Дерево комунікаційних каналів

У розділі 4.1 зроблений огляд еволюції комунікаційних каналів (рис.4.1), починаючи із стадії пракультури і закінчуючи сучасною електронною комунікацією. Оскільки нові канали, наприклад писемність або кіно, виникали не на порожньому місці, а на основі попередніх каналів, виникає питання про спадкоємність комунікаційних каналів. Homo sapiens отримав у спадок від своїх предків-пралюдей два канали усно] комунікації – невербальний і вербальний, до яких незабаром, тобто в період верхнього палеоліту (40-15 тис. років тому), приєднайлись штучні іконічний і символьний канали. Таким чином, в кам'яному столітті, на стадії археокультури, виникли чотири вихідних канали. У надрах цих каналів у вигляді первісного мистецтва утворилися художні канали, які неможливо відокремити: музика і танець злиті з невербальним каналом; поезія і риторика – продукти вербального каналу; живопис виріс з іконічної графіки, а скульптура –з амулетів, талісманів та інших речових символів.

Справжньою комунікаційною трансформацією було зародження в III тис. до н.е. писемності, тобто створення нового комунікаційного каналу. Канал писемної документації виник на базі іконічного каналу шляхом біфуркації останнього. Біфуркація («фуркація» лат. – поділ) – роздвоєння, розгалуження, поділ чогось на дві частини: в географії біфуркацією називають розділення річки на два русла, які в подальшому не зливаються; в анатомії – поділ трубчатого органу на дві гілки, наприклад, трахеї на два бронха; в педагогіці – поділ класу на два потоки, які вивчають різні іноземні мови і т.п.

Біфуркація в документних каналах тривала й далі: в XV столітті сталася біфуркація писемності, в результаті якої з'явився канал друкарства; в XIX столітті з друкарства виділився канал преси, заснований на машинній техніці, а в XX столітті засобом масової комунікації стали комп'ютерні мережі (згадаймо Інтернет).

Чудова особливість біфуркації документної комунікації полягає в тому, що вона ініціювала біфуркації в каналах усної комунікації. Письменність була винайдена жерцями для запису у священних книгах Одкровень Бога, переданих людям через пророків, а також навчання про Бога, про світ, віру, порятунок. Записи ці вироблялися пророчими (апостольських) мовами, які лексично і граматично віддалялися від розмовної мови. У християнській Європі пророчими мовами вважалися грецька та латинська, у православних слов'ян – церковнослов'янська (старославянська). Пророчі мови використовувалися при богослужіннях, тому вони відносяться до усної комунікації; разом з тим їх можна вважати першими літературними мовами. Власне літературні мови як національно-прийняті норми культурної мови (як усній, так і письмовій) утворилися в європейських країнах на стадії неокультури. У літературних культурно-нормативно мовах знайшов відображення не тільки досвід писемної мови, але й досвід художнього усного слова (фольклор), що зберігається в нематеріальній соціальної пам'яті. Формування літературних мов – біфуркація вербального каналу.

Явище біфуркації каналів усної комунікації тривало й далі узгоджено з біфуркаціями документних каналів. Книгодрукування не задовольнилося літературною мовою, воно викликало до життя штучніі мови (математична, хімічна символіка, згодом – мови міжнародного спілкування типу есперанто). Паралельно з друкарством людство освоїло ще один недокументнований канал отримання знанб – пізнавальні подорожі, тобто просторова комунікація не заради торгівлі або війни, а заради пізнання. Великі географічні відкриття, розпочаті X.Колумбом, відкрили цей канал, в наші дні продовжений космонавтами і туристами. Поява технічних каналів для дистанційної передачі звуку (телефон, радіо), а згодом – рухомого зображення (телебачення) – свідчення біфуркацій в каналах усної комунікації. Таким чином є чотири біфуркації:

- Біфуркація I – поява писемності і літературної мови;

- Біфуркація II – винахід книгодрукування і великі географічні відкриття;

- Біфуркація III – промисловий переворот, який зумовив появу первинних технічних каналів, у тому числі машинної поліграфії, фотографії, телефону;

- Біфуркація IV – науково-технічна революція XX ст., яка викликала до життя електронну комунікацію – телебачення і комп'ютер.

Спадкоємність між каналами усної комунікаціїції (права частина) і документної комунікації (ліва частина) ілюструє рис. 4.7.

Коментарі до малюнка:

- Хронологічна шкала побудована в десятково-логарифмічному масштабі: чотири розподіли цієї шкали, представлені на малюнку рівними відрізками, мають ціну ділення, що відрізняється десятикратно. Перший розподіл охоплює 100 років – від 2000 до 1900 рр.; другий поділ охоплює 1000 років – від 1900 до 900 рр., третій поділ відповідає 10000 років – від 900 н.е. до 9000 до н.е. (-9000); четвертий поділ відповідає 100000 років. Завдячуючи десятково-логарифмічному масштабу вдалося в осяжному вигляді представити всю історію людства: від появи неантропів 40 тис. років тому (кінець пракультури і початок археокультури) до наших днів – переходу до постнеокультури.

- На малюнку не відтворені синтетичні канали, відповідні театру, кіно, мультимедіа.

- «Традиційними» вважаються канали, утворені до XIX століття, а канали індустріальної неокультури іназиваються «нетрадиційними».

Рис. 4.7 при всій його навмисній схематичності, а можливо, завдяки їй, дозволяє легко розпізнати кілька співвідношень, що мають характер закономірностей еволюції соціальних комунікацій.

