Заходи для попередження травматизму

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки. Заходи з виробничої санітарії передбачають: створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціювання повітря; теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування; заміна шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих процесів; зниження рівнів шуму та вібрації; установлення раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування. Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих факторів. До них належать: впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних пристосувань; правильне та зручне розташування органів керування устаткуванням; розроблення та впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами, принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів.

До організаційних заходів належать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; впровадження безпечних методів та наукової організації праці; проведення оглядів, лекційної та наочної агітації і пропаганди з питань охорони праці; організація планово-попереджувального ремонту устаткування, технічних оглядів та випробувань транспортних та вантажопідіймальних засобів, посудин, що працюють під тиском.

3. Методи аналізу виробничого травматизму

Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворюваності.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації нещасних випадків. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Для аналізу розраховують показники частоти та тяжкості травматизму:

П_чт , (1)

П_тт , (2)

П_чт - показник частоти травматизму;

А - кількість випадків травматизму за звітний період;

Т - середньоспискова чисельність працівників;

П_тт - показник тяжкості травматизму;

Д — кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності - це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

П_нп, (3)

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму не підприємстві та порівнювати його з іншими підприємствами.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лиш тій чи іншій дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

4. Правові основи розслідування і обліку нещасних випадків на виробництві

Розслідування проводиться відповідно до “Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1112 від 25 серпня 2004 р. Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - роботодавці), на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

5. Облік нещасних випадків

За висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час: виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, перебування на робочому місці, або на території підприємства протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні; приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження роботодавця; використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу роботодавця відповідно до встановленого порядку; провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не входять до прямих обов'язків працівника (дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства, інші дії за наявності розпорядження роботодавця тощо); ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха;надання підприємством шефської допомоги; прямування працівника між об'єктами обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця; прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.Нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника, крім випадків, зазначених у пункті 7 цього Положення, визнаються пов'язаними з виробництвом і про них складається акт за формою Н-1 за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалась, була протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я.Нещасні випадки, що сталися з працівниками на території підприємства під час перерви для відпочинку та харчування, а також під час перебування на території підприємства у зв'язку з проведенням роботодавцем наради, отриманням заробітної плати, обов'язковим проходженням медичного огляду тощо, а також у випадках, передбачених колективним договором (угодою), розслідуються згідно з вимогами цього Положення, визнаються пов'язаними з виробництвом і про них складається акт за формою Н-1.За висновками роботи комісії з розслідування не визнаються пов'язаними з виробництвом і не складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками: під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовувався в інтересах цього підприємства; за місцем постійного проживанняна території польових і вахтових селищ; під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів чи устаткування підприємства без дозволу роботодавця, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів, інструментів; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від роботи згідно з установленим порядком; під час скоєння ними злочинів; у разі природної смерті або самогубства. Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм) відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

6. Порядок розслідування нещасних випадків

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:· терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, у разі необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу;· повідомити про те, що сталося, роботодавця і профспілкову організацію;· зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків). Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок:· повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган Фонду;· у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, - відповідні органи державної пожежної охорони, · в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби; · організує його розслідування і утворює комісію з розслідування. До складу комісії з розслідування включаються: · керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа (спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії),· керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, · представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, · інші особи.Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не включається.Потерпілий або його довірена особа має право брати участь в розслідуванні нещасного випадку. Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб:· обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;· визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;· з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок з виробництвом;· визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;· скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (додаток 3) у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцю;· у випадках виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь) крім акта за формою Н-1 складається також карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (додаток 4). Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування. Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:· потерпілому або його довіреній особі;· керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам;· відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;· відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;· профспілковій організації, членом якої є потерпілий;· керівникові служби охорони праці підприємства. Акт за формою Н-1 або НТ надсилається разом з першим примірником акта розслідування нещасного випадку та іншими матеріалами. Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, у разі відсутності такого органу - відповідній місцевій держадміністрації.Матеріали розслідування нещасного випадку підлягають зберіганню протягом 45 років. У разі ліквідації підприємства акти розслідування нещасних випадків, акти за формою Н-1 або НТ підлягають передачі правонаступникові, а у разі його відсутності - до державного архіву.Нещасний випадок, про який безпосереднього керівника потерпілого чи роботодавця своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нього настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Положенням протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси.

7. Спеціальне розслідування нещасних випадків

Спеціальному розслідуванню підлягають:· нещасні випадки із смертельним наслідком;· групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я;· випадки смерті на підприємстві;· випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків.Про такий нещасний випадок, роботодавець зобов'язаний негайно передати засобами зв'язку повідомлення за встановленою формою:· територіальному органу Держнаглядохоронпраці;· органу прокуратури;· органу виконавчої дирекції Фонду;· органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі його відсутності - місцевій держадміністрації);· відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);· профспілковій організації, членом якої є потерпілий;· вищестоящому профспілковому органу;· відповідному органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі необхідності).Зазначені органи (організації) повідомляють про нещасний випадок свої вищестоящі органи (організації) згідно з установленим порядком.

