Оподаткування зовнішньоекономічних операцій

7.1 Митно-тарифне регулювання в зовнішньоекономічній діяльності як інструмент економічної політики держави

7.2 Правила ІНКОТЕРМС

7.3 Класифікація товарів відповідно до УКТЗЕД

7.1 Митно-тарифне регулювання в зовнішньоекономічній діяльності як інструмент економічної політики держави

У цілому зовнішньоекономічна політика держави – це комплекс заходів, що мають на меті досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і водночас захист внутрішнього ринку від конкуренції іноземних товарів. Зазначимо, що вона спрямована на стимулювання або обмеження імпорту та експорту товарів.

Головним інструментом такої політики є метод тарифного регулювання, який займає одне з центральних місць у системі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Мито збільшує ціну конкретного імпортного товару при його надходженні на внутрішній ринок країни, дає змогу національним товаровиробникам підвищувати загальний рівень цін вітчизняних товарів та одержувати додатковий прибуток. Прямо захищає внутрішні ціни і прибутки національних підприємств.

Законом України "Про Митний тариф України" визначено порядок формування і застосування митного тарифу України при ввезенні або вивезенні товарів та обкладання їх митом. Систематизоване зведення ставок мита єдине для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Ставки митного тарифу встановлюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України.

За своєю структурою митний тариф може бути експортним та імпортним.

Експортний – інструмент регулювання експорту. Його застосовують окремі країни з метою одержання додаткових бюджетних надходжень і регулювання експорту окремих видів товарів.

Імпортний – головний інструмент митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, виконує такі основні функції:

– формує оптимальну товарну структуру імпорту шляхом диференціації ставок на ввезення різноманітних товарів;

– впливає на господарську діяльність підприємств і соціальні умови в суспільстві, виступаючи складовою механізму ціноутворення;

– захищає окремі галузі національної економіки (протекціонізм) від можливого заподіяння їм суттєвих збитків іноземною конкуренцією;

– дозволяє проводити активну зовнішньоторговельну політику та впливати на партнерів у ході торговельних переговорів, формувати митні союзи;

– сприяє оптимізації співвідношення експорту й імпорту держави, валютних витрат і надходжень, досягненню сприят­ливого торговельного балансу.

Загалом мито є податком на товари, що переміщуються через митний кордон України. Застосовуючи його, держави може регулювати (стимулювати) розвиток певних галузей національної економіки (табл. 7.1).

Таблиця 7.1 – Приклад зміни ставок мита на товари залежно від розвитку певної галузі промисловості

Код товару згідно з УКТЗЕД	Опис товару згідно з УКТЗЕД	Рік
52.12	Тканини бавовняні та ін.%
25.26	Стеарит природний, тальк не подрібнений і нерозмелений, %
84.81	Крани, клапани, вентилі та інша арматура, %
84.82	Підшипники кульково-роликові, %

7.2 Правила ІНКОТЕРМС

Кожна країна внаслідок різних історичних обставин має свої торгові правила й звичаї. Здебільшого сторонам, що укладають договір, не відомі розбіжності в торговій практиці тієї чи іншої країни. Ці розбіжності у тлумаченнях є головною причиною, що викликає непорозуміння, розбіжності, звернення до суду, наслідком чого стає втрата коштів і часу. З метою вирішення цієї проблеми Міжнародна торговельна палата в 1936 р. видала зведення міжнародних правил із тлумачення торговельних термінів. Ці правила стали відомі під назвою "ІНКОТЕРМС-1936".

ІНКОТЕРМС (англ. International Commercical Terms – Міжнародні торгові терміни) перекладається як Міжнародні правила тлумачення торгових термінів, розроблених МТП.

Метою ІНКОТЕРМС є встановлення зведення міжнародних правил із тлумачення найчастіше вживаних торгових термінів, що визначають умови комерційних операцій, котрі застосовуються у сфері зовнішньої торгівлі. За рахунок цього можна цілком уникнути розбіжностей у тлумаченні таких термінів у різних країнах, або, принаймні, значною мірою їх обмежити.

З того часу, як ІНКОТЕРМС було створено, ці правила поновлювалися шість разів – у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і в 2000p. були внесені зміни й доповнення, необхідні для приведення правил у відповідність до вимог сьогодення у міжнародній торговельній практиці. ІНКОТЕРМС чітко визначає обов'язки покупця та продавця і визнається як міжнародний стандарт митними органами й судами більшості країн в усьому світі.

В Україні необхідність застосування правил ІНКОТЕРМС закріплена в правовому відношенні такими нормативними актами, як Указ Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 4 жов­ня 1994 р. №567/94 і наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України "Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" від 6 вересня 2001р. № 201.

