Вимоги до оформлення контрольних лекал

При оформленні на лекала наносять маркувальні текстові і графічні дані, що визначають технічні вимоги до розкрою та технологічної обробки деталей.

На лекала деталей швейних виробів наносять наступні текстові дані:

· назва лекала (еталон, допоміжне, робоче);

· назва виробу (на основній деталі);

· номер моделі;

· назва деталі та кількість деталей для розкрою;

· розмір виробу (зріст, обхват грудей третій, обхват талії чи стегон);

· номер конструктивної основи;

· підпис і прізвище конструктора–розробника;

· дата розробки;

· дата, підпис і прізвище головного конструктора.

На основній деталі (найбільшій за розміром) надають перелік усіх лекал, що входять до повного комплекту лекал–оригіналів у вигляді специфікації деталей.

На лекала наносять наступні графічні позначення:

· лінію поздовжнього напряму тканини або нитки основи;

· лінії допустимих відхилень від напряму нитки основи;

· лінії мінімальної і максимальної ширини надставок в місцях їх розташування;

· контрольні позначки для суміщення деталей при їх з’єднанні;

· лінії вимірів лекал;

· лінії середини спинки і пілочки;

· лінії розташування склад, кишень, защипів, вишивок, емблем, фурнітури та інше.

Лінії допустимих відхилень від напряму нитки основи дають можливість коригувати розташування лекал при виконанні розкладки без зміни конструкції, зовнішнього вигляду виробу і якості його виготовлення. Величини допустимого відхилення нитки основи розраховують з урахуванням довжини деталі виробу і виду деталі (табл. 8).

Таблиця 8

Допустимі відхилення нитки основи

Назва деталі	Лінія виміру	Величина допустимого відхилення, %
Спинка Пілочка Рукав Комір   Переднє та заднє полотнище спідниці	Довжина Довжина Довжина Довжина Ширина   Довжина

Розрахунок величини допустимого відхилення нитки основи виконують шляхом виміру деталі по лінії виміруі визначення відсотку від цієї величиниза значеннями таблиці 8. Величину допустимого відхилення від нитки основи відкладають по нижньому зрізу деталі симетрично відносно позначення напрямку нитки основи (рис. 9).

Рис.9. Нанесення лінії допустимого відхилення від нитки основи на лекало

Лінії максимальної та мінімальної ширини надставок наносять на лекала деталей, які не змінюють зовнішнього виду виробу, наприклад: нижній комір, підборт, обшивка, пояс, задня половинка штанів, ліктьова частина рукава, підкладка.

Контрольні позначки, що наносяться на лекала, забезпечують якісний монтаж деталей виробу при виготовленні. Контрольні позначки на лекалах наносять в наступних випадках.

1. В місцях розташування технологічних деформацій.

2. При криволінійній формі або різній конфігурації однойменних ліній деталей (бокових ліній, лініях рельєфів, лініях кокеток тощо).

3. При довжині лінії більше 50,0см.

4. В місцях розташування функціонально-декоративних і декоративних деталей по конструктивних лініях основних деталей.

5. Для забезпечення симетричності з’єднання деталей.

Найбільш характерними місцями розташування контрольних позначок (рис.10) по конструктивних лініях основних деталей є:

· бокові лінії;

· середня лінія спинки;

· лінії пройми пілочки і спинки;

· лінії окату рукава та бокові лінії рукава;

· лінії реглану для виробів покрою реглан;

· рукавно-плечова і рукавно-бокова лінії для виробів з суцільнокроєним рукавом

· лінія вшивання коміра в горловину;

· лінії рельєфів, кокеток, підрізів;

· бокові і крокові лінії штанів та інше

Рис. 10. Приклади місця розташування контрольних позначок

2.5. Принципи побудови похідних та допоміжних лекал

Похідні лекала – це лекала деталей, які призначені для обробки країв основних деталей, забезпечення формостійкості деталей, художнього оздоблення виробу.

Види лекал похідних деталей наступні.

1. Лекала деталей з основного матеріалу (підборт, верхній комір, обшивка, пояс спідниці та штанів, клапани, листочки, накладні кишені, хлястики, погони та інші).

2. Лекала деталей з підкладкових матеріалів (підкладка спинки, пілочки, рукава, кишені, деталей спідниці, передньої половинки штанів тощо).

