Житлове законодавство

Державний апарат.

План

План

План

1. Суспільний лад
2. Особливості державного устрою
3. Судові органи

Література:

[3] ст. 299-307; [4] т.2, ст. 370-387; [7] ст. 270-277

1. Суспільний лад

На початку 50-х років в Україні існувала традиційна структура радянського суспільства: робітничий клас, трудове селянство та трудова інтелігенція.

Але за роки війни чисельність населення значно скоротилася (10 млн. загинуло, тисячі насильно вивезені на примусові роботи до Німеччини) і в 1950р. становила 36,6 млн. чоловік.

Значних втрат українське суспільство зазнало і від сталінської політики за «чистоту» та міцність радянської ідеології, що в першу чергу обернулася проти інтелігенції, а також проти багатьох членів партії, що звинувачувалися в українському націоналізмі або мали інші «ідеологічні хиби».

Тривалу дестабілізацію суспільного розвитку в Західній Україні в повоєнні роки спричинила суцільна колективізація сільського господарства та повна ліквідація підприємницької діяльності в промисловому виробництві. Компанія супроводжувалася жорстокими репресивними заходами. Це призвело до братовбивчої війни, що тривала до кінця 50-х рр.. Поряд із цим відбувалася масова депортація українського (населення) селянства до Сибіру та Далекого Сходу.

Відбудову народного господарства українське селянство здійснювало будучи серйозно травмованим у складних політичних, економічних умовах. Під час відбудови та подолання мирного розвитку чисельність населення зростала:

ü поверталися на Батьківщину демобілізовані воїни;

ü частково повернулися громадяни, що були вивезені у Німеччину на примусові праці;

ü із закінченням війни почався масовий рух за повернення на Батьківщину серед підданих колишньої Російської імперії, які проживали за кордоном.

У 1950 р. чисельність населення України становила 36,6 млн. чол., але довоєнного рівня вона досягла лише у 1958р.

У повоєнні роки у соціальній структурі України як і СРСР у цілому, виділяється така група, як демобілізовані з лав радянської армії і флоту.

У суспільній структурі України існувала ще одна, багатомільйонна, офіційно дискримінована категорія населення – мешканці виправно-трудових установ та засланці (радянські військовополонені та інші громадяни, які повернулися на Батьківщину з пекла гітлерських таборів. Усі, хто не пройшов прискіпливу і несправедливу перевірку. А їх не злічити були відправлені до ГУТАБу (100 таборів на 10 тис. осіб кожний + 55 таборів у розташуванні українських фронтів).

2. Особливості державного устрою

Було ліквідовано надзвичайні органи влади та управління створені у війну. 4 вересня 1945р. було прийнято рішення про ліквідацію Державного комітету оборони та його органів на місцях. Навесні 1946р. було скасовано воєнний стан. Органи військового командування, які за умов воєнного стану виконували функції органів державної влади, передали їх місцевим Радам. Але звичка звертатися за допомогою до надзвичайних органів виявилася сильнішою. Партійні органи продовжували грубо та відверто порушувати демократичні принципи управління.

Тривав процес інтеграції партійного та державного апарату. Наприклад, за ініціативою Пленума ЦК ВКП(б) в МТС вводилася посада заступник директора з політчастини з дуже широкими повноваженнями. У 1947р. на цю посаду було направлено 1240 комуністів.

Здійснювалася реорганізація конституційних органів влади та управління. Перші післявоєнні вибори до Верховної Ради СРСР відбулися у лютому 1946р., до Верховних Рад союзницьких республік і автономних – у 1947р. Головою Президії Верховної Ради УРСР було обрано М. Гречуху. Було підвищено віковий ценз для обрання до ВР УРСР – до 21 року, а ВР СРСР – до 23 років.

У березні 1946р. Раднарком СРСР було перетворено на Раду Міністрів, а наркомати на міністерства. У СРСР головою Ради Міністрів залишався Сталін. Як і раніше він поєднував цю посаду з посадою генсека.

Перший секретар КП(б)У М. Хрущов з лютого 1944р. був водночас і головою уряду. З березня по грудень 1947р. комуністичною організацією України керував Каганович («чорні дні»).

У грудні 1947р. М. Хрущов був обраний першим секретарем КПУ, але головою Ради Міністрів призначили Д. Коротченка. М. Хрущов у грудні 1949р. повернувся до Росії, бо був обраний секретарем ЦК ВКП(б) і першим секретарем Московського обкому партії. Замість нього першим секретарем КП(б)У став Л. Мельников.

