Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Розробка програми дослідження

 

Створення програми розпочинається з виявлення проблемної ситуації і вибору теми дослідження.

Процес будь-якого дослідження (пізнання) починається з постановки проблеми як вихідного пункту направленого науковою діяльністю. Під проблемою розуміють складне нау­кове завдання, яке охоплює значну область дослідження і має перс­пективне значення. Розв'язання проблем ставить загальне завдання - зробити відкриття; вирішити комплекс завдань, які б забезпечили розвиток народного господарства.

Рівень наукового дослідження здебільшого визначається тим, наскільки новими й актуальними є проблеми, над якими працює дослідник. Вибір і постановка таких проблем обумовлюються об'єктивними та суб'єктив­ними умовами. Вирішення проблеми завжди передбачає вихід за межі відомого і тому не може знаходитися за допомогою наперед відомих правил і методів, що, однак, не виключає можливості і доцільності пла­нування дослідження.

Наукову проблему часто характеризують як "усвідомлене незнання". Дійсно, наукова проблеми виникає разом із розумінням того, що наявні знання є неповними, і цю ситуацію можна виправити лише в результаті подальшого розвитку науки та практики.

Отже, наукова проблема - це форма наукового мислення, зміст якої становить те, що не досліджено людиною, але потребує пізнання, тобто це питання, котре виникло у процесі пізнання або практичної діяльності, і потребує відповідного науково-практичного вирішення. Це - не застигла форма, а процес, який охоплює два основні етапи: постановку проблеми та її вирішення. Вміння правильно поставити проблему - необхідна пе­редумова її успішного вирішення. "Формулювання проблеми, - зазначав А. Ейнштейн, — часто суттєвіше, ніж її вирішення, котре може бути спра­вою лише математичного чи експериментального мистецтва. Постанов­ка нових питань, розвиток нових можливостей, розгляд старих проблем під новим кутом зору вимагають творчої уяви і відтворюють дійсний ус­піх у науці".

Поставити наукову проблеми - це означає:

• розмежувати відоме і невідоме, факти, що пояснені, які потребу­ють пояснення, факти, що відповідають теорії і котрі суперечать їй;

• сформулювати питання, яке висловлює основний зміст проблеми, обґрунтувати його правильність і важливість для науки та практики;

• визначити конкретні завдання, послідовність їх вирішення, мето­ди, котрі будуть застосовуватися.

Для формулювання проблеми необхідно не лише оцінити її значення для розвитку науки і практики, а й мати методи і засоби її вирішення.

По суті вибір проблеми якщо не повністю, то здебільшого визначає як стратегію дослідження, так і напрямок наукового пошуку. Не випадково вважається, що сформулювати наукову проблему - означає показати вміння виокремити головне від другорядного, виявити те, що вже відомо і невідомо науці з предмету дослідження.

Для постановлення наукової проблеми вимагається вияснити її актуальність (важливість), обгрунтувати можливість її розширення при існуючому рівні знань в даній галузі, а також встановити очікувану ефективність (корисну) за прийнятим критерієм (частіше всього економічну).

Отже, в ибір проблеми дослідження обґрунтовується насамперед її виконанням, актуальністю, тобто наскільки обране дослідження сприятиме

розвитку виконання програм економічного і соціального розвитку країни.

Проблема має бути чітко визначеною, послідовною і не суперечити економічним законам, що сприяє використанню її як істини для подальшого пізнання дійсності.

Після обгрунтування проблеми, її структури визначають тему науковогодослідження, яка повинна бути актуальною, мати наукову новизну, тобто вносити певний вклад у науку, бути еконо­мічно ефективною для народного господарства, тому вибір теми має грунтуватись на спеціальних техніко-економічних розрахунках.

Тема — це наукове завдання, яке охоплює певну частину наукового дослідження. Це завдання, яке формується на основі значної кількості питань, що вивчаються.

Наукові питання - це більш конкретні завдання наукового до­слідження. Результати цих завдань мають не тільки теоретичне але, в основному, практичне значення, оскільки можна визначити очіку­ваний економічний ефект.

При розробці теми або питання ставляться конкретні завдання дослідження - розробити організаційну структуру підприємства, прогресивну технологію, вивчити ринок збуту тощо.

Тема формується на основі загального ознайомлення з пробле­мою, в межах якої буде провадитись дослідження.

При виборі теми осно­вними критеріями мають бути її актуальність, новизна і перспективність.

Формулюючи актуальність теми, слід вказати, до якої сфери діяльності або галузі знань вона належить, чим обумовлено її вибір, а також для чого і де в практиці необхідне запропоноване дослідження. Потрібно кількома реченнями висвітлити головне: суть проблеми, з якої випливає актуальність теми.

