Характеристика трудового, земельного та колгоспного законодавства

План

План

1. Перебудова державного механізму на початку війни
2. Спроби відновлення української національної державності.
3. Відновлення радянської влади в Україні.

Література:

[3] ст. 278-291; [4] т. 2, ст. 324-357; [7] ст. 255-270

1. Перебудова державного механізму на початку війни

22 червня 1941р. фашистська Німеччина без оголошення війни напала на СРСР. В день нападу на всій території України РСР вводилося воєнне становище. Військова влада видавала постанови, які були обов’язковими для всього населення. Створювалися військові трибунали. В перші місяці війни запроваджувалося обов’язкове військове навчання громадян-чоловіків віком від 16 до 50 років.

Умови війни диктували необхідність перебудови державного механізму на військовий лад. З 22 червня 1941р. на переважній більшості території СРСР і на всій території УРСР запроваджувався воєнний стан, а в окремих місцевостях – стан облоги. Таким чином встановлювався особливий правовий режим, якому притаманно було розширення повноважень військової влади, застосування надзвичайних заходів щодо охорони громадського порядку, державної безпеки, обороноздатності. Створювався спеціальний орган з надзвичайними повноваженнями, який зосередив у своїх руках усю повноту військової, політичної і господарської влади – Державний Комітет оборони (ДКО). Очолював ДКО Сталін, який одночасно був Генеральним секретарем ЦК ВКП(б) і головою РНК СРСР. З метою проведення евакуації промислових підприємств у східні райони СРСР була створена Рада у справах евакуації при ДКО.

У роки війни було створено ряд нових наркоматів: наркомат танкової промисловості (з вересня 1941р), наркомат мінометного озброєння (з листопада 1941р). Проведено перебудову структури наркомату шляхів сполучення, наркомату зв’язку. Створювалися комітет та бюро з обліку та розподілу робочої сили. 1942р. створюється Головне управління з постачання вугілля, а 1943р. – Головне управління з постачання нафтою, лісом, штучним паливом і газом.

В роки війни зросла роль виконавчо-розпорядчих органів, ліквідована сесійна робота Рад усіх рівнів, працювала тільки Президія Верховної Ради СРСР.

До кінця жовтня 1941 р. вся територія України була окупована Німеччиною. На окупованих територіях німці встановили чотири типи режимів. Так, західноукраїнські землі, що були приєднані до СРСР 1939р., входили до складу Варшавського генерал-губернаторства і перебували під юрисдикцією німецької окупаційної влади в Польщі. Правобережна Україна, Центральна та частина Лівобережної України складали рейхскомісаріат «Україна» із центром у м. Рівне. Саме тут нацисти поводилися найжорстокіше. Рейхскомісаріат охоплював найбільшу частину українських земель. Він поділявся на шість генеральних округів: Волинь-Поділля, Дніпропетровськ, Житомир, Київ, Крим і Миколаїв. Округи поділялися на райони. Рейхскомісаріат очолювала цивільна німецька окупаційна адміністрація, якою керував Е. Кох.

Східна Україна, де проходила лінія фронту, знаходилася під юрисдикцією німецької армії (вермахта). Тут були створені оперативні тилові райони, очолювані комендантами. На селі німці відновили посаду старости. Уряд радянської України та партійне керівництво знаходилися за межами України – в Куйбишеві, Уфі, Москві. На окупованій території було організовано могутній партизанський рух.

2. Спроби відновлення української національної державності.

В 1942-1943 рр. за допомогою ОУН було створено Українську повстанську армію (УПА), яка проголосила своєю метою боротьбу з Німеччиною та СРСР за незалежну соборну Україну. ОУН була ініціатором також створення Антибільшовицького блоку народів (АБН), до якого ввійшли представники національно-визвольних рухів народів Радянського Союзу та країн Центрально-Східної Європи. На своєму Третьому великому зборі ОУН у вересні 1943р. сформулювала мету збройної боротьби УПА: побудова Української Самостійної Соборної Держави без панів, поміщиків, капіталістів, більшовицьких комісарів та партійних паразитів. Передбачалося, що основою для формування власних державних органів буде Українська головна визвольна рада (УГВР) яку було створено 15 червня 1944 р. в документах УГВР відмічалося необхідність об’єднання всіх патріотичних сил України незалежно від національності. Програма ОУН передбачала також створення власних збройних сил для здобуття незалежності Української держави.