Відповідно до Указу на Кабінет Міністрів України покладене завдання забезпечувати оприлюднення державною мовою України подальших змін до правил ІНКОТЕРМС. Ці зміни застосовують через десять днів після їх оприлюднення в газеті "Урядовий кур'єр" до відносин, що виникають у зв'язку з договорами, у тому числі зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними після оприлюднення відповідних змін.

Указом Президента України № 567/94 встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності при укладанні зовнішньоекономічних та інших договорів, предметом яких є товари, повинні застосовувати правила ІНКОТЕРМС. Таке застосування здійснюється шляхом внесення відповідних положень у тексти договорів.

Нова версія ІНКОТЕРМС-2000 полегшує здійснення міжнародної торгівлі в новому столітті, незважаючи на зростання обсягів і складність міжнародних угод.

Офіційний текст ІНКОТЕРМС складається з передмови, вступу та обов'язків продавця й покупця.

Останні є готовими наборами умов, згрупованими за десятьма основним напрямами таким чином, що кожній статті обов'язків продавця "дзеркально" відповідають визначені обов'язки покупця за тими ж напрямами.

Класифікацію торгових термінів ІНКОТЕРМС-2000 подано у таблиці 7.2

Таблиця 7.2 – Класифікація термінів ІНКОТЕРМС-2000

Назва групи	Умови
Група Е: відправлення	EXW	Франко-завод (... назва місця)
Група: F: основне перевезення не оплачено	FCA	Франко-перевізник (... назва місця призначення)
FAS	Франко вздовж борту судна (... назва порту відвантаження)
FOB	Франко-борт (... назва порту відвантаження)
Група С: основне перевезення оплачено	CFR	Вартість і фрахт (... назва порту призначення)
CIF	Вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення)
CPT	Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)
CIP	Фрахт/перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення)
Група D: прибуття	DAF	Постачання до кордону (... назва місця поставки)
DES	Постачання з судна (... назва порту призначення)
DEQ	Постачання з причалу (... назва порту призначення)
DDU	Постачання без сплати мита (... назва місця призначення)
DDP	Постачання зі сплатою мита (... назва місця призначення)

EXW — ФРАНКО-ЗАВОД (...назва місця) "Франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки, коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Цей термін покладає, таким чином, мінімальні обов'язки на продавця, і покупець повинен нести всі витрати й ризики в зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення.

При цьому суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України у своїх зовнішньоекономічних договорах, на експорт товарів з України можуть використовувати термін EXW тільки з додаванням слів "очищено для вивозу", брати на себе зобов'язання з митного оформлення товару на експорт за умови, що витрати з митного оформлення цілком компенсуються покупцем.

FCA — ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (...назва місця)

Термін "Франко-перевізник" означає, що продавець доставить товар, очищений у митному відношенні, перевізнику до названого покупцем місця. Зазначимо, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження і розвантаження товару на цьому місці. Якщо постачання здійснюється в приміщення продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Якщо покупець довіряє іншій особі, що не є перевізником, прийняти товар, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачан ня товару із моменту передачі його даній особі.

Українське законодавство дозволяє українським суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності в їх зовнішньоекономічних договорах, що укладаються як на експорт, так і на імпорт товарів, використовувати термін FCA y повному обсязі, без особливих застережень, на відміну, наприклад, від застосування терміна EXW.

Термін FCA українські підприємства можуть використовувати при постачаннях товарів практично усіма видами транспорту (виходячи з географічного розташування України і розвитку транспортної інфраструктури): автомобільним, залізничним, повітряним, морським, річковим, а також із використанням комбінацій з декількох названих видів транспорту.

При використанні в зовнішньоекономічних договорах купівлі-продажу умов постачання FCA українськими суб'єктами ЗЕД як експортерам так і імпортерам товарів необхідно приділити достатньо уваги оформленню товаротранспортних документів.

FAS — ФРАНКО ВЗДОВЖ БОРТУ СУДНА (...назва порту відвантаження)

Термін "Франко вздовж борту судна" означає, що продавець виконав постачання, коли товар розміщений вздовж борту судна на причалі у зазначеному порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати і ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умови терміна FAS на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Однак, якщо сторони бажають, щоб покупець взяв на себе обов'язок з митного очищення товару для експорту, то це повинно бути чітко обговорено у відповідному доповненні до договору купівлі-продажу. Цей термін може застосо вуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

У редакції ІНКОТЕРМС-2000 термін FAS зобов'язує продавця зробити митне очищення товару для експорту. Це робить його більш прийнятним для використання українськими суб'єктами ЗЕД в їх зовнішньоекономічних договорах.

