Пізні етнічні релігії: Зороастризм і Даосизм

Зороастризм.

Історичні умови виникнення. Витоки зороастризму - в релігійних уявленнях індоєвропей­ців, предків давніх іранців. Гілка індоєвропейців - аріїв, прабатьківщиною яких були При­чорноморські та Прикаспійські степи, розселялася на південний схід, розбилась на два народи: індоаріїв та іранців. Давні релігії індоєвро­пейських народів мають спільне походження, але з розселенням вони набувають нових рис і особливостей.

За однією версією, зороастризм виник спочатку на заході Ірану, в Мідії, й звідти поширився на схід (мідійська концепція). Домінуючою є точка зору, за якою зороастризм виник на сході Ірану, в Бактрії (нині Середня Азія), звідти поширився на Захід, аж до Мідії, де його підтримали жерці з племені магів. Але всі дослідники сходяться в тому, що вже в VII - VI ст. до н.е. у давньому Ірані виникло релігійне вчення, пов'язане з ім'ям мислителя Заратуштри (Зороастра), який начебто одержав це вчення шляхом одкровення.

Зороастризм повинен був ідеологічно обґрунтувати перехід до землеробства й осілого тваринництва завдяки політичному об'єднанню в державу з міцною владою, боротьбі з кочівниками. Для цього був по­трібен якщо не цілковитий монотеїзм, то хоча б стала тенденція до нього.

Давньоперський цар з династії Ахеменідів Ксеркс здійснив релігійну реформу, усунувши культи місцевих племінних богів-девів, і запровадив зороастризм, визнавши єдиним богом Ахурамазду.

За іншими міркуваннями, в ахеменідському Ірані існували три релігії; перського народу, ахеменідських царів і магів. Першою був комп­лекс дозороастрійських релігійних уявлень племінного характеру, дру­га і третя - різними варіантами зороастризму, причому зороастризм магів був послідовнішим. Якщо ахеменідські царі ховали мерців звичайним чином, то маги виставляли трупи для поїдання тваринами і птахами.

Авеста - священна книга зороастризму. Цей складний твір створювався упродовж багатьох віків. Найдавнішою його частиною є чати (пісні); в них було втілено вчення пророка Заратуштри, гімни бо­гам і міфічним героям, яким поклонялися Індоіранці ще до зороастризму.

Зміст Авести пов'язаний з народними віруваннями та племін­ними релігіями, поширеними на території іранських держав. Головне в ньому - вчення про непримиренну боротьбу світлого І темного божест­венних начал. Добрий бог Ахурамазда і злий бог Анхра-Майнью є рівноправними творцями світу. Між ними точиться запекла боротьба, в якій беруть участь і люди.

Згідно з Авестою, добрий бог не відповідає за зло світу, оскільки воно породжене іншою, незалежною від нього силою. Тільки в майбутньому Ахурамазда одержить перемогу над Анхра-Майнью, людство об'єднається, виникнуть єдина мова і спільне правління. Шлях до до­сягнення вічного блаженства полягає через очищення від зла. Цього можна досягти, поклоняючись священному вогню.

Найдавніші частини Авести зберігалися спочатку в усній тра­диції. Письмові записи виникли значно пізніше. Сучасна Авеста, яка збереглася завдяки персам, поділяється на п'ять книг, чотири написані давньою авестійською, одна -середньоперською мовами.

Перша частина Авести – Вендідат (закон проти девів) розпо­відає про створення світу, історію людства і засновника цивілізації чама, поетично змальовує 16 країн, населених шанувальниками бога Ахурамазди. Значне місце посідає тлумачення про охорону ритуальної чистоти. Декілька розділів присвячено собаці, як священній тварині. Вказано міру покарання за вбивство собаки або неправильне повод­ження з нею. Друга частина Авести – Ясна, містить опис релігійних церемоній, до неї входять і гати Заратуштри. Багато молитов Ясни звер­нено до вогню, води, землі, повітря, які вважалися священними стихіями. В третій частині Авести - Висперед, зібрано літургійні молитви, звер­нені до богів. Найдавніша четверта частина – Ушти – містить гімни, при­свячені давньоіранським божествам: Мітрі, Ардвісурі, Анахікі, Тинтріїта іншим; роз'яснює засоби захисту від злих духів, подає формули прок­лять. П'ята частина - Біндезії – вміщує роздуми про природу речей, кінець світу, прихід Саошинта і утвердження вічного добра па Землі.