3. Лекала деталей з прокладкових матеріалів (пілочки, коміра, підборту, обшивки тощо).

Креслення лекал похідних деталей розробляють на основі лекал-оригіналів основних деталей з урахуванням методів обробки і властивостей матеріалів.

Побудова лекал похідних деталей з основного матеріалу

Побудова лекал похідних деталей з основної тканини здійснюється на шаблонах основних деталей з урахуванням технічних припусків на товщину матеріалу, на кант, на огинання, на підрізку згідно зі схемами побудови похідних деталей.

Принципи побудови

лекал похідних деталей з основного матеріалу.

1. Урахування властивостей матеріалів при визначенні величин припусків на товщину матеріалів Птм.

2. Забезпечення якості зовнішнього вигляду швів і виробу у готовому виді при визначенні величин і розташуванні припусків По та Пк.

3. Орієнтація похідних деталей та якість з'єднання деталей за допомогою використання контрольних позначок (внутрішній зріз підборта).

При побудові лекала верхнього коміра використовують шаблон лекала нижнього коміра та враховують припуски на товщину матеріалу і на кант по лінії відльоту і кута коміра, а припуск на огинання по лінії пришивання коміра.

При побудові лекал підборту враховують припуск на кант та на товщину матеріалу по лінії уступу лацкана від контрольної позначки вшивання коміра; по лінії лацкану до початку лінії перегину лацкану враховують припуск на огинання, кант і товщину матеріалу. Уніфікована ширина підборта для виробів з центральною однобортною застібкою дорівнює 9,0-10,0см. При виготовленні виробів з обшивкою по лінії горловини спинки ширина підборта по лінії плечового зрізу дорівнює 4,0см (рис.11).

Рис.11. Приклади побудови лекал похідних деталей з основного матеріалу

Розміри і форма лекал похідних деталей кишені з основного матеріалу залежить від особливостей моди. На підприємствах проведено роботу з уніфікації довжини лінії входу для прорізних кишень за групами розмірів. В таблиці 5 наведена уніфікована довжина лінії входу для прорізних кишень чоловічих піджаків та жіночих жакетів.

Таблиця 5

Довжина лінії входу в кишеню

Назва виробу	Вид кишені	Довжина лінії входу в кишеню за групами розмірів, см
88 - 100	104 -112	116 - 128
Чоловічий піджак	Бокова прорізна в рамку, з клапаном, з листочкою Верхня з листочкою Внутрішня на під-кладці	15,0 10,0   15,0	16,0 11,0   16,0	17,0 12,0   17,0
Жіночий жакет	Бокова прорізна в рамку, з клапаном, з листочкою	13,0	14,0	15,0

Величина лінії входу накладних кишень залежить від моделі і може бути більшою ніж у прорізних кишенях.

До похідних деталей з основного матеріалу належать обшивки горловини і пройми, паски, хлястики, клапани, листочки та інше.

Побудова лекал похідних деталей з підкладкового матеріалу

Лекала деталей з підкладкового матеріалу розробляють на шаблонах відповідних лекал основних деталей. Креслення лекал деталей підкладки виконують у наступній послідовності: спочатку вибирають спосіб членування деталей на частини відповідно з обраною технологією, потім, якщо це не враховано в шаблонах, розраховують і вносять у креслення припуск на усадку та виконують побудову лекал похідних деталей за схемами.

Принципи побудови

лекал похідних деталей з підкладкового матеріалу.

1. Урахування властивостей матеріалів при збільшенні розмірів деталей і розрахунку довжини підкладки (побудова за схемами).

2. Урахування конструктивного устрою і покрою виробів.

3. Раціональне розташування ліній членування та виточок для економічного використання матеріалів.

4. Урахування технологічних методів з'єднання деталей підкладки з виробом по лінії низу та передньому зрізу (для плечового одягу).

При побудові лекал деталей підкладки враховують наступні особливості.

· Підкладка у виробах прямого силуету проектується відлітною або пришивною по низу з однаковою довжиною нижнього зрізу підкладки та основної деталі.

· Підкладка у виробах розширеного до низу силуету проектується відлітною по низу і, при цьому, довжина нижнього зрізу підкладки зменшується на 0,5 величини розширення основної деталі.

