Принципи та методи економічного прогнозування

Для відтворення зазначених функцій соціально-економічне прогнозування має ґрунтуватися на певних принципах. Останні ілюструють закономірності відтворення, причин­но-наслідкові зв’язки й виражають основні риси прогнозування.

Принципи прогнозування забезпечують методологічну єдність різноманітних методів і моделей розробки прогнозів. Виокремлення принципів прогнозування не означає, що вони існують незалежно один від одного і можливе їх вибіркове використання. Відображаючи різні сторони розробки прогнозів, ці принципи створюють одне ціле.

Виділяють такі основні принципи соціально-економічно­го прогнозування:

Принцип наукової обґрунтованості - передбачає, що прогнозування базується на системних знаннях про закономірності розвитку економіки; враховує реалії економічного, політичного і соціального життя країни, вітчизняний та світовий досвід, а також використовує систему наукових методик і методів.

Принцип системності - розглядає національну економіку, з одного боку, як єдиний об'єкт, а з іншого - як сукупність самостійних напрямків (блоків) прогнозування.,

Принцип адекватності - означає, що прогноз як теоретична модель (узагальнення) має достатньо повно і точно відображати реальні процеси національної економіки.

Принцип багатоваріантності (альтернативності) - передбачає розробку не одного, а кількох (мінімум двох) варіантів майбутнього роз­витку національної економіки, оскільки хоч її розвиток і детермінований конкретними умовами чи певними закономірностями, але відбувається за різними траєкторіями. Останнє зумовлене дією факторів, які впливають на функціонування народного господарства, їх інтенсивністю, можливіс­тю виникнення інших чинників та умов у майбутньому.

Принцип цілеспрямованості - прогнозування розвитку конкретного об'єкта (національна економіка в цілому чи окремий її елемент) і визначен­ня народногосподарських завдань. Цілі прогнозування визначаються сус­пільними потребами, породженими певними соціально-економічними, по­літичними, демографічними, науково-технічними та іншими факторами.

Принцип ефективності (рентабельності) - визначення вартості аналітичної підготовки прогнозу та його результативності, врівноважен­ня економії з ефективністю, якості зі своєчасністю. Прогноз має бути точ­ним, повним і реальним. Важливим його правилом є мінімізація вхідних даних за їх аналітичної значимості та максимізація вихідних даних.

Прогнози національної економіки розробляються із застосуванням певних методів і методик, вивченням яких займається наука, яку назива­ють економічною прогностикою.

Прогнози є одним із найважливіших завдань економістів. Хороший прогноз висвітлює економічну діяльність у майбутньому й допомагає ке­рівникам різних рівнів пристосувати свої дії до нових економічних умов. Спершу економісти розробляли прогнози, розглядаючи широкий набір таких даних, як гроші, перевезення вантажів чи виробництво найважли­віших видів промислової продукції. Завдяки використанню статистичних методів та електронно-обчислювальної техніки прогнозування вийшло на якісно новий рівень. Сьогодні для прогнозування використовується статистична інформація, яка описує процеси за минулі роки, та прово­диться експертна оцінка тенденцій змін макроекономічних показників.

Методи прогнозування - це сукупність способів, прийомів, засобів розробки прогнозів, які дозволяють на основі аналізу даних ретроспек­тивного періоду, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу, а також їх кіль­кісних змін здійснити переконливі передбачення стосовно майбутнього розвитку національної економіки.

Для вибору методу прогнозування слід визначити мету й завдання прогнозу та період, на який він формується, врахувати специфіку об'єкта прогнозування, види, повноту та вірогідність вхідної інформації, а також ряд інших факторів.

Методи прогнозування мають відповідати таким вимогам:

• поєднання суб'єктивної цінності й об'єктивної значущості оцінок;

• чітке застосування оцінок, яке не допускає різних тлумачень щодо ви­бору методів;

• створення можливості накопичення статистичної інформації та її ви­користання для прогнозування.

На сучасному етапі використовується цілий комплекс методів прогно­зування (див. рис. 11.1).

Нині кількість відомих методів і прийомів прогнозування перевищує 150. Вибір методів прогнозування здійснюється згідно з характером об’єкта та вимогами, які пред’являються до інформаційного забезпечення прогнозів.

Досвід, накопичений сучасною прогностикою, показує, що за всієї різноманітності методів прогнозування, їх (залежно від ступеня формалізації), можна об’єднати в дві групи: інтуїтивні й формалізовані.

Серед інтуїтивних методів важливе місце відводиться методу експерт­них оцінок.

Методи експертної оцінки (інтуїтивні) - передбачають розробку прогнозу на основі індивідуального чи колективного опитування спеціа­лістів (експертів). Використовуються для аналізу і прогнозування складних об'єктів (явищ, процесів), на розвиток яких чинять вплив багато факторів.

Для отримання таких оцінок можуть використовуватись анкети, опи­тування, таблиці та інші документи, за допомогою яких здійснюється збирання необхідної інформації. Існують очні, заочні, відкриті, закриті види опитувань.

Рис. 11.1 Методи прогнозування.

При цьому розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.

Індивідуальні інтуїтивні методи проводяться на основі збору інфор­мації від окремих спеціалістів.

Методи колективної експертної оцінки - розробка прогнозу на основі колективного обговорення проблеми, обробки матеріалів опиту­вання експертів, узгодження й узагальнення їхніх суджень щодо майбут­нього розвитку об'єкта.

Формалізовані методи прогнозування - складання прогнозу на осно­ві використання математичних формул та економіко-математичних моде­лей для визначення кількісних параметрів.

Дата добавления: 2014-01-05