Робочий час

Норма тривалості робочого часу

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті (ст. 50).

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25 травня 2006 р.№ 319 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 червня 2006 р. за №696/12570.

Тривалість робочого тижня медичних працівників, за винятком зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, встановлюється відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження норм робочого для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25 травня 2006 р. № 319 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 червня 2006 р. за № 696\12570).

Згідно з цим наказом, для фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою (середній медичний персонал), за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах, амбулаторно – поліклінічних закладів охорони здоров’я встановлена норма робочого часу 38, 5 год. на тиждень.

Узагальнюючи вищевикладене відповідно до ст.. 51 КЗпП, п. 3 ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачено скорочений робочий день для медичних працівників. У Наказі Міністерства охорони здоров’я України від 25 травня 2006 р. «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» передбачено такі скорочені варіанти тривалості робочого часу залежно від посади і (чи) спеціальності:

· 38,5 год. на тиждень (для лікарів та фахівців із базовою та неповною вищою медичною освітою (середнього медичного персоналу), медичних реєстраторів, дезінфекторів закладів охорони здоров’я (структурних підрозділів) за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах праці);

· 33 год. на тиждень (для лікарів, зайнятих лише на амбулаторним прийомом хворих);

· 40 год. на тиждень (для керівників закладів та установ охорони здоров’я, їх заступників, головних бухгалтерів та їх заступників, керівників відділів, служб та інших підрозділів; за винятком лікарів та фахівців із базовою та неповною вищою медичною освітою – керівників структурних підрозділів та закладів охорони здоров’я, (у тому числі амбулаторно – поліклінічних), головних фахівців (головних медичних сестер, головних фельдшерів і т.д.).

· 18 год. на тиждень (для вчителів І – ХІІ класів шкіл, вчителів – дефектологів та логопедів закладів охорони здоров’я (крім будинків дитини));

· 20 год. на тиждень (для завідувачів логопедичних пунктів, логопедів будинків дитини);

· 30 год. на тиждень (для вихователів, старших вихователів закладів охорони здоров’я);

· 36 год. на тиждень (для вихователів – методистів закладів охорони здоров’я, вихователів будинків дитини).

Скорочена тривалість робочого часу

Відповідно до ст. 51 КЗпП, скорочену, порівняно з нормальною, тривалість робочого часу встановлюють залежно від суб’єктів трудових правовідносин або від умов праці:

1. для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2. для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці,- не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватися,як під час прийняття на роботу, так і згодом, неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину інваліда, у тому числі таку, що перебуває під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці у такому разі здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не підлягає будь – яким обмеженням обсягу трудових прав працівника (ст. 56 КЗпП).

Скорочена тривалість робочого тижня за роботу зі шкідливими умовами праці встановлюється медичним працівником згідно з Переліком виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2002 р. № 163.

Відповідно до підрозділу «Інфекційні, туберкульозні (протитуберкульозні) лікувально – профілактичні установи та заклади, відділення, палати, кабінети; санітарно- лісові школи та школи – інтернати, дитячі будинки, дитячі садки (групи), ясла – садки (групи) та будинки дитини (групи) для дітей хворих на туберкульоз; будинки інвалідів (відділення) для хворих на туберкульоз; навчальні заклади для інвалідів, хворих на туберкульоз» розділу 32 «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» зазначеного вище Переліку, молодші спеціалісти з медичною освітою, які безпосередньо обслуговують хворих у цих установах і підрозділах, мають право на скорочену тривалість робочого тижня (36 год.).

Скорочений робочий час тривалістю 5,5 год. в день встановлений для таких категорій медичних працівників:

· середнього медичного персоналу, що працюють упродовж усього робочого дня на медичних генераторах ультракороткохвильової частоти потужності вище ніж 200 Вт.

Скорочена тривалість робочого часу (36 год. на тиждень) встановлена для медичних сестер, що виховують дітей у віці до 3 років, і вихователів ясельних груп дитячих дошкільних установ та будинків дитини постанова Ради Міністрів СРСР «Про подальше поліпшення суспільного дошкільного виховання і підготовки дітей до навчання у школі»).

Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів

Напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.(Ст.53)

Тривалість роботи в нічний час

При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті частини першої і частина третя статті 51).

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.(Ст.54)

Заборона роботи в нічний час

Забороняється залучення до роботи в нічний час:

1. вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (Ст.176);

2. осіб, молодших вісімнадцяти років (Ст.192);

3. інших категорій працівників, передбачених законодавством.

Робота жінок в нічний час не допускається, за винятком випадків, передбачених статтею 175 цього Кодексу, робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (Ст.172, Ст. 55).

Робота змінами

При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години визначені графіками змінності.

Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

Обмеження надурочних робіт

Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (Ст.52,53 і 61)

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:

1. при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2. при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку – для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3. при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4. при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5. для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до зміни змінника іншим працівником.

До надурочних робіт (ст.62) забороняється залучати:

1. Вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (Ст.176);

2. Осіб, молодших вісімнадцяти років (Ст.192);

3. Працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і прфесійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (Ст.220).

Законодавством можуть бути передбачені і інші категорії працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою (Ст. 177).

Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (Ст.172).

Час відпочинку

Перерва для відпочинку і харчування

Час відпочинку – це встановлений законодавством час, упродовж якого працівники вільні від виконання своїх трудових обов’язків, і який вони можуть використовувати за власним розсудом.

Це прво забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також щорічні відпустки, встановленням скороченого робочого дня шодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи уночі.

Законодавством передбачені такі види відпочинку:

· перерви впродовж робочого дня (для відпочинку і харчування);

· щоденний відпочинок (перерви між робочими днями та змінами);

· щотижневі дні відпочинку (вихідні дні);

· святкові і неробочі дні;

· відпустки.

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчуванн повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації(Ст.66).

Вихідні дні

При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні – один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

У випадку, коли святковий або неробочий день (Ст.73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого (Ст. 67).

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години.

Святкові і неробочі дні

Встановити такі святкові дні:

1 січня – Новий рік.

7 січня – Різдво Христове.

8 березня – Міжнародний жіночий день.

1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих.

9 травня – День Перемоги.

28 червня – День Конституції України.

24 серпня – День незалежності України.

Робота також не проводиться в дні релігійних свят:

7 січня – Різдво Христове

один день (неділя) – Пасха (Великдень).

Один день (неділя) – Трійця.

У святкові і неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо - технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 КЗпП.

Види відпусток:

У Законі України «Про відпустки» від 15.11. 1996 р. встановлено такі види відпусток:

1. щорічні: основна; додаткова за роботу зі шкідливими й тяжкими умовами праці; за особливий характер роботи зі шкідливими й тяжкими умовами праці; за особливий характер роботи; інші, передбачені чинним законодавством;

2. додаткові у зв’язку з навчанням (для тих, хто навчається без відриву від виробництва);

3. творча (надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників);

4. соціальна – у зв’язку з вагітністю й пологами; з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; працівникам, які мають дітей

5. відпустка без збереження заробітної платні (надаються на різні строки у випадках, передбачених Законом України «Про відпустки» без згоди власника або уповноваженого ним органу: ветеранам війни; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; особам, які одружуються; пенсіонерам за віком; інвалідам; працівникам у разі смерті рідних чоловіка (дружини), батьків (вітчими, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер тощо).

Запитання фронтального опитування:

Дата добавления: 2014-01-05