· Величина підгину низу у відлітній підкладці у готовому вигляді дорівнює 4,0см.

· У виробах прилеглого силуету проектуються виточки по лінії талії, які зменшуються по довжині на 3,0-4,0см з кожного кінця та по ширині на 0,5см.

· У виробах з членуванням основних деталей спинки і пілочки (лініями кокеток, рельєфів) підкладка проектується як ціла деталь.

· З метою економії матеріалів підкладку спинки проектують з двох частин із середнім швом; підкладку пілочки проектують з розташуванням нагрудної виточки з лінії пройми або від лінії підборту у вигляді м'якої складки.

· Розхил нагрудної виточки в підкладці пілочки зменшують на 0,3-0,4см, а її довжину зменшують на 2,0-2,5см.

· По передньому зрізу лекала пілочки для з'єднання з підбортом проставляють контрольні позначки.

· Довжина зрізів деталей підкладки, що зшиваються, проектується однаковою без посадки.

· У виробах покрою реглан для зрівняння довжини зрізів пройми по лініям реглану виконують відведення верхньої частини передньої та задньої половинок рукава графічним або макетним способом.

· У виробах із суцільнокроєним рукавом виконують перетворення конструкції в покрій з вшивним рукавом.

Побудову лекал деталей підкладки накладних кишень, клапанів виконують по шаблону лекала з основної тканини, зменшуючи останні на величину припуску на кант.

З метою врахування властивостей матеріалу підкладки щодо усадки, технології обробки низу виробу та з’єднання його з підкладкою виконується розрахунок різниці довжини лекал основних деталей і лекал похідних деталей з підкладки (розрахована величина визначає - на скільки лекало деталі з підкладки коротше за лекало основної деталі) за наступними формулами.

1. Розрахунок різниці (Р) довжини лекал основних деталей і лекал деталей підкладки для виробів з відлітною підкладкою (пальто, плащ):

Р = (А + Б) – (В + Г), (5)

де А – величина підгину низу основних деталей, см;

Б – відстань між краєм підгину основної деталі і підкладки в

готовому вигляді, см;

В – величина підгину підкладки в готовому виді, см;

Г – величина підгину обрізного краю підкладки в середину шва

підгину, см.

Наприклад: Р = (4,0 + 1,5) – (2,5 + 1,0) =2,0 см

2. Розрахунок різниці (Р) довжини лекал основних деталей і лекал деталей з підкладки для виробів з пришивною підкладкою (жакет, піджак, рукав):

Р = (А + Б) – (Д + Е), (6)

де А - величина підгину низу основних деталей, см;

Б – відстань між краєм підгину основної деталі і підкладки в

готовому вигляді, см;

Д – величина напуску підкладки в готовому вигляді, см;

Е – величина припуску на шов, см.

Наприклад: Р = (3,0 + 1,0) – (1,0 + 1,0) = 2,0см (для рукава),

Р = (4,0 + 2,0) – (1,0 + 1,0) = 4,0см

Побудова лекал похідних деталей з прокладкових матеріалів

При побудові лекал бортової прокладки використовують конструктивні способи формоутворення, тому що прокладкові матеріали мають низькі деформаційні властивості. В залежності від асортименту виробів і видів дублюючих матеріалів застосовують три способи формування деталей верху: повне (фронтальне) дублювання деталей пілочки, підборту, нижнього і верхнього комірів, клапанів, обшивок, кишень; часткове дублювання верхньої ділянки спинки, кокеток, окату рукава, відрізних частин пілочки; закріплення зрізів по горловині спинки, проймі, низу виробу і рукаву, прорізних бокових кишеньтощо.

Для споживачів з різною поставою підвищення якості одягу здійснюється за рахунок використання дублюючих деталей з прокладки для верхньої частини спинки. Це сприяє зменшенню прояву таких дефектів одягу, як виникнення горизонтальних складок під коміром, нахилених складок від пройми та бокових швів.

Креслення лекал деталей прокладки будують на основі креслення основних деталей з урахуванням методів їх обробки і виду прокладкового матеріалу. При виготовленні виробів деталі з прокладкових матеріалів закріплюються швами з'єднання деталей.

Принципи побудови

лекал похідних деталей з прокладкового матеріалу.

