Співробітництво держави та громадськості з питань протидії торгівлі людьми : зб. наук. пр. - К. - X. : Вид-во НУВС, 2004. - С. 161-169. 4 страница

Реформа соціального забезпечення в КНР ще не ввійшла до стадії формування загальнонаціональної системи соціального страхування. На центральному рівні за соціальне забезпечення відповідають численні міністерства і відомства. Наприклад, Міністерство праці відповідає за соціальне страхування в містах і районах, Міністерство кадрів відповідає за страхування працівників шкіл, університетів, дослідницьких інститутів; страхування по старості кадрових робітників проводить Народна страхова компанія Китаю. Крім того, всі галузі створюють свої фонди соціального страхування

Фінансування фондів соціального страхування залежить від прибуткових підприємств - підприємств за участю іноземного капіталу і колективного сектору сільської місцевості.

У процесі економічної модернізації країни повинний відбутися поступовий перехід від жорсткого регулювання соціальної та територіальної міграції до формування загальнонаціонального ринку праці. Для того, щоб у разі потреби забезпечити перелив робочої сили з держпідприємств у колективні та приватні, направити кваліфіковані кадри з півдня на північ і захід, в умовах реформи необхідно поєднати адміністративні заходи з певними соціальними гарантіями.

Значна частина населення Китаю, як і інших країн Східної та Південно-Східної Азії, не включена в систему соціального забезпечення. Мобільною робочою силою є робітники-мігранти. Колишні селяни, що відправлялися на заробітки в міста, живуть там нелегально або напівлегально, приїхавши у місто, не повертаються назад. Вони не охоплені системою соціальних гарантій. І саме ця категорія робітників нещадно експлуатується. Проте в цілому держава намагається тримати ситуацію під контролем, а соціальне забезпечення є одним із дієвих регуляторів цього.

Тема 13. Діяльність соціальних служб в Угорщині та Польщі

1.Соціально-економічні передумови вступу Польщі та Угорщини до Євросоюзу

2.Соціальний захист і система соціального страхування в Угорщині та Польщі.

3. Законодавча база соціального захисту Угорщини та Польщі.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте основні аспекти принципу соціального захисту в Угорщині та Польщі.

2. Особливості системи соціального страхування в Угорщині й Польщі.

3. Охарактеризуйте законодавчу базу у сфері соціальної політики Угорщини.

4. Яких змін зазнала освітня галузь після вступу Угорщини та Польщі до Євросоюзу?

Основні поняття: економічна система Угорщини та Польщі, соціальне забезпечення, програма сімейної політики, система совіти.

Література

1. Горшкова O.A. Опыт социальной работы за рубежом: (краткий курс лекций) / Горшкова О. А. - М.: Социально-технологический институт, 1999.- 92 с.

2. Козлов А. А. Социальная работа за рубежом: состояние, тенденции, перспективы / А. Козлов // Сборник научных очерков. - М.: Флинта, 1998. - 224 с.

3. Пащенко Д. І. Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання / Д. І.Пащенко. - К.: Знання, 1999. - 208 с.

4. Поліщук В. А. Професійна підготовка фахівця соціальної сфери: зарубіжний досвід: посібник / В. А.Поліщук. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2003.-184 с.

5. Попович Г. М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: навч. - метод, посібник / Г. М. Попович. - Ужгород: Гражда, 2000. - 134 с.

Короткий теоретичний огляд теми 1. Соціально-економічні передумови вступу Польщі та Угорщини до Євросоюзу

Угорщина та Польща є членами Євросоюзу з 1 травня 2004 р. Вступ цих країн до Європейського Союзу є свідченням успішного еволюційного переходу від тоталітаризму до демократії та послідовної реалізації постсоціалістичних реформ, а також свідчить про високий рівень розвитку демократії та відповідності до загальноєвропейських стандартів.

