Програмна реалізація імітаційної моделі

Програмну реалізацію імітаційної моделі рекомендується будувати за модульним принципом. Це дає змогу удосконалювати модель за допомогою ітераційного методу, додаючи до неї модуль за модулем. У процесі налагоджування та експериментування окремі модулі може бути замінено або змінено, що не призведе до істотних змін в усій моделі.

Структура програми моделі має відповідати структурі імітаційної моделі. Така побудова програми робить її наочною та полегшує її налагоджування. Кожний модуль програми має супроводжуватись коментарем. Програмування та налагоджування моделі доцільно провадити поетапно, з наступним збільшенням програмних модулів.

Для оцінювання правильності функціонування програмної реалізації імітаційної моделі проводяться пробні експерименти (тестування моделі), в яких широко використовуються налагоджувальні засоби вибраної системи моделювання. Більшість мов моделювання має засоби, які дають змогу слідкувати за трасами руху повідомлень у моделі, завдяки чому за різних початкових умов можна переконатися в тому, що модель працює так, як було задумано. Ця перевірка дає змогу визначити, чи відповідає відтворюваний програмою процес функціонування математичній моделі об'єкта і прийнятій концепції. У разі невідповідності процесів функціонування моделі та об'єкта програма коригується. Важливо визначити також чутливість моделі до вхідних даних і функцій розподілів випадкових величин. У тому випадку, коли при незначних змінах вхідних даних вихідні дані істотно змінюються, потрібно визначити блоки, на які впливають ці вхідні дані та у разі необхідності замінити ці блоки більш деталізованими.

Якщо в програмі передбачене закінчення моделювання із досягненням заданого значення модельного часу, то за умови, що прогін налагоджений, воно має бути малим. Це необхідно для того, щоб через модель встигло пройти небагато повідомлень. Таке обмеження слід накладати і тоді, коли передбачене закінчення моделювання під час досягнення заданої кількості повідомлень на виході моделі. Обмеження потрібне, тому що, як звичайно, програміст не впевнений у тому, що модель працюватиме правильно, і невідомо, скільки машинного часу може знадобитись для її прогону.

Типова помилка під час налагодження моделі пов'язана з неузгодженістю пропускної здатності окремих елементів системи, тобто повідомлення надходять у деякі елементи моделі частіше, ніж вони встигають обслуговуватись. Через це доцільно на деяких ділянках моделі, в яких можуть нагромаджуватись повідомлення, задавати обмежувальні умови на довжину черги. У разі виконання цих умов має видаватись повідомлення про те, що черга до певного елемента системи переповнена.

Після закінчення налагоджування функціонування програмної реалізації імітаційної моделі необхідно перевірити її працездатність в усьому діапазоні змін вхідних змінних. Усі значення змінних у моделі має бути зведено до вибраної одиниці модельного часу. Для остаточного тестування моделі на контрольних прикладах необхідно залучати тих людей, які не брали участі в програмуванні моделі, або майбутніх її користувачів. Більш детально процес тестування моделі описується під час розгляду питань про валідацію та верифікацію моделей.

Дата добавления: 2014-01-05