1. Урахування виду прокладкового матеріалу (з клейовим покриттям, без клейового покриття; ткані, трикотажні, неткані).

2. Проектування виточок або членування деталей з урахуванням деформаційних властивостей матеріалів.

3. Забезпечення формостійкості виробу в цілому та на екстремальних ділянках (види дублювання, багатошарове зональне дублювання).

4. Зменшення розмірів деталей прокладки по контуру на 0,5см від краю лекала основної деталі при використанні матеріалів з клейовим покриттям.

5. Відповідність розмірів деталей прокладки розмірам основних деталей при використанні матеріалів без клейового покриття.

6. Розташування нижнього зрізу деталі прокладки до лінії підгину низу основної деталі.

7. Розташування нитки основи в деталях з прокладкового матеріалу під кутом 45⁰ до нитки основи деталей з основного матеріалу.

За цими принципами розробляють лекала деталей прокладок верхнього та нижнього комірів, клапанів, листочок, пілочок, спинки та інших деталей (рис.12).

Рис.12. Приклади побудови лекал похідних деталей з прокладочного матеріалу

Побудова допоміжних лекал

Допоміжними називають лекала, що використовують в процесі виготовлення виробу для нанесення допоміжних ліній зшивання деталей і місця розташування окремих декоративних елементів, а також обрізки країв деталей.

Допоміжні лекала будуються відповідно до їх призначення, складності моделі, методів оброки. При побудові допоміжних лекал враховується: призначення лекал; вид обладнання, на якому виготовляється виріб; методи обробки; складність виготовлення виробу.

Допоміжні лекала виготовляються на базі лекал на основні і похідні деталі з дотриманням наступних вимог.

1. Максимальна точність нанесення ліній для забезпечення якості виготовлення виробів.

2. Надійність орієнтації допоміжних лекал по зрізам деталей (співпадання контурів 2-3 зрізів).

3. Зручність використання допоміжних лекал (поділ лекал на дві невеликі частини або поєднання двох-трьох лекал при використання їх на одному робочому місці).

За призначенням допоміжні лекала поділяються на крейдувальні та для уточнення зрізів деталей. Крейдувальні лекала призначені для нанесення ліній, по яким настрочуються або пришиваються інші деталі, прокладаються оздоблювальні строчки, зшиваються виточки, склади тощо. Лекала для уточнення зрізів використовуються для обрізки деталей після зшивання краю борту, низу виробу, нижнього коміра після обшивання, внутрішнього краю борта та інше.

За способом використання допоміжні лекала поділяються на прорізні і контурні. В першому випадку робочими елементами є прорізи, що наносяться на лекала. Ширина прорізів дорівнює 2,0-3,0мм (товщина кравецької крейди), а довжина 1,0-4,0см. В другому випадку робочим елементом лекала є його контур.

Допоміжні лекала для уточнення зрізів будують за контурами деталей у готовому виді з урахуванням технологічних припусків на з'єднання деталей по зрізах.

Побудова лекала для намітки лацкана і борту перед підрізуванням. До лінії готового виду по лінії горловини додається припуск на вшивання коміра – 1,0см, по лініям уступу, лацкана, борту припуск на обшивання дорівнює 0,5-0,7см.

Побудова лекала для намітки нижнього коміру перед підрізуванням. До лінії готового виду по лініям відльоту, кінця коміра додається припуск на обшивання коміра, що дорівнює 0,5-0,7см; по лінії вшивання коміра в горловину припуск на вшивання коміра, що дорівнює 1,0см.

Допоміжні лекала для крейдування будують за контурами лекал-еталонів з урахуванням методів обробки, особливостей виготовлення виробу та технічних можливостей обладнання.

Побудова лекала для намітки кишень. Креслення лекала будують за кресленням лекала пілочки. При побудові лекал для намітки прорізних кишень зовнішній контур лекала співпадає з контуром основного лекала по лініям горловини, плеча, пройми і боковій лінії до талії. Нижній зріз лекала відповідає лінії прорізу кишені і оформлюється виступом шириною 3,0-4,0см. При побудові лекала для намітки накладної кишені нижній зріз лекала відповідає контурам накладної кишені і місцю її розташування на пілочці.