Тема має вирішувати наукове завдання, це означає, що тема в та­кому визначенні ще не розроблялась, тобто виключене дублювання. Новизна розробки має бути науковою, а не технічною, тобто прин­ципово новою. Все, що вже відомо, не може бути предметом науко­вого дослідження. Тема повинна бути економічно ефективною і зна­чимою. Будь-яка тема прикладних досліджень має забезпечити от­римання економічного ефекту для народного господарства. Це одна з важливих вимог.

При розробці теоретичних досліджень вимога економічності може замінитись вимогою значимості. Значимість як основний кри­терій теми, має місце при проведенні досліджень, які визначають престиж вітчизняної науки, або є фундаментом для прикладних наук, або спрямовані на удосконалення суспільних і виробничих відносин.

Важливою характеристикою теми є її практичне застосування, якщо це неможливо здійснити, то розробка теми є неефективною.

Таким чином, обґрунтування наукової проблеми, вибір та формулювання те­ми дослідження - це початковий етап будь-якого дослідження.

Стосов­но магістерської роботи важливими є її актуальність і практична спрямо­ваність. Оскільки магістерська робота є науково-дослідницькою кваліфі­каційною працею, те, як автор вміє обрати тему і наскільки правильно він її розуміє й оцінює з точки зору своєчасності та соціальної значущос­ті, характеризує його професійну підготовленість.

Надалі на основі аналізу проблеми визначають об’єкт і предмет дослідження.

   

Об’єктом дослідження є те, на що спрямований процес пізнання (де, серед кого проводиться?). Об’єктом може бути установа, колектив, процес чи явище, що вивчаються окремо або у складі певних груп установ, колективів з урахуванням позитивних і негативних чинників, які впливають на його функціонування і викликають проблемну ситуацію. Тобто, об’єкт дослідження - це те або інше явище або процес, область дійсності тих або будь-яких галузевих відносин, які містять сформульоване раніше протиріччя і породжують проблемну ситуацію, на яку спря­мований процес пізнання.

Об'єкт дослідження характеризується кількісно, структурно, а також з точки зору просторової і часової обмеженості.

У програмі належить чітко зафіксувати такі характеристики об'єктів дослідження, як:

- просторові (підприємство, район, область, регіон);

- часові (період початку і закінчення дослідження);

- галузеві (вид діяльності, яку досліджують, наприклад, марке­тингову, підприємницьку);

- соціально-демографічні (стать, вік, освіта, сімейний стан тощо).

Предметом дослідження є ті властивості та сторони об'єкта, які найбільш рельєфно відображають приховані в ньому протиріччя, ту проблему, яка досліджується. Це можуть бути певні види чи характе­ристики діяльності людей, потреби, інтереси, сукупності підприємств. У предметі відображається взаємозв'язок проблеми і об' єкта дослідження. Предмет - це певна сфера діяльності об'єкта, на яку спрямована увага дослідника. Предмет дослідження відповідає на запитання: “Що вивчається? які соціальні зв’язки, відносини, аспекти?”.

Отже, об'єкт - це те, що містить у собі певні протиріччя, а пред­мет - це ті його властивості та сторони, які відображають це проти­річчя.

Об'єкт і предмет дослідження можуть збігатися, якщо дослідник ставить перед собою завдання вивчити всю сукупність зако­номірностей функціонування й розвитку об'єкта. Якщо ж досліджен­ня обмежується вивченням окремих характеристик об'єкта, то пред­метом стають ті його сторони, які містять ці характеристики.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виокремлюється та його частина, котра є предметом досліджен­ня, який, як правило, і визначає тему магістерської роботи.

Наступним структурним елементом програми є визначення мети та конкретних завдань дослідження, які необхідно вирішити відповідно до цієї мети.

Мета дослідження – це очікуваний кінцевий результат, який зумовлює загальну спрямованість і логіку дослідження, тобто виявлення того, заради чого повинне проводитись дане дослідження. Мета визначається відповіддю на запитання: “Для чого проводиться дослідження?”.

Завдання дослідження - це сукупність конкретних цільових уста­новок, які спрямовані на аналіз і вирішення проблеми. Вони роз­кривають зміст предмета дослідження, визначають засоби досягнен­ня поставленої мети і мають узгоджуватися з гіпотезами.

Завдання дослідження можуть бути основними і неосновними. Основні зумовлені метою дослідження і визначають пошук відповіді на його центральне питання: які шляхи й засоби вирішення даної проблеми? Однак може виникнути ситуація, коли висування додат­кових гіпотез вимагає вирішення й інших питань. Відповідно поста­ють і додаткові завдання, які допомагають більш повному вирішен­ню досліджуваної мети.

