У сучасній вищій школі

Лекція 6

Спеціалізація, зміст, планування та організація навчання

♦ З історії спеціалізації вищої освіти

♦ Курсова і предметна системи організації навчального процесу в сучасній вищій школі

♦ Модульна система навчання у вузах

З історії спеціалізації вищої освіти. Спеціалізація вищої освіти є її характерною рисою. Вже перші університети середньовічної Європи мали у своєму складі такі структурні підрозділи, як богословський, медичний і юридичний факультети (так звані старші факультети, на відміну від підготовчого, який вважався молодшим і був обов'язковим для всіх, хто бажав слухати лекції на одному з старших факультетів).

У Києво-Могилянській академії (1615 - 1817) спеціалізація не була визначена, хоча далеко не всі випускники готувалися до релігійної діяльності.

В історії вузів Росії спеціалізація вищої освіти пов'язана з Московським університетом, заснованим у 1755р. М.В. Ломоносовим. Університет започаткував створення наукових шкіл та спеціалізацій у системі вищої освіти. Водночас питання про становлення традицій вищої школи в цій галузі залишається відкритим для дослідників.

У XVIII-XIX ст. в Росії створюються гірничі, сільськогосподарські та інші профільні вузи. Однак до початку XX ст. вища школа Росії готувала енциклопедистів. Головою причиною такого становища було те, що в економіці країни переважали невеликі промислові підприємства з недостатньо спеціалізованим виробництвом. Суттєві зміни в цій сфері відбулися лише в кінці XIX - на початку XX ст. Важливим кроком на шляху до спеціалізації стало створення у 1903р. Московського вищого технічного училища. Практично до 1917р. вища школа Росії продовжувала готувати спеціалістів-універсалів, хоча й мала досить широку спеціалізацію.

Першим значним поштовхом до розвитку спеціалізованої радянської вищої школи став план ГОЕЛРО (березень 1920р.). Згодом були відкриті вузи з сотнями нових спеціальностей, котрих ще не знала Росія. У 30-х роках введені загальнонаукові і загальноінженерні дисципліни.

В повоєнні роки відбувався процес укрупнення спеціальностей і розширення профілю підготовки фахівців, їхньої загальнонаукової й загальноінженерної підготовки за рахунок скорочення годин на спеціальні дисципліни. У другій половині 50-х років з ряду спеціальностей були введені спеціалізації. Понад 270 спеціальностей об'єднані у 22 групи. Наприкінці 70-х років була зроблена спроба запровадити кваліфікаційні характеристики з спеціальностей, однак через формальний підхід до цієї важливої справи вона зазнала невдачі.

Курсова і предметна системи організації навчального процесу в сучасній рдцій школі. Курсова система навчання передбачає організацію навчального процесу по курсах, роках навчання та семестрах. Заняття при цьому будуються з урахуванням комплексного взаємозв'язку між циклами наук (загальнонаукові, суспільні, природничі, загальноосвітні; профілюючі чи загальнопрофесійні та спеціальні), а також між окремими дисциплінами. Кожний семестр закінчується заліково-екзаменаційною сесією. Відвідування занять, своєчасне виконання курсових та дипломних робіт, передбачених навчальним планом, є обов'язковим для всіх студентів, за винятком тих, хто переведений на кавчання за індивідуальними планами.

Студентам заочної форми навчання дозволено складати іспити й заліки, виконувати курсові та інші роботи протягом усього навчального року за власним вибором, керуючись принципами предметно-курсової системи навчання.

У вищій школі дореволюційної Росії й СРСР діяла курсова система навчання. Періодично \"ї піддавали суворій критиці, здебільшого спрямованій проти надмірної регламентації, жорсткості, що проявлялися насамперед в обов'язковому складанні іспитів та заліків у точно встановлені строки. Критики звинувачували курсову систему навчання також у тому, що іспити, виступаючи певною мірою лотереєю для студентів, не стали серйозним стимулом до систематичної самостійної роботи. Варто зауважити, що противники курсової системи, виступаючи зі своїми звинуваченнями, як правило, недостатньо враховували індивідуальні особливості студентів. Однак предметна система навчання продемонструвала свою здатність стимулювати активність і самостійність, ініціативу і почуття відповідальності у студентів.

Прихильники курсової системи, не заперечуючи окремих недоліків останньої, пов'язаних із надмірною її регламентацією, убачали головну заслугу цієї системи в тому, що вона забезпечує певну однорідність академічної підготовки й тим самим сприяє досягненню певних стандартів, визначених світових еквівалентів у набутій освіті.