FOB — ФРАНКО-БОРТ (...назва порту відвантаження)

Термін "Франко-борт" означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати і ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються доставити товар через поручні судна, варто застосовувати термін FCA.

Українське законодавство дозволяє українським суб'єктам ЗЕД у їх зовнішньоекономічних договорах, що укладаються як при експорті, так і при імпорті товарів, використовувати умови терміна FOB у повному обсязі, без особливих застережень.

Український експортер повинен самостійно, за свій рахунок і на свій ризик провести на Україні митне оформлення товару при вивезенні.

Українським імпортерам товару, що використовують термін FOB, рекомендується звертати увагу на питання, пов'язані з перевезенням товарів, хоча відповідно до умов ІНКОТЕРМС вони як покупці товару, не мають обов'язків за договорами перевезення.

CFR – ВАРТІСТЬ І ФРАХТ (...назва порту призначення)

Термін "Вартість і фрахт" означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення, однак ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця на покупця. За умовами терміна CFR на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються доставити товар через поручні судна, варто застосовувати термін СРТ.

Українське законодавство дозволяє українським суб'єктам ЗЕД у їх зовнішньоекономічних договорах як на експорт, так і на імпорт товарів, використовувати умови CFR у повному обсязі, без особливих застережень. Український експортер повинен самостійно, за свій рахунок і на свій ризик провести в Україні митне оформлення товару для вивезення.

CIF – ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (...назва порту призначення)

Термін "Вартість, страхування і фрахт" означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування й оплатити страхові внески. Покупець повинен брати до уваги, що відповідно до умов терміна CIF від продавця потрібно забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям збитків. У разі якщо покупець бажає мати страхування зі значним покриттям, він повинен або спеціально домовитися про це з продавцем, або сам вжити заходів щодо укладання договору додаткового страхування. За умовами терміна CIF на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються поставити товар через поручні судна, варто застосовувати термін СІР.

Українське законодавство дозволяє українським суб'єктам ЗЕД у їхніх зовнішньоекономічних договорах як при експорті, так і при імпорті товарів, використовувати умови CIF у повному обсязі, без особливих застережень.

Український експортер повинен самостійно, за свій рахунок і на свій ризик провести в Україні митне оформлення товару для вивезення. Пунктами поставок товарів українськими експортерами можуть бути морські (річкові) порти України, з яких здійснюються міжнародні морські (річкові) перевезення товарів. Український експортер може укласти договір морського страхування тільки з українською страховою компанією, що є членом Морського страхового бюро.

Українським імпортерам товару при використанні терміна CIF рекомендується приділяти значну увагу питанням перевезення товарів, хоча відповідно до умов ІНКОТЕРМС у них, як покупців товару, відсутні обов'язки за договором перевезення.

СРТ — ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО... (...назва місця призначення)

Термін "Фрахт/перевезення оплачено до..." означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Перевізник — це будь-яка особа, що на підставі договору перевезення бере на себе зобов'язання забезпечити самостійно чи організувати перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним транспортом чи комбінацією цих видів транспорту.

Українським імпортерам товару при використанні терміна СРТ рекомендується приділяти значну увагу питанням перевезення товарів, хоча відповідно до умов ІНКОТЕРМС у них, як покупців товару, відсутні обов'язки за договором перевезення.

СІР – ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНО ДО... (...назва місця призначення)

Термін "Фрахт/перевезення" та страхування оплачено до..." означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики і будь- які додаткові витрати з доставки таким способом товару. Однак за умовами СІР на продавця також покладається обов'язок із забезпечення страхування від ризиків втрати й пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Отже, продавець укладає договір страхування й оплачує страхові внески. Покупець повинен брати до уваги, що відповідно до умов терміна СІР від продавця потрібно забезпечення страхування з мінімальним покриттям.

У разі якщо покупець бажає мати страхування з великим покриттям, він повинен або спеціально домовитися про це з продавцем, або сам вжити заходів по додатковому страхуванню.

У випадку здійснення перевезення в пункт призначення кількома перевізниками перехід ризику відбудеться в момент передачі товару в піклування першого перевізника. За умовами терміна СІР на продавця покладається обов'язок із митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення. Цей термін українські підприємства можуть використовувати при постачаннях товарів практично усіма видами транспорту: автомобільним, залізничним, повітряним, морським, річковим, а також із використанням комбінацій з декількох названих видів транспорту.