Місцеві органи влади й управління

У період з 25 вересня 1945р. до 4 липня 1946р. ліквідовуються органи, які діяли на місцях за воєнним станом, замість них відбудовуються Ради депутатів трудящих. Перші «вибори» до Рад були проведені 21 грудня 1947р. Але Ради як і раніше були лише виконавцями волі партії. У листопаді 1949р. було затверджено герб, гімн та прапор УРСР, які мали символізувати її соціалістичний характер.

3. Судові органи

З 21 вересня 1945р., коли було скасовано широку юрисдикцію військових трибуналів, відбудовується законна юрисдикція народного суду та судів вищих інстанцій.

У 1947-1948 рр. поновлено склад обласних судів. В Україні як і в СРСР загалом, у 1949р. вперше організовуються вибори народних судів відповідно до Конституції УРСР 1937 р. і Закону СРСР про судоустрій 1938р. За Положенням від 10 жовтня 1948 р. народні суди обиралися безпосередньо громадянами району. Віковий ценз обрання суддів та народних засідателів був визначений у 23 роки. За новим порядком засновувалися спеціальні колегії в дисциплінарних справах при обласних, крайових та Верховних судах України з членів відповідних судів. Ці колегії мали накладати стягнення на суддів за хиби в їхній роботі чи за негідні вчинки. Загальне керівництво судовою системою належало міністерству юстиції УРСР.

Водночас з тим продовжували свою антинародну діяльність сумнозвісні органи позасудової репресії – МВД та МДБ, і це звадило нанівець формальні демократичні перетворення у судоустрої та судочинстві.

Партійні органи з новим запалом дріб’язково опікують державні, господарські та судові установи, втручаються в їхні повноваження, а інколи взагалі підлягають їх. Вони діють методами адміністрування.

Усі зазначені явища мали найнегативніші наслідки. Головне – це руйнування зв’язку між громадянами і апаратом влади та управління, бюрократизм останнього, зростання безвідповідальності державних органів і посадових осіб, падіння їхнього авторитету в масах.

Завдання для самоконтролю

1. Розкрийте характерні особливості державно-правового розвитку України у повоєнний період
2. Охарактеризуйте зміни в судовій системі та правоохоронних органах УРСР у перші повоєнні роки.
3. Охарактеризуйте становище населення України у 50-х роках

Тема: 37. Державно-політичні зміни в Україні у період десталінізації (др. п. 1950-х - пер. пол. 1960рр)

1. Зміни в суспільно-політичному ладі
2. Діяльність органів державної влади та управління
3. Правоохоронні органи

Література:

[3] ст. 299-307; [4] т.2, ст. 401-428

1. Зміни в суспільно-політичному ладі

ХХ з’їзд КПРС накреслив програму створення єдиного народногосподарського комплексу, який би охоплював усі ланки суспільного виробництва, розподілу й обміну на території усієї країни.

Умови виконання програми:

ü безперервний технічний прогрес;

ü швидке зростання продуктивності праці;

ü подальший розвиток усіх галузей промисловості;

ü підвищення матеріального і культурного рівня радянського народу.

Головне економічне завдання СРСР – в історично стислий строк наздогнати і перегнати найбільш розвинуті країни з виробництва продукції на душу населення.

ü Вступ України в епоху науково-технічної революції;

ü Гармонійний розвиток галузей економіки;

ü Освоєння космічного простору (1957р. – перший штучний супутник Землі, у створенні якого брала участь і Україна)

ХХІ з’їзд КПРС – (1959р) константував, що соціалізм одержав у нашій країні повну і остаточну перемогу. На ХХІІ з’їзді КПРС 1961р. була затверджена нова, третя програма партії. Соціалізм як і раніше будувався за сталінською моделлю, тобто державний (або казармений, чи воєнно-комуністичний) соціалізм, який уявляв собі Сталін і який може бути лише в екстремальних умовах.

- Промисловість – переважна група А, а в ній воєнні галузі.

- С/г – хронічно відставало;

- Економіка була розбалансована, розвивалась переважно екстенсивним шляхом. Мала мілітаристський та затратний характер;

- Соціальна сфера – запущена.

Керівництво партії не здійснювало ґрунтовно-наукового аналізу економічних показників, М. Хрущов підтримував утопічне завдання безпосереднього переходу «Стрибка» в комунізм.

Хрущов пообіцяв, що у 1980р. усі радянські люди житимуть при комунізмі.