За даними журналу «Політика» рейтинг Польщі серед інших країн ЄС за 20 критеріями свідчить про те, що вона знаходиться на 21 позиції серед 27 країн. У цьому рейтингу лідирують Голландія, Швеція, Данія. Серед нових членів найвищу сходинку посідає Словенія (12). Випередила Польщу Чехія та мінімально Угорщина. Польща передує Словаччині та Естонії, набагато вище стоїть від Литви і Латвії. На останніх місцях - Болгарія та Румунія.

Разом з тим Польща належить до країн із найменшим відсотком професійно активних осіб: за статистичними даними поляки рано йдуть на пенсію. У країні працює майже 57% осіб віком 15-64 p., у той час, коли в скандинавських країнах цей показник становить 70%. У Центрально - Східній Європі, за винятком Угорщини, даний показник вищий 60%. На пенсію пересічний поляк йде у 59 років - як мешканець багатого Люксембургу чи соціально забезпеченої Франції.

59

Серед економічних показників є один, яким наші сусіди можуть гордитися - це показник по безробіттю: у Польщі його практично немає. Найгірше, порівняно з Польщею, виглядають Іспанія та Литва, а нижче стоять Франція, Німеччина, Швеція.

Від початку ринкових реформ у Польщі середня тривалість життя зросла на п'ять років. Різниця у заробітках жінок і чоловіків значно менша, ніж у країнах, які гордяться рівноправ'ям - Скандинавії та Німеччині.

Щодо України, то за рівнем розвитку вона посідає 76 - те місце з поміж 177 країн світу. Зокрема на 8-10 років відстає від Угорщини та Польщі.

Однією з важливих умов реалізації економічної системи Угорщини стала розробка ефективного захисту соціальних гарантій населення. Угорська система соціального захисту налічує майже сторічну історію. В Угорщині діє принцип соціального мінімуму. У Соціальному законі (1993 року) як базовий показник межі бідності було визначено мінімальну пенсію, запроваджене медичне страхування.

2. Соціальний захист і система соціального страхування в Угорщині та Польщі

Відповідно до норм ЄС було переглянуто та узгоджено систему національного, соціального та медичного страхування і забезпечення. Найголовнішою ознакою національного процесу було недопущення порушення прав людини. В Угорщині жінка має право доглядати за дитиною до трьох років, з зарахуванням цього періоду (догляду за дитиною) до трудового стажу. В інших країнах ЄС догляд за дитиною не зараховується до трудового стажу роботи.

Соціальна допомога та подолання безробіття відносяться до повноважень місцевого самоврядування. В Угорщині було створено спеціальну робочу групу із систематизації проблем зайнятості, безробіття, визначення шляхів їх вирішення. Перш за все в країні було вирішено особисті проблеми людей, які втратили роботу й опинилися у тяжкому соціальному становищі. Зокрема аналізувалися такі питання:

-як ця категорія осіб ставиться до того, що вони «зайві»;

-як вони пристосовуються до нових обставин;

-як сім'ї безробітних адаптуються до змін ужитті;

Друга важлива частина аналізу стосувалася ролі місцевої громади й органів місцевого самоврядування у залученні людей до реабілітаційного процесу. Зокрема у громади міста запитувалося:

- якою має бути соціальна опіка?;

-якою повинна бути підтримка громади та компенсація за втрату соціального статусу в результаті структурних змін?;

- що повинна робити влада для поліпшення життя людей? Система соціального забезпечення Польщі включає:

-систему соціального страхування і забезпечення (вирішує проблеми пенсійних фондів, соціальної допомоги і допомоги сім'ям, соціальних виплат, зайнятості населення, відновлення працездатності інвалідів);

-систему медичного страхування;

-страхування на випадок безробіття;

-систему соціальної допомоги.

Система соціального страхування в Польщі фінансується за рахунок коштів фонду соціального страхування, яким управляє Інститут соціального страхування, і включає:

-пенсійне страхування;

-пенсії по інвалідності, хворобі, вагітності та пологах;

-страхування від нещасних випадків на виробництві.

У Польщі, крім системи соціального страхування, існує система сімейної допомоги, що фінансується з держбюджету, інші види допомоги (наприклад з безробіття) фінансується з фонду праці.

