Технологія проблемно-модульного навчання

Сутність даної технології полягає в тому, що для вивчення студентам пропонується укрупнене структурування зміст навчального матеріалу, вибір адекватних йому методів, засобів і форм навчання, спрямованих на самостійний вибір і проходження студентами повних, скорочених або поглибленого варіантів навчання.

Специфічною особливістю модульного навчання є гнучкість. Причому має місце структурна, змістовна й технологічна гнучкість. Структурна гнучкість забезпечується мобільністю структури проблемного модуля, ступінчастістю проблемно-модульної програми, гнучкістю розкладу, наявністю багатофункціональних навчальних кабінетів. Змістовна гнучкість відбивається в можливості диференціації й інтеграції змісту, завдяки блоковій і модульній побудові навчального матеріалу. Технологічна гнучкість забезпечує процесуальну сторону проблемно-модульного навчання, тобто різноманіття методів навчання, гнучкість системи контролю і оцінки, індивідуалізацію навчальної діяльності учнів.

Проблемно-модульна основа технології навчання дозволяє:

· здійснювати в діалектичній єдності інтеграцію й диференціацію змісту навчальної роботи шляхом структурування проблемних модулів навчальної інформації;

· робити самостійний вибір студентами того або іншого варіанта проблемно-модульної програми залежно від рівня знань і забезпечувати індивідуальний темп просування по програмі;

· використати проблемні модулі як сценарії для створення педагогічних програмних засобів;

· переносити акцент у роботі викладача на консультативно-координуючу функцію керування пізнавальною діяльністю студентів;

· скорочувати курс на основі адекватного комплексу методів і форм навчання без великого збитку для повноти й глибини засвоєння навчального матеріалу.

Специфіка технології проблемно-модульного навчання полягає в тому, що якість навчання студентів досягається шляхом укрупненого структурування змісту навчального матеріалу, використання адекватних методів, засобів і форм пізнавальної діяльності, спрямованих на самостійний вибір і проходження студентами повних, скорочених або поглибленого варіантів навчання.

Структурними елементами технології модульного навчання є:

· вихідна діагностика знань й умінь, можливостей особистості;

· закінченість блоків змісту, змістовна варіативність модуля;

· інтеграція видів і форм навчання;

· досягнення навчальних цілей кожним студентом;

· самостійна робота з індивідуальної навчальної програми;

· наявність цільового плану дії;

· банк інформації й методичне керівництво.

Наведені технології не настільки чіткі, конкретні по своїй суті, але вони вносять певну новизну в організацію навчання. Їхня однобічність полягає в тому, що автори при їх розробці не врахували тих нових підходів, які обумовлені ускладненням функцій вузівського навчання.

Розробка нових технологій навчання у вузі припускає обґрунтування й реалізацію в практиці змістовно-процесуальних, задачних, імітаційно-ігрових, діалогічного підходів до організації пізнавальної діяльності студентів. Реалізація цих підходів вимагає і формулювання нових дидактичних принципів, які стимулювали б розкриття внутрішніх сил і резервів особистості майбутніх фахівців. Таким принципом є принцип рольової перспективи, що акумулює в собі всі названі підходи до організації вузівського навчання.

Принцип рольової перспективи – це вихідне положення, дотримання якого в організації й проведенні навчальної роботи за допомогою виконання кожним студентом складної й відповідальної ролі дозволяє в навчальній ситуації максимально виявити активність, психологічну своєрідність, сприяє формуванню професійної компетентності й готовності до творчого виконання професійних функцій.

Принцип рольової перспективи – це основа побудови вузівського процесу, у якому кожен його учасник активний, вільний і повноправний суб'єкт. Навчальна діяльність, побудована на принципі рольової перспективи, формує в студентів звичку до самоорганізації, почуття власного достоїнства, самоповаги й здатність творчо виконувати свій професійний обов’язок.

Дата добавления: 2014-01-05