Закон кумуляції комунікаційних каналів (закон ККК). Якщо взяти за точку відліку чотири вихідних канали, то рухаючись вздовж хронологічної шкали, виявляємо прогресію зростання: 4, б, 8, 10, 12, яка є класичною арифметичною професію. Закон ККК читається так: в ході цивілізаційного процесу комунікаційні канали збільшуються в арифметичній прогресії з основою 2. При цьому можна припустити, що матеріальні витрати суспільства на забезпечення комунікацій (технічні середовища, капітальні вкладення, кадрові ресурси) збільшуються не в арифметичній, а в геометричній прогресії, і в постнеокультурному інформаційному суспільстві будуть поглинати левову частку національного бюджету.

Закон симетрії комунікаційних каналів (закон СКК). Біфуркації в лівій і правій частині дерева комунікаціойних каналів відбувалися майже синхронно, що і зумовило симетричність, чітко видну на рис. 4.7. Синхроність біфуркацій не випадкова, вона – результат взаємозалежності, своєрідного балансу документної та усної комунікації. Вивчення цієї взаємозалежності – благородне поле майбутніх досліджень.

Рис.4.7. Древо комунікаційних каналів

Закон прискорення біфуркацій (ЗПБ). Логарифмічна шкала вуалює відмінності в тривалості періодів між біфуркаціями, в реальному ж історичному часі дистанція між біфуркації I і II – близько 4.5 тисяч років; між II і III – 400 років; між III і IV – близько 150 років. У наявності скорочення «міжбіфуркаційих періодів», що обумовлено прискоренням історічного часу в стадії неокультури.

Важко втриматися від запитання: чи збережеться прискорене зростання дерева комунікаційних каналів в XXI столітті? Якщо сьогодні нараховується 12 каналів, то, можливо, завтра їх стане 14 або 16? Будь-яке зростання має природні межі і рано чи пізно припиняється, тому нескінченного розгалуження дерева комунікаційних каналів очікувати не доводиться. Ми знаходимося в перехідному періоді від ери документної комунікації і книжкової культури до ери електронної комунікації та мультимедійної культури. Можливо, електронна комунікація має достатній потенціал, щоб стати поворотним пунктом у розвитку комунікаційних каналів від постійної кумуляції до поступової концентрації?

Насамперед виявилася під загрозою друкована книга. Кіно і телебачення конкурували з книгою лише тим, що скорочували час, який присвячувався раніше читанню. Тепер у книги з'явився більш небезпечний конкурент – відеокасета та диск. Форми їх побутування майже тотожні, момент звернення до відео, як і момент зустрічі з книгою, визначається за бажанням користувача; можливості вибору на ринку відео постійно розширюються і вже наздоганяють пропозиції книжкового ринку; як і читання, перегляд відеозапису можна за бажанням перервати, зробити «стоп-кадр», прискорити або уповільнити перегляд фільму; коротше кажучи, спілкування людини з відеофільмом виявляється настільки ж невимушеним, як спілкування з книгою. Що ж стосується дохідливості, наочності, виразності, інформативності, то тут переваги відеофільму очевидні – на його боці не тільки письмове слово і застигла ілюстрація, але і звучання слів, музики, рухоме кольорове зображення. Книга – синтез двох мистецтв – словесності та графіки, відеофільм – це синтез усіх мистецтв, це синкретичне мультимедійне повідомлення. Але головна перевага відео, мабуть, навіть не в цьому. Головне полягає в тому, що, як і всякий продукт радіоелектроніки, відеомагнітофон легко поєднується з комп'ютером, утворюючи єдиний агрегат, який володіє «інтелектуальними здібностями» комп'ютера і «образотворчими здібностями» відео. Відео – це органічний елемент мультимедійної культури і йому, звичайно, легше адаптуватися до умов електронної комунікації, ніж книзі, спочатку пов'язаної з книжковою культурою.

Ще більш потужним, ніж відеозапису конкурентом друкарських видань обіцяє стати електронна книга, яка вже успішно конкурує на ринку. Наприклад, «Софтбук» – електронна пластина з екраном в шкіряній палітурці; місткість – 100 000 сторінок, вага 15 кг, ціна – 300 доларів плюс 10 доларів на місяць за абонентський зв'язок; «Дедікейтед рідер» – електронний довідник з подвійним екраном вартістю 1500 доларів. Головна відмінність електронної книги від паперового кодексу в споможності «перевидаватися», тобто міняти одне зміст на інший. Вона стає таким чином «книгою книг», що робить непотрібними видавництва та бібліотеки. Електронна книга може безпосередньо зв'язати автора і читача, прибираючи усіх посередників, які існують між ними.

Ясно, що електронне письмо не може не вплинути на творчий процес письменників електронних книг. Потрібна інша поетика, відповідна багатовимірності віртуальних комп'ютерних просторів. Передбачається, що лінійне читання тексту художнього твору традиційним способом – сторінка за сторінкою від початку до кінця – буде витіснено нелінійним читанням, колт можна рухатися по тексту у вертикальному, горизонтальному або іншому напрямі. Читач залучається до комп'ютернох гри з електронним текстом, комбінуючи його на свій розсуд. Є думка, що саме ігрова комп'ютерна література зможе повернути в когорту читачів молодь, що виросла в мультимедійному середовищі.

Отже, можна припустити, що мультимедійні засоби будуть поступово вбирати прикладні функції літератури і преси, і в підсумку закон ККК трансформмується в закон концентрації комунікаційних калів.

Дата добавления: 2014-01-05