Об'єктом сімейної політики в Польщі вважається сім'я з дітьми. Сімейна політика адресується всім сім'ям, але особлива увага приділяється убогим, багатодітним і неповним сім'ям.

Програма сімейної політики включає такі розділи:

-економічну функцію сім'ї;

-умови проживання;

-опіка над дітьми;

-реалізація виховної та культурної функцій сім'ї;

-правовий захист сім'ї;

-захист здоров'я;

-допомога сім'ям і неповноправними особами.

У Польщі діють різноманітні центри для підтримки соціально-незахищених громадян.

Соціальний працівник у Польщі не повинен бути службовцем, він є профілактом і діагностом локальних суспільних проблем.

Переважна більшість шкіл соціальної роботи у Польщі організаційно пов'язані з медичною підготовкою. Власне тому майже всі вони, за винятком двох шкіл соціальної роботи, називаються медичними школами і організаційно пов'язані з медичною практикою.

Благодійною та навчально-просвітницькою роботою займається також церква, зокрема священики й інші особи, пов'язані професійно або на волонтерських засадах з костелами та іншими конфесійними закладами й організаціями. Вони організовують не лише практичну соціальну допомогу і підтримку нужденним, а й відкривають навчальні заклади для підготовки соціальних працівників

Система охорони здоров'я у Польщі базується на принципах доступності медичних послуг всім верствам населення, соціальній солідарності, обов'язковості внесків на охорону здоров'я для осіб, які отримують доходи. Застраховані особи мають право на медичне обслуговування, спрямоване на

60

збереження здоров'я, профілактику захворювань і травм, раннє виявлення захворювань, лікування, догляд, запобігання інвалідності.

До числа виплат, які фінансує система соціального страхування, відноситься допомога у зв'язку з народженням дитини.

Основна частина соціальної роботи проводиться у гмінах. У більшості органів місцевого самоуправління організовано центри соціальної допомоги, ведеться підготовка працівників соціальної служби у тому числі з використанням західного досвіду.

Основними принципами соціальних реформ у Польщі визначено: і - принцип субсидіарності (підтримки), що полягає у виконанні тих завдань, які не під силу вирішувати громаді на місцевому рівні;

- принцип унітарного державного ладу, який проявляється у тому, що Польща є цілісною суверенною державою з єдиною правовою системою, єдиним громадянством.

Законодавча база Угорщини у сфері соціальної політики базується на трьох основних законах:

-«Про соціальну систему та соціальне забезпечення (1993);

- «Про права осіб з обмеженою працездатністю та про забезпечення рівних можливостей» (1998);

-«Про допомогу сім'ям» (1998).

Місцеве самоврядування відіграє важливу роль у попередженні бідності, соціальних ризиків і витрачає значні кошти на реалізацію соціальних програм. В угорському місті Сопрон запровадили нову систему піклування про тих, хто втратив роботу. Проблему вирішують комплексно. Здійснюють аналіз кожної сім'ї безробітного, і тільки після того,приймається рішення про надання допомоги (або на освіту дітей, оформлення субсидії тощо). Тих осіб, які можуть повернутися на ринок праці, за змоги працевлаштовують, непрацездатні отримують соціальну допомогу. Цією роботою успішно займаються громадські організації. Місцеве самоврядування виконує тільки моніторингову та координуючу роль - оцінка ситуації, визначення завдань, напрацювання програм. Такий підхід сприяє призупиненню поширення соціальних негараздів і забезпечує ефективність використання коштів.

Що стосується охорони здоров'я, то з понад 1500 правових положень, обов'язкових для впровадження, більше 250 торкнулися системи охорони здоров'я. Для реалізації окремих положень і проектів з боку ЄС надавалася фінансова допомога, в рамках програми здійснювалася підготовка угорських працівників, залучалися голландські спеціалісти, реалізовувалася програма по боротьбі з поширенням наркотиків. Однак серйозною проблемою для Угорщини залишається відплив кваліфікованих кадрів до країн Західної Європи через недостатнє фінансування медичної галузі з боку держави та низьку заробітну плату.