ХХ з’їзд КПРС у боротьбі з наслідками культу особи заклав нові демократичні підвалини під зовнішню політику Союзу РСР – настанову на мирне співіснування держав з різними соціально-політичними режимами.

- 1957р. – Україна заснувала своє постання представників в ООН і вступила до МАГАТЕ, а в 1958р – постійний представник України в ООН.

- Восени 1962р – реальна загроза ядерної війни. (Хрущов і Кеннеді в останній момент виявили витримку і розсудливість і звернулися до політичних методів урегулювання конфлікту).

- Проблеми у відносинах з країнами соціалістичного табору (1956р – введені радянські війська в Угорщину, яка заявила, про відмову будувати соціалізм сталінської моделі).

Суспільний лад

У 1960р. досягнута довоєнна чисельність населення – 42 млн. осіб. Особливо швидко зростав робітничий клас і його частка в населенні. Зростала й кількість інтелігенції.

Водночас кількість селян помітно зменшувалася. Спостерігалося зростання такої соціальної групи, як управлінського апарату. Деякі соціологи виділяють цей клас як самостійний так званий новий, або політичний клас, або номенклатуру.

- Реабілітовано і визволено з в’язниць і таборів багато безвинно засуджених людей;

- З початку 1954р. – боротьба з тоталітаризмом за демократизацією усіх сфер соціального і державно-правового життя («шестидесятники»)

- Цькування, образливі публічні «проробки інтелігенції», (антиінтелігентський комплекс М. Хрущова).

- Початок дисидентського руху (розвиток у роки застою); Дисидент – незгодний, інакомислячий (Дзюба І., І. Драч, Л. Костенко, Д. Павличко, Є. Сверстюк, В. Симоненко та інші).

2. Діяльність органів державної влади та управління

Смерть Й. Сталіна 5 березня 1953р. стала поштовхом до визволення країни від створеного деспотичного режиму правління, відкрила шлях до відновлення суспільства.

Першим секретарем ЦК КПРС став Г. Маленков, він зайняв також посаду голови Ради Міністрів СРСР. Його заступники були призначені Л. Берія, М. Булганін, Л. Каганович. Головою Президії ВР СРСР було обрано К. Ворошилова.

- Проголошення переходу до колективного керівництва і в партії і в державі.

- У вересні 1953р. Пленум ЦК КПРС обрав першим секретарем партії М. Хрущова. Він очолив боротьбу з культом особи, за демократичною партією і державного керівництва.

- Ряд кадрових перестановок в Україні

- Викриття Л. Берії.

- 1963р. – секретарем Комуністичної партії України став П. Шелест.

- Посилення представницького складу ВР від робітників;

- Розширилася компетенція ВР, обсяг її нормотворчої та контрольно-розпорядчої діяльності;

- ВР поряд із затвердженням бюджету республіки почала затверджувати щорічні народногосподарські плани.

- 11 лютого 1957р. створено Економічну комісію при Раді Національностей. (по 2 представники від кожної союзної республіки)

Відразу ж після смерті Сталіна була спрощена організація Ради Міністрів СРСР. На чолі Ради Міністрів залишалася лише Президія. До неї увійшли голова Ради Міністрів та його перші заступники.

У 1958-1964 рр. посаду голови Ради міністрів СРСР обіймав М. Хрущов. Президія ЦК КПРС настояла на тому, щоб він поєднував цей пост з посадою першого секретаря ЦК КПРС. Поступово Хрущов зосередив у своїх руках усю повноту державної влади, все частіше діяв єдиновладно, авторитарно. Виникла небезпека нового культу – культу М. Хрущова.

14 жовтня 1964р. пленум ЦК КПРС звільнив його від обов’язків першого секретаря ЦК КПРС, члена Президії КПРС, голови Ради Міністрів через помилки, яких він допустився.

Жовтневий 91964) пленум ЦК КПРС прийняв рішення не допускати надалі поєднання в одній особі посади першого секретаря ЦК КПРС і голови Ради Міністрів СРСР.

В Україні не було поєднання постів секретаря ЦК КПУ і голови Ради Міністрів, але також вживалися заходи до урегулювання роботи в Раді Міністрів України РСР. Протягом кількох років Раду міністрів очолював М. Кальченко, а 1962р. на цю посаду був призначений В. Щербицький, а в червні 1963р. – І. П. Казанець.

Відбувся перерозподіл компетентності між союзними й республіканськими урядовими органами на користь останніх. Загальносоюзницькі міністерства зменшуються, а кількість союзно-республіканських збільшується.

