Пріоритети державної політики у сфері фізичної культури і спорту

1. Удосконалення нормативно-правового забезпечення сфери. Підготовка і подання на розгляд Верховної Ради України законопроектів про нову редакцію Закону України "Про фізичну культуру і спорт" та про державну спортивну лотерею. Підготовка та затвердження Державної програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні на 2006 -2010 роки.

2. Забезпечення розвитку інфраструктури фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи за місцем навчання, роботи, проживання та відпочинку населення.

3. Підвищення ефективності підготовки спортсменів національних збірних команд шляхом формування мережі національних, регіональних та інших центрів олімпійської підготовки та формування штатних спортивних командфізкультурно-спортивних товариств, відомств та регіонів.

4. Удосконалення системи дитячо-юнацького та резервного спорту, яка об'єднує 1756 закладів спортивної спрямованості: дитячо-юнацькі спортивні школи, центри олімпійської підготовки, спеціалізовані навчальні заклади спортивного профілю, школи вищої спортивної майстерності.

5 Збільшення обсягів видатків з бюджетів усіх рівнів та позабюджетного фінансування сфери фізичної культури і спорту.

6. Удосконалення системи кадрового, матеріально-технічного, наукового-методичного, медико-біологічного та інформаційного забезпечення розвитку фізичної культури і спорту.

Упродовж останнього десятиліття Українська держава чимало зробила для формування і реалізації принципово нової державної молодіжної політики. Цей період, незважаючи на суперечливість оцінок його результатів, залишив помітний слід у її реалізації, наблизив Україну до сучасних орієнтирів світового розвитку. Адже саме тоді було закладено базові цінності, які при визначенні шляхів соціального, політичного розвитку української молоді не можуть бути предметом компромісів чи політичних торгів.

Для правового забезпечення практичної реалізації державної молодіжної політики проведено значну роботу щодо створення законодавчо-нормативної бази.

Нормативно-правові акти, що регулюють державну молодіжну політику:

Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» від 15 грудня 1992 року, яка визначає, що державна молодіжна політика - це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.

Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року, який визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді.

Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 року, який визначає особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій та державні гарантії забезпечення їх діяльності.

Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня 2001 року, який визначає організаційні і правові засади соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про стан реалізації державної молодіжної політики» від 18 червня 1999 року № 1059, яка з метою більш активного залучення молоді до громадського життя, посилення роботи з реалізації державної молодіжної політики затверджує заходи щодо реалізації державної молодіжної політики.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002—2012 роки» від 29 липня 2002 року № 1089, яка прийнята на виконання пункту 1 розпорядження Президента України від 6 жовтня 1999 р. N 244 (244/99-рп) "Про сприяння розвитку молодіжного житлового будівництва"

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про молодіжний трудовий загін» від 3 липня 2006 року № 899, в якій визначено, що молодіжний трудовий загін - це тимчасове формування, утворене з метою забезпечення вторинної зайнятості молоді у вільний від навчання час.

Фізична культура і спорт відіграють важливу роль у формуванні, зміцненні, збереженні здоров’я громадян, підвищенні працездатності та збільшенні тривалості активного життя, утвердженні міжнародного спортивного авторитету держави. В Україні склалася критична ситуація у сфері фізичної культури і спорту, за офіційними даними лише 13% населення залучено до занять фізичною культурою і спортом. Недооцінка соціально- економічної, оздоровчої і виховної ролі фізичної культури і спорту, відсутність чітко скоординованих програм взаємодій різних державних структур і громадських організацій, які беруть участь у фізкультурно-спортивному русі, негативно позначається на здоров’ї населення, соціально-економічному розвитку держави. За інтегральним показником здоров’я населення – середньою очікуваною тривалістю життя людини Україна займає одне з останніх місць в Європі.

На сьогодні законодавчу базу, що визначає правові відносини у галузі фізичної культури і спорту становлять:

Аналізуючи систему національного законодавства в галузі спорту слід констатувати, що на даний момент вона є досить громіздкою, розгалуженою та недостатньо ефективною.

Закон України від 14 вересня 2000 року „Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні”, який забезпечує правове регулювання відносин, спрямованих на розвиток олімпійського та параолімпійського руху в Україні, гарантує державну підтримку його учасникам. Метою Закону є сприяння створенню передумов для успішної підготовки та участі членів збірних команд України в Олімпійських, Параолімпійських іграх, вихованню молоді засобами спорту в дусі олімпізму, залученню населення до здорового способу життя, зростанню міжнародного авторитету держави.

Закон України від 05 квітня 2001 року «Про антидопінговий контроль у спорті», який визначає правові та організаційні умови здійснення антидопінгового контролю в Україні, участі відповідних установ та організацій у профілактиці, попередженні застосування і розповсюдження допінгу в спорті, а також Закон України від 03 серпня 2006 року «Про ратифікацію Міжнародної конвенції про боротьбу з допінгом у спорті».

На рівні національного законодавства термін „спорт” визначено у Законі України від 24 грудня 1993 року „Про фізичну культуру і спорт”. Відповідно до ст. 1 вказаного Закону спорт є „органічною частиною фізичної культури, особливою сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності”. Завданням спорту, відповідно до Закону, є постійне підвищення рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку населення, сприяння економічному і соціальному прогресу суспільства, а також утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві. В Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту у розділі І зазначається, що „спорт сприяє досягненню фізичної та духовної досконалості людини, виявленню резервних можливостей організму, формування патріотичних почуттів у громадян та позитивного міжнародного іміджу держави”. Закон України від 24 грудня 1993 року «Про фізичну культуру і спорт» в ст. 2 окреслює завдання фізичної культури і спорту в Україні: постійне підвищення рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку населення, сприяння економічному і соціальному прогресу суспільства, а також утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві.