DAF – ПОСТАЧАННЯ ДО КОРДОНУ (...назва місця постачання)

Термін "Постачання до кордону" означає, що продавець виконав постачання, коли надав нерозвантажений товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту на транспортному засобі, що прибув у розпорядження покупця в названому пункті чи місці на кордоні до надходження товару на митний кордон суміжної країни. Під терміном "кордон" мається на увазі будь-який кордон, включаючи кордон країни експорту. Тому дуже важливо точно визначити кордон шляхом вказівки на конкретний пункт чи місце. Однак якщо сторони бажають, щоб продавець взяв на себе обов'язок із розвантаження товару з транспортного засобу, що прибув, і ніс всі ризи­ки і витрати за таке розвантаження, то це повинно бути чітко обговорено у відповідному доповненні до договору купівлі-продажу.

Цей термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, коли товар доставляється до сухопутного кордону.

Якщо постачання буде мати місце в порту призначення на борту судна або на пристані, то варто застосовувати терміни DES чи DEQ.

Термін DAF українські підприємства можуть використовувати при постачаннях товарів практично усіма видами транспорту (виходячи з географічного розташування України і розвитку транспортної інфраструктури): автомобільним, залізничним, повітряним, морським, річковим, а також з використанням комбінацій з декількох названих видів транспорту, але частіше його використовують при перевезеннях залізничним і автомобільним видами транспорту.

Український експортер повинен самостійно, за свій рахунок і на свій ризик провести в Україні митне оформлення товару при вивезенні. При продажі товарів на умовах DAF в українського підприємства-експортера може виникнути необхідність у здійсненні митного оформлення товару в митниці, що знаходиться не в місці розташування цього підприємства. Пункт постачання товару українським експортером буде знаходитися на погодженому в договорі купівлі-продажу кордоні. Таким пунктом може бути кордон України, чи кордон якої-небудь третьої країни, якщо остання не має загального з Україною кордону.

DES – ПОСТАЧАННЯ З СУДНА (...назва порту призначення)

Термін "Постачання з судна" означає, що продавець виконав постачання, коли надав неочищений у митному відношенні для імпорту товар у розпорядження покупця на борту судна в названому порту призначення. Продавець повинен нести всі витрати і ризики з доставки товару в названий порт призначення до моменту його розвантаження. Якщо сторони бажають, щоб продавець взяв на себе витрати і ризики з вивантаження товару, повинен застосовуватися термін DEQ. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення морським чи внутрішнім водним транспортом або у змішаних перевезеннях, коли товар прибуває в порт призначення на судні.

Українське підприємство-експортер повинне самостійно, за свій рахунок і на свій ризик провести в Україні митне оформлення товару для вивезення. Пункт постачання товару українським експортером буде знаходитися у визначеному в договорі купівлі-продажу порту призначення. Якщо в договорі не обговорений конкретний пункт розвантаження, то експортер сам вибирає звичайний пункт розвантаження в погодженому порту призначення. Українське підприємство-експортер товару зобов'язане за свій рахунок укласти договір перевезення від обраного ним пункту відвантаження на території України до погодженого з покупцем пункту розвантаження в порту призначення. Пунктом постачання імпортованого товару в Україну буде один з морських чи річкових портів України, здатний прийняти цей вид товару.

Українському підприємству-імпортеру рекомендується приділяти достатню увагу питанням закріплення в договорі купівлі-продажу положень про відповідальність продавця за неналежну доставку чи недоставляння товару в пункт призначення та питанням, пов'язаним з перевезенням товару. Після приймання товару від продавця в пункті доставки на кордоні український імпортер повинен самостійно організувати подальше його перевезення до кінцевого пункту призначення. Український імпортер повинен самостійно, за свій рахунок організувати розвантаження товару з судна в порту призначення, а також здійснити митне оформлення імпорту товару в Україну.

DEQ – ПОСТАЧАННЯ З ПРИЧАЛУ (...назва порту призначення)

Термін "Постачання з причалу" означає, що продавець виконав свої зобов'язання з постачання, коли товар, що не пройшов митне очищення для імпорту, наданий у розпорядження покупця на причалі в названому порту призначення. Продавець зобов'язаний нести всі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням і вивантаженням товару на причал. Термін DEQ покладає на покупця обов'язок митного очищення для імпорту товару, сплату податків, мита й інших зборів при імпорті. Однак якщо сторони бажають, щоб продавець взяв на себе всі чи частину витрат з імпорту товару, то це повинно бути чітко обговорено у відповідному доповненні до договору купівлі-продажу.

Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення морським чи внутрішнім водним транспортом або у змішаних перевезеннях, коли товар вивантажується з судна на причал у порту призначення. Однак якщо сторони бажають включити до обов'язків продавця ризики і витрати, пов'язані з переміщенням товару з причалу в інше місце (склад, термінал та ін.), у порту або за межами порту повинні бути використані терміни DDU та DDP.

Українські підприємства можуть використовувати термін DEQ у повному обсязі.

Український експортер повинен самостійно, за свій рахунок і на свій ризик провести на Україні митне оформлення товару на вивезення. Пункт постачання (доставки) товару українським експортером буде знаходитися в погодженому в договорі купівлі-продажу порту призначення. Якщо договором не обумовлений конкретний пункт розвантаження, то експортер сам вибирає звичайний пункт розвантаження в погодженому порту призначення. Українське підприємство- експортер зобов'язане за свій рахунок укласти договір перевезення від обраного ними пункту відвантаження на території України до погодженого з покупцем пункту розвантаження у порту призначення. Пунктом постачання імпортованого товару в Україну буде один з морських чи річкових портів України, що здатний прийняти цей вид товару.

DDU – ПОСТАЧАННЯ БЕЗ СПЛАТИ МИТА (...назва місця призначення)

Термін "Постачання без сплати мита" означає, що продавець надасть неочищений у митному відношенні і невивантажений з транспортного засобу, що доставив товар у розпорядження покупця в названому місці призначення. Продавець зобов'язаний нести всі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару до цього місця, за винятком (якщо це буде.потрібно) будь-яких зборів, що збираються для імпорту в країні призначення (під словом "збори" мається на увазі відповідальність і ризики за проведення митного очищення, а також за оплату митних процедур мита, податків і інших зборів). Відповідальність за такі збори повинні нести покупець, як і за інші витрати і ризики, що виникли в зв'язку з тим, що він не зміг вчасно здійснити митне очищення для імпорту.

Відповідальність, ризики і витрати за вивантаження і перевантаження товару залежать від того, під чиїм контролем знаходиться обране місце постачання.

Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, але коли постачання передбачене на борту судна чи на пристані в порту призначення, то варто застосовувати терміни DES чи DEQ.

Цей термін українські підприємства можуть використовувати при постачаннях товарів практично усіма видами транспорту.

Українське підприємство – експортер товару зобов'язано за свій рахунок укласти договір перевезення від обраного ним пункту відвантаження на території України до погодженого з покупцем пункту розвантаження в пункті призначення, однак право експортера вибирати перевізника і надавати йому вказівки з приводу перевезення має певні обмеження:

– по-перше, відповідно до правил ІНКОТЕРМС українсько підприємство-експортер зобов'язане укласти договір перевезення на "звичайних умовах", "за звичайно прийнятим напрямом";

– по-друге, якщо сторони договору купівлі-продажу включили до цього договору визначені розпорядження щодо перевезення товару, то український експортер при виконанні договору перевезення зобов'язаний також керуватися цими положеннями.

Для українських підприємств-імпортерів використання терміна DDU означає взяти на себе мінімальні обов'язки з реалізації умов постачання товару з усіх можливих серед всіх інших термінів ІНКОТЕРМС, і відповідно покладання на продавців (їхніх контрагентів за договорами купівлі-продажу) максимальних обов'язків з доставки товару в Україну. Імпортери повинні враховувати, що продавець несе повну відповідальність за товар до моменту його доставки у визначений пункт призначення.

DDP – ПОСТАЧАННЯ ЗІ СПЛАТОЮ МИТА (...назва місця призначення)

Термін "Постачання зі сплатою мита" означає, що продавець надасть митно очищений і нерозвантажений з прибулого транспортного засобу товар у розпорядження покупця в назва ному місці призначення. Продавець зобов'язаний нести всі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару, включаючи, де це буде потрібно, будь-які збори для імпорту в країну призначення (під словом "збори" мається на увазі відповідальність і ризики за проведення митного очищення, а також за оплату митних процедур, мита, податків та інших зборів).

Тоді як термін EXW покладає на продавця мінімальні обов'язки, термін DDP передбачає максимальні обов'язки продавця. Українське законодавство дозволяє суб'єктам ЗЕД України використовувати в зовнішньоекономічних договорах умови терміна DDP у повному обсязі, без особливих зауважень як при експорті, так і при імпорті товарів.

Цей термін українські підприємства можуть використовувати при постачаннях товарів практично усіма видами транспорту: автомобільним, залізничним, повітряним, морським, річковим, а також з використанням комбінацій з декількох названих видів транспорту.