Розслідування цього випадку проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї комісії.

До складу комісії із спеціального розслідування включаються:

· посадова особа органу державного нагляду за охороною праці (голова комісії),

· представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду,

· представники органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності – відповідної місцевої держадміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування,

· представник роботодавця,

· представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий,

· представник вищестоящого профспілкового органу або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки,

· у разі розслідування випадків гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст державної санітарно-епідеміологічної служби.

Залежно від конкретних умов (кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії тощо) до складу комісії із спеціального розслідування можуть бути включені спеціалісти відповідного органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, представники органів охорони здоров'я та інших органів.

Потерпілий або його довірена особа має право брати участь у спеціальному розслідуванні нещасного випадку.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом Держнаглядохоронпраці, якщо з цього приводу не було прийнято спеціального рішення Кабінету Міністрів України.

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений органом, який призначив розслідування.

За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 48 Положення, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5, якщо нещасний випадок пов'язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).

Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії із спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта член комісії у письмовій формі викладає свою окрему думку. Акт за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого складається відповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках, підписується головою та членами комісії із спеціального розслідування і затверджується роботодавцем протягом доби після одержання цих документів.

Роботодавець у п'ятиденний термін з моменту підписання акта спеціального розслідування нещасного випадку чи одержання припису посадової особи органу державного нагляду за охороною праці щодо взяття на облік нещасного випадку зобов'язаний розглянути ці матеріали і видати наказ про здійснення запропонованих заходів щодо запобігання виникненню подібних випадків, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці.

Про здійснення запропонованих заходів роботодавець у письмовій формі повідомляє органи, які брали участь у розслідуванні, в терміни, зазначені в акті спеціального розслідування.

ЛЕКЦІЯ 2. Оздоровлення повітряного середовища у виробничих приміщеннях

1. Головні параметри мікроклімату і їх вплив на організм людини

На сьогодні основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень є ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарнo-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны». В ньому всі параметри нормуються для робочої зони – простору, обмеженого по висоті 2м над рівнем підлоги чи майданчика з робочими місцями.

Головними параметрами мікроклімату є температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск та інтенсивність теплового випромінювання від нагрітих поверхонь.

Зазначений стандарт задає оптимальні і допустимі норми параметрів мікроклімату. Оптимальними вважаються такі, за яких має місце найважча працездатність і хороше самопочуття. Допустимі умови передбачають можливість напруженої роботи терморегуляції, що не виходить за межі можливостей організму, а також дискомфортні відчуття.

Терморегуляція - властивість організму людини регулювати теплообмін з навколишнім середовищем і підтримувати температуру тіла на постійному нормальному рівні 36,6±0.5^оC незалежно від зовнішніх умов і важкості виконуваної роботи. Основним терморегулюючим фактором є властивість організму збільшувати або зменшувати приток крові до периферійних кровоносних судин.

Відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 нормування мікроклімату проводиться залежно від періоду року і категорії фізичних робіт.

2. Шкідливі речовини і їх дія на організм людини

Шкідливими вважаються речовини, які при контакті з організмом можуть призвести до виробничої травми, професійних захворювань, або розладів у стані здоров’я, що можуть бути виявлені сучасними методами яку процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь (ГОСТ 12.1.007-76).

Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання і травлення, шкіру та слизові оболонки. Потрапивши в організм ШР розподіляються в ньому не рівномірно. Найбільше свинцю накопичується в кістках, марганцю — в печінці.

Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, її кількості, часу дії, шляху надходження, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму. Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз ШР (СО, СН₄, Н₂S). Хронічні отруєння виникають внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій ШР (Pb, Hg, Mn).

Шкідливі речовини у повітрі робочої зони можуть бути у вигляді хімічної речовини та виробничого пилу.

За ГОСТ 12.1.003-74 хімічні речовини за характером впливу на організм поділяються на:

1. Загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму (Hg, CO, толуол, анілін);

2. Подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (Сl, NH₃, H₂S, O₃)

3. Сенсибілізуючі, що діють, як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);

4. Канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест);

5. Мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (Pb, радіоактивні речовини, формальдегід);

6. Ті, що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, Pb, Mn, нікотин).

Шкідливість виробничого пилу обумовлена його здатністю викликати професійні захворювання легень (пневмоконіози). Вражаюча дія пилу визначається його дисперсністю (розміром твердих частинок), їх формою та твердістю, волокнистістю, питомою поверхнею.

