Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Альтернативні (постсистемні) концепції політичної системи

Читайте также:
  1. Адаптивні та екстримальні системи регулювання
  2. Альтернативні (постсистемні) концепції політичної системи
  3. Аналіз методичної системи навчання.
  4. Анатомо-физиологические особенности системи дыхания у детей
  5. Будова бюджетної системи.
  6. Взаємопов’язані системи регулювання
  7. ВИБОРЧІ СИСТЕМИ І ВИБОРИ
  8. Вивчення системи внутрішнього контролю в процесі аудиту
  9. Види стратегій логістичної системи підприємства
  10. Випадок однорідної системи
  11. Відкриті системи далекі від рівноваги

У 80-90-х рр. сформовані системні підходи до опису макрополітичних порядків почали втрачати свою колишню популярність. І хоча сьогодні ці моделі як і раніше використовуються, особливо при порівняльних дослідженнях, в науковому просторі стали виникати теорії, які:

Þ або використовують системну методологію як всього лише окремий технологічний прийом дослідження,

Þ або пропонують ідеї, що замінюють її.

Так, на хвилі дослідження сучасних процесів модернізації з'явилися спроби опису системних властивостей макрополітики в умовах не стабільних, а перехідних суспільств. Автори цього в самому широкому розумінні «девелопменталістського» (від англ. development - розвиток) підходу (тобто такого, що дозволяє бачити систему в її зміні та розвитку) звертали увагу на важливість для організації політичної влади таких чинників, як:

Þ характер «залежностей» політики (н-д, від динаміки соціально-економічного розвитку),

Þ її структурна диференціація (що забезпечує автономність політичної підсистеми суспільства),

Þ «здібності» системи, що припускали готовність влади до:

Ø «оновлення» (тобто до забезпечення певною мірою адаптації держави до викликів часу),

Ø «мобілізації» (залучення владою людських і матеріальних ресурсів для оперативного вирішення завдань),

Ø «самозбереження» (недопущення до влади крайніх опозиціонерів),

Ø забезпечення тенденції «до рівності» політичних учасників.

Одночасно з такими інтерпретаціями системного методу стали виникати і принципово нові ідеї.

Критика структурного функціоналізму і різних варіантів моделювання політичної системи породила ряд підходів, пов'язаних з переглядом теоретичних уявлень про макрополітичну організацію суспільства. Зупинимося на трьох найбільш відомих концепціях:

1.«структурації» (Ентоні Гідденс);

2.«соціального та політичного поля» (П.Бурдьє);

3.«нового інституціоналізму» (Д.Марч, Д.Олсен, П.ді Маджіо).

Теорія «структурації»

Почнемо з теорії «структурації» англійського соціолога, проф.соціології Кембріджського ун-ту Ентоні Гідденса (1938 - …), який приділяє в ній особливу увагу соціологічній інтерпретації публічної влади і політичних інститутів («Суспільний устрій. Нарис теорії структурації»). Незважаючи на визнання права на існування категорій соціальної (і відповідно до політичної) системи, Е.Гідденс вважає, що реально вони існують тільки в процесі «структурації»та «інституціоналізації».

Структурація – це відтворення суб'єктами норм і правил політичної взаємодії в чітко визначених просторово-часових межах.

Інституціоналізація - закріплення постійно виникаючих індивідуальних і групових практик, в тій чи іншій мірі співвіднесених з діючими правилами відправлення влади.



З цієї точки зору:


політична система і структура, з одного боку,

і індивіди і групи, що беруть участь у політиці, - з іншого,


взаємно конструюють один одного в ході соціальної практики.


Якщо ж самі форми практики, структурно впорядковані за допомогою норм і ресурсів, акліматизувалися в соціальному просторі й існують десятиліття і століття, то їх можна розглядати як політичні інстітути.

У підсумку політичні інститути представляють собою в сукупній діяльності й у постійних інтеракціях автономних індивідів втілення якихось «віртуальних» структур, пов'язаних нормами і ресурсами. Існує два типи ресурсів:

1) «аллокативні» (to allocate - розподіляти), обумовлені механізмами економіки, матеріальними засобами і предметами, освоєнням людиною природного середовища, і

2) «авторитарні», пов'язані з політикою і домінуванням одних людей над іншими.

Таким чином, соціальна «структурація» і політична інституціоналізація, що утворюють суспільну макроструктуру, проявляються в безперервному потоці дій і взаємодій індивідів, які впорядковуються за допомогою норм і ресурсів.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Культурологічний підхід до дослідження політичних систем | Польовий підхід

Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 677; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2019) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.002 сек.