Віровчення зороастризму. За зороастризмом, світ безмежний в просторі й у часі. У ньому відбувається творча діяльність Ахурамазди й Анхра-Майнью. Перший володарює у світі безмежного світла добра, другий - у світі безмежної темряви і зла.

Ахурамазда в безмежному часі створив обмежений час - сон протягом в 12 тисяч років. Він складається з чотирьох періодів. Пер­ший період - творення світу ідей. Наприкінці його з'являється Анхра-Майнью. Вражений світлом і молитвами Ахурамазди, утікає в темряву і починає війну з ним.

У другому періоді починається перевтілення ідей у речі, з'яв­ляється матеріальний світ, у якому фігурують продукти творення Аху­рамазди та Анхра-Майнью. Ахурамазда створив Землю, Місяць, Сон­це, зірки, а Аихра-Майнью - планети, які не підпорядковуються рів­номірному рухові небесних тіл. Ахурамазда створює благодатні місця для життя людей на Землі, він створив першого бика і першу людину.

Зороастризм вперше в історії релігії висунув детальну систему есхатологізму (релігійне вчення про кінцеву долю людства і Всесвіту). Основою цього вчення є дуалістичне розуміння Людина - продукт божого творіння, її створивАхура-мазда для добра. Але людина має свободу волі, може піддаватися впливу зла і сприймати його. Анхра-Майнью зовсім не є байдужий до людини. Він є покровителем войовничих кочівників, які нападають на землеробів. Сприяє він і дикій фауні (гадюки, комахи, терміти тощо), яка шкодить землеробові. Тому людина повинна коритися Ахурамазді -заступникові землеробів, осілого життя, домашніх тварин, цінувати добро і світло, займатися землеробством, знищувати дику фауну.

Боротьба добра і зла неодмінно завершиться перемогою добра. Тоді все людство об'єднається, утвориться єдина держава з єдиною мовою. Оскільки душа людини безсмертна, то участь у боротьбі на боці Ахурамазди допоможе їй осягнути райське блаженство від стража загробного світу Сраоша. Хто підтримає Анхра-Майнью, буде підда­ний очищенню вогнем.

Третій період - час боротьби добра І зла (ера змішування, коли світ є сумішшю добра і зла). Саме в цей період Заратуштра одержує одкро­вення. А людство дізнається, що воно разом з добрими богами має пе­ремогти зло І зробити світ досконалим - яким його замислив Ахурамазда.

Четвертий період - 3 тисячі років, які світ існуватиме після Заратуштри. Отже, за зороастрійськими уявленнями, людству лишилося жити десь 300-400 років. Під час четвертого періоду до нього приходитимуть через кожну тисячу років три рятівники - сини Заратуштри. Зло буде знищене вогнем та розтопленим металом, добро стане всеза-гальним, смерть буде переможена, світ оновлений І в такому вигляді Іс­нуватиме довічно.

У зороастрійському пантеоні багато функціональних богів. Жит­тя від сходу сонця до опівдня перебуває під захистом бога Хавані, бог Рапітвіна переймає цю естафету від опівдня до другої половини дня; наступною частиною дня - до заходу керує Узайярина. Від заходу до опівночі - все в руках Айвісутріма. З опівночі до сходу сонця волода­рює Ушахіна. Отже, день розподіляється на п'ять частин, кожній на­лежать молитви відповідним божествам. Звідси походить п'ятиразо­вий намаз у мусульман.

Зороастризм має свій символ віри, який згадується в Авесті: "Визнаю себе шанувальником Мазди, послідовником Зороастра. Зрі­каюся демонів-девів, приймаю віру Ахури, Ахурамазді, доброму, все-благому, належить все благе". Далі йде визнання дуалізму, вимога зрі­катися зла і боротися з ним, визнавати авторитет Ахурамазди в усьому, суворо дотримуватися зороастрійських моральних вимог.

Етичні принципи зороастризму. В інтерпретації Заратуштри етика набула божественного сенсу, перетворившись на релігію, за якою все існуюче поділяли на два полярно-протилежних табори - світ світла, добра і царство темряви, зла. Великий пророк немов звертався до людини із закликами допомогти благородним небесним силам у їх бо­ротьбі, ставши для цього кращою, чеснішою, чистішою, сконцентрував­шись на подоланні зла, нечисті.

