Список використаних джерел

План

3.1 Основні принципи градації лекал

3.2 Способи градації лекал

3.3 Типові схеми градації лекал

3.4 Градація лекал деталей одягу нетипових конструкцій

3.1. Основні принципи градації лекал

При промисловому виробництві одягу первинну конструкцію розробляють на середній (базовий) розмірозріст для групи розмірів, що рекомендований при виготовленні даної моделі одягу. Лекала інших розмірів та зростів отримують шляхом пропорційного зменшення або збільшення лінійних вимірів лекал середнього (базового) розмірозросту. Цей процес називається градацією або технічним розмноженням лекал.

На процес градації лекал впливають наступні чинники:

- мінливість розмірних ознак;

- структура розрахункових формул, що прийнята в методиках конструювання одягу;

- спосіб розрахунку величин переміщень конструктивних точок відносно вихідних осей;

- характер розгорток об’ємної форми фігур різних розмірів;

- покрій та зовнішній вид виробу;

- властивості матеріалів.

Градація лекал виконується за єдиними принципами і правилами при отриманні лекал на суміжні розміри і рости, які не залежать від виду одягу або статі.

Принципи градації лекал.

- Використання єдиних правил при градації лекал деталей одягу для чоловіків, жінок, хлопчиків, дівчат.

- Єдине розташування вихідних осей для градації лекал.

- Єдиний спосіб розрахунку величин переміщень конструктивних точок.

- Постійність величин переміщень конструктивних точок відносно вихідного базового розміру.

- Єдиний вид подання інформації і НТД для градації лекал в ручному і автоматизованому режимах.

Процес градації виконується з використанням міжрозмірних і міжростових приростів, що визначаються на основі зміни розмірних ознак фігури. При градації лекал за розмірами лінійні виміри деталей змінюються в поперечному і повздовжньому напрямах. За рахунок цього конструктивні точки переміщуються по діагоналі прямокутника, довжина сторін якого визначається величинами приростів (рис.13,а).

При побудові креслення градації деталей одягу на весь діапазон розмірів, що включає певна розмірна група, спочатку знаходять положення найбільш віддаленого розміру, визначаючи направлення діагоналі переміщення точок градації. При цьому точки градації лекал для усіх розмірів будуть розташовані на одній діагоналі. Величини приростів в точках градації, що вказані на схемах градації, дають збільшення розмірів лекал на один розмір. Для визначення положення точок градації крайніх розмірів необхідно помножити величину приросту на кількість міжрозмірних переходів і відкласти отримані величини відповідно до схеми по горизонталі та вертикалі (рис.13,б).

X

Y

б) а)

Рис. 13. Техніка градації лекала за розмірами

Через отримані точки проводять контури лекал усіх заданих розмірів. При оформленні криволінійних ділянок лекал використовують лекала-оригінали базової конструкції як шаблони.

Градація лекал значно спрощує процес отримання лекал суміжних розмірів, але при цьому можливе порушення спряження контурних ліній деталей конструкції крайніх розмірів, що потребує перевірки креслення.

При градації деталей за ростами прирости відкладаються для більших ростів вниз, а для менших ростів вверх відносно базового зросту на вертикалях. Через отримані точки проводять контури лекал усіх заданих ростів (рис.14).

X

Рис. 14. Техніка градації лекала за зростами

Після побудови креслення градації лекал необхідно виконати перевірку деталей на співвідношення довжини ліній, що з’єднуються, спряженість криволінійних зрізів, величину технологічних деформацій. При цьому довжини ліній, що з’єднуються повинні бути однакові. Вимір довжини ліній виконують по лініях з’єднання деталей, що розташовані від контуру деталі на відстані ширини шва. Величини посадки та розтягування по зрізах деталей або їхніх відрізках не повинні змінюватися, що забезпечує задану об'ємну просторову форму виробу.

Для забезпечення якості креслення деталей, отриманих в процесі градації, необхідно дотримуватись наступних правил.

- Міжрозмірні та міжростові переміщення конструктивних точок вихідних лекал визначають відповідно із зміною антропометричних розмірних ознак фігури.

- Градацію виконують від базового розміру до крайніх.

- Зберігаються незмінними прибавки на вільне облягання.

- Зберігаються норми посадки по зрізах.

- Залишаються незмінними технологічні припуски.

3.2. Способи градації лекал

Існує декілька способів градації лекал, які мають певні правила виконання та послідовності градації лекал і використовуються в різних цілях.

Променевий спосіб. Полягає в тому, що з певної точки (центру) через конструктивні точки деталі проводять прямі лінії (промені). Від контуру деталі вздовж променів відкладають величини приростів, отримані точки з’єднують між собою (рис.15,а). Променевий спосіб використовують для градації лекал деталей виробів що мають округлу форму: деталі головних уборів, корсетних виробівтощо.