3. Нормування граничного вмісту шкідливих речовин

Для захисту працівників від шкідливої дії речовин ГОСТ 12.1.005-88 встановлює гранично допустиму концентрацію (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Під нею розуміють таку концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі на протязі 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) за весь час трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров’я, що викликаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддаленні строки життя теперішнього і наступного поколінь.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини, спричиняють порушення здоров’я лише у тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує встановлену для кожної речовини величину ГДК.

При наявності в повітрі декількох шкідливих речовин односпрямованої дії їх допустимий вміст визначається за умовою:

, (1)

де q₁, q₂, q_n – концентрація кожної з шкідливих речовин односпрямованої дії;

ГДК₁, ГДК₂, ГДК_n – гранично-допустима концентрація кожної з речовин.

За величиною ГДК шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):

1. надзвичайно небезпечні ГДК<0,1 мг/м³ (Pb, Hg, O₃);

2. високо небезпечні ГДК=0,1…1,0 мг/м³ (HCl, H₂SO₄, Cl, фенол, луги);

3. помірно небезпечні ГДК=1,0…10 мг/м³ (вінілацетон, толуол, ксилол, спирт метиловий);

4. мало небезпечні ГДК>10мг/м³ (аміак, бензин, ацетон, гас).

4. Методи захисту від шкідливої дії речовин

Загальні заходи та засоби попередження забруднення на виробництві та захисту працівників включають:

а) вилучення шр з технологічних процесів, заміна шр менш шкідливими (наприклад: свинцеві білила — на цинкові, органічні розчинники для знежирювання — миючими розчинами на основі води);

б) удосконалення технологічних процесів та устаткування (наприклад: застосування замкнених технологічних циклів, герметизація обладнання, робота з розрідженням, місцевою вентиляцією);

в) автоматизація і дистанційне управління процесами і обладнанням, що виключає безпосередній контакт працівників з шр;

г) нормальне функціонування системи опалення, вентиляції, кондиціювання повітря, очистка викидів в атмосферу;

д) попередні та періодичні медичні огляди працівників, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни;

є) безперервний та періодичний контроль за вмістом шр у повітрі (залежно від ступеня небезпечності наявних речовин);

ж) використання засобів індивідуального захисту;

з) раціоналізація режимів праці та відпочинку.

5. Вентиляція, її види і характеристики

Вентиляція – це організований повітрообмін в приміщенні, призначений для забезпечення на робочих місцях виробничих приміщень необхідних метеорологічних умов та чистоти повітря.

За місцем дії вентиляція класифікується: загальнообмінна, місцева, комбінована.

За часом дії постійно діюча і аварійна.

Залежно від способу переміщення повітря вентиляція буває природна і механічна, а при їх сполученні – змішана.

Природна вентиляція реалізовується 2 видами: а) аерацією, б) провітрюванням.

При провітрюванні - повітрообмін здійснюється через відкриті кватирки та вікна. При аерації - за рахунок різниці в густинах зовнішнього і внутрішнього повітря або під дією вітрового напору. Для цього в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (аераційні ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря.

Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Недоліки: - повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру і т.д.); - повітря надходить в приміщення без попереднього очищення; - видалене відпрацьоване повітря не очищується і забруднює довкілля.

Механічнавентиляція є більш досконалою, але потребує значних капітальних і експлуатаційних затрат. Вона забезпечує можливість забору повітря із найчистіших місць, його обробку. Підігрівання дозволяє підводити повітря до будь-якого робочого місця, а також видаляти його з будь-яких місць і очищати перед випусканням в атмосферу.

Загально обмінна вентиляція може виконуватись:

1. Витяжною (видаляє повітря рівномірно з усього приміщення);

2. Припливною (забезпечує подачу у виробничі приміщення очищеного і підготовленого повітря);

3. Витяжно-припливною (застосовується у всіх виробничих приміщеннях, коли потрібно забезпечити підвищений і особливо надійний повітрообмін.

Місцева вентиляція (на відміну від загальнообмінної) призначається для видалення шкідливих чинників безпосередньо в місцях їх утворення. Її перевага в тому, що проводиться відсмоктування повітря в місцях з найбільшим вмістом шкідливих домішок, що запобігає забрудненню повітря всього приміщення.

Аварійна вентиляція влаштовується у виробничих приміщеннях, в повітрі котрих можливе раптове надходження великих кількостей шкідливих або вибухонебезпечних газів (наприклад на хімічних підприємствах).

Вентиляційне обладнання складається із шахт для забору повітря, повітропроводів, вентиляторів, пилоочисників, калориферів.

Основна характеристика вентиляційної системи - кратність повітрообміну (відношення об’єму повітря, що подається або видаляється з приміщення протягом години, до внутрішнього вільного об’єму приміщення.

Дата добавления: 2014-01-05