Міжнародна система захисту прав людини

Історія виникнення міжнародних організацій

Потреба в міжнародних стандартах прав людини заявила про себе наприкінці XIX століття, коли індустріальні країни почали приймати трудове законодавство, метою якого було покращення умов праці своїх громадян. відносно тих конкуруючих країн, які не мали такого законодавства. Це, у свою чергу, сприяло появі перших конвенцій, у яких іншим державам диктувалися певні умови щодо прав своїх громадян. Так, у 1906 диктували році було прийнято Бернську Конвенцію щодо протидії праці жінок у нічну зміну. У 1919 році постала Міжнародна Організація Праці (МОП), яка прийняла низку конвенцій, що регулюювали права людини в галузі праці.

Таким чином, лише у XX ст. ідея прав людини опинилася в центрі світової політики. Після закінчення Першої світової війни Ліга Націй взялася за розробку міжнародно-правових питань із захисту прав національних, етнічних, релігійних і мовних меншин.

Жахливі злочини Другої світової війни поклали край традиційній точці зору, що держави самі вирішують, яким чином їм ставитися до своїх громадян. Після її закінчення питання захисту прав людини опинилося в центрі уваги ООН, яка згідно зі ст. 1 Статуту зобов'язана «здійснювати міжнародне співробітництво в розв'язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру і в заохочуванні та розвитку поваги до прав людини й основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови та релігії». Ці норми є найбільш загальним правовим зобов'язанням, на основі якого здійснюється все наступне міжнародне співробітництво у цій сфері. На початку 1946 року була утворена Комісія ООН з прав людини. Вищезазначене положення Статуту дозволило Генеральній Асамблеї ООН проголосити 10 грудня 1948 р. Загальну декларацію прав людини. Пізніше цей день було проголошено Днем прав людини. Згодом велика кількість найважливіших універсальних міжнародних договорів про права людини була розроблена й ухвалена саме в рамках ООН.

Протягом 1950-1960-х років уже близько 90 країн ставало членами ООН. При вступі вони мусили формально визнати Статут ООН, поставивши підписи під принципами й ідеями, закладеними у Загальній декларації прав людини. Це зобов'язання було остаточно визначене у Тегеранській прокламації (1968), прийнятій Першою світовою конференцією з прав людини.

Міжнародна система захисту прав людини — це розгалужена система з декількох десятків універсальних міжнародних органів із прав людини з різним обсягом компетенції, основною метою діяльності яких є захист прав людини.

Міжнародні документи спрямовані на захист дітей від торгівлі, сексуальної експлуатації, жорстокого поводження, використання найгірших форм дитячої праці.

Документи, які декларують необхідність дотримання та захисту прав людини, зокрема дітей:

· Загальна декларація прав людини 1948 p.;

· Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (ст. 10);

· Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ст. 23 і 24). Документи, які окремо наголошують на захисті прав дитини:

· Женевська декларація прав дитини 1924 p.;

· Декларація прав дитини 1959 p.:

· Конвенція про права дитини 1989 р. (ст. 1-41). Документи, які спрямовані на боротьбу з торгівлею людьми:

· Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами (1940 р.);

· Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності (2000 p.);

· Додатковий протокол до Конвенції ООН по боротьбі із транснаціональною організованою злочинністю «Про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї» (2000 p.);

· Рекомендації Ради Європи.

·

Документи, які спрямовані на боротьбу з різними формами експлуатації та торгівлі дітьми:

· Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи «Про сексуальну експлуатацію, порнографію, проституцію, а також торгівлю людьми та підлітками».

Захист прав дітей, забезпечення їх повноцінного розвитку - проблема національного значення, яка повинна розглядатися і розв'язуватися в різних контекстах: історичному, соціологічному, культурологічному, демографічному, педагогічному і, безумовно, юридичному.

· Першим Міжнародним документом, у якому порушувалася проблема прав дитини, була Женевська декларація 1924 p., спрямована на створення умов, що забезпечують нормальний фізичний і психічний розвиток дитини, її право на допомогу, належне виховання, захист. Важливим документом стала прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р. Декларація прав дитини — документ, що регулює становище дитини у сучасному суспільстві. Головна його ідея - «Добро - дітям». Декларація базується на 10 принципах, якими проголошується: дитині, незалежно від кольору шкіри, мови, статі, віри, законом повинен бути забезпечений соціальний захист, надані умови та можливості, що дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно. У соціальному відношенні, в Декларації наголошується на тому, що дитина має бути першою серед тих, хто одержує захист і допомогу, а також захищеною від усіх форм недбалого ставлення до неї, не говорячи вже про жорстокість та експлуатацію.

· Конвенція про права дитини, схвалена ООН 20 листопада 1989 р. Конвенцію ратифікували 189 країн світу. Серед країн, які не ратифікували конвенцію про права дитини - США та Сомалі. Україна ратифікувала Конвенцію в 1991 р. та внесла відповідні зміни до національного законодавства.

· Конвенції Міжнародної організації праці:

У Конвенції МОП про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182 (1999 р.) йдеться про найгірші форми дитячої праці, про рабство та практики, аналогічні з рабством. Відповідно до цієї Конвенції поняття «найгірші форми дитячої праці» означає серед іншого
«усі форми рабства або практику, яка схожа з рабством, як, наприклад, продаж дітей та торгівля ними, примусова або обов'язкова праця».

· ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки, культури) - спеціалізована установа ООН із головним офісом у Парижі, заснована в 1946 році. її мета - забезпечення миру й безпеки через сприяння міжнародному співробітництву в галузі освіти, науки, культури; забезпечення поваги до прав і свобод людини незалежно від її статі, мови і релігії.

· ЮНІСЕФ - дитячий фонд ООН, створений у 1946 р. як Міжнародна надзвичайна організація допомоги дітям в країнах Європи. ЮНІСЕФ - провідна установа ООН із координації діяльності програм допомоги дітям. Джерело фінансування - щорічні добровільні внески урядів, пожертви організацій і приватних осіб. Штаб-квартира ЮНІСЕФ знаходиться у Нью Йорку. У 1965 р. удостоєний Нобелівської премії за захист дитинства і миру.

· Європейська комісія з прав людини створена на підставі Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, схвалена 4 листопада 1950 р. в рамках Ради Європи. Члени Комісії обираються від кожної держави -учасниці. Із скаргою (петицією) до Комісії може звернутися будь-яка приватна особа, група осіб або неурядова організація, які вважають себе жертвами порушення прав, проголошених у даній Конвенції.

Дата добавления: 2014-01-05