Уряд СРСР вів боротьбу з «націоналістичними» військовими формуваннями з самого початку їх виникнення. Було здійснено рейд партизанського з’єднання Ковпака, яке проводило каральні акції в Західній Україні.

3. Відновлення радянської влади в Україні.

На Заході більшовицьким військам довелося зіткнутися з народним опором, з підтримкою населенням ОУН – УПА. Після вигнання окупаційних військ із західних областей України було створено спеціальні війська НКВС, що повели боротьбу проти мирного населення. Протягом 1944-1950 рр. проводилося широке примусове виселення мирного люду Західної України у віддалені регіони СРСР. Загони УПА в Західній Україні вели боротьбу до 1950р., а на початку 50-х років вони через північні райони Словаччини та Чехії перейшли в Західну Німеччину й Австрію.

Битва за визволення України тривала 22 місяці. Однією з найважливіших була битва за Дніпро. У перші дні листопада 1943р. почалися вирішальні бої за Київ. Зразу ж після визволення Києва ЦК КП(б)У та Раднарком УРСР повернулися до Києва. На визволених територіях відбудовувалася радянська влада.

На початку 1944р. радянське керівництво приймає рішення розширити права союзних республік. В Україні було сформовано Наркомат оборони. В армії почали створювати національні формування. Україна в цей період набула права самостійно вступати в міжнародні контакти.

З цією метою в Україні було створено Наркомат іноземних справ. Відтак Україна змогла увійти до числа засновників найвпливовішої міжнародної організації – ООН. Делегація УРСР стала однією з 47 учасників Конференції Об’єднаних Націй, що відбулася в квітні 1945р. в Сан-Франциско. З моменту витіснення з території України німецьких окупантів починається відновлення діяльності органів радянської влади. 1 квітня 1944р. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову «Про керівні органи місцевих рад депутатів трудящих». Відповідно до цього документа на 1 червня 1945р. відновили свою роботу всі місцеві Ради УРСР.

Завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте процес перебудови органів влади й управління в період війни
2. У чому полягали спроби українських націоналістів щодо національно-державного будівництва у 1941році? Чому вони були невдалими?
3. Охарактеризуйте процес відновлення радянської влади після визволення України від фашистської окупації

Тема: 35. Зміни у правовій системі УРСР в роки Другої світової війни

1. Особливості адміністративного, цивільного та шлюбного права
2. Характеристика трудового, земельного та колгоспного законодавства
3. Основні риси кримінального та процесуального права

Література:

[3] ст. 291-299; [4] т.2, ст. 359-370

1. Особливості адміністративного, цивільного та шлюбного права

У роки війни тривала робота репресивних органів.

22 червня 1941р. Президія ВРСРСР приймає указ «Про військові трибунали в місцевостях, оголошених на воєнному стані, і в районах воєнних дій». Ним встановлювався порядок організації військових трибуналів і порядок ведення ними справ. Трибунали створювалися при арміях, корпусах, дивізіях, гарнізонах, бригадах на залізницях і в річкових (морських) басейнах.

Вироки трибуналів не підлягали касаційному оскарженню, слухання справ було закритим. Із введення військового стану були воєнізовані також усі ланки прокуратури. Структура органів міліції суттєвих змін не зазнала. На початку серпня 1941р. були об’єднані наркомати державної безпеки і внутрішніх справ УРСР. Діяльність органів державної безпеки стала ще більш репресивною.