При продажу товарів на умовах DDP український експортер повинен самостійно, за свій рахунок і на свій ризик провести в Україні митне оформлення товару при вивезенні (експорті), сплатити мита, податки чи інші офіційні збори, що оплачуються при ввезенні і вивезенні. При цьому виникає питання, пов'язане з переказом за кордон України іноземної валюти для оплати в країні імпорту мита і зборів.

Для українських підприємств-імпортерів використання терміна DDP має кілька істотних аспектів: цей термін вимагає, щоб продавці здійснювали митне оформлення імпорту товару в країні призначення (країні покупця). Але, виходячи з чинного на сьогодні українського законодавства, іноземні підприємства-продавці не можуть самостійно здійснювати в Україні митне оформлення завезених на її територію товарів. З цього випливає, що суб'єктам ЗЕД України – імпортерам товарів не доцільно в їх зовнішньоекономічних договорах купівлі-продажу використовувати термін DDP, оскільки використання цього терміна в повному обсязі приведе до того, що іноземні продавці товарів будуть заздалегідь поставлені в ситуацію, у якій вони не зможуть цілком виконати свої обов'язки (у частині митного оформлення імпорту товару). Замість терміна DDP українським імпортерам варто використовувати термін DDU, що відрізняється від терміна DDP тим, що відповідно до його умов обов'язок митного оформлення імпорту товару несе покупець.

Умови ІНКОТЕРМС мають юридичну чинність тільки якщо сторони обумовили це в контракті фразою: "При трактуванні цього контракту діють умови ІНКОТЕРМС у редакції 2000 p.".

Найслабшим місцем групи Е є розподіл витрат і ризиків. Тому необхідно чітко розмежувати пункт призначення постачання і пункт передачі товару від продавця до перевізника, і особливо варто враховувати додаткові зобов'язання, що можуть звести умови контракту нанівець.

Контракти групи D є найбільш вигідними для покупців, оскільки витрати і ризики з доставки товару несе продавець, у тому числі виконання процедур, необхідних для перетинання кордону, сплати мита й інших зборів. Тому при продажу товарів у країні зі складною процедурою очищення товару для імпорту бажано утримуватися від умови DDU, незважаючи на чте, що покупець зобов'язаний виконувати ці формальності відповідно до умови.

Особливості застосування правил ІНКОТЕРМС при визначенні митної вартості. Правила ІНКОТЕРМС відіграють значну роль при визначенні митної вартості товарів в Україні.

Обчислення митної вартості здійснюється, насамперед, на основі ціни договору, тобто фактурної вартості товару.

Фактурна (контрактна) вартість – це ціна товару, обумовлена в контракті та відповідно в рахунку-фактурі.

Подальший розрахунок митної вартості здійснюється з урахуванням умов поставки товару згідно з інтерпретацією Міжнародних комерційних термінів ІНКОТЕРМС, зважаючи на те, які витрати включені продавцем до рахунку-фактури й коли вони зроблені – до перетину митного кордону чи після.

Тому знання ІНКОТЕРМС є необхідною умовою для вирішення питань визначення митної вартості, а саме – знання того, які витрати постачання включаються продавцем до рахунку-фактури за різних умов постачання.

При ввезенні товарів на митну територію України їх митна вартість нараховується на підставі фактурної вартості до бази цін CIF – український порт, СІР – пункт призначення на кордоні України, СРТ – пункт призначення на кордоні України чи DAF – кордон України. При цьому, якщо товар куплений на умовах, відповідно до яких пункт постачання (призначення) перебуває за межами митної території України (наприклад, EXW – Будапешт, FOB – Амстердам, CIF – Рига, DAF – Брест), то до фактурної вартості додаються додаткові, не включені витрати з доставки товару до моменту перетинання митного кордону України.

Для випадків, коли умовами постачання передбачений пункт постачання, що знаходиться в межах митної території України (наприклад, СІР – Миколаїв, DDP – Львів), від фактурної вартості віднімаються витрати, що мали місце після перетинання кордону України.

При вивезенні товарів з митної території України їх митна вартість нараховується на підставі фактурної вартості до бази цін FOB – український порт, DAF – кордон України (чи пункт призначення на митному кордоні України) чи СІР – пункт призначення на митному кордоні України. При цьому, якщо товари продані на умовах, відповідно до яких пункт постачання знаходиться на митній території України (наприклад, EXW – Київ, чи FCA – Чернігів), то до фактурної вартості додаються витрати з доставки товару до моменту перетинання митного кордону України.

