Тема 6. Семіотика соціальної комунікації

Висновки

1. Еволюція людської культури та еволюція coціальних комунікацій не просто взаємопов'язані, – вони збігаються один з одним, оскільки комунікація є органічною частиною культури. Тому стадії розвитку соціальних комунікацій збігаються зі стадіями руху культури.

2. Виявляються такі залежності між стадіями культури та видами комунікації:

- археокультура – сфера мікрокомунікаціі;

- палеокультура – поряд з мікромунікацією появляється мідікомунікація: релігійна, літературна, художня, матеріально-виробнича;

- неокультура – масовізація і розвиток макрокомунікації: поява технічних засобів масової комунікації, міжнародного культурного співробітництва та інформаційних воєн, глобалізаціїї комунікаційних систем.

3. Розрізняються три рівні комунікаційної культури: словесність, книжність, мультимедійність. Книжність включає три покоління: рукописна книжність, мануфактурна книжність, індустріальна книжність.

4. Зміна комунікаційних культур та затвердження нових комунікаційних каналів відбувалося не без боротьби, бо в них вбачали не тільки благо, але і зло.

Писемність порушила архаїчну гармонію між індивідуальною пам'яттю і громадським знанням; мануфактурна книжність позбавила писемність священного ореолу, індустріальна книжність породила комерціалізувану масову культуру; саме друкований текст став джерелом формалізму, нарешті, мультимедійність загрожує примітивізацією та інфантилізацією масових аудиторій.

5. На стадії неокультури з'являються спеціальні дисципліни, які вивчають різні комунікаційні явища: палеографія, інкунабуловведення, книгознавство, бібліотекознавство, кінознавство, бібліографознавство, теорія масової комунікації.

6. У табл. 5.2 зроблено зіставлення словесності, книжності, мультимедійності, яке демонструє відмінності між цими видами комунікаційної культури.

Таблиця 5.2.

Порівняння словесності, книжності та мультимедійсності

Форми комунікаційної діяльності	Наслідування, управління, діалог	Управління	Управління, діалог
Соціальна пам’ять	Розподілена в індивідуальній пам’яті яучасників	Перевантажена неконтрольована документ ними фондами	Автоматичний контроль і пошук в базах даних и поиск в базах даних
Сприйняття повідомлення	Легке завдяки розмовним навикам	Необхідно грамотність та навик читання	Легке, але необхідний навик роботи з технікою
Гарантія правдивості	Відвертість невербального каналу	Авторитет автора, доказовість тексту	Нема
Комунікаційні бар’єри	Міжмовний, соціальний, психологічний	Труднощі читання, цензура, інформаційний кризи	Цензура власників телекомп’ютерних мереж
Масштаби діяльності	Малі соціальні групи	Національне Национальное співтовариство	Глобальні
Обожнення, фетишизм	Слово – дар богів	Культ священних книг, Книга – Культ священных книг; книга — світоч Розуму і Добра	Нема

7. Terra incognita еволюції соціальних комунікацій виявляється при метатеоретичному її осмисленні. Відомі тисячі вітчизняних та зарубіжних публікацій, присвячених історії книги та книжковій справи, бібліотек і бібліографії, словесності і палеографії, але практично немає досліджень, що зв'язують в єдине ціле словесність, писемність, книжність, телевізійно-комп'ютерні засоби комунікації. Тому залишаються відкритими багато питань.

Література

1. Берков П.Н.І сторія російської журналістики XVTII століття. – М.-Л.: Від-во АН СРСР, 1952. – 572 с.

2. Владимиров Л.І. Загальна історія книги. – М.: Книга, 1988. – 312 С.

3. Глухов А.Г. Долі древніх бібліотек: Науково-художніжавні нариси. – М.: Ліберія, 1992. – 160 с.

4. Історія російської журналістики XVIII – XIX століть / За ред. А. В. Западова. – М.: Вища школа, 1963. – 516 с.

5. Книга: Енциклопедія / Редкол.: І.Є.Баренбаум, А.А.Беловіцкая, А.А.Говоров та ін. – М.: Велика Російська енциклопедія, 1998. – 800 с.

6. Комісаренко С.С. Клуб як соціально-культурне явище. Історичні аспекти розвитку: Навч.посібник. – СПб.: СПбГАК, 1997. – 157с.

7. Мечковска Н.Б. Мова і релігія: Посібник для студентів гуманітарних вузів. – М.: Агентство «ФАИР», 1998. – 352 с.

8. Овсепян Р.П. Історія новітньої вітчизняної журналістики (лютий 1917 – початок 90-х років). – М.: Віид-во МГУ, 1996. – 207 с.

9. Петров Л.В. Масова комунікація і культура. Введеня в теорію та історію: Навч.посібник. – СПб.: Держ. ун-т культури, 1999. – 211с.

10. П'ятсот років після Гутенбурга. 1468-1968. Статті, дослідження, матеріали. – М.: Наука, 1968. – 415 с.

11. Соколов А.В. Еволюція соціальних комунікацій: Навч.посібник. – СПб.: ЛОПІ, 1995.–- 163 с.

12. Засоби масової комунікації і сучасна художня культура. Становлення засобів масової комунікації в художній культурі першої половини XX століття. – М.: Мистецтво, 1983. – 311 с.

Дата добавления: 2014-01-05