В галузі цивільного права в роки війни також відбувалися зміни. Спрощувався порядок передачі майна між державними підприємствами, установами, актуальними були питання захисту права власності, яке тимчасово виходило з володіння фізичних і юридичних осіб. Ряд змін відбувався в питаннях позовної давності. З метою забезпечення прав осіб, які знаходилися на фронті, терміни позовної давності в справах цих осіб вважалися продовженими на весь період перебування в збройних силах СРСР.

Було прийнято низку нормативних актів з сімейного права: вдосконалено порядок усиновлення, збільшилася державна допомога вагітним жінкам, багатодітним і одиноким матерям, посилювалася охорона материнства і дитинства, встановлено почесне звання «Мати-героїня», засновувався орден «Материнська слава» та «Медаль материнства». З 1944 року лише зареєстрований шлюб мав наслідком взаємні права та обов’язки подружжя. Заборонялося звертатися в суд з позовами про встановлення батьківства та сплату аліментів на дитину, народжену поза шлюбом. Значно ускладнювалася процедура розлучення.

Значні зміни відбулися в трудовому законодавстві. Трудовій мобілізації підлягало працездатне населення міст, з числа тих, хто не працював у державних установах і на підприємствах у вікових категоріях: чоловіки – від 16 до 55 років, а жінки від 16 до 50 років.

Згідно з указами від 9 квітня 1942р. та 9 січня 1943р. скасовувалися чергові та додаткові відпустки. Їх було замінено грошовою компенсацією, виплата якої була «тимчасово призупинена». Відпустки надавалися лише підліткам 16 років.

За ряд порушень трудової дисципліни поряд з дисциплінарною відповідальністю застосовувалася кримінальна відповідальність.

Колгоспне й земельне законодавство воєнного часу було спрямоване на дальше обмеження прав селян. Так, на час збирання врожаю встановлювався обов’язків вихід на роботу працездатних колгоспників і підлітків з 14 років. Приймалися нормативні акти, спрямовані на боротьбу з так званим розбазарюванням земель колгоспів. Для членів колгоспів було підвищено мінімум обов’язкових трудових днів. Мінімум трудоднів запроваджувався для всіх членів сім’ї колгоспника віком від 12 років.

За користування присадибною ділянкою колгоспники повинні були сплачувати податі як грошима, так і натурою. Так, селянський двір мав здавати державі зерно, овочі, фрукти, м’ясо (40 кг), яйця (120шт.) тощо.

3. Основні риси кримінального та процесуального права

Кримінальне законодавство було основою діяльності розгалуженої мережі репресивно-каральних органів. У ньому в роки війни простежувалася тенденція до розширення гіпотез багатьох статей Кримінального кодексу, а також ширше почали застосовуватися принцип аналогії і відплата як одна із статей покарання.

Наприклад, крадіжка особистого майна за обтяжуючих обставин (напад ворога) кваліфікувалася як бандитизм. Розширюється склад такого злочину, як спекуляція.

Встановлювалася сувора відповідальність за такі специфічні злочини, як: поширення брехливих чуток, що викликають тривогу в населення; антирадянських чуток; розголошення державної таємниці. Для спеціальних суб’єктів кримінального права (фашистські злочинці та їх посібники) вводилися особливі заходи покарання – страта через повішання і каторжні роботи терміном від 15 до 20 років.

Судові справи розглядалися в трибуналах без участі народних засідателів, без прокурора та адвоката, особиста участь свідків у судовому засіданні вважалися необов’язковою. В процесуальному праві не було попереднього слідства по справах про невиробіток трудоднів, про самовільне покинення роботи, строки розслідувань багатьох питань були скорочені. Продовжував діяти позасудовий репресивний апарат.

Завдання для самоконтролю

1. Які зміни у цивільному та цивільно-процесуальному праві відбулися під час війни?
2. Які зміни в трудовому та колгоспному праві відбулися під час війни?
3. Які зміни в кримінальному та кримінально-процесуальному праві відбулися під час війни?

Розділ ХІІ. Держава і право Радянської України

Тема: 36. Державно-політичні зміни в Україні у перші повоєнні роки (1945 - сер. 1950рр).

Дата добавления: 2014-01-05