Побудова лекала для намітки кутів лацкана і борту перед обшиванням. Лекало будують по лекалу для намітки лацкана і борту перед підрізуванням. Допоміжним лекалом відмічають на деталях величини припусків на шви для якісного виконання операції обшивання в кутах лацкану і борту. По уступу і передній стороні лацкана на відстані 4,0-5,0см від кута робляться вирізи на величину припуску на шви. Це лекало може бути поєднане або розділено на два для зручності користування.

Побудова лекала для намітки кутів коміра перед обшиванням. Лекало будують по лекалу для намітки нижнього коміру перед підрізуванням. По відльоту та кінцю коміра на відстані 4,0-5,0см від кута роблять вирізи на величину припуску на шви.

Побудова лекала для намітки лінії підгину низу виробу і рукава. Намітку лінії підгину виконують після зшивання деталей, що складають пілочку і спинку та після зшивання двошовного рукава по передньому зрізу. Довжина лекала дорівнює довжині зрізу з'єднаних деталей, а ширина – подвоєній величині припуску на підгин.

Побудова лекала для намітки виточок і склад. Для намітки виточок і склад виконується прорізне лекало з вирізом половини розхилу виточки або склади та прорізом, що позначає кінець елементу і другу сторону.

Побудова лекала для намітки петель по краю борта. Креслення лекала виконується відносно лінії борта у готовому вигляді або за лекалом для намітки борта перед підрізуванням. Для намітки розташування петель виконуються прорізи, кінець яких позначає початок або кінець петлі. Ширина лекала дорівнює 10,0см.

6. Розробка технічного опису на модель

Технічна документація на модель складається з двох частин. Конструкторська частина документації називається „Технічний опис” (ТО), технологічна частина документації називається „Техніко-економічні показники”. Технічний опис – це технологічний документ, який містить опис художньо-технічного оформлення зразка моделі, особливостей її виготовлення, перелік та витрату основних і допоміжних матеріалів (ДСТУ 2162-93). Технічний опис розробляється на конкретні моделі виробів при наявності державних та галузевих стандартів, які встановлюють усі основні вимоги до групи виробів даного асортименту. Відповідно до вимог виробництва на підприємствах розробляють Стандарти підприємств (СП), що визначають зміст технічного опису.

Технічний опис затверджується керівником підприємства-розробника або підприємства-виробника моделі і не підлягає узгодженню з іншими організаціями.

Технічний опис на модель має наступні форми.

1. «Титульний аркуш».

2. «Зарисовка і опис художньо-технічного оформлення зразка моделі».

3. «Табель вимірів лекал і виробу в готовому вигляді».

4. «Специфікація деталей».

5. «Специфікація матеріалів і фурнітури».

На «Титульному аркуші» технічного опису вказують:

- назву виробу, назву матеріалу за сировинним складом, стать, вікову групу, сезонність (для всесезонних виробів сезон не вказують);

- позначення та повну назву стандарту «Загальні технічні умови» або «Загальні технічні вимоги», за якими виготовляється виріб (наприклад: ДСТУ ГОСТ 25294:2005 «Одяг верхній платтяно-блузкового асортименту. ЗТУ»);

- назву підприємства-розробника;

- назву художньо-технічної ради промислового об'єднання або міністерства;

- розмірні ознаки базової типової фігури – зріст, обхват грудей, обхват талії (для чоловіків), обхват стегон (для жінок), обхват шиї для виготовлення сорочок, обхват голови для виготовлення головних уборів;

- рекомендовані розміри, повнотну групу виробів, вікову групу виробів для дітей;

- назву підприємства-виробника;

- прізвище художника, конструктора і технолога.

«Зарисовка і опис художньо-технічного оформлення зразка моделі» утримує зарисовку або фотографію моделі в двох зображеннях (зі сторони переду і спинки) розміром 110*80мм. Для комплектних виробів (наприклад: куртка, комбінезон і жилет) зарисовки встановленого розміру виконують окремо для кожного виробу.

«Специфікація деталей» крою верху, підкладки, прикладу виконується на основі повного комплекту лекал-оригіналів, що складається з лекал деталей з матеріалу верху, лекал деталей з матеріалу підкладки, лекал деталей з прокладкового матеріалу.