Боротьба за так звані академічні свободи у вищій школі Росії, перехід на предметну систему навчання частини вузів у 60-х роках XIX ст., а також у період революції 1905-1907рр., їх робота за предметною системою, на противагу курсовій, у наступні роки не дали позитивних результатів. Набутий тоді досвід засвідчив неспроможність студентів ефективно скористатися Перевагами так званої предметної системи навчання. її провідні ідеї не були на той час достатньо розроблені з методичної точки зору. Не вистачало навчальної літератури. За таких умов, не слухаючи лекцій, студенти не могли самостійно Планувати вивчення нового, незнайомого для них за змістом, ступенем Важливості та складності матеріалу. При цьому нерідко порушувалися Послідовність вивчення навчальних предметів і складання іспитів та заліків, що ^ об'єктивною необхідністю. Не слухаючи лекцій, студенти нерідко готувалися До іспитів за самими лише підручниками, а то й за чужими конспектами. Все це Нерідко спричиняло поверховість їхніх знань. Відсутність необхідної Організації і контролю за роботою студентів призвели до появи категорії так

званих вічних студентів, котрі, навчалися по 7-10 років. Інша категорія студентів надмірно поспішала із закінченням вузу. До того ж предметна система навчання віддаляла студентів від викладачів.

Ці та інші недоліки предметної системи навчання не могли бути подолані тогочасною вищою школою насамперед через об'єктивні причини. За курсову систему навчання у той час "проголосували" також нові завдання, пов'язані з плановою підготовкою кадрів в умовах початку соціалістичного будівництва.

Слід також ураховувати, що після 1917р. курсова система навчання певною мірою позбавилася недоліків дореволюційної системи. Практикувалися, зокрема, ділові, товариські взаємини між студентами та викладачами. На жаль, пізніше, у період культу особи та застою, ці позитивні традиції багато в чому були втрачені.

Модульна система навчання у вузах. Після невдалих спроб запровадження предметної системи навчання в 60-х роках XIX ст. та в роки першої російської революції 1905р. подібні експерименти більше не повторювалися. Водночас позитивні результати принаймні окремих сторін предметної системи навчання збереглися у пам'яті старшого покоління професори. Ця добра пам'ять особливо активізувалася (хоча відкрито не пропагувалася) у роки застійного періоду розвитку вищої школи. Наприкінці 70-х років, головним чином аналізуючи досвід роботи вузів розвинутих країн Заходу, автори прямо чи побічно торкалися позитивних аспектів предметної системи навчання студентів чи то через оцінку результатів їхньої навчальної роботи у вигляді так званих залікових одиниць, чи то аналізуючи індивідуальні плани самостійної навчальної роботи студентів Поступово аналіз слабких сторін лекційно-семінарської системи навчання у вузах посилювався. Розширилися експерименти. Велися і нині ведуться пошуки різних форм самостійної роботи студентів, принципово нових підходів до визначення не лише змісту, а й усієї системи організації навчального процесу вузу.

Увагу деяких педагогів вищої школи привернув досвід так званого модульного навчання у вузах Заходу. Під модулями звичайно розуміють самостійний розподіл курсу на частини, у межах яких вивчаються одне чи група споріднених фундаментальних понять, законів, явищ. Модульний підхід до побудови й вивчення навчальних курсів набув великого поширення у провідних вузах розвинутих країн; він оцінюється як останнє слово сучасної методики вищої школи. Розглянемо функціонування цієї системи на прикладі Кутаїського політехнічного інституту, де вона була запроваджена наприкінці 80-х років.

1. Академічний курс навчального предмета розподіляють на модулі, за кожним з яких складається програма, що визначає: а) які параграфи, розділи підручника (чи підручників) студенти мають опрацювати; б) які лабораторні чи практичні роботи вони мають виконати; в) які завдання вирішити.

2. Визначено теми лекцій, які будуть прочитані в межах даного модуля (вказано коли й де).

3. Складено графік консультацій (вказано коли й де).

4. Подальша поведінка студента - за принципом "вільному воля". Вважаєш, що можеш самостійно виконати всі навчальні завдання, - виконуй. Виникне запитання - тебе проконсультують. Вважаєш, що оволодів матеріалом модуля раніше від інших, - звертайся до викладача, і він визначить тобі час для складання іспиту.

Які ж наслідки запровадження модульної системи?

1. Змінюється психологія студента - він працює самостійно, ініціативно, його спонукають ділом, а не словами до систематичної праці

2. Змінюється психологія викладача: а) відпадає потреба переказувати в лекціях тему за темою - кожна лекція має бути прочитана справді на рівні останніх досягнень даної галузі наукового знання, не повторюючи підручники; б) з урахуванням підготовки студентів така лекція перетворюється з монологу на діалог; у противному разі на цю лекцію ніхто не піде - адже відвідування вільне; в) викладач справді починає працювати з кожним студентом; г) студент може вчитися за стандартним мінімумом, а за бажанням може взяти й максимальний варіант; д) час оволодівання матеріалом диференційований не тільки щодо окремого модуля, а й усього курсу навчання: зможеш закінчити курс на рік раніше - будь ласка; є) якщо викладач необ'єктивний до студента чи просто помиляється в оцінці, як бути? Вихід із цього становища є: кінцевий іспит відбувається у вигляді співбесіди кожного студента з групою провідних викладачів кафедри чи факультету. Тут екзаменаційна "лотерея" знімається.

Дата добавления: 2014-01-05