Освітянська галузь Угорської республіки кардинальних змін не зазнала, оскільки питання про освіту в країнах ЄС належить національним урядам. Однак, на підставі рекомендації Ради з питань освіти ЄС було прийнято низку актів, положення яких стосуються:

- навчання дітей мігрантів, які прибувають на роботу до Угорщини: вони мають право на безкоштовну освіту, навчатися рідною мовою або на двох мовах, включаючи угорську, рівне з угорськими громадянами соціальне забезпечення;

- недопущення дискримінації в освіті за ознакою статі;

- визнання в Угорщині дипломів, виданих навчальними закладами країн

ЄС.

Реформи у сфері освіти та охорони здоров'я зумовили низку конфліктів, що ледь не привели до відставки уряду. Угорська опозиція вдало використала реформи в цих галузях для боротьби з правлячою коаліцією. У січні 2008 р. за ініціативою опозиції Парламент Угорської Республіки прийняв рішення про проведення Всенародного референдуму з питань перегляду обов'язкового медичного страхування та системи оплати навчання у ВНЗ. У результаті референдуму 83% угорців висловилися проти запровадження додаткової плати за відвідування пацієнтами лікарів та за перебування на стаціонарному лікуванні.

Політична нестабільність, спричинена конфліктами між партією чинного уряду, який має меншість у парламенті, та опозицією (користується популярністю серед населення) спричинила до загострення як соціальних, так і економічних проблем. З метою виходу із ситуації, яку переживає угорське населення, уряд країни пропонує здійснити такі заходи для покращення ситуації в країні:

- збільшити витрати на підтримку розвитку освіти та наукової діяльності з метою досягнення рівня скандинавських країн, тобто витрачати приблизно 6-7% держбюджету на освіту;

- реформувати систему навчання у профучилищах (наблизити її до запитів суспільства, збільшити стипендії);

- ввести Національну програму працевлаштування, створити робочі місця;

- поліпшити співпрацю держави з малим, великим і середнім бізнесом, зменшення податку для підприємців;

- здійснення реформування адміністративного апарату, ліквідація бюрократії.

Запроваджена модель розвитку поєднує в собі як соціальні, так і економічні аспекти, проте її успішне впровадження залежить від того, чи зможуть превалююча соціалістична партія та угорський уряд досягти консенсусу.

Тема 14. Становлення соціальної роботи в Росії

1.Особливості російського управління в соціальній системі обслуговування населення.

2.Зміст реформ у галузі соціальної політики в Росії.

3.Підготовка соціальних педагогів в Російській Федерації.

Питання для самоконтролю

1. Перелічіть головні показники соціальної держави.

62

2. На яких показниках грунтується ефективність соціальної політики?

3. Охарактеризуйте завдання РФ у соціальній сфері.

4. Дайте визначення поняття «субсидіарна держава».

5. Як здійснюється підготовка соціальних працівників у Росії. Порівняйте з досвідом підготовки соціальних працівників в Україні.

6. Розкрийте діяльність соціальних служб у Росії.

Основні поняття: субсидіарна держава, соціальна сфера. Література

1. Гордилова О. Становлення соціальної держави в сучасній Росії / О. Гордилова // Соціальна психологія. - 2005. - №1 (9). - С.133-139

2. Мельников В. П. История социальной работы в России: учеб. пособие / В. П. Мельников Е. И. Холостова. - М., Социально-технологический институт, 1998.-С. 20-25.

3. Попович Г. М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: навч. - метод, посібник / Г. М. Попович. - Ужгород: Гражда, 2000. - 134 с.

4. Фирсов М. В. История социальной работы в России: учеб. Пособ. для студ. высших учебных заведений. / М. В.Фирсов- М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999.-С. 13-28.

5. Холостова Е. И. Генезис социальной работы в России / Е. И.Холостова, - М., 1995.-С.11-12.

6. Роик В. Социальное государство и гражданское общество / В. Роик // Человек и труд. - 2002. - № 2.