Закон від 11 лютого 1957р. «Про віднесення до відання союзного республіканського розв’язання питань обласного, крайового адміністративно-територіального устрою» розширив повноваження республік.

Зміна системи управління народним господарством у напрямі децентралізації. Травень 1957р. Закон СРСР «Про подальше вдосконалення організаційного управління промисловості й будівництвом» та однойменний закон УРСР – створювалися 11 раднаргоспів (РНГ). Відповідні міністерства й державні комітети ліквідовувалися. 1965р. раднаргоспи були ліквідовані. Управління промисловістю знову почало здійснюватися за галузевим принципом через міністерства.

3. Правоохоронні органи

Відразу після смерті Сталіна ліквідовуються воєнні трибунали військ МВС і Особлива нарада МВС, яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання та ув’язнення. В лютому 1957р. були ліквідовані транспортні суди.

Обласні суди отримали право здійснювати контроль за всією діяльністю народних судів. На них покладалося також керівництво нотаріальними конторами. Реорганізація судової системи в Україні була завершена прийняттям 25 грудня 1958р. Основ законодавства про судоустрій СРСР, союзних і автономних республік та Закону про судоустрій УРСР від 30 червня 1960р.

Для зміцнення правового становища прокуратури було прийнято Положення про прокурорський нагляд в СРСР від 24 травня 1955р.

Десталінізація характеризується також реорганізацією органів державної безпеки та внутрішніх справ, яка остаточно завершилася 1962 року. В зазначений період відбулися зміни в законодавстві. Так, 1947р. скасовувалася карткова система, запроваджувалася торгівля за єдиними державними цінами. Була запроваджена нова форма соціалістичної власності – власність громадських організацій.

Завдання для самоконтролю

1. Розкрийте зміни в суспільно-політичному ладі України у період десталінізації.
2. Проаналізуйте процес десталінізації в Україні в 50-х- 60-х роках
3. У чому полягала реорганізація органів влади і управління УРСР в період десталінізації?
4. Охарактеризуйте зміни в судовій системі та правоохоронних органах УРСР у період десталінізації

Тема: 38. Держава і право України з (1945 – сер. 1980 рр.)

1. Основні риси права у перші повоєнні роки (1945 – 1953 рр.).
2. Характеристика права в період десталінізації (сер. 1950-1960рр.)
3. Правовий статус УРСР як союзної республіки.
4. Державний апарат.
5. Основні риси права.

Література:

[3] ст. 307-338; [4] т.2, ст. 387-489

1. Основні риси права у перші повоєнні роки (1945 – 1953 рр.).

Верховенство союзницького закону залишалося непохитним. Процес демократизаційного права відбувався надто повільно. Закони порушувалися і часто це чинили державні органи, службові особи, яких поставлено на сторожі закону.

Вищі органи партії дедалі активніше втручалися в нормотворчий процес. Положення нового Статуту КПРС про право, законність свідчать про наміри партії поставити корпоративні норми, сформульовані партією, над нормами закону.

Цивільне право спрямовувалося на розвиток та зміцнення права державності власності з метою її збереження і примноження. Важливим знаряддям збільшення об’єктів державної власності була націоналізація. Націоналізовувалися земля, банки, промислові та комунальні підприємства, великі домоволодіння.

Особиста власність – не підлягали вилученню на покриття недоїмок громадян по податках та не податкових платежах жилий будинок, господарські будівлі, худоба, дитячі речі, тощо. Зміцнювалося право громадян на жилий будинок.

Грошова реформа 1947р. (скасовували карткову систему на продаж та промислові товари, комерційну торгівлю).

1952р. – Сталін в «Економічній проблемі соціалізації в СРСР» поставив завдання переходу до прямого продуктообміну і скасування оплати за товари та послуги, обмеження, а потім і ліквідації товарно-грошових відносин.

Трудове право: відновлювались чергові та додаткові відпустки, розпочиналася видача грошової компенсації трудящим за відпустки, які не були використані у війну; держава відмовилася від трудових мобілізацій та трудових повинностей.

За постановою Ради міністрів СРСР від 4 лютого 1947р. поновилося укладення колективного договору між адміністративних підприємств і установ, з одного боку, та ФЗМК – з іншого.

Колгоспне право: правове регулювання колгоспного будівництва у повоєнні роки велося за такими напрямами: поновлення колгоспного виробництва у тих районах країни, де воно було зруйноване; колективізація у західних землях; удосконалення організації і діяльності колгоспів. З’являється нова форма «удосконалення» організації колгоспів – їх укрупнення.