Зороастризм акцентує увагу на особі, підносячись до рівня ре­лігій одкровення. В основі його етики - тріада: добра думка, добре слово і добра справа. Віруючий все життя мусить збирати ці елементи тріади. Найбільшим злом зороастризм вважає смерть, яка походить від Анхра-Майнью. Вона з'являється за його волею в час творіння і діє протягом ери змішання. Смерть примушує душі залишати матеріаль­ний світ і повертатися в нематеріальний. Але це не просте повернення, а проходження через вищий суд, що здійснює бог Мітра, якому допо­магають інші боги. На посмертному суді бог справедливості Рашну кладе на одну шальку терезів усе добре, зібране віруючими, на іншу -все зле, зокрема, думки, слова, справи. Зважування й вирішує долю людини: вона спрямовується у рай до Ахурамазди, чи в пекло до Анх-ри-Майнью. До раю душу супроводжує широким мостом чарівна дів­чина - даена, яка уособлює совість кожної людини. У низ до пекла вузь­ким, як лезо кинджала, місточком тягне душу огидна відьма. Ці образи наявні й в ісламському віровченні.

Згідно з моральною концепцією зороастризму, справжній по­слідовник Ахурамазди не може бути пасивним, бездіяльним. Зороаст­ризм засуджує чернецтво, пустельництво, зречення світу. Аскетизм розцінюється як перемога духів зла над людиною. Головна благочес-ність зороастрійця - землеробство і скотарство, своєю працею він ви­словлює повагу до Ахурамазди і ганьбить девів.

Зороастрійський культ. Обов'язковий елемент зороастрійсь-кого культу - молитви. Головну молитву "Ахуна-Ваіра", чи "Ахун-вар", склав сам Заратуштра.

Під час богослужіння відбувається символічне жертвопри­несення: богам приносять у жертву хауму - сік розтертої особливої рос­лини з наркотичними якостями, змішану з молоком - сому. До неї до­дають прісний корж і фруктову їжу. Жертву мають право готувати ли­ше жерці з продуктів, принесених віруючими. Частину її спалюють на вогні з особливими церемоніями, а те, що залишилось, споживають жерці та віруючі. Під час церемоній читають Авесту.

Зороастрійський культ містить чимало свят. Це сім щорічних свят на честь Ахурамазди та його пантеону, їх встановив Заратуштра. Низку свят запозичено з дозороастрійського періоду. Вони пов'язані з певним періодом року і звуться гаханбарами (гахамбарами). їх шість: перше - в середині весни, друге - в середині літа, третє - на початку осені (свято збирання врожаю), четверте - наприкінці осені (повернен­ня худоби з пасовищ додому), п'яте - в середині зими, шосте - на по­чатку весни (у дні весняного рівнодення - гаханбар, що триває п'ять днів, складаючись з двол частин: перша - богослужіння з молитвами Авести, друга - богослужіння з жертвами).

Особливо урочистим с святкування Нового року, яке відбува­ється в останній день шостого гаханбара - в день весняного рівноден­ня. У зороастрійців історично існувало декілька календарних систем, їх рік налічує 360 днів, останні п'ять - дні особливих молитов за душі предків, на четвертий рік до них додають ще один день. Останній день шостого гаханбара-день народження Заратуштри.

Під час свят віруючі обов'язково вживають священний напій - хауму, який, на їхню думку, викликає почуття релігійного піднесення, має позитивний магічний вплив.

Смерть у зороастрійців - найбільше зло. З настанням її жрець вимагає від помираючого каяття і вливає йому в рот та вуха хауму. Це виглядає як причастя. Мертве тіло є продуктом перемоги злих сил, втілених у ньому. Звідси - все, що пов'язане зі смертю, з трупом, -нечисте. Землю, де померла людина, протягом року не можна ні зро­шувати, ні засівати. У домі, де померла людина, взимку вогонь можна запалити, чи внести знадвору через дев'ять днів, а влітку - через мі­сяць. Зороастрійці вважають, що мертвих не слід закопувати в землю, опускати у воду чи спалювати на вогні - це оскверняє природні стихії, їх виносили на високі, сухі, кам'янисті місця, закріплюючи тіла так, щоб не можна було розтягти їхні кістки. Якщо їх поїдали птахи, ~ це добре, звірі - погано. Кістками викладали спеціальні слова.

Тепер зороастрійці ховають померлих у круглих баштах мов­чання (декмах), які всередині мають три концентричні амфітеатри із заглибленнями для розміщення мерців: у зовнішньому - чоловіків, се­редньому - жінок, внутрішньому - дітей. Тіла стають здобиччю шулік. Обгризені кістки скидають до колодязя у центрі декми. Вважається, що у декмі збираються на свої біснуваті ігри діви, це - закляте місце, його можуть відвідувати лише особливі служителі.Зороастрійський культ незмінний впродовж десятків століть.

Дата добавления: 2014-01-05