Короткий теоретичний огляд теми 1. Особливості російського управління в соціальній системі обслуговування населення

Соціальну політику РФ здійснюють владні структури і політичні сили, що стоять за ними, шляхом використання всього суспільного потенціалу і в першу чергу - фінансово-економічного. Це передбачає втручання держави у сферу ринкової економіки, зокрема:

- збирання податків, встановлення цін на предмети першої необхідності, визначення мінімальної ставки заробітної плати;

- вплив на діяльність соціальних інститутів - ЗМІ, громадських організацій, з метою їх контролю і соціального орієнтування.

Росії, як державі перехідного періоду, властиві суперечливість, міжвідомча роз'єднаність, корумпованість влади. Діє велика і впливова група, що володіє чисто кримінальним капіталом (рекет, наркобізнес, проституція, торгівля зброєю), а також формує політичну і правлячу еліту. Але, наявні й політичні групи, що намагаються протистояти цим тенденціям, проте вони безсилі. Окрім того, злочинні спільноти стали своєрідною «п'ятою владою», яка загрожує громадянам сваволею, насиллям, вседозволеністю. Ставлення до злочинності в суспільстві характеризуються пасивністю, байдужістю, невтручанням. Причиною є: незахищеність потерпілих і свідків від впливу кримінального

світу, зневіра в незалежності правосуддя, здатності правоохоронних органів забезпечити безпеку і порядок у державі.

Таким чином соціальна політика сучасної Російської держави не гуртує населення в єдине ціле, оскільки репрезентує інтереси не більшості, а меншості.

Аналіз податкової системи свідчить, що соціальна політика в російському суспільстві відповідає інтересам багатих прошарків, існує єдиний прибутковий податок - 13%.

Слід також відмітити, що зі 143 млн. населення РФ 14 млн. осіб потребують різного виду соціальної допомоги та захисту, оскільки 4 млн. із них - бомжі, З млн. - жебраки, 4 млн. - безпритульні діти, 3 млн. - повії і 600 тисяч дітей -сироти.

2. Зміст реформ у галузі соціальної політики в Росії

Головними завданням РФ у соціальній сфері є знизити рівень смертності, збільшити тривалість життя, подолати демографічний спад, сприяти зайнятості населення особливо в тих регіонах, де спостерігається застій безробіття, сприяти розвитку малого та середнього бізнесу й адресної соціальної допомоги.

Перехідний період розвитку суспільства, курс на демократію і ринкову економіку вимагають від держави вироблення національної моделі соціальної держави. Адже російська модель реформування близька до латиноамериканської моделі модернізації. її функціонально-сировинна спрямованість несумісна із сильною соціальною політикою, оскільки не створює для цього необхідних матеріальних можливостей.

Як свідчить історичний досвід, для Росії більш прийнятною є модель соціальної ринкової держави, що ґрунтується на розвитку наукомістких галузей вітчизняної промисловості, на передових технологіях, освіті й науці. Для цієї моделі модернізації характерний пріоритетний розвиток соціальної сфери, поєднання патерналістських та індивідуалістських тенденцій у соціальній роботі. У «Стратегії розвитку Російської Федерації до 2010 р» відзначається: «Держава не співвідносить свої зобов'язання з наявними можливостями, що призводить до невиправданих соціальних очікувань, а з іншого боку, - до невиправданого навантаження на бюджет, на фінансову систему в цілому». Дефіцит державного бюджету, брак засобів забезпечення соціальних програм спонукає органи державної влади до пошуку раціональнішої моделі соціальної допомоги.

Розробка національної моделі соціальної держави пов'язана з економічною ліберальною програмою, що передбачає субсидіарну політику тільки щодо найбідніших і не стосується блоку соціальних програм. Соціальні аспекти політики повинні живитися з двох джерел - субсидарності й самовідповідальності. Субсидіарна держава - це держава, ресурси якої дозволяють їй брати мінімальну участь у соціальній допомозі населенню й захисті його від соціальних ризиків. Але в Росії не побудовано громадянського суспільства, немає відповідального й готового замістити державу в соціальних

проектах бізнесу, немає умов для самовідповідальності громадян і навіть для нормальної оплати професійної праці.

