклість, синці.

Ознаки відкритого перелому: рана і кровотеча, іноді у рані видні уламки кістки. Відкриті переломи небезпечніші, тому що може відбутися зараження, яке швидко веде до гострого гнійного запалення кісткового мозку.

При будь-якому переломі уражені випробують різкий біль, спостерігається хруст кістки, що відбувається через тертя їхніх уламків один об одний. Рухати зламаною кінцівкою неможливо.

При переломі спочатку зменшують болю. Для цього забезпечують повну нерухомість ушкодженої кістки, надають потерпілому повний спокій і дають зне-болюючі засоби (морфій у таблетках). На місце перелому накладають спеціальну шину (або дощечки, фанеру, ціпки і т. п.), що забезпечує нерухоме положення зламаної кістки. Довжина шини повинна бути такою, щоб вона захоплювала обидва суміжних з місцем перелому суглоби. У крайньому разі, зламану ногу можна при-бинтувати до здорової, зламану руку – до тулуба.

При закритому переломі шину накладають прямо на одяг, на шматок тканини, вату, якими попередньо обертають ушкоджену кінцівку. Переконавши, що по обидва боки місця перелому кісти шина захоплює два сусідніх суглоби, її прибинтовують до руки або ноги. При переломі кісток верхньої кінцівки реко-мендується після накладення шини підвісити ушкоджену руку на косинці. При відкритому переломі спочатку потрібно зупинити кровотечу, накласти на рану стерильну пов’язку, обернути кінцівку ватою або м’яким матеріалом і накласти шину так само, як і при закритому переломі. Забороняється вправляти кінці ушкод-жених кісток або виправляти кінцівку, щоб надати їй природне положення. Це може викликати додаткові ушкодження і різкі болі. Якщо переламано ключицю, у пахвову западину вкладають великий шматок вати або м’якої тканини, руку згинають у лікті і плечовій кісті й щільно прибинтовують до тулуба. У разі пере-лому ребер на груди накладають шар вати або м’якого матеріалу, а потім грудну клітку в положенні видиху щільно стягають широкою пов’язкою.

Перша допомога при забитих місцях. Забите місце, де спостерігаються пухлина і синці, потрібно змазати настойкою йоду і накласти на нього холодну примочку або міхур з холодною водою або льодом. Дуже небезпечні забиті місця голови, живота, грудної клітки і загальні забиті місця тіла, тому що вони можуть супроводжуватися ушкодженням внутрішніх органів, переломами кісток, а також внутрішніми крововиливами. Потерпілих з такими ураженнями треба негайно до-ставити у медичний пункт або лікувальну установу.

Перша допомога при вивихах. Ознаки вивиху: різкий біль, зміна форми суглоба і рухливості в ньому. На місці вивиху з’являється припухлість. Суглоб утрачає рухливість, а кінцівка приймає ненормальне положення.

Вивих у суглобі повинен вправляти тільки медичний працівник (лікар). Перед вправлянням вивиху, щоб зменшити біль, потерпілому дають знеболюючі засоби (морфій у таблетках), на місце вивиху накладають тугу пов’язку або шину, а потім потерпілого негайно доставляють у медичний пункт.

3. Медична допомога при травматичному токсикозі, шоку і опіках

Перша допомога при травматичному токсикозі (розладі, що розвивається внаслідок тривалого здавлювання м’яких тканин – найчастіше нижніх і верхніх кінцівок – землею, уламками зруйнованих будинків і т. д.). Ознаки цього важкого захворювання виявляються через декілька годин після звільнення потерпілого з-під завалу і виражаються в поступовому розвитку набряку і крововиливів в ушкод-жених кінцівках, омертвінні м’яких тканин, що прогресують розладом серцево-судинної діяльності через важке отруєння організму продуктами розпаду ушкод-жених тканин.

Дата добавления: 2014-01-05