Для випадків, коли умовами постачання передбачений пункт постачання (призначення), розташований за межами митної території України (наприклад, CIF – Стамбул, DAF – польсько-німецький кордон), від фактурної вартості віднімаються витрати, що мають місце після перетинання митного кордону України.

7.3 Класифікація товарів відповідно до УКТЗЕД

Нині у сферу міжнародного торговельного обігу залучені сотні тисяч видів товарів мільйонів найменувань. Зрозуміло, що охопити їх всі, тобто прямо назвати в одній або навіть декількох книгах, указати ставки мита і засоби нетарифного регулювання нереально та й не потрібно, тому що номенклатура виробів постійно змінюється: одні вироби застарівають, замість них з'являються інші, своєю чергою, виробляють зовсім нові товари, яких раніше не було на ринку. Тому у практиці світової торгівлі прийнято групувати й систематизувати товари за різними групами однорідних товарів відповідно до матеріалу, з якого вони виготовлені, і/або виконуваної ними функції. Такий розподіл товарів дає змогу виявити узагальнені характеристики їхньої якості й установити необхідну номенклатуру показників якості кожної групи товарів, правильно проводити економічні операції (встановлювати ставку мита, ціну товару, здійснювати їній облік та ін.) і з обліком узагальнених групових характеристик проводити кодування товару. Під кодуванням мається на увазі встановлення місця кожного виробу в систематизованому переліку класифікованих виробів – класифікаторі, і після цього присвоєння йому певної умовної позначки – коду. У вітчизняній практиці митного оформлення як такий класифікатор використовується так звана Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТЗЕД), розроблена на базі міжнародної Гармонізованої системи опису й кодування товарів. В УКТЗЕД застосовано ієрархічний метод класифікації – на вищому рівні перебуває 21 розділ, що включає великі групи товарів, наприклад, розділ І охоплює живих тварин і продукти тваринного походження, а розділ XVII – засоби транспорту. На наступному рівні деталізації перебувають групи, наприклад, у розділі І є 5 груп: група 01 – живі тварини, група 02 – м'ясо й харчові м'ясні продукти тощо; у розділі XVII – 4 групи: група 86 – засоби залізничного транспорту, група 87 – наземного транспорту тощо. Третій рівень деталізації – товарна позиція. Товари, що включаються в одну товарну позицію, вже вважаються однорідними, наприклад, різні верстати (пильні, фрезерні, гібочні) для обробки твердих пластмас і аналогічних матеріалів класифікуються в товарній позиції 8465 і є з погляду УКТЗЕД однорідними товарами. Останні три рівні деталізації – підпозиції, категорії й підкатегорії. Наприклад, у товарній позиції 8207 розділу XV описані різні змінні інструменти для верстатів, підпозиція 8207 20 охоплює тільки фільєри для волочіння або екструдировання металу, а категорії 8207 20 100 і 8207 20 900 вказують на матеріал, з якого виготовлена робоча частина фільєра (з алмаза або будь- якого іншого матеріалу відповідно). Головною умовою, закладеною в УКТЗЕД, є однозначне віднесення товару до певної підкатегорії. З цією метою використовують Основні правила інтерпретації класифікації товарів і примітки до всіх розділів, груп, товарних позицій, підпозицій, категорій і підкатегорій. Правила встановлюють загальні принципи класифікації, зокрема такі:

1) класифікація здійснюється, виходячи з текстів від рівня товарних позицій і нижче та відповідних приміток;

2) товари, представлені в розібраному, незібраному, некомплектному або незавершеному вигляді за умови, що для збирання готового виробу потрібні прості складальні операції, а некомплектний виріб має основні характеристики комплектного, класифікуються як завершені в роботі вироби;

3) у всіх випадках товари класифікуються в тих товарних позиціях, у яких вони краще описані, а класифікація багатокомпонентного або багатофункціонального товару здійснюється, виходячи з основного компонента або функції.

Ці правила проілюструємо такими прикладами. Група 87 описує різні транспортні засоби, однак такі їхні частини (при постачаннях окремо від самого виробу), як рухову установку (двигун внутрішнього згоряння, електромотор тощо), класифікуються у своїх товарних позиціях, у яких вони прямо поіменовані (8408 20 1010 – рядні 4-циліндрові дизельні двигуни з робочим об'ємом циліндрів двигуна 2499 см³, потужністю 60 кВт, для промислового збирання легкових автомобілів і деяких інших транспортних засобів). З іншої боку, сидіння для автомобілів прямо поіменовані в товарній позиції 9401 (9401 200 000 – меблі для сидіння, використовувані в моторних транспортних засобах).