2. Характеристика права в період десталінізації (сер. 1950-1960рр.)

18 червня 1963р. ВР УРСР було затверджено Цивільний кодекс УРСР.

1953р. ліквідовується заборона шлюбів між громадянами СРСР та іноземцями.

В житловому праві з’являються норми, що дозволяють кожному громадянинові купити чи побудувати в місті або за його межами з правом власності одно- або двоповерховий дім, не більше ніж на 5 кімнат.

Запроваджувався судовий порядок виселення. 1958р. загальна житлова площа в будинках, які будують громадянами з правом особистої власності, не повинен перевищувати 60 кв. м.

В трудовому законодавстві з липня 1945р. були знову запроваджені чергові та додаткові відпустки, які були скасовані на початку війни.

Постановою Ради Міністрів СРСР 1955р. затверджувався порядок призначення та виплати допомоги з державного соціального страхування. З 1957р. професійне захворювання працівника надавало йому право на отримання 100% зарплати у вигляді грошової допомоги.

В кримінальному законодавстві простежується скасування норм воєнного часу. 1945р. було проведено амністію. Внаслідок цього були звільнені особи, засуджені до позбавлення волі терміном до 3 років. Наступна амністія проводилася 1953р.

26 травня 1947р. прийнято Указ Президента ВР СРСР «Про відміну смертної кари». За злочинами, що передбачали смертну кару, призначалося позбавлення волі на 25 років у виправно-трудовому таборі.

Вже 1950р. смертна кара була поновлена для зрадників Батьківщини, шпигунів, диверсантів.

28 грудня 1960р. ВРУРСР затвердила Кримінальний Кодекс УРСР. У ньому єдиною підставою кримінальної відповідальності проголошувалася провина. Кримінальна відповідальність наставала з 16-літнього віку, а за тяжкі злочини – з 14-літнього. Максимальний термін позбавлення волі зменшувався з 25-ти до 15-ти років.

28 грудня 1960р. ВР УРСР затвердила Кримінально-процесуальний кодекс УРСР.

Було переглянуто кілька мільйонів справ жертв сталінських репресій. Але процес реабілітації супроводжувався новими політичними репресіями під новими політичними гаслами (антирадянська діяльність).

3. Правовий статус УРСР як союзної республіки.

У період, що розглядається УРСР була складовою частиною Союзу РСР, правовий статус якої до жовтня 1977р. визначався Конституцією СРСР 1936р.

У другій половині 60-х років отримала перевагу тенденція зміцнення централістських засад у багатьох сферах держав, господарств, соціально-культурного будівництва.

Згадані процеси торкнулися передусім економіки:

ü створення територіально-економічного об’єднання – раднаргоспів.

ü конкуренція між підприємствами, впровадження нових технологій

ü госпрозрахунок, самофінансування сприяли продуктивності праці.

Але сталий економічний розвиток республік загрожував посиленням їхньої самостійності, причому не тільки економічної але й політичної.

Тому були вироблені нові централізаторські підходи до керівництва економічним життям країни, намічені грандіозні програми освоєння нових, економічних районів, здійснення «новобудов століття».

2 жовтня 1965р. ВР СРСР прийняла закон про зміни системи органів управління промисловості країни ліквідовувалися республіки, Ради народного господарства, створювалися велика кількість союзних міністерств і відомств, які підпорядковували собі майже всю економіку союзних республік. Централістські засади запанували всюди, у всіх сферах діяльності.

Правовий статус союзних республік у Конституції СРСР і республіканській Конституції.

- Конституція декларувала широкі права республік.

- Консервація централізму в управлінні державою. До гарантій союзної державності належали, наприклад, загальносоюзне громадянство, принципова відповідність основних положень республіканського законодавства Конституції СРСР і загально союзницького законодавства, пріоритет загально союзницького закону в разі його колізії з республіканським законом.

- Стаття 73 Конституції СРСР до виключного ведення Союзу РСР відносила широке коло питань у таких галузях, як оборона, транспорт, зв'язок, енергетика та інші.

- Конституція СРСР передбачала бюрократичну понад централізацію в тих галузях, де це суттєво обмежувало права республік, передусім економіку і бюджет, формування народногосподарського плану.

- Таким чином, правовий статус УРСР як суверенітет держави в усіх сферах життя був фікцією.

