Кольоровідтворення в поліграфічному процесі

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Джадд Д., Вышецки Г. Цвет в науке и технике: Пер. с англ. – М.: Изд-во «Мир», 1978. – 592 с.

2. Хант Р.В.Г. Цветовоспроизведение: Пер. с англ. – Санкт-Петербург, 2004. – 888 с.

3. Стефанов С., Тихонов В. Цвет ready-made или Теория и практика цвета. – М.: РепроЦЕНТР М, 2005. – 320 с.

4. Киппхан Г. Энциклопедия по печатным средствам информации. Технологии и способы производства. – М.: МГУП, 2003. – 1280 с.

5. Агостон Ж. Теория цвета и ее применение в исскустве и дизайне: Пер. с англ. – М.: Мир, 1982. – 184 с.

6. Домасев М.В., Гнатюк С.П. Цвет, управление цветом, цветовые расчеты и измерения. – Спб.: Питер, 2009. – 224 с.

7. http://www.2RuPrint.Ru

8. http://www.dic.academic.ru

9. http://www.ukr-print.net

1.1 Схема ідеального процесу кольоровідтворення

Відтворення кольорового об'єкту засноване на загальних принципах синтезу кольору. Отримання кольорової репродукції полягає в одночасному синтезі кольорів за заздалегідь створеному фотографічному запису колірних складових кожного з кольорів об'єкту.

Вивчення явищ, пов'язаних з відтворенням кольорового об'єкту, прийнято розпочинати з розгляду ідеального процесу, тобто такого, умови якого максимально спрощені введенням ряду допущень. Допускають, що фарби субтрактивного синтезу мають П-подібні спектральні криві, що фотографічна зйомка ведеться на матеріалі, характеристична крива якого – пряма, та ін. Це дозволяє виділити принципи процесу. Такий методичний прийом широко використовується у фізиці: суть ряду явищ викладається на подібних ідеальних уявленнях.

Для ілюстрації принципу відтворення кольорового об'єкту введемо зональну систему основних. Спектр джерела світла, освітлюючого об'єкту, розділимо на зональні складові, наприклад в межах зон Гюбля.

Їх можна виділити із спектру, застосовуючи зональні світлофільтри. Позначимо світлові потоки, що пройшли через зональні світлофільтри: червоний F_OЧ – буквою Ч; зелений F_0З – буквою З і синій F_oc – буквою С. Отримаємо на цій основі колірну характеристику фрагменту об'єкта, призначеного для відтворення (рис. 1.1,а).

Рис. 1.1 – Фрагмент оригіналу (а) і схема визначення зональних координат деталі (б): 1, 2, 3 – зональні світлофільтри

Він є деталлю, що має колір К_д, що розташований на фоні, колір якого К_ф. Відбивані долі основних, спрямовані на об'єкт (рис. 1.1,б), за їх фізичним сенсом – зональні коефіцієнти віддзеркалення, а за колориметричним – колірні координати кольорів К_д і К_ф. Інакше кажучи, деталь і фон можуть бути описані рівняннями:

(1.1)

Узявши зональні основні в кількостях, що вказуються координатами кольорів К_д і К_ф, відтворимо ці кольори.

Для цієї мети використовуємо установку для адитивного синтезу (рис. 1.2), подібну до зображеної на рис. 1.1, але замість оптичних клинів поставимо модулятори, що за формою повторюють фрагмент оригіналу (квадрат на фоні). Заздалегідь виготовимо такі модулятори, вирізавши ділянки фрагменту з рівномірно засвіченої і виявленої фотоплівки. Модулятор червоного випромінювання повинен мати коефіцієнти пропускання і відповідно до рівнянь (1.1), рівні Ч_д і Ч_ф; модулятор зеленого – З_д і З_ф; синього – С_д і С_ф. Нехай характеристики ламп ліхтарів підібрані таким чином, що при видалених модуляторах зональні потоки на виході зі світлофільтрів рівні Ч, 3, С. Модулятори знижують їх в Ч, З і С разів. Тоді на екран спрямовуються ті ж колірні складові, які входять в рівняння (1.1). Отже, на ньому відтворюються кольори об'єктів.

Той же результат отримаємо, якщо скористатися установкою для субтрактивного синтезу (рис. 1.1), але замінимо одноколірні клини такими ж за формою модуляторами, як і на рис. 1.2, з тією тільки різницею, що срібло їх полів заміщене ідеальними фарбами (рис. 1.3).

Рис. 1.2 –Схема адитивного синтезу репродукції фрагменту

Фарби беруться в таких кількостях, щоб модулятор пропускав керовані ним зональні випромінювання в тій мірі, в якій того вимагають рівняння (1.1), а інші випромінювання – повністю. Тоді на екрані утворюється кольорове зображення шляхом ідеального субтрактивного синтезу.

Таким чином, принцип отримання кольорової репродукції полягає у відтворенні колірних складових кольорів оригіналу.

Розглянута схема дозволяє зрозуміти суть кольоровідтворення, але вона не дає уявлення про його техніку. Вимір колірних координат кожного з безлічі ділянок реального об'єкту і подальше виготовлення модуляторів підбором оптичної щільності був би надмірно складним. У техніці (кольорова фотографія, поліграфія, кіно) кольоровідтворення засноване не на вимірі колірних координат, а на фотографічній реєстрації колірних складових, що називається кольоровідтворенням.

Рис. 1.3 –Схема субтрактивного синтезу репродукції фрагменту

Цей процес полягає в тому, що зображення, які повинні модулювати зональні випромінювання, отримують шляхом фотографічної зйомки через відповідні світлофільтри. На таких фотографічних зображеннях, кольороподілених негативах, колірні складові виявляються зареєстрованими тією або іншою оптичною щільністю.

Подальші перетворення дають зображення, тотожні згаданим вище модуляторам випромінювань. Вони пропускають (чи відбивають) такі світлові потоки, які були записані в результаті фотографічної реєстрації (кольороділення).

Дата добавления: 2014-01-05