Державна програма розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки, затверджена Постановою Кабінету міністрів України від 15 листопада 2006 р. № 1594 формулює мету державного регулювання у галузі спорту як створення умов для розвитку фізичної культури і спорту, зокрема удосконалення відповідного організаційного та нормативно-правового механізму.

Державна програма розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки, затверджена Постановою Кабінету міністрів України від 15 листопада 2006 р. № 1594 основні завдання розвитку спортивної сфери вбачає в наступному: проведення фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи в усіх навчальних закладах, за місцем проживання, роботи і у місцях масового відпочинку громадян, а також фізкультурно-оздоровчої та реабілітаційної роботи серед інвалідів; забезпечення розвитку олімпійських, паралімпійських, дефлімпійських та неолімпійських видів спорту шляхом підтримки дитячого, дитячо-юнацького, резервного спорту, спорту вищих досягнень, спорту інвалідів і спорту ветеранів; підвищення рівня нормативно-правового, кадрового, матеріально-технічного, фінансового, науково-методичного, медичного, інформаційного забезпечення; участь у міжнародній діяльності.

Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту, затверджена Указом Президента України від 28 вересня 2004 року № 1148 на період до 2016 року державну політику у сфері фізичної культури і спорту спрямовує на вирішення таких завдань: формування у населення сталих традицій та мотивацій щодо фізичного виховання і масового спорту як важливого чинника забезпечення здорового способу життя; удосконалення форм залучення різних груп населення до регулярних та повноцінних занять фізичною культурою і спортом; удосконалення на науково обґрунтованих засадах системи дитячо-юнацького спорту; підвищення якості відбору обдарованих осіб до системи резервного спорту, створення умов для розвитку індивідуальних здібностей спортсменів на етапах багаторічної підготовки; удосконалення системи формування та підготовки національних збірних команд, передусім з олімпійських видів спорту; переорієнтування системи керівництва сферою фізичної культури і спорту на забезпечення поєднання зусиль організацій фізкультурно-спортивної спрямованості; сприяння поширенню клубної системи у сфері фізичної культури і спорту; будівництво за підтримки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування сучасних спортивних споруд, належне їх обладнання та використання; удосконалення економічних засад у сфері фізичної культури і спорту, запровадження ефективних моделей її кадрового, фінансового, матеріально-технічного, наукового, медичного та інформаційного забезпечення.

Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту на період до 2016 року закріплює систему концептуальних ідей і поглядів на роль, організаційну структуру та завдання фізичної культури і спорту в Україні. Даним документом визначається, що метою розвитку фізичної культури і спорту в Україні є: створення умов для забезпечення оптимальної рухової активності кожної людини впродовж усього життя, досягнення нею достатнього рівня фізичної та функціональної підготовленості, сприяння соціальному, біологічному та психічному благополуччю, поліпшенню стану здоров'я, профілактиці захворювань і фізичній реабілітації; залучення до дитячо-юнацького та резервного спорту обдарованих осіб, створення умов для максимальної реалізації їхніх здібностей у спорті вищих досягнень, задоволення видовищних запитів населення, формування у громадян почуття гордості за свою країну, підвищення авторитету держави у світовому спортивному русі.

3. Суб’єкти публічного адміністрування сфери молоді та спорту.

Систему суб’єктів адміністративно-правового регулювання в галузі спорту доцільно поділити на наступні класифікаційні групи за такими критеріями:

1. За територіальною поширеністю повноважень: загальнодержавні (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство України освіти, науки, молоді та спорту) та місцеві (республіканський комітет АРК, управління обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відділи районних державних адміністрацій) суб’єкти адміністративно-правового регулювання у галузі спорту;

2. За обсягом та змістом повноважень: суб’єкти галузевої компетенції (Міністерство України освіти, науки, молоді та спорту) та вузькоспеціалізовані (Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України, Міністерство внутрішніх справ);

3. За наявністю або відсутністю владних повноважень: державні органи та організації (Міністерство України освіти, науки, молоді та спорту, республіканський комітет АРК, управління обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відділи районних державних адміністрацій) та громадські організації (Національний олімпійський комітет України; Національний комітет спорту інвалідів, Спортивний комітет, добровільні спортивні товариства «Україна», «Колос», «Динамо», «ЦСК», «Гарт»; національні спортивні федерації, фізкультурно- спортивні товариства).

Верховна Рада України визначає державну молодіжну політику і здійснює законодавче регулювання у сфері фізичної культури та спорту і забезпечує (в межах своїх повноважень) контроль за реалізацією державної програми функціонування і розвитку цієї сфери. Верховною Радою України з цією метою прийнято ряд: Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні "Формування здорового способу життя української молоді: стан, проблеми та перспективи"» від 3 лютого 2004 року № 1425-IV; Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань "Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства"» від 22 вересня 2005 року № 2894-IV; Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні "Сільська молодь: стан, проблеми та шляхи їх вирішення"» від 20 грудня 2005 року № 3238-IV; Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні (щодо підтримки молодої сім'ї, посилення соціального захисту дітей та молоді у 2001-2006 роках)» від 22 березня 2007 року № 816-V.