Спосіб групування. Полягає в тому, що виконується суміщення двох комплектів лекал крайніх розмірів за певними лініями, наприклад: лінія середини спинки, лінія середини переду, лінія глибини пройми, лінія талії. Однойменні конструктивні точки з’єднуються прямими лініями що поділяються на рівні частини на кількість проміжних розмірів плюс одиниця (рис.15,б). Спосіб використовують для визначення величин приростів в конструктивних точках.

Пропорційно-розрахунковий спосіб. Полягає в тому, що переміщення точок визначають пропорційно відстані від конструктивної точки до вихідної лінії градації. При цьому використовують раніше визначені вихідні прирости в найближчих конструктивних точках (рис.15,в). Різновидом є спосіб постійних приростів, який полягає в використанні типових схем градації лекал.

Рис.15. Способи градації лекал: а) променевий, б) групування,

в) пропорційно-розрахунковий

3.3. Типові схеми градації лекал

Схема градації – це запис величин міжрозмірних та мізростових переміщень конструктивних точок вихідної деталі до суміжних деталей. Діагональ переміщення конструктивної точки на схемі надана в прямокутній системі координат і позначається стрілками (рис.13,а). Типові схеми градації розробляються для плечових і поясних виробів для певного покрою на основі єдиних принципів розрахунку величин переміщення конструктивних точок.

Точками градації називаються точки перетину конструктивних ліній або точки, що розташовані на контурних лініях деталей, які при градації змінюють своє положення відносно до вихідних осей.

Вихідними лініями або осями градації називаються умовні лінії, відносно яких виконується перетворення контуру лекал базового розміру. В залежності від методики побудови лекал та їх складності можливе різне розташування вихідних осей градації. Осі градації можна визначити за напрямом переміщення конструктивних точок. Якщо точка градації має тільки один напрям переміщення – це означає що вона розташована на осі градації, якщо напрями переміщення відсутні – це означає що вона розташована в точці перетину осей. Розташування вихідних осей градації залежить від методики побудови креслення конструкції. Найбільш характерне розташування вихідних осей градації надано на рис.16.

	y		y		y

x

x

x

x

x

x

y

x

x

Рис.16. Розташування вихідних осей градації

Переміщення конструктивних точок, що лежать на вихідних лініях градації, виконується тільки в одному напрямі вздовж лінії – вертикально або горизонтально. Напрям переміщень конструктивних точок між розмірами позначається одинарними стрілками, між ростами – подвійними стрілками. Величини переміщень можуть надаватися в табличній формі з позначками (+) або (-).

Типові схеми градації лекал за зростами значно спрощені. Сутність цих схем градації полягає в тому, що верхня частина деталі (відносно горизонтальної вихідної осі градації) залишається незмінною, а змінюється положення ліній талії, стегон, низу виробу.

В існуючих методиках міжзростова різниця між суміжними довжинами виробів наступна.

У жіночому одязі:

3,0 см – для сукні класичної довжини;

5,0 см – для довгої сукні;

2,0 см – для блузки, жакету, куртки, довгого рукава;

1,0см – для короткого рукава;

4,0 см – для брюк і пальто;

2,0-3,0 см – для спідниці.

У чоловічому одязі:

2,0 см – для піджака, куртки, довгого рукава;

6,0 см – для сорочки та 4,0 см – для довгого сорочкового рукава;

4,0 см – для брюк і пальто.

3.4. Градація лекал деталей одягу нетипових конструкцій

При розробці конструкцій нових моделей одягу змінюються контури деталей, які не відповідають типовим схемам градації лекал. Тому виникає необхідність визначення величин переміщень в точках перетину нових ліній членування деталей.

На основі пропорційно-розрахункового способу можна виконати розрахунок величин приростів в конструктивних точках при наступних умовах.

1. Якщо точка знаходиться на прямій між точками, приріст яких відомий.

2. Якщо точка знаходиться на кривій між точками, приріст яких відомий.

3. Якщо точка знаходиться на ділянці переносу розхилу виточки.

При першій та другій умовах розрахунок може здійснюється через складання пропорційних відношень двома шляхами:

- відношенням величин відомих приростів до величин довжин між відповідними точками (для першої умови);

- відношенням величин відомих приростів до величин координат відповідних точок (для першої та другої умов).

Визначення величин приростів відмічених точок виконують у наступній послідовності.

- На кресленні деталі наносять вихідні осі градації, що відповідають даній схемі градації.

- На деталь наносять внутрішні лінії членування.

- Позначають конструктивні точки, що розташовані на перетині контуру деталі і лінії членування.

- Виконують розрахунок величин приростів в конструктивних точках градації.