Зазначимо, що УКТЗЕД на рівні шести знаків відповідає Гармонізованій системі опису та кодування товарів, а на рівні восьми знаків – Комбінованій номенклатурі Європейського Союзу.

Структура коду за УКТЗЕД:

XX XX XX XX XX

де XX – товарна група;

XX XX – товарна позиція;

XX XX XX – товарна підпозиція;

XX XX XX XX – товарна категорія;

XX XX XX XX XX – товарна підкатегорія.

Розглянемо на прикладі структуру коду товару.

Приклад 1. Розділ XVIII, код товару: 90 26 10 9110,

де XVIII – розділ "Прилади та апарати оптичні, для фотографування або кінематографії, вимірювання, контролю або вимірювання точності; апарати медико-хірургічні; годинники; музичні інструменти; їх частини та приладдя";

90 – група "Прилади та апарати оптичні, для фотографування або кінематографії, вимірювання, контролю або вимірювання точності; апарати медико-хірургічні; годинники; музичні інструменти; їх частини та приладдя";

90 26 – товарна позиція "Прилади та апаратура для вимірювання або контролю витрат, рівня, тиску чи інших змінних характеристик рідин або газів (наприклад, лічильники, витратоміри, покажчики рівня, манометри, лічильники теплоти), крім приладів та апаратури товарних позицій 9014, 9015, 9028 або 9035";

90 26 10 – товарна підпозиція " – для вимірювання або контролю витрат або рівня рідин";

(без кодів) – дві співпозиції: "- - інші:", "- - - інші";

90 26 10 91 – товарна категорія " - - - - витратоміри:";

90 26 10 91 10 – товарна підкатегорія " - - - - - водолічильники"

Приклад 2. Розділ VI, код товару: 28 04 29 10 00,

де VI – розділ "Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості";

28 – група "Продукти неорганічної хімії: сполуки неорганічні або органічні дорогоцінних металів, рідкоземельних металів, радіоактивних елементів або ізотопів";

28 04 – товарна позиція "Водень, інертні гази та інші неметали";

28 04 29 – товарна підпозиція " - інші:";

28 04 29 10 00 – товарна підкатегорія " - гелій".

Примітки: за структурою код товару містить вісім рівнів класифікації: розділ (21), група (97), підгрупа (33), позиція, співпозиція, підпозиція, категорія та підкатегорія. Для позначення розділів та підгруп використовуються римські цифри, а для груп, позицій, підпозицій, категорій та підкатегорій – арабські.

Специфіка класифікації товарів на національному рівні в УКТЗЕД відображена у дев'ятому та десятому знаку коду.

Для встановлення єдиної структури розрядності цифрового коду класифікаційні угрупування, які у подальшому не деталізуються, доповнюються нулями "00" до десяти знаків. Це доповнення не змінює класифікаційної назви класифікаційного угрупування, але в такому разі товар класифікується у товарній категорії. Однак нулями доповнюються лише ті коди, які на сьомому або восьмому розрядах мають значущі цифри.

У випадку, коли класифікаційні угрупування мають значущі цифри на дев'ятому або десятому розряді, товар класифікується у товарній підкатегорії.

Для цілей тарифного й нетарифного регулювання ДМСУ видає на основі постанов уряду відповідні накази, що зв'язують конкретні коди УКТЗЕД із конкретними засобами регулювання.

Ведення УКТЗЕД передбачає прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів згідно з УКТЗЕД. З метою забезпечення цієї функції у митних органах створено відповідні підрозділи та постановою Кабінету міністрів України передбачено, що ДМСУ визначає процедуру та форми таких рішень.

Тобто класифікація товарів відповідно до УКТЗЕД має надзвичайно важливу роль у зовнішньоекономічній діяльності й митних органах, і учасники ЗЕД повинні приділяти цьому питанню значну увагу.

Правильна класифікація товару під час митного оформлення приводить, по-перше, до повного нарахування митних платежів, а, по-друге, забезпечує від неприємностей, що виникають при виявленні недостовірного декларування товарів і пов'язаних із складанням протоколу про порушення митних правил, стягненням суми недоплачених платежів й штрафу.

Контрольні питання

1. Яка структура здійснює ведення УКТЗЕД?

2. З якої кількості знаків складається товарна позиція в УКТЗЕД?

3. Обов’язковим чи довідковим є рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей для підприємств і громадян?

4. Що є основою для складання УКТЗЕД?

Лекція № 8

Дата добавления: 2014-01-05