Президент України визначає загальні напрями розвитку даної сфери, а також координує діяльність органів виконавчої влади у даній сфері. Зокрема, Президентом прийнято ряд нормативних актів, які спрямрвані на реалізацію цих повноважень: Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики та підтримки молодіжних громадських організацій» від 6 жовтня 1999 року № 1284/99; Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо державної підтримки обдарованої молоді» від 24 квітня 2000 року № 612/2000; Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики» від 29 березня 2001 року № 221/2001; Розпорядження Президента України «Про сприяння розвитку молодіжного житлового будівництва» від 6 жовтня 1999 року № 244/99-рп; Розпорядження Президента України «Про заходи щодо дальшого вдосконалення системи патріотичного виховання молоді» від 29 червня 2001 року № 173/2001-рп.

Кабінет Міністрів України згідно зі ст. 113 Конституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Здійснює виконавчу владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи, координуючи та контролюючи їх діяльність; як суб'єкт державного регулювання в галузі спорту визначає напрями розвитку фізичної культури та спорту, спрямовує діяльність підпорядкованих йому органів виконавчої влади; розробляє на строк своїх повноважень програму діяльності, яка спрямована на відродження відповідної галузі, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань розвитку фізичної культури і спорту в Україні.

Як суб’єкт адміністративно-правового регулювання у галузі фізичної культури і спорту Кабінет Міністрів України виконує наступні функції:

надає інформацію Верховній раді України щодо діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з розвитку фізичної культури і спорту; визначає перелік закладів фізичної культури і спорту, яким надається статус бази олімпійської та паралімпійської підготовки, затверджує Меморандуми взаєморозуміння зі співробітництва у сфері фізичної культури і спорту; призначає стипендії Кабінету Міністрів України видатним спортсменам, тренерам та діячам фізичної культури і спорту; затверджує порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку фізичної культури і спорту серед працівників і військовослужбовців правоохоронних органів на певний бюджетний рік тощо.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (МОНмолодьспорт України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОНмолодьспорт України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту.

Основними завданнями МОНмолодьспорту України є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту.

У сфері молоді та спорту МОНмолодьспорт України відповідно до покладених на нього завдань:

- розробляє і подає в установленому порядку на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, що стосуються сфери фізичної культури і спорту;

- визначає перспективи і пріоритетні напрями розвитку з питань молоді, фізичної культури та спорту;

- забезпечує розвиток видів спорту та фізичного виховання різних груп населення;

- здійснює нормативно-правове забезпечення у сферах, що належать до компетенції МОНмолодьспорту України;

- створює належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, яка навчається, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;

- встановлює порядок атестації спортивних тренерів та суддів;

- визначає систему спортивних відзнак і нагород, нормативи матеріально-технічного та кадрового забезпечення сфери фізичної культури і спорту;

- визначає порядок визнання видів спорту в Україні, включення їх до відповідного реєстру та порядок його ведення;

- затверджує в установленому порядку Єдиний календарний план фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів України;

Крім того необхідно виділити основний суб‘єкт даної сфери регулювання – це Державна служба молоді та спорту України.

Державна служба молоді та спорту України (Держмолодьспорт України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у молодіжній сфері, сфері фізичної культури та спорту.

Основними завданнями Держмолодьспорту України є:

· реалізація державної політики у молодіжній сфері, сфері фізичної культури та спорту;

· внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.

Відповідно до покладених завдань Держмолодьспорт здійснює свою діяльність за наступними напрямами:

· узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові; · виконує затверджені цільові програми з питань розвитку фізичної культури і спорту, координує діяльність щодо виконання програм розвитку; · розробляє проекти прогнозних і програмних документів з питань, що належать до її компетенції; · забезпечує проведення профілактичних заходів з питань пропаганди та формування здорового способу життя молоді, проводить інформаційно-просвітницьку роботу з протидії поширенню у молодіжному середовищі соціально небезпечних хвороб; · бере участь у підготовці міжнародних договорів України з питань, що належать до її компетенції, забезпечує додержання і виконання зобов'язань України за такими договорами; · вживає разом із заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади заходів для розвитку мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл (комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячо-юнацькі спортивні школи з різних видів спорту, дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів, спеціалізовані дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву, спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів паралімпійського резерву), шкіл вищої спортивної майстерності, центрів олімпійської підготовки, спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю, забезпечує в межах своїх повноважень контроль за їх діяльністю, присвоює в установленому порядку дитячо-юнацьким спортивним школам вищу категорію та надає статус спеціалізованої; · надає в установленому порядку державну підтримку дитячим, молодіжним та іншим громадським організаціям, у тому числі фізкультурно-спортивної спрямованості, залучає їх до виконання державних програм і здійснення заходів, пов'язаних із розвитком освіти, науки, молоді, фізичної культури та спорту; · сприяє в установленому порядку працевлаштуванню різних категорій молоді; · забезпечує розвиток видів спорту та фізичного виховання різних груп населення; · координує заходи з розвитку дитячого, дитячо-юнацького спорту, спорту вищих досягнень, спорту інвалідів, спорту ветеранів; · сприяє: - проведенню Національним комітетом спорту інвалідів України фізкультурно-реабілітаційної та спортивної роботи, надає організаційну допомогу щодо розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, паралімпійського та дефлімпійського руху, підготовки і участі національних збірних команд у Паралімпійських та Дефлімпійських іграх і зміцнення матеріально-технічної бази фізичної культури і спорту інвалідів, забезпечує в межах своїх повноважень діяльність Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт"; - розвитку різних форм фізкультурно-оздоровчої і спортивно-масової роботи за місцем навчання, роботи, проживання та відпочинку населення, забезпечує в межах своїх повноважень діяльність центрів фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх"; - забезпеченню національними федераціями з видів спорту та фізкультурно-спортивними товариствами розвитку олімпійських, паралімпійських, дефлімпійських і неолімпійських видів спорту, поліпшенню їх матеріально-технічної бази, надає іншу підтримку; - розвитку матеріально-технічної бази Національного олімпійського комітету України, надає йому фінансову, організаційну допомогу у забезпеченні участі членів збірних команд в Олімпійських іграх, сприяє в установленні міжнародних зв'язків; - діяльності Спортивного комітету України щодо розвитку неолімпійських видів спорту, надає йому фінансову та організаційну допомогу з підготовки і участі національних збірних команд у Всесвітніх та Європейських іграх з неолімпійських видів спорту, інших міжнародних спортивних змаганнях; · організовує підвищення кваліфікації тренерів та інших фахівців у сфері фізичної культури і спорту; · розробляє порядок: - атестації спортивних тренерів і спортивних суддів; - визнання видів спорту в Україні; · розробляє та погоджує з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України Єдиний календарний план фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів України, контролює його виконання; · делегує в установленому порядку всеукраїнським фізкультурно-спортивним товариствам повноваження щодо виконання державних завдань, програм розвитку фізичної культури і спорту, організації та проведення відповідних спортивних заходів згідно з укладеними договорами; · надає або відмовляє в наданні спортивній федерації статусу національної; · веде реєстр визнаних в Україні видів спорту; · здійснює заходи з нагородження переможців змагань, працівників у сфері фізичної культури і спорту, вносить пропозиції щодо відзначення їх державними нагородами; · подає Міністрові пропозиції щодо переліку центрів (баз) олімпійської та паралімпійської підготовки спортсменів, здійснює контроль за їх діяльністю; · здійснює заходи з формування та утримання в установленому порядку штатних команд національних збірних команд України з олімпійських та неолімпійських видів спорту і штатної збірної команди України серед спортсменів-інвалідів, здійснює на конкурсній основі добір тренерських кадрів таких команд; · розробляє положення про національні збірні команди України, здійснює контроль за підготовкою та участю членів національних збірних команд України у спортивних змаганнях і навчально-тренувальних зборах; · проводить офіційні всеукраїнські фізкультурно-оздоровчі та спортивні заходи (чемпіонати, кубки, турніри, інші змагання, передбачені Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України), встановлює вимоги до змісту положення та/або регламенту змагань з урахуванням рекомендацій міжнародних спортивних організацій; · здійснює контроль за технічним станом та ефективним використанням спортивних споруд, центрів (баз) олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, додержанням екологічних вимог під час їх використання, норм та правил безпеки на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління Держмолодьспорту України; · розробляє та впроваджує в межах своїх повноважень сучасні інформаційно-комунікаційні технології, забезпечує оперативне оприлюднення, в тому числі через засоби масової інформації і на власному веб-сайті, інформації про діяльність Держмолодьспорту України; · організовує в установленому порядку виставкову та видавничу діяльність, семінари, конференції, конгреси тощо з питань, що належать до компетенції Держмолодьспорту України; · здійснює в межах компетенції управління об'єктами державної власності; здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Органи місцевого самоврядування сприяють розвиткові самодіяльного масового спорту (основу його становлять різноманітні фізкультурно-спортивні секції), заохочують і стимулюють діяльність підприємств, установ, організацій і громадян у цій сфері. Місцеві ради запроваджують систему пільг і заохочень для підприємств, які спрямовують частину свого прибутку на розвиток фізичної культури і спорту, будівництво об’єктів фізкультури та спорту, організацію відпочинку.

Закон України «Про місцеве самоврядування в України» визначає систему та повноваження органів місцевого самоврядування в галузі фізичної культури та спорту. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління закладами фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними, підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення. Вони вирішують питання організації медичного обслуговування і харчування у закладах фізичної культури і спорту, створюють умови для занять фізичною культурою і спортом за місцем проживання населення та в місцях масового відпочинку; відповідно до законодавства реєструють статути (положення) фізкультурно-оздоровчих закладів незалежно від форм власності.

Не допускається використанні коштів Державного бюджету України та бюджетів місцевого самоврядування, а також позабюджетних коштів, передбачених на фізичну культуру, спорт та туризм, не за призначенням. На розвиток фізичної культури і спорту підприємства, установи і організації спрямовують кошти в порядку, визначеному законодавством.

Місцеві ради запроваджують систему пільг і заохочень для підприємств, які спрямовують частину свого прибутку на розвиток фізичної культури і спорту, будівництво об'єктів фізкультури і спорту, організацію відпочинку. Відповідно до Закону України від 5 лютого 1993 р. «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді України»[158] учні, студенти, всі неповнолітні мають право на безкоштовне і пільгове користування об'єктами фізкультури і спорту.

Вагому роль в публічному адмініструванні в сфері молоді та спорту відіграють спортивні товариства і спілки, які за своїм правовим становищем не є суб’єктами публічного адміністрування, проте виконують значний перелік завдань у цій сфері. Добровільні спортивні товариства є масовими громадськими об'єднаннями. У своїй діяльності вони керуються законами України «Про фізичну культуру і спорт», «Про об'єднання громадян» та іншими законодавчими актами України. В Україні створені добровільні спортивні товариства «Україна», «Колос», «Динамо», ЦСКА, «Гарт», які діють у відповідності зі статутами та положеннями про них. Так, Положення про ДСТ «Гарт» затверджено Міносвіти та Держкомспортом України 22 листопада 1992p.

