Застосування

· оцінка об'єктивного впливу захворювань на функціональний стан легень

· дослідження ризику розвитку захворювання (у курців, працівників шкідливих галузей, при роботі з певними типами навантажень)

· встановлення оперативного ризику

· оцінка прогнозу захворювання

· оцінка загального стану здоров'я, де спірометрія може бути одним з показників

· діагностика астми.

Метод дозволяє визначити цілий ряд функціональних показників дихальної системи, такі як:

· Життєва ємність легенів (ЖЄЛ, в л.) — кількість повітря, яку реципієнт здатний видихнути після максимального вдиху.

· Дихальний об'єм (ДО, в л.) — кількість повітря, яку реципієнт вдихає і видихає з кожним диханням.

· Резервний об’єм вдиху або об’єм додаткового вдиху (РОвд, в л.) — кількість повітря, яку реципієнт може додатково вдихнути після спокійного вдиху.

· Резервний об’єм видиху або об’єм додаткового видиху (залишковий об'єм) (РОвид, в л.) — кількість повітря, яку реципієнт може додатково видихнути після спокійного видиху.

· Максимальна вентиляція легенів (МВЛ, в л/хв) — кількість повітря, яка може пройти через дихальну систему за одну хвилину при максимально частому і максимально глибокому диханні.

Спірографія - метод графічної реєстрації змін легеневих об'ємів при виконанні природних дихальних рухів і вольових форсованих дихальних маневрів. Спірографія дозволяє отримати ряд показників, які описують вентиляцію легень. В першу чергу, це статичні об'єми і ємності, які характеризують пружні властивості легень і грудної стінки, а також динамічні показники, які визначають кількість повітря, вентильованого через дихальні шляхи під час вдиху і видиху за одиницю часу. Показники визначають у режимі спокійного дихання, а деякі - при проведенні форсованих дихальних маневрів.

6. Легенева вентиляція. Вплив фізичної роботи, занять.

Легенева вентиляція - це процес пересування вдихуваного повітря в альвеоли, в яких відбувається газообмін з кровью.В нормі при обсязі дихання 500 мл і частоті 15 дихальних рухів за 1 хв в легені надходить близько 7-8 1 в л / хв повітря. Цей показник називають загальною легеневої вентиляцією. Легенева вентиляція - кількість повітря, обмінюване в 1 хв.

Легенева вентиляція визначається наступними факторами:

· механічним апаратом вентиляції, який, в першу чергу, залежить від активності дихальних м'язів;

· прохідністю дихальних шляхів;

· еластичністю легеневої тканини;

· легеневим розподілом газу і адекватністю перфузії різних відділів легені.

У тренованих людей при напруженій м'язовій роботі об'єм легеневої вентиляції зростає до 50-100 л/хв в стані відносного фізіологічного спокою у порівнянні з 5-8 л. Підвищення хвилинного об'єму дихання при фізичному навантаженні пов'язано зі збільшенням глибини і частоти дихальних рухів. При цьому у тренованих людей, в основному, змінюється глибина дихання, у нетренованих - частота дихальних рухів.

Причинами порушення регуляції дихання найчастіше стають:

· Фізичне навантаження,

· нестача кисню у повітрі,

· Хвороби серця, легенів,

· підвищена температура довкілля,

· порушення функцій центру дихання (травма голови, дія отрут).

· втрата нервового зв'язку між дихальним центром і дихальними м'язами (пошкодження шийного відділу хребта і спинного мозку).

7. Дихальний центр, його локалізація, будова. Регуляція активності діяльності дихального центру. Гуморальні впливи на діяльність дихального центру.

Величина легеневої вентиляції обумовлена ​​частотою і глибиною дихальних рухів (дихального ритму), походження яких пов'язане з функцією дихального центру центральною нервовою системою. Під дихальним центром розуміють обмежену ділянку ЦНС, де відбувається формування дихального імпульсу, що викликає координовану діяльність дихальних м'язів, що забезпечують для організму необхідну величину газообміну в легенях. У центральній нервовій системі місцем генерації дихального ритму, що викликає ритмічні скорочення дихальних м'язів при вдиху і видиху, є довгастий мозок, в якому розташований дихальний центр. Дихальний центр складається з нервових клітин (дихальних нейронів), для яких характерна періодична електрична активність в одну з фаз дихання. Нейрони дихального центру локалізовані двосторонньо в довгастому мозку у вигляді двох витягнутих стовпів поблизу бар'єру - точки, де центральний канал спинного мозку впадає в четвертий шлуночок. Ці дві освіти дихальних нейронів у відповідності з їх положенням щодо дорсальній і вентральній поверхні довгастого мозку позначають як дорсальна і вентральна дихальні групи.

Дихальний центр розташований в довгастому мозку, посилає імпульси до мотонейронів спинного мозку, котрий іннервує дихальні м’язи. Діафрагма іннервується аксонами мотонейронів, розташованих не рівні III – IV шийних сегментів спинного мозку. Мотонейрони, відростки яких утворюють міжреберні нерви, іннервуючи міжреберні м’язи, розташовані в передніх рогах (III – XII) грудних сегментів спинного мозку.

Система регуляції дихання складається з трьох основних елементів. Це, по-перше, рецептори, що сприймають інформацію і передають далі. Це, по-друге, центральний регулятор, або дихальний центр, який отримує цю інформацію. Нарешті, це ефектори - дихальні м'язи, безперервно здійснюють вентиляцію легенів.

Дата добавления: 2014-01-05