Для першої умови виконується розрахунок абсциси і ординати приросту точки через пропорційне відношення величин відомих приростів до величин довжин між відповідними точками. Спосіб використовується для визначення приростів точки градації, яка знаходиться на прямій між точкам, приріст яких відомий (рис.17).

Наприклад. Вихідні дані: точка 1 має прирости Dх₁, Dy₁ (зі схеми градації);

точка 2 має прирости Dх₂, Dy₂ (зі схеми градації);

довжина відрізку між точками 1 і 2 Lï1–2ï

довжина відрізку між точками 3 і 1 Lï3–1ï

Необхідно знайти: прирости точки 3 Dх₃, Dy₃ (для нової схеми).

Для цього складають пропорційне відношення

(7)

З якого знаходять шукані величини:

(8)

(9)

Рис. 17. Схема визначення приростів точки 3, яка знаходиться

на прямій 1 – 2, між точками 1 і 2, прирости яких відомі

У випадках, коли прирости у точках 1 та 2 мають однакове значення (Dх₁=Dх₂; Dy₁=Dy₂) за схемою градації лекал, прирости у точці 3 (Dх₃, Dy₃) будуть мати теж саме значення.

Для другої умови виконується розрахунок абсциси і ординати приросту точки через пропорційне відношення величин відомих приростів до величин координат відповідних точок. Спосіб використовується для визначення точки градації яка знаходиться на кривій або прямій між точками, приріст яких відомий (рис. 18, 19).

Наприклад. Точка знаходиться на кривій між точками, прирости яких відомі. Вихідні дані: точка 1 має прирости Dх₁, Dy₁ (зі схеми градації);

точка 2 має прирости Dх₂, Dy₂ (зі схеми градації);

Х₁, Х₂, Х₃ – абсциси точок 1, 2, 3;

Y₁, Y₂, Y₃ – ординати точок 1, 2, 3.

Необхідно знайти: прирости точки 3 Dх₃, Dy₃ (для нової схеми).

Для цього складають пропорційні відношення:

(10)

(11)

З яких знаходять шукані величини:

(12)

Рис.18. Схема визначення приростів точки 3, яка знаходиться на кривій 1 – 2, між точками 1 і 2, прирости яких відомі

Наприклад. Точка знаходиться на прямій між точками, прирости яких відомі.

Вихідні дані: точка 1 має прирости Dх₁, Dy₁ (зі схеми градації);

точка 2 має прирости Dх₂, Dy₂ (зі схеми градації);

Х₁, Х₂, Х₃ – абсциси точок 1, 2, 3;

Y₁, Y₂, Y₃ – ординати точок 1, 2, 3;

Необхідно знайти: прирости точки 3 Dх₃, Dy₃ (для нової схеми).

Для цього складають пропорційні відношення:

(13)

(14)

З яких знаходять шукані величини:

(15)

Рис.19. Схема визначення приростів точки 3, яка знаходиться

на прямій 1 – 2, між точками 1 і 2, прирости яких відомі

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення процесу градації деталей одягу?

2. Які способи градації деталей одягу Вам відомі?

3. На основі яких даних розраховують величини приростів для переміщення конструктивних точок?

4. Чому дорівнює міжрозмірна різниця між суміжними розмірами одягу?

5. Який спосіб градації використовується при розрахунку приростів у додаткових точках на внутрішніх лініях деталей?

6. Як переміщуються точки, що знаходяться на одній з вихідних осей градації?

7. У чому полягає сутність пропорційно-розрахункового способу?

Орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю

1. Задачі конструкторської підготовки виробництва.

2. Характеристика організаційної системи підготовки виробництва.

3. Функції підрозділів швейних підприємств.

4. Типи швейних підприємств.

5. Види робіт конструкторської підготовки виробництва.

6. Розробка проектно-конструкторської документації та її склад.

7. Вимоги до проектно-конструкторської документації.

8. Види промислових лекал.

9. Вимоги до оформлення лекал-еталонів.

10. Принципи побудови лекал похідних деталей з основних матеріалів.

11. Принципи побудови лекал похідних деталей з підкладочних матеріалів.

12. Принципи побудови лекал похідних деталей з прокладочних матеріалів.

13. Вимоги до побудови допоміжних лекал та їх види. Принципи побудови допоміжних лекал.

14. Склад та зміст технічного опису на модель.

15. Характеристика вихідних даних до розробки лекал-оригіналів (лекал-еталонів).

16. Послідовність розробки лекал-оригіналів(лекал-еталонів) на основні деталі.

17. Характеристика принципів і правил градації лекал.

18. Техніка градації лекал.

19. Характеристика способів градації лекал деталей конструкції.

20. Характеристика пропорційно-розрахункового способу градації лекал.