Найвищим органом влади республіки за Конституцією УРСР 1937р і 1978рр. вважалася Верховна Рада УРСР, яка формувалася на основі загального рівня і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Депутатом ВР УРСР міг бути обраний громадянин республіки, якому виповнилося 21 рік, а за Конституцією УРСР 1978р. – 18 років. Діяльність ВР найбільшою мірою було притаманне поєднання законодавства зі здійсненням державного управління і контролю.

Допоміжними органами ВР були постійні комісії.

ВР УРСР була підзвітна Президія ВР. Конституція УРСР 1937р. не визнавала правового становища Президії, зафіксувавши лише, що це орган, який тлумачить закони і видає укази, але діяльність Президії, виходила за дані рамки. Зміст зазначеної діяльності у другій половині 60-х – першій половині 70-х років полягав у контролі за дотриманням Конституції, союзницького і республіканського законодавства, підготовка питань до сесій, забезпеченні нормативні роботи ВР.

До складу Президії за посадою входили: голова ВР УРСР, перший заступник голови ВР УРСР, заступник голови ВР, голова Комітету народного контролю УРСР, голови постійних комісій ВР УРСР. Очолював Президію голова ВР УРСР.

Нормативні акти, які вона видавала, за своєю юридичною силою йшли за законами. Президія була підзвітна ВР УРСР.

Найвищим органом державного управління залишалася Рада Міністрів УРСР. За Конституцією це був вищий законодавчий і найвищий розпорядчий орган республіки. Свої нормативні повноваження Рада Міністрів здійснювала шляхом видання постанов і розпоряджень, які були обов’язковими на всій території України.

Центральними органами державного управління були союзні та республіканські міністерства й відомства.

5. Основні риси права.

Адміністративне законодавство

Здійснювалось видання законів та інших нормативних актів. Загальні положення про міністерства Союзу РСР (1967р). положення про окремі міністерства та відомства, що містили адміністративно-правові норми.

Адміністративне законодавство передбачало відповідальність за порушення законодавства про охорону ґрунту, наприклад, водних ресурсів, рибних запасів, лісів і лісонасаджень, тваринного світу, рослин, пам’яток природи, курортних місцевостей, атмосферного повітря.

Як загальне правило, встановлювалось, що адміністративній відповідальності підлягають особи, яким до моменту вчинення правопорушень виповнилось 16 років.

7 грудня 1984р. прийнятий Кодекс УРСР про адміністративні правопорушення.

30 червня 1983р. прийнято житловий Кодекс. У житловому законодавстві визначалися порядок надання громадянам жилої площі, підстави для поліпшення житлових умов (забезпеченість жилою площею на одного члена сім’ї нижче встановленого для даної місцевості, рівня, невідповідність жилого приміщення санітарним і технічним вимогам та ін). У законодавстві також передбачалися категорії громадян, які мали право на першочергове і позачергове одержання житла.

Сімейне законодавство

Шлюбно-сімейне законодавство визнавало законним тільки шлюб, укладений в органах ЗАГСУ. Лише такий шлюб породжував права і обов’язки подружжя. Релігійний обряд одруження не мав юридичної сили. Законодавство чітко визначало умови вступу до шлюбу, а також порядок укладення шлюбу.

КпШС УРСР визначав і основні обов’язки батьків щодо виховання дітей, особисті та майнові права батьків і дітей, порядок усиновлення, опіки і піклування.

Кримінальне законодавство

Завданням кримінального законодавства як і раніше, мало здебільшого репресивний характер. 23 липня 1966р. Президентом ВР СРСР видано указ «Про кримінальну відповідальність іноземців і осіб без громадянства за злісне порушення правил пересування на території СРСР. Будь-який вияв невдоволення радянською владою підпадав під дію сумнозвісної ст. 62 Кримінального Кодексу УРСР – «антирадянська агітація і пропаганда». У Кримінальному законодавстві вводився новий інститут – відстрочка виконання вироку щодо неповнолітніх засуджених.

У КК України найбільш поширеним кримінальним покаранням було позбавлення волі, яке розглядалося, як універсальний засіб досягнення мети кримінального покарання, як панацея від практичної абсолютної більшості злочинів.

Завдання для самоконтролю

1. Розкрийте основні риси права у перші повоєнні роки
2. Які зміни відбулися у законодавстві у період десталінізації? Охарактеризуйте Цивільний Кодекс УРСР 1963р.
3. Розкрийте правовий статус УРСР як союзної республіки
4. Охарактеризуйте державний апарат УРСР за Конституціями 1937-1978рр.

Тема: 39. Держава і право України в період перебудови (1986-1991рр.)

Дата добавления: 2014-01-05