 

Отже, завдання формулюють питання, на які має бути отримана відповідь, а завдяки цьому буде реалізована мета дослідження. Якщо мета прикладна, то і завдання мають практичний характер. У дослі­дженні, орієнтованому на вирішення теоретичних проблем, основ­ними виступають теоретичні завдання, а практичні — неосновними. У прикладному дослідженні, навпаки, практичні завдання - основні, а теоретичні - неосновні.

У завданні дослідження формулюються запитання, на які слід дати відповідь для реалізації мети дослідження. Вони розкривають зміст предмета дослідження і узгоджуються з гіпотезами. Це, як правило, робиться у формі перерахування (вивчити, описати, проаналізувати, встано­вити, виявити, з'ясувати, визначити, запропонувати, розробити, одержати тощо). Формулювання цих завдань необхідно робити якомога реальніше, оскільки опис їх вирішен­ня становитиме зміст розділів магістерської роботи; це важливо також і тому, що їхні назви відповідають сформульованим завданням дослі­дження.

Важливим елементом програми дослідження виступають гіпотези – це науково обґрунтовані припущення, висунуті для можливого пояснення певних фактів, явищ, про­цесів, які потрібно підтвердити або спростувати. Це - своєрідний прогноз очікуваного рішення дослідницького завдання. Він базується на наявних теоретичних знаннях про досліджуваний об’єкт. Можливість пере­вірки гіпотез є необхідною їх характеристикою.

Гіпотези - відправні пункти емпіричного дослідження, подальші його етапи знаходяться в прямій залежності від висунутих гіпотез. Вони сприяють оперативності вивчення предмета, підказують вибір методів збирання інформації. У випадку відсутності гіпотез різко падає рівень дослідження, а його результати та узагальнення зводять­ся до опису відсоткових виразів тих чи інших індикаторів та досить тривіальних рекомендацій. Тому, за загальним правилом, краще ви­сунути погані гіпотези, ніж не мати ніяких.

У дослідженнях використовують різні види гіпотез. Назвемо основні з них:

· основні гіпотези вказують на найсуттєвіші зв’язки об’єкта;

· гіпотези-наслідки виводяться з основних і служать засобом їх доказу;

· робочі гіпотези висуваються на початкових етапах аналізу і є вихідними даними щодо характеру і властивостей досліджуваних зв’язків об’єкта;

· описові гіпотези – передбачення про фактичний стан об’єкта, його структуру, функції;

· пояснювальні гіпотези орієнтовані на визначення причинно-наслідкових зв’язків, виявлення причин, фактів, установлених завдяки підтвердженням основних гіпотез.

Наукові гіпотези можуть бути сформульовані тільки в результаті попереднього аналізу досліджуваного об'єкта, звернення до наявних наукових даних. Саме цим відрізняється просте припущення від на­укової гіпотези.

Дуже важливим для наукової праці є вибір методів дослідження - інструментарію, за допомогою якого отримують фактичний матеріал, що є необхідною умовою досягнення поставленої в роботі мети. Тому, у ході складання програми розробляються конкретні методики збиран­ня, опрацювання й аналізу даних, апробується надійність емпірич­ної інформації, наукової інтерпретації фактів. За її відсутності дослі­дження нагадує пошук методом проб і помилок, що в ряді випадків не дає пізнавального ефекту.

Вибір методів збирання первинної інформації визначається, як правило, метою дослідження, специфікою його об'єкта і предмета, об'єктивністю підтвердження гіпотез тощо. Вибрати метод означає обрати той чи інший оптимальний шлях от­римання нової інформації для виконання поставленого завдання.

Вибір того чи іншого методу залежить і від низки інших обста­вин: ступеня розробки в науковій літературі проблеми, що вивчаєть­ся, можливостей дослідника чи дослідної групи, цілей і завдань дос­лідження. У більшості досліджень використовується не один, а кілька методів збирання інформації, що підвищує надійність і вірогідність одержаних даних.

Поряд з вищеназваним програма містить і логічну схему оброб­ки первинної інформації, яка передбачає, насамперед, обробку, аналіз та інтерпретацію одержаних даних, а також формулювання на цій основі відповідних висновків і розробку практичних рекомен­дацій.

Далі складається чіткий ро­бочий план дослідження. За своїм призначенням він покликаний упорядкувати основні етапи дослідження згідно з програмою, календарними строками.

 

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Основні етапи наукового дослідження | Види науково-технічної інформації
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 12227; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.