Громадські комунікаційні потреби

Суспільствоо являє собою самовідтворювану стійку масову сукупність, сформовану природньо-історичним шляхом. Суспільство – не штучно створений механізм і не результат угоди (суспільного договору) між людьми, а сукупний суб'єкт – жива система, що є носієм специфичнких суспільних потреб. Ці потреби, як показано в табл. 8.2, діляться на три типи: абсолютні (AM), вторинні (ВМ), спонтанні (СМ).

Абсолютні суспільні потреби (AM) в багато чому подібні, скажімо, ізоморфними особистісними абсолютними потребами. Правда, біогенні потреби суспільству не властиві; всі суспільні потреби соціогенні, але є природними для людського суспільства, так само як соціогенні особистісні потреби природно властиві homo sapiens. АМ-потреби поділяються на матеріальні і духовні.

AM1. Матеріальні суспільні потреби:

АМ1.1. Економічна потреба – потреба в суспільно організованому матеріальному виробництві, тобто створенні і розподілі маріальних продуктів і послуг.

AMI.2. Потреба біологічного відтворення населення.

АМ1.3. Потреба в захисті від стихійних бід і агресії ворогів.

AMI.4. Суспільно-політична потреба – потреба в організації суспільного буття, підтриманні порядку, збереженні стабільності суспільства.

АМ2. Духовні суспільні потреби:

АМ2.1. Потреба в самоствердженні і самопізнанні суспільства; вона психологічно базується на МІ – почуття, яке може слугувати джерелом патріотизму і націоналізму; ця потреба аналогічна індивідуальній потребі в самореалізації (АІ5.1).

АМ2.2. Потреба в соціалізації підростаючого покоління, включення його в громадське життя; очевидно що ця потреба кореспондує з потребою у соціалізації особистості (АІ5.2).

АМ2.3. Пізнавальна потреба, яка полягає у виробництві, накопиченні, зберіганні та використанні суспільного знання і досвіду.

АМ2.4. Етична потреба – потреба у справедливому, тобто тобто такому, яке відповідає суспільно прийнятим нормам справедливості, суспільно-політичному устрої.

АМ2.5. Естетична потреба – потреба в гармонізації побуту і громадського життя у відповідності з національними естетичними вподобаннями і звичаями.

АМ2.6. Комунікаційна потреба, яка виражається, по-перше, в лінгво-семіотичній потребі, тобто потребі в національній мові і допоміжних знакових системах, по-друге, у соціально-мнемічній потребі – потребі в соціальній пам'яті. Як перераховані суспільні потреби співвідносяться з соціально-комунікаційною діяльністю? Це співвідношення приймає вид причинно-наслідкового зв'язку в разі потреби комунікаційної АМ2.6, яка ініціює макрокомунікацію у вигляді усного спілкування і нематеріальної соціальної пам'яті. Продуктами усної макрокомунікаціі є фольклор, моральні норми, народні звичаї, які предявляють собою нормативні соціальні інститути. Тут у наявності безпосередній причинно-наслідковий зв'язок П → Д. Для задоволення суспільних потребв цивілізованому суспільстві, що використовує документні канали, створюються установчі соціальні інститути, що обслуговують абсолютні соціальні потреби. Так, економічний соціальний інститут задовольняє АМ1.1; інститут сім'ї – АМ1.2; інститут держави – АМ1.3 і AMI.4; інститут народної освіти – АМ2.2 і т.д. Ці соціальні інститути і виступають як суб'єкти комунікаційних ВМ-потреб, які задовольняються спеціальними комунікаційними службами, що беруть участь в міді- або макрокомунікаціі. Наприклад, держава ініціює ланцюжок:

AMI.4 Громадська політична потреба → Держава → Діяльність з організації суспільного буття → Комунікаційна ВМ-потреба → Державні засоби масової комунікації → Масове комунікаційне управління.

Таким чином, замість простої залежності П → Д, що діяла на особистісному рівні, з'являється складний ланцюжок П → Соціальний інститут → Діяльність → В-потреба і т.д.

Соціальні інститути, беручи участь в масовій комунікаціі в якості соціального комуніканта, набувають власні групові комунікційні потреби (АГ, ВГ, СГ), розглянуті в попередньому розділі. Ми спеціально зупинимося на діяльності комунікаційних соціальних інститутів в наступному розділі.

Комунікаційні СМ-потреби проявляються в попиті на форму пропонованих комунікаційних повідомлень, насамперед – у галузі мистецтва і літератури. Ця форма повинна задовольняти суперечливим вимогам: з одного боку – залучати новизною, з іншого боку – не суперечити звичним зразкам; не бути старомодною і разом з тим дотримуватися загальнопрнятих норм етикету і ритуалу, моральні, релігійні, політичні заборони. Вирішення цього протиріччя – справа майстерності соціально-культурних працівників, які взаємодіють з масовими аудиторіями. Якщо творчим працівникам і працівникам культури вдається вловити суть СМ-потреб і знайти відповідні форми, новаторів чекає успіх, в іншому випадку – невдача.Досвід підказує, що талановиті новатори часто орієнтуються на спонтанні потреби, яких в сучасному їм суспільстві немає. Якщо з часом такі потреби виникнуть, творчість новаторів отримає схвалення, а самі вони знайдуть лаври та регалії (на жаль,нерідко посмертно).

Дата добавления: 2014-01-05