В «Табелі вимірів лекал і виробу в готовому вигляді» вказуються рекомендовані місця вимірів виробів плечової та поясної груп і головних уборів

згідно з ГОСТ 4103–82 «Изделия швейные. Методы контроля качества».

З метою зручності використання даних табелю вимірів окремі виміри в лекалах записують для половини виробу, а в готовому виробі – для цілого виробу, і навпаки. Наприклад: в лекалах записують половину ширини спинки в найвужчому місці, а в готовому виробі – ширину всієї спинки.

В таблиці вказують величину допустимих відхилень лінійних вимірів зразка в готовому виді від значень таблиці вимірів відповідно з ГОСТ 23193 –78 «Изделия швейные бытового назначения. Допуски».

Технічний опис може розроблятися на окрему модель або на серію моделей одягу, що виконані на одній базовій основі або на одну модель, що проектується в різних повнотних групах.

Кожна модель одної серії, що розроблена на одній конструктивній основі або в різних повнотних групах, повинна мати загальний номер серії, який доповнюється різними великими літерами в алфавітному порядку (наприклад: 238 «А», 238 «Б»).

На титульному аркуші технічного опису, розробленого на серію моделей або на одну модель в різних повнотних групах, перелічуються індекси (літери) всіх моделей одягу. Зарисовки наються на кожну модель одягу. Інші форми ТО заповнюються на основну модель і доповнюються описом особливостей кожної моделі даної серії. Якщо дані не змінюються для всіх моделей серії або повнотних груп, то може заповнюватися одна форма з вказівкою всіх індексів моделей, на які вона поширюється.

Позначення технічного опису повинно складатися з:

· індекса документа (технічний опис);

· умовного позначення підприємства-розробника;

· порядкового регістраційного номера моделі;

· двох останніх цифр року затвердження зразка-моделі на художньо-технічній раді;

Наприклад: ТО Дана-102-09.

2.7. Оформлення і затвердження зразків (еталонів)

Зразки (еталони) є складовою частиною проектно-конструкторської документації на виріб. Розробка зразків (еталонів), їх затвердження та застосування здійснюється відповідно ГОСТ 15.007-81 «Система разработки и постановки продукции на производство. Продукция легкой промышленности. Основные положення».

Зразок (еталон) продукції – це виріб, що затверджений за стандартом, і призначений для порівняння з ним масової продукції з метою оцінки її якості за художньо-естетичними показниками при виготовленні, доставці та прийому продукції.

Відповідно з технологічною документацією розробник продукції виготовляє: дослідний зразок – в експериментальних умовах, а дослідну партію – у виробничих умовах за встановленими і затвердженими технологічними режимами. Дослідні зразки розглядаються і затверджуються художньо-технічними радами. Затверджені зразки (еталони) супроводжуються ярликами та картами виклейок матеріалів, що рекомендовано для виготовлення продукції.

Термін дії зразка (еталона) встановлює художньо-технічна рада:

- для продукції побутового призначення – не більше 3 років;

- для спеціального одягу і взуття – не більше 5 років.

Затверджені зразки (еталони) повинні зберігатися на підприємстві-виробнику та в торгівельній мережі. Допускається зберігати зразки (еталони) в асортиментних кабінетах при міністерствах, що затвердили зразки.

Питання для самоконтролю

1. Визначіть вимоги до проектно-конструкторської документації.

2. З яких документів складається проектно-конструкторська документація на нову модель.

3. Які види лекал відносяться до контрольних. Дайте їх визначення.

4. Що є вихідними даними для розробки лекал-оригіналів.

5. Визначіть зміст етапів розробки лекал-оригіналів.

6. Як виконується розрахунок і врахування припуску на усадку матеріалу при побудові лекал-оригіналів.

7. Як виконується оформлення контрольних лекал.

8. Принципи побудови лекал похідних деталей з основного матеріалу.

9. Особливості побудови лекал похідних деталей з підкладкового матеріалу.

10. Принципи побудови лекал похідних деталей з прокладкового матеріалу.

11. Побудова допоміжних лекал.

12. Визначіть склад і зміст технічного опису на модель.

13. Визначіть призначення та порядок затвердження зразків-еталонів.

Тема 3. Градація лекал деталей одягу

Дата добавления: 2014-01-05