3. Підготовка соціальних педагогів в РФ

Соціальній педагогіці, як практичній діяльності, вперше почали навчати з 1922 року на дефектологічному факультеті Ленінградського інституту соціального виховання через спеціалізації. Пізніше у Московському інституті соціального виховання були створені особливі відділення соціально-правової охорони неповнолітніх.

Підготовка соціальних педагогів і соціальних працівників як окремий напрямом суспільної практики і самостійний вид професійної діяльності почала формуватися у Росії на початку 1990-х років. У квітні 1991 року Постановою Держкомпраці СРСР Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців був поповнений кваліфікаційною характеристикою «спеціаліст із соціальної роботи», «соціальний педагог» та «соціальний працівник». Ці посади стали еквівалентом прийнятої в світі посади «соціальний працівник».

Наприкінці 1991 року в Росії налічувалося більш ніж 20 ВНЗ, які здійснювали підготовку і перепідготовку за напрямом. На сьогоднішній день у Росії підготовку фахівців соціальної сфери здійснюють понад 90 навчальних закладів, у тому числі 65 університетів.

Рівні підготовки та перепідготовки кадрів для соціальної сфери Росії:

> допрофесійна підготовка на курсах, у школах, ліцеях - випускники цих закладів, отримавши середню освіту, можуть працювати у відповідних закладах і обслуговувати хворих, перестарілих, одиноких;

> навчання у середніх соціальних навчальних закладах - дає можливість після закінчення навчання очолити відділення обслуговування за місцем проживання, відділення денного перебування;

> 4-5 річне навчання у ВНЗ;

> перепідготовка і підвищення кваліфікації (різноманітні курси, стажування);

> підготовка науково-викладацьких кадрів.

У процесі підготовки соціальних педагогів, які мають середню професійну освіту увага звертається на вміння надавати:

- допомогу дітям у подолання проблемних ситуацій;

- організовувати дозвілля дітей, розвиток індивідуальних та вікових особливостей;

- створювати позитивний психологічний клімат для розвитку дитини;

- співпрацювати з батьками у вирішення питань виховання дитини;

- організовувати культурно-просвітницьку роботу.

Після закінчення середнього професійного навчального закладу випускники можуть приступати до професійної діяльності або ж продовжити навчання у ВНЗ.

Ефективному розвитку професійної освіти у сфері соціальної роботи в Росії перешкоджає низка труднощів, пов'язаних, перш за все, із нерозробленістю правових основ соціальної роботи, недосконалістю чинних

соціальних законів і податкової політики, а також - із відомчою розрізненістю, нескоординованістю діяльності різних служб, систем їх кадрового забезпечення.

РОЗДІЛ 4. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінарське заняття № 1 Тема: Історія становлення та розвитку соціальної роботи за рубежем.

План

Питання для обов'язкового опрацювання

1.Соціальна допомога в давніх суспільствах: у Вавилоні, Древньому Єгипті, Давньому Китаї, Греції, Римі, іудейському суспільстві.

2.Основоположники соціальної роботи за рубежем.

3.Зародження соціальної роботи в Україні. Благодійність в Україні.

4.Соціальна робота як професійна діяльність.

Основні питання для обговорення

1. Прояви соціальної допомоги у:

- Вавилоні;

- Древньому Єгипті, Китаї;

- Греції;

- Римі;

- Іудейському світі.

2.Аналіз праць із соціальної роботи Мері Річмонд «Дружній візит до бідняків: керівництво для працюючих в благодійних організаціях» та «Соціальні діагнози».

3.Розвиток соціальної допомоги в Україні

5. Суть процесу професіоналізації.

Практичні завдання

для письмового домашнього опрацювання

1. Випишіть основні поняття, з якими ви зустрілися, опрацьовуючи тему
заняття. Використовуючи тлумачний словник та словники з соціальної роботи,
дайте визначення цих понять.