Товариство «Україна» займається фізкультурно-оздоровчою роботою у виробничій та соціально-побутовій сферах, проводить масові спортивні змагання, а також бере участь у міжнародних спортивних змаганнях майже з усіх видів, які входять до програми Олімпійських ігор.

Добровільне спортивне товариство «Гарт» проводить свою роботу серед учнівської та студентської молоді, об'єднує професійні, навчально-виховні і вищі навчальні заклади, організує масові спортивні змагання, поєднуючи спорт з інтелектуальним, духовним та естетичним вихованням.

Спортивне товариство «Колос» охоплює сільське населення. Пріоритетним напрямком його роботи є реформування організаційних основ фізкультурно-спортивного руху, що передбачає створення в сільській місцевості територіальних фізкультурно-спортивних клубів, забезпечення їх адміністративної та господарської самостійності, впровадження ефективних форм, методів і засобів фізкультурно-спортивної діяльності та видів спорту з урахуванням регіональних особливостей, традицій і економічних чинників. Відповідно до Указу Президента України про цільову комплексну програму «Фізичне виховання — здоров'я нації» перед товариством ставиться завдання — засновникам сільського кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства «Колос» реформувати його у Всеукраїнську державну фізкультурно-спортивну організацію «Колос» агропромислового комплексу України.[159]

Відомчі спортивні товариства «Динамо» та ЦСКА здійснюють масову фізкультурно-спортивну роботу серед робітників органів внутрішніх справ, військовослужбовців, особливого складу правоохоронних органів, військових формувань та членів їх сімей. Ці товариства створюють регіональні центри, клуби та оборонно-спортивні табори з фізичної підготовки молоді до служби в Збройних Силах України; розробляють та впроваджують програмно-методичне і нормативно-організаційне забезпечення фізичної підготовки військовослужбовців, особливого складу правоохоронних органів та інших військових формувань з урахуванням специфіки їх службової діяльності.

Крім добровільних спортивних товариств, велику роль в розвитку фізичної культури і спорту відіграє Національний олімпійський комітет України (далі — НОК України), який є незалежною, неурядовою, громадською організацією. У своїй діяльності НОК України керується законодавством України, Олімпійською хартією та власним Статутом. НОК України має виключне право представляти Україну на Олімпійських іграх, в Міжнародному олімпійському комітеті, міжнародних олімпійських організаціях. Держава сприяє розвиткові матеріально-технічної бази НОК України, надає йому фінансову і організаційну допомогу щодо участі членів збірних команд в Олімпійських та Параолімпійських іграх, сприяє встановленню міжнародних зв'язків.

Розвиткові фізичної культури, спорту та туризму сприяють також національні спортивні федерації (громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості). Статусу національної спортивної федерації вони набувають з моменту реєстрації у Державному комітеті молодіжної політики, спорту і туризму України, який делегує таким федераціям окремі повноваження щодо розвитку видів спорту, надає допомогу у забезпеченні їх необхідними матеріальними ресурсами, відповідними фахівцями, забезпечує контроль за реалізацією цих повноважень, в тому числі в частині використання коштів, виділених їм з Державного бюджету України. Спортивні федерації мають виключне право представляти спорт України в міжнародних спортивних змаганнях та міжнародних спортивних організаціях, а також право на організацію і проведення відповідних національних спортивних змагань. Спортивні федерації створюються залежно від потреби у всіх обласних та міських спортивних комітетах.

Первинною ланкою самодіяльної організації фізкультурного руху в Україні є колективи фізкультури на підприємствах, в установах, організаціях, що об'єднують на засадах добровільності громадян за їх інтересами у фізкультурно-спортивному русі.

4. Адміністративні послуги, що надаються у сфері молоді та спорту.

На сьогодні перелік адміністративних послуг Держмолодьспорту нормативно не визначений, проте виходячи із завдань, які покладаються на цю службу можливо виокремити наступні адміністративні послуги, що надаються Держмолодьспорт:

- атестація спортивних тренерів і спортивних суддів; - веде реєстр визнаних в Україні видів спорту; Місцеві органи виконавчої влади у сфері молоді та спорту надають адміністративні послуги за напрямами.- надають дозвіл на організацію роботи спортивних секцій;- надають дозвіл на проведення занять з підготовки учнів навчальних закладів до спортивних змагань та заходів; - надають дозвіл на проведення фізкультурно-оздоровчих занять для груп певних вікових категорій;- прий мають рішення про організацію та проведення змагань та заходів.

Аналіз Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” свідчить про зв’язок та можливий вплив діяльності органів місцевого самоврядування на розвиток галузі фізичної культури та спорту. В цьому законі містяться положення, які вказують на надання адміністративних послуг, що мають прямий або опосередкований вплив на діяльність у галузі фізичної культури та спорту. Так, до положень, які мають прямий вплив, можна зарахувати:

- реєстрацію статутів (положень) закладів (в тому числі ф ізкультурно-оздоровчих) незалежно від форм власності;

- державна реєстрація місцевих благодійних організацій і фондів, інших неприбуткових організацій (в тому числі фізкультурних та спортивних);

- вирішення питань про проведення спортивних, видовищних та інших масових заходів.

До аспектів діяльності, які мають непрямий вплив на галузь належить:

- надання дозволу на спорудження об’єктів містобудування незалежно від форм власності; надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу;

- вирішення питань щодо використання нежитлових приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності;

- розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності;

- надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами;

- реєстрація об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності;

- видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею;

- здійснення державної реєстрації підприємств та інших суб’єктів підприємницької діяльності, розташованих на відповідній території.

