Власна провідність напівпровідників

Власні напівпровідники

ЛЕКЦІЯ 29

Завдання

Запитання

1. Проаналізуйте походження і сутність терміна “етика”.

2. Дослідіть виникнення терміна “мораль”, охарактеризуйте його зміст.

5. Яке місце посідає етика в системі філософських дисциплін?

6. Поміркуйте, який емпіричний матеріал використовує етика, з'ясовуючи загальні закономірності моралі.

7. Проаналізуйте співвідношення моралі та етики.

8. У чому виявляється специфіка мови моралі і мови етики?

9. Які аргументи спростовують твердження про неможливість створення наукової етики?

10. Назвіть і охарактеризуйте функції етики.

11. Чому знання етики ще не може гарантувати людині високу моральну культуру?

12. За яких умов знання етики сприяє піднесенню моральної культури особистості?

Прокоментуйте висловлювання:

Добре міркувати про доброчесності — ще не означає бути доброчесним (Арістотель).

Етика є наукою про відносини, які існують між людьми, і про обов'язки, що випливають із цих відносин (П.-А. Гольбах).

Освічений розум облагороджує моральні почуття: голова повинна виховати серце (Ф. Шіллер).

Мораль — не перелік вчинків і не збірник правил, якими можна користуватися, як аптекарськими або кулінарними рецептами (Д. Дьюї).

Переконання — більш небезпечні вороги істини, ніж помилки (Ф.-В. Ніцше).

Правильна поведінка від нестачі волі страждає більше, ніж від нестачі знань (Г. Спенсер).

Існують істини, в яких недостатньо переконати будь-кого, а які треба дати відчути: саме такі істини моралі (Ш.-Л. Монтеск'є).

Коли ясно, в чому полягає істинна мораль, то і все решта буде ясно (Конфуцій).

Етика — це спроба надати всезагальної значущості деяким нашим бажанням (Б. Рассел).

Етика є філософія переконання (І. Кант).

Етика є філософія доброї волі, а не тільки доброї дії (І. Кант).

Думки є тіні наших відчуттів — завжди темніші, пустіші, простіші, ніж останні (Ф.-В. Ніцше).

Етика є естетикою душі (П. Реверді).

Проповідувати мораль легко, обґрунтувати її важко (А. Шопенгауер).

Істинна етика починається там, де перестають користуватися словами (А. Швейцер).

Напівпровідники – це тверді тіла, які при Т = 0 характеризуються повністю зайнятою електронами валентною зоною, що відділена від зони провідностіпорівняно вузькою (порядка 1еВ) заборонною зоною (див. рис. 28.3, в з попередньої лекції).

Рис. 28.3

Свою назву вони отримали тому, що їх електропровідність менша за електропровідність металів і більша за електропровідність діелектриків.

В природі напівпровідники існують у виді елементів ІV, V та VI груп Періодиної системи елементів Менделєєва (наприклад, кремній Sі, германій Ge, миш'як Аs, селен Se, теллур Те) та хімічних сполук, напрклад оксиди, селеніди, сплави елементів різних груп.

Розрізняють власні та домішкові напівпровідники. Власними напівпровідниками є хімічно чисті напівпровідники, а їх провідність називається власною провідністю.

Таким чином, власна провідність напівпровідників виявляється у хімічно чистих напівпровідників (власних напівпровідників), таких як германій – Ge, селен – Se, сполуки CdS).

Як приклад на рис.29.1 наведена спрощена плоска схема атомів в кристалі германію Ge, який має гратки типу алмаза. В гратці кожний атом зв'язаний ковалентними зв'язками з чотирма найближчими сусідами. На малюнку на плоскій схемі атомів кожна риска – це зв'язок, здійснюваний одним електроном. В ідеальному кристалі при 0 К така структура є діелектриком, оскільки всі валентні електрони беруть участь в утворенні зв'язків, і тому вільні електрони відсутні.

Рис. 29.1

При підвищенні температури теплові коливання гратки призводять до розриву деяких валентних зв'язків, внаслідок чого частина електронів відщеплюється і вони стають вільними. В покинутому електроном місці виникає дірка (вона зображена на малюнку білим кружком), заповнити яку можуть електрони з сусідньої пари. В результаті дірка, так само як і електрон, що звільнився, рухатиметься по кристалу.

Рух електронів провідності і дірок у відсутність електричного поля є хаотичним. Якщо ж на кристал накласти електричне поле, то електрони почнуть рухатись проти поля, дірки – по полю, що призведе до виникнення власної провідності германію, обумовленої як електронами, так і дірками.

По зонній теорії: з підвищенням температури електрони з верхніх рівнів валентної зони I можуть бути перекинуті на нижні рівні зони провідності II (рис. 29.1). При накладенні на кристал електричного поля електрони переміщатимуться проти поля і створюватимуть електричний струм. Таким чином, зона ІІ внаслідок її часткового "укомплектування" електронами стає зоною провідності. Провідність власних напівпровідників, обумовлена електронами, називається електронною провідністю або провідністю n-типу (від лат. negative – негативний)

Дата добавления: 2014-01-05