21. Особливості градації лекал деталей нетипового конструктивного устрою.

Тестові завдання

для проведення заміру знань студентів з дисципліни

«Конструкторська підготовка виробництва»за змістовим модулем 1.

1 На якому етапі підготовки виробництва розробляють проектно-конструкторську документацію:

а) технологічна підготовка виробництва;

б) конструкторська підготовка виробництва;

в) матеріальна підготовка виробництва.

2 При якому типі виробництва не розробляються лекала-еталони:

а) масове;

б) серійне;

в) індивідуальне.

3 Які документи входять до складу проектно-конструкторської документації:

а) робочі лекала, технічний опис, зразок-еталон, креслення градації;

б) лекала-оригінали, бланк технічної документації, зразок-еталон, креслення градації;

в) остаточні лекала, бланк технічної документації, первинний зразок, креслення градації.

4 Які лекала розробляються в експериментальному цеху:

а) контрольні лекала;

б) робочі лекала.

5 Які лекала є вихідними для побудови лекал-оригіналів:

а) остаточні лекала;

б) первинні лекала.

6 До похідних деталей з основного матеріалу належать:

а) підкладка кишені, спинки, пілочки;

б) прокладка в комір, клапан;

в) підборт, обшивка, верхній комір.

7 Які припуски враховують при побудові лекал-оригіналів:

а) П_ус, П _шов, П_тм, П_кант;

б) П_пос, П_складу, П_зборку.

8 При побудові лекал яких деталей враховується припуск на кант:

а) верхній комір;

б) обшивка горловини спинки;

в) підзор кишені.

9 Як класифікуються допоміжні лекала:

а) лекала на основні деталі, лекала на похідні деталі;

б) лекала крейдувальні, лекала для уточнення зрізів деталей.

10 Який термін дії зразка-еталона:

а) 1 рік;

б) 2 роки;

в) 3 роки.

1. Агошков Л.А. Проектирование одежды рациональными ассортиментными сериями: учебное пособие – К. КТИЛП, 1987. – 72 с.

2. Шершнева Л.П., Рогова А.Н. Проектирование и производство женского платья. - М. Легкая и пищевая промышленность, 1983. – 286 с.

3. Единая Система технологической подготовки производства. - М. Издательство стандартов, 1984. – 360 с.

4. Коблякова Е.Б. и др. Конструирование одежды с элементами САПР. - М. Легпромбытиздат. 1988. – 464 с.

5. ОСТ 17-325-81. Изделия швейные, трикотажные, меховые. Типовые фигуры мужчин. Размерные признаки для проектирования одежды.

6. ОСТ 17-326-81. Изделия швейные, трикотажные, меховые. Типовые фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды.

7. Типовая техническая документация по конструированию, технологии изготовления, организации производства и труда, основным и прикладным материалам, применяемым при изготовлении женского пальто. М. 1983.

8. Баженов В.И. Материалы для швейних изделий. - М. 1982. – 234 с.

9. Сборник ГОСТ. Швейные изделия бытового назначения. Издательство стандартов. М. 1988.

10. А.Л.Славінська. Побудова лекал деталей одягу різного асортименту: навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – Хмельницький: ТУП, 2000. – 116 с.

11. Ермакова К.И. Основные, производные и подсобные лекала для женского пальто. - М. 1968. С-115.

12. Янчевская Е.А. Конструирование одежды. - М. 1986. – 445 с.

13. А.И. Мартынова, Е.Г. Андреева. Конструктивное моделирование одежды. - М.: МГАЛП, 1999 – 216 с.

14. С.В. Куренова, Н.Ю. Савельева. Конструирование одежды. - Ростов-на-Дону.: Феникс, 2004 – 480с.

15. Методические указания по оформлению лекал-эталонов и технической документации. КТИЛП, 1989.

16. ОСТ 17.835-80. Изделия швейне. Виды швов и строчек.

17. «ДСТУ ISO 4916:2005 Матеріали текстильні. Типи швів. Класифікація і термінологія».

18. Справочник по конструированию одежды. Под ред. Кокеткина П.М. Легкая и пищевая промышленность. 1982. – 376 с.

19. Методика построения женской одежды ЦНИИШП. М. 1968.

20. Збірник нормативних документів на вимоги до оформлення текстових та графічних документів. Київ, КНУТД, 2001.

21. Збірник нормативних документів на технічні вимоги до швейних виробів різного призначення. Київ, КНУТД, 2001.

22. Збірник нормативних документів на контроль якості швейних виробів. Київ, КНУТД, 2001.

23. Збірник нормативних документів на умовні позначення та маркування у швейній галузі. Київ, КНУТД, 2001.

Дата добавления: 2014-01-05