Крім повноважень, що описані в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”, низка повноважень, що передбачають надання адміністративних послуг, регулюється Постановою Кабінету міністрів України № 993, прийнятою у листопаді 2008 року, яка регулює питання створення та діяльності спортивних шкіл. Згідно з цією постановою органам місцевого самоврядування делеговано право присвоювати спортивним школам другу категорію та за зверненнями засновників і власників спортивних шкіл подавати до держаних органів відповідні документи на присвоєння першої категорії. Адміністративні послуги, які супроводжують проведення ліцензування фізкультурно-спортивної діяльності, проводять тільки центральні органи державної виконачої влади та їх обласні представництва. Та беручи до уваги наміри з реформування місцевого самоврядування як складової адміністративно-територіальної реформи, проведення ліцензійної діяльності на місцях буде делеговано органам місцевого самоврядування.

5. Адміністративна відповідальність у сфері молоді та спорту.

Свера молоді та спорту є досить важливою для суспільства, тому адміністративне законодавство охороняє ці правовідносини, хоча КУпАП і не виділяє окремого об’єкта адміністративно-правової охорони. Законодавець охороняє не відносини у сфері розвитку молоді, фізичного виховання та спорту, а правовідносини у сфері встановленого порядку управління (ст. 196), а також громадського порядку (ст. 180, ст.184).

Зокрема, у Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення правил навчання карате (ст. 196).

Порушення встановлених правил відкриття секцій спортивного карате або набору до них громадян чи навчання в секціях прийомів, заборонених спортивними правилами, а також самовільне, без дозволу відповідних органів, навчання прийомів карате - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом цього правопорушення є порядок організації навчання спортивним єдиноборствам.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 196 КУпАП, полягає у порушенні встановлених правил відкриття секцій спортивного карате або набору до них громадян чи навчання в секціях прийомів, заборонених спортивними правилами, а також самовільному, без дозволу відповідних органів, навчанні прийомів карате.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі прямого або непрямого умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.

Відповідно до статті 218 КУпАП адміністративне правопорушення передбачене ст. 196 розглядається адміністративною комісією. На етапі підготовки справи до розгляду орган зобов'язаний вирішити: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складені протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи оповіщені особи, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце розгляду; 4) чи затребувані необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Отже, протокол є підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення передбачене статтею 196 КУпАп згідно зі статтею 255 КУпАП складають уповноважені на те особи органів внутрішніх справ.

Також у КУпАП передбачена відповідальність за доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (ст. 180).

Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами – тягне засобою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони здоров'я громадян та громадського порядку.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у доведенні неповнолітнього до стану сп'яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами. Ознаками знаходження особи у стані алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з рота, нестійкість пози, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Заява громадян про вживання особою спиртних напоїв, так само визнання в цьому самої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993 p. № 2998-ХІІ неповнолітніми вважаються громадяни віком до 18 років.

Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння - це активні дії (безпосереднє розливання) чи бездіяльність (нереагування на активні дії інших осіб) сторонніх осіб, наслідком яких стало його сп'яніння.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Суб'єктами правопорушення можуть бути батьки неповнолітнього, особи, які їх замінюють, або інші особи, яким виповнилося 18 років.

Також важливе значення при охороні прав молоді має ст. 184 КУпАП Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає в: 1) ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (ч. 1); 2) вчиненні неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАп (ч. 2); 3) вчиненні неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ч. 3).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав, обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. За правопорушення неповнолітніх, які не досягли шістнадцятирічного віку несуть відповідальність батьки або особи, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за найбільш тяжкі злочини. За вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, несуть адміністративну відповідальність батьки або особи, які їх замінюють.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушень є батьки неповнолітнього або особи, що їх замінюють.

На закінчення слід додати, що законодавець установив додаткові гарантії захисту неповнолітніх правопорушників, тобто у випадку вчинення правопорушення неповнолітнім, таке правопорушення розглядається лише судом.

Література:

1. Бородін Є. І. Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991 – 2004 рр.): Монографія. – Д.: Герда, 2006. – 472 с.

2. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. - К.: Наук. думка, 1993

3. Можливості для молоді / Упор. А. Коновалов, М. Шишкова, Д. Таран. – Х.: ХМЦДМ, 2007. – 76 с.

4. Молодіжна політика Європейського Союзу. Перспективи та шляхи запровадження в Україні: Тренінговий посібник. - Донецьк, 2006. - 104 с.

5. Молодіжний рух в Україні: довідник. Ч.І. - К.: АТ “Видавництво “Столиця”, 1998

6. Особенности формирования и реализации молодежной политики на региональном уровне: Сборник методических материалов и рекомендаций Министерство Украины по делам молодежи и спорта. УкрНИИ проблем молодежи. - К., 1991

7. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). - Київ, Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. - 242 с.

8. Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. - К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000. - 34 с.

9. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року № 2998-XII // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

10. Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 року № 281-XIV // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

11. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня 2001 року № 2558-III // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

12. Закон України від 24 грудня 1993 року „Про фізичну культуру і спорт” // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

13. Закон України від 14 вересня 2000 року „Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні” // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

[1] Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 18, 19-20, 21-22. – Ст. 144.

[2] Закон України «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики» // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 40. – Ст. 527.

[3] Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 29. – Ст. 389.

[4] Про затвердження Положення про Державну службу експортного контролю України: Указ Президента України вiд 08.04.2011 № 448/2011 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

[5] Про затвердження Положення про Державну службу статистики України: Указ Президента України від 06.04.2011 № 396/2011 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

[6] Про затвердження Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України: Указ Президента України вiд 13.04.2011 № 462/2011 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

[7] Про затвердження Положення про Державне агентство резерву України: Указ Президента України вiд 13.04.2011 № 463/2011 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

[8] Про затвердження Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів: Указ Президента України вiд 13.04.2011 № 465/2011 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

[9] Закон України «Про управління об'єктами державної власності» вiд 21.09.2006 № 185-V // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

[10] Закон України «Про місцеві державні адміністрації» вiд 09.04.1999 № 586-XIV // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/, Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ» вiд 15.01.1999 № 401-XIV // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

[11] Невмержицький Є.В. Правові проблеми боротьби з економічною злочинністю і корупцією: Навч. посіб. – К.: АПСВ, 2005. – 415 с.

[12] Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) (Справа № 1-45/2010) від 30 вересня 2010 року.

[13] Про внесення змін до Конституції України: Закон України № 2222-ІV від 8 грудня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст.44.

[14] Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96 ВР // Відомості Верховної ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

[15] Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 5 березня 1998 року № 183/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 35. - Ст. 237.

[16] Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92 - VI // Відомості Верховної ради України. - 2002. - №38 - 39 (27.09.2002). - Ст. 288.

[17] Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України № 959-ХІІ від 16 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 29. - Ст. 377.

[18] Указ Президента України від 12.05.2011 № 582 "Про Положення про Державну митну службу України". Офіційний вісник України. – 2011. – № 37. – Ст. 1514.

[19] Про Кабінет Міністрів України. Закон України від 07.10.2010 р. № 2591 // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 9. - Ст. 58.

[20] Указ Президента України від 09.12.2010 р. № 1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади. Офіційний вісник України. – 2010. – № 94. – Ст. 3334.

[21] Указ Президента України від 08.04.2011 р. № 446 "Про Положення про Міністерство фінансів України". Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1254.

[22] Офіційний вісник України. – 1998. – № 39. – Ст. 1434.

[23] Офіційний вісник України. – 2011. – № 37. – Ст. 1514.

[24] Наказ Державної митної служби України від 16.03.2011 № 212 "Про затвердження Положення про колегію Державної митної служби України".

[25] Наказ Державної митної служби України від 24.03.2011 № 243 "Про затвердження складу Громадської ради при Державній митній службі України".

[26] Офіційний вісник України. – 2011. – № 69. – Ст. 2623.

[27] Накази Державної митної служби України від 20.04.2011 р. № 324 "Про затвердження структури та штатного розпису центрального апарату Державної митної служби України на 2011 рік"; від 25.06.2011 р. № 547 "Про затвердження Положення про Департамент митних платежів Державної митної служби України"; від 07.07.2011 р. № 580 "Про затвердження Положення про Організаційно-розпорядчий департамент Державної митної служби України"; від 28.04.11 р. № 356 "Про затвердження Положення про Департамент класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД Державної митної служби України"; від 22.07.2011 р. № 665 "Про затвердження Положення про Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Державної митної служби України"; від 14.07.2011 р. № 606 "Про затвердження Положення про Управління забезпечення діяльності Голови Служби Державної митної служби України".

[28] Митне право України: навч. посібник / Ю.В. Іщенко, В. П. Чабан, В.М. Дорогих та ін.; М-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т внутрішніх справ. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – С. 62.

[29] Наказ Державної митної служби України від 22.04.2011 № 330 "Про припинення Енергетичної регіональної митниці".

[30] Наказ Державної митної служби України від 22.06.2011 № 536 “Про затвердження Примірного положення про регіональну митницю, митницю“.

[31] Наказ Державної митної служби України від 29.04.2010 № 424 „Про затвердження Примірної структури регіональної митниці, митниці та вимог до штатної структури регіональної митниці, митниці”. Наказ Київської регіональної митниці від 31.05.2011 р. № 806 "Про затвердження Положень про митні пости Київської регіональної митниці, Положень про відділи митного оформлення митних постів Київської регіональної митниці та розподіл території та компетенції, в межах яких здійснюють функції відділи митного оформлення митних постів Київської регіональної митниці".

[32] Наказ Державної митної служби України від 10.01.2011 р. № 10 "Про визначення зон діяльності митних органів".

[33] Класифікатор митних органів та їх структурних підрозділів, спеціалізованих митних установ та організацій. Затверджено Наказом Державної митної служби України від 26.04.2006 р. № 335.

[34] Наказ Державної митної служби України від 06.05.2003 р. № 289 „Про затвердження Типового положення про митний пост”. Офіційний Вісник України. – 2003. – Ст. 966.

[35] Постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1996 р. № 698 “Про створення митної варти“. Офіційний вісник України. – 2008. – № 46. – Ст. 1522.

[36] Наказ ДМСУ від 29.03.2004 р. № 220 “Про затвердження Положення про Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи“.

[37] Класифікатор митних органів та їх структурних підрозділів, спеціалізованих митних установ та організацій. Затверджено Наказом Державної митної служби України від 26.04.2006 р. № 335.

[38] Постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2009 р. № 532 "Про затвердження Положення про Реєстр адміністративних послуг". Офіційний вісник України. – 2009. – № 40. – Ст. 1356.

