Шкали експертних оцінок для визначення ступеня зносу при обстеженні технічного стану машини та обладнання

Рівень зносу (знецінення), %	Характеристика технічного стану	Залишковий термін служби, %
	Нове. Обладнання нове, встановлене і ще не експлуатується, перебуває у відмінному стані
	Дуже добре. Практично нове обладнання, що недовго було в експлуатації і не потребує ремонту та заміни деталей чи агрегатів
	Добре. Обладнання, що вже було в експлуатації, повністю відремонтоване чи відновлене
	Задовільне. Обладнання, що було в експлуатації, вимагає деякого ремонту чи заміни окремих незначних деталей, вузлів
	Умовно придатне. Обладнання, що було в експлуатації, придатне до експлуатації, але вимагає значного ремонту або заміни головних (суттєвих) деталей, вузлів
	Незадовільне. Обладнання, що було в експлуатації, вимагає капітального ремонту, такого як заміна основних робочих органів, основних агрегатів
97,5	Непридатне до експлуатації. Обладнання, яке не має реальних перспектив продажу, крім реалізації за вартістю конструкційних (основних) матеріалів	2,5

Коефіцієнт фізичного зносу визначається за наведеною шкалою або залежно від фактичного стану об’єкта, оціненого експертним шляхом («добре», «задовільно» і т. д.), або залежно від прогнозованого залишкового терміну служби, вираженого у від­сотках

3. Метод зниження споживчих властивостей відображає залежність основних параметрів потужності, продуктивності, надійності та інших характеристик машин і обладнання від їх зносу. Коефіцієнт природного (звичайного) фізичного зносу розрах­вується на базі індексів зміни основних параметрів на момент оцінки порівняно з вихідними значеннями, які мав об’єкт на момент введення в експлуатацію, за формулою:

,

де х ₁, х ₂, х ₃ — значення основних параметрів на момент оцінки;
х _1,0, х _2,0, х _3,0 — значення основних параметрів на початок експлуатації; а ₁, а ₂, а ₃ — показники ступеня, що відображають силу впливу основних експлуатаційних параметрів на вартість об’єкта.

4. Метод зниження дохідності базується на припущенні, що нагромадження фізичного зносу пропорційно знижує дохідність (прибутковість) роботи обладнання. Коефіцієнт фізичного зносу обладнання, згідно з даним методом, визначається за формулою:

,

де П₀ — прибуток (дохід), що приносило обладнання на початку експлуатації; П₁ — прибуток (дохід) на момент оцінки.

Виділення технологічного, функціонального та економічного (зовнішнього) старіння як структурних складових загального процесу техніко-економічного старіння машин та обладнання створює методологічні передумови для розроблення теоретичних основ методичного та прикладного інструментарію якісного вимірювання впливу цих процесів на зниження ринкової вартості об’єктів оцінки. Разом з тим науці та практиці ще не вдалося виробити прийнятні концептуальні підходи і методологічний апарат, необхідний для вирішення оціночних проблем, що виникають.

Під час проведення оцінки рівня знецінення діючого машинного парку під впливом різноманітних видів його техніко-еконо­мічного старіння, на наш погляд, слід враховувати таке.

Виступаючи наслідком науково-технічного прогресу, технологічне старіння пов’язане з появою нових моделей машин-аналогів, які порівняно з об’єктами оцінки коштують дешевше та забезпечують нижчі експлуатаційні витрати. З огляду на це, рівень знецінення діючих (оцінюваних) засобів праці через надлишкові капітальні витрати на їх придбання та підвищених експлуатаційних витрат можна визначити за допомогою коефіцієнта (К_то), який розраховується на такою формулою:

,

де КВ₀ та КВ₁ — повна вартість заміщення об’єкта оцінки та його відтворення; ЕВ₀ та ЕВ₁ — експлуатаційні витрати, характерні для оцінюваного об’єкта і його сучасного аналога.

Створення та впровадження принципово (радикально) нових технологій здатне повністю знецінити традиційний машинний парк, бо вони базуються на адекватних сучасним технологічним вимогам видах техніки.

Поява на ринку засобів праці нових моделей машин з більшим діапазоном функціональних можливостей, вищими показниками продуктивності, потужності чи інших параметрів, порівняно з аналогічною оцінюваною моделлю, зумовлює її функціональне старіння (знецінення). Зниження вартості у цьому випадку відбувається через зниження споживчих властивостей, втрату функціональної корисності, а також можливе недовикористання потужності. Пов’язана з цим втрата вартості машин та обладнання визначається різноманітністю причин та умов, які необхідно іден­тифікувати і враховувати під час виокремлення видів зносу обладнання.

Коефіцієнт функціонального старіння об’єкта оцінки внаслідок його функціонального знецінення, що зумовлює недовикористання параметрів продуктивності, потужності чи інших харак­теристик, визначається за такою формулою:

,

де К_фо — коефіцієнт функціонального старіння; N _ф — фактична (реальна) потужність чи продуктивність об’єкта оцінки; N _р — розрахункова потужність чи продуктивність сучасного об’єкта-аналога; n — показник степеня, який враховує вплив закону економії на масштабах (коефіцієнт «гальмування ціни», коефіцієнт Чілтона). Згідно зі світовою практикою, середнє значення цього коефіцієнта для більшості видів машин та обладнання вважається рівним 0,6—0,7.

Економічне старіння машин та обладнання — це втрата ними вартості під впливом зовнішніх факторів. Тому інколи його називають зовнішнім старінням (зносом). Серед причин економічного старіння слід виділяти зниження попиту на машинну техніку, на виготовлювану на ній продукцію, зростання цінової конкуренції, скорочення ринкового пропонування та погіршення якості сировини, інфляційні процеси, законодавчі обмеження на права власності, ускладнення акцизної політики та інші зміни в навко-
лишньому середовищі.

Кількісна оцінка впливу цих зовнішніх змінних сильно ускладнена, оскільки всі вони, як правило, впливають на підприємство в цілому, а не на окремий об’єкт. З огляду на це особливої актуальності набуває дохідний підхід до оцінки.

Для визначення рівня знецінення машин та обладнання, потужності яких не повністю застосовуються через вплив зовнішніх факторів, використовують вищенаведену формулу У цьому разі в знаменник підставляють величину номінальної потужності чи продуктивності оцінюваного об’єкта.

Вплив інших зовнішніх факторів вимірюється у абсолютному чи відносному вимірі, а потім підсумовуються значення всіх його складових для визначення загального показника знецінення за рахунок економічного (зовнішнього) старіння.

Дата добавления: 2014-01-05