2. Розробіть пам'ятку для учнів середньої школи «Основні правила демократії».

Запитання для самоконтролю

1.Охарактеризуйте перші праці з соціальної роботи.

2.Які методи лікування визначені М.Річмонд?

3.Передумови становлення професійної соціальної роботи за кордоном.

4.Рівні підготовки кадрів для соціальної сфери.

5.Головні напрями розвитку соціальної роботи за рубежем.

66

Тематика рефератів.

1.Діяльність благодійних товариств і громадських організацій в зарубіжних країнах.

2.Прояви соціальної допомоги у давніх суспільствах.

3.Система допомоги в давніх іудейських та перших християнських общинах.

Рекомендована література

1.Аронов Г. Українські благодійники минулого / Г. Аронов // Вітчизна. - 1996. - 39-10.-С. 105-113.

2.Горілий А. Г. Історія соціальної роботи: навч. посіб. для студ. вузів / Горілий А. Г. - Тернопіль: Астон, 2004. - 174 с.

3.Коваль Л. Підготовка соціальних педагогів і соціальних працівників в Україні / Л.Коваль // Соціальна політика і соціальна робота. - 1998. - № 1-2 (5-6). - С. 86-96.

4.Ковчина І. М. Сучасні технології соціальної роботи за рубежем: навч.-метод. посіб. для студ. вузів / І. М. Ковчина; за заг. ред. А. Й. Капської. - К.: Логос, 2001.-96 с.

5.Козлов А. А. Социальная работа за рубежом: состояние, тенденции, перспективы / А. Козлов // Сборник научных очерков. - М.: Флинта, 1998. -224 с.

6.Мигович 1.1. Становлення соціальної робота як науки в Україні / І.І.Мигович // Соціальна політика соціальна робота. - 1998. - № 1-2. С. 68-78.

7.Пащенко Д. І. Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання / Д. І.Пащенко. - К.: Знання, 1999. - 208 с.

8.Поліщук В. А. Професійна підготовка фахівця соціальної сфери: зарубіжний досвід: посібник / В. А.Поліщук. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2003.- 184 с.

9.Попович Г. М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: навч. - метод, посібник / Г. М. Попович. - Ужгород: Гражда, 2000. - 134 с.

10. Соціальна робота в Україні: перші кроки / під ред. В. Полтавця. - К.:
Видавничий дім «KM akademia», 2000. - 236 с.

Семінарське заняття № 2 Тема: Становлення наукових основ соціальної роботи (методи, теорії та моделі) План

Питання для поглибленого опрацювання

1. Становлення індивідуального методу соціальної роботи.

2. Особливості практичної роботи на індивідуальному рівні згідно з концепціями діагностичної та функціональної шкіл.

3. Виникнення групового й общинного методів.

4. Взаємозв'язок американських і європейських традицій у соціальній роботі.

Основні питання для обговорений

1. Аналіз інноваційних методів соціальної роботи (мобільна соціальна робота).

2. Вплив діяльності «дружніх візитерів» із благодійних організацій на становлення індивідуального методу соціальної роботи.

3. Концепції діяльності діагностичної та функціональної школи.

4. Метод групової соціальної роботи.

5. Самостійні моделі практичної роботи з групами (модель соціальних цілей).

Практичні завдання для письмового домашнього опрацювання І. Обґрунтуйте концепцію розвитку діагностичної та функціональної школи, заповнивши таблицю

Назва школи	Представники	Основні положення та ідеї
Діагностична
Функціональна

2. Проаналізуйте взаємозв'язок американського і європейського досвіду в соціальній роботі, наводячи конкретні приклади для підтвердження своєї думки.

Запитання для самоконтролю

1. Розкрийте погляди прихильників функціональної та діагностичної школи.

2. Які принципи лягли в основу методу роботи з групою?

3. Розкрийте причини зародження мобільної соціальної роботи.

4. Чим викликана багатоманітність теоретичних моделей соціальної роботи?

Дата добавления: 2014-01-05