[39] Про оборону - Закон України від 6 грудня 1991, №1932-XII; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1932-12

[40] Про військово-адміністративний поділ території України - Указ Президента України від 2 червня 2006 року N 469/2006; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=469%2F2006

[41] Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави – Закон України від 19 червня 2003, N 975-IV; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=975-15

[42] Про Збройні Сили України - Закон України від 6 грудня 1991, № 1934-XII; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1934-12

[43] Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України - Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 406/2011; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=406%2F2011

[44] Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України - Закон України від 7 березня 2002 року N 3099-III; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3099-14

[45] Про війська Цивільної оборони України Закон України від 24 березня 1999 N 556-XIV; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=556-14

[46] Про Державну спеціальну службу транспорту - Закон України від 5 лютого 2004 року N 1449-IV; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1449-15

[47] Про основи національної безпеки України - Закон України від 19 червня 2003 року N 964-IV; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=964-15

[48] Про Раду національної безпеки і оборони України - Закон України від 5 березня 1998 року N 183/98-ВР; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=183%2F98-%E2%F0

[49] Про Службу безпеки України - Закон України від 25 березня 1992 року N 2229-XII; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2229-12

[50] Про Державну прикордонну службу України - Закон України від 3 квітня 2003 року N 661-IV; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=661-15 [51] Про Службу зовнішньої розвідки України - Закон України від 1 грудня 2005 року N 3160-IV; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3160-15 [52] Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України - Закон України від 23 лютого 2006 року N 3475-IV; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3475-15

[53] Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2т.: Т.2 Особлива частина / Ред. Колегія: В.Б.Авер` янов (голова) та ін.. – К.: Юрид думка, 2005. – 624 с.

[54] Указ Президента України від 06.04.2011 р., № 395 «Про затвердження Положення про міністерство юстиції України». - №395/2011.

[55] Конституція України: прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.: Українська Правнича Фундація.: К.: 1996 р.

[56] Наказ Міністерства юстиції України, від 23.06.2011 № 1707/5, – «Про затвердження Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі».

[57] Закон України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”, від 01.07.2010 р., № 2398-VI.

[58] Наказ Міністерства юстиції України від 01.12.2006 N 87/5 “Про кваліфікаційну комісію нотаріату”.

[59] Кабінет Міністрів України. - постанова N 592 “Про систему органів юстиції” від 30.04.1998 року.

[60] Наказ Міністерства юстиції України, від 23.06.2011 № 1707/5, – “Про затвердження Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі”.

[61] Наказ Міністерства юстиції України від 14.02.2007 N 47/5 “Про затвердження Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції”.

[62] Указ Президента України «Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України» від 06 квітня 2011 року, № 401/2011р.

[63] Закон України “Про нотаріат”.- Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 39, ст.383).

[64] Постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 639 “Про затвердження переліків платних адміністративних послуг, які надаються Міністерством юстиції, Державною реєстраційною службою та структурними підрозділами територіальних органів Міністерства юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби”.

[65] Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р. № 102 (ЗП України, 1994 р., №6, ст.151; Офіційний вісник України, 2009р., №17, ст.515)

[66] Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2001 р.№ 840 (Офіційний вісник України, 2001 р., №29, ст. 1319)

[67] Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р., № 302 (ЗП України, 1993р., №10, ст. 198)

[68] Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. №738 (Офіційний вісник України, 1998р., №21, ст. 762)

[69] Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. №1287 (Офіційний вісник України, 1997р., число 47, с.46)

[70] Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 1998 р. №356 (Офіційний вісник України, 1998р., №21, ст. 762)

[71] Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. №7-93 “Про державне мито” (ЗП України, 1993р., №3, ст. 46)

[72] Закон України “Про об`єднання громадян”, - від 16.06.1992р., №2460-ХІІ.

[73] Кодекс України про адміністративні правопорушення, - від 07.12.1984 р., ВВР 1984 дод.до №51.

[74]. Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року: затв. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 жовт. 2009 р. № 1260-р // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

[75]. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття): затв. Постановою Кабінету Міністрів від 3 листоп. 1993 р. − К.: Райдуга, 1994. − 61 с.

[76]. Об утверждении Положения о Министерстве образования и науки, молодежи и спорта Автономной Республики Крым: Постановление СМ АРК от 01 марта 2011 года №66 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

[77]. Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. № 1019 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

[78]. Про ліцензування, атестацію та акредитацію навчальних закладів: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1996 року №200 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

[79]. Про затвердження Порядку проставлення в Міністерстві освіти і науки України апостиля на офіційних документах, виданих навчальними закладами, державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що стосуються сфери освіти і науки: затв. Наказом МОН №220 від 10 березня 2009 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

[80]. Про розмір та порядок оплати послуг з проставлення апостиля: затв. Наказом МОН №21 від 16.01.2004 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

[81]. Можливі тільки для країн, міжнародні угоди з якими визначають окрему процедуру визнання (уточнюється спеціалістом Центру)/

[82]. Офіційна інформація станом на 01 вересня 2011 року ДП «Інформаційно-іміджевого центру» при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України // http://www.apostille.in.ua/max/nostrification/cost.html

[83]. Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України: затв. Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 410/2011 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

[84]. Положення про Державну службу інтелектуальної власності України: затв. Указом Президента Украъни выд 08 квытня 2011 року №436/2011 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

[85]. Про проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи: затв. Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 12 січня 2004 року №12 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

[86]. Про затвердження форми заявки та переліку документів, необхідних для проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право провадження посередницької діяльності у сфері трансферу технологій: затв. Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 654 від 25 липня 2007 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.

[87]. Про затвердження Порядку проведення державної